ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/3304/19
адміністративне провадження № К/9901/40378/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Вронського Сергія Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 та від 04.10.2021 (колегія суддів: Осіпов Ю.В., Косцова І.П., Танасогло Т.М.) у справі № 420/3304/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій та бездіяльності,
УСТАНОВИВ:
В травні 2019 року позивачі звернулись до суду із адміністративним позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнень, просили суд:
- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у зволіканні щодо своєчасного скасування права ОСОБА_3 на виконання будівельних робіт, набутого на підставі Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, поданого 15.03.2018 і зареєстрованого в єдиному реєстрі 16.03.2018 під №ОД 061180750058 протиправною, та скасувати реєстрацію цього повідомлення, окрім внесення в повідомлення недостовірних відомостей ще з підстав допущення під час будівництва об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , протипожежної відстані до сусідніх будинків, з підстав скасування будівельного паспорту від 15.06.2017 №01-07/150 та з підстав будівництва зазначеного об`єкту будівництва за межами земельної ділянки відведеної для будівництва;
- визнати дії Управління ДАБК ОМР щодо реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта «Індивідуальний житловий будинок; АДРЕСА_1 » від 23.04.2017, яка була зареєстрована в реєстрі 23.04.2018 під №ОД 141181131896 - протиправними та скасувати реєстрацію Декларації з наступних підстав: у зв`язку з тим, що є підстави для повернення зазначеної декларації замовнику будівництва ОСОБА_3 та відсутності у відповідача правових підстав для реєстрації Декларації в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;
- визнати бездіяльність відповідача щодо винесення обов`язкового для виконання Припису щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт відносно незаконного будівництва об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 протиправною.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, у якій заявили клопотання про звільнення їх від сплати судового збору, яке мотивовано скрутним матеріальним становищем. Серед іншого, зазначено про те, що обидва позивачі досягли пенсійного віку, мають тільки єдиний прибуток - пенсію, а також беруть участь в інших справах стосовно поновлення їх порушених прав, у зв`язку із чим змушені нести витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовлено та, як наслідок, апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати апелянтами судового збору. Апелянтам надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Розмір судового збору за подання апеляційної скарги у загальному розмірі становить 6915,60 грн. (по 3457,80 грн. з кожного).
Копію ухвали направлено на електронну адресу представника позивачів та отримано останнім 13.05.2021, що підтверджується відповідною відміткою в електронному листі.
24.05.2021 на виконання вимог ухвали від позивачів надійшло клопотання про зменшення розміру судового збору до 1000 грн.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 у задоволені клопотання про зменшення розміру судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу повернуто апелянтам.
17.06.2021 позивачами вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2021.
Одночасно, апелянтами також було подано клопотання про поновлення строку оскарження судового рішення.
Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені скаржниками у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнано неповажними. Апелянтам надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних вище недоліків поданої ними апеляційної скарги.
Копію ухвали отримано безпосередньо ОСОБА_2 28.08.2021 та представником ОСОБА_1 адвокатом Вронським С.В. 26.08.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У запропонований строк, вимоги ухвали від 15.07.2021 апелянтами не виконано та заяви про поновлення строку апеляційного оскарження не подано.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2021 у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалами суду апеляційної інстанції від 02.06.2021 та 02.10.2021 позивачі подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просять їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги є непосильним тягарем для позивачів, у зв`язку з чим ними подано клопотання про його зменшення та сплачено по 1000 грн. кожним. Проте в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору та повернув апеляційну скаргу, не надавши можливості усунути недоліки. Водночас при повторному поданні апеляційної скарги, остання була залишена без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та в подальшому безпідставно відмовлено у відкритті. Вважає, що судами не надано оцінки доказам, які підтверджують скрутне фінансове становище позивачів, які є пенсіонерами та їхній стан здоров`я. Вважають, що оскаржуваними ухвалами порушено їх конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2021 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Дослідивши в межах касаційного перегляду касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За приписами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При поданні апеляційної скарги позивачі заявили клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване скрутним матеріальним становищем. Зокрема, зазначено про те, що обидва позивачі досягли пенсійного віку та мають тільки єдиний дохід - пенсію та інших не мають. ОСОБА_1 має ряд тяжких захворювань та значна частина пенсії витрачається на лікування, потребує стороннього догляду.
Як доказ зазначених вище обставин, скаржники подали до суду апеляційної інстанції копії довідок з Пенсійного фонду України про доходи від 22.10.2019 №4919429647901918 та від 25.10.2019 №2919929908931550 за період з січня 2019 по жовтень 2019, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України від 02.07.2020 №1583 та №1584 за період з 01.10.2019 по 31.03.2020.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд в ухвалі від 13.05.2021 вказав, що зазначені вище документи не містять достатньої і повної інформації про майновий стан позивачів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (за попередній календарний рік) та, як наслідок, не можуть бути безумовними самостійними доказами підтвердження незадовільного майнового стану позивачів.
24.05.2021 від позивачів надійшло клопотання про зменшення сплати судового збору до 1000 грн. за кожного. Клопотання обгрунтоване тими ж доводами, що і про звільнення від сплати судового збору та додано копії довідок з Пенсійного фонду України про доходи № 2153325411114105 та № 6240222924761273 за період з грудня 2020 по травень 2021, згідно яких пенсія ОСОБА_1 становить 28033,47 грн., а ОСОБА_2 - 23600,16 грн. Також додані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України від 18.05.2021 №870 та №869 за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, згідно яких інформації про доходи відсутні.
Водночас до вказаного клопотання додані квитанції про сплату судового збору по 1000 грн. кожним з позивачів.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що подані скаржниками довідки з Пенсійного фонду України про розмір пенсії від 14.05.2021 №2153325411114105 та №6240222924761273 не містять достатньої і повної інформації про майновий стан позивачів за період з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. (за попередній календарний рік) та, як наслідок, не є безумовними та самостійними доказами підтвердження їх незадовільного майнового стану. Інших обставин, які у силу зазначених вимог закону дають суду можливість вирішення питання зменшення розміру судового збору, позивачами не зазначено та відповідних доказів не надано.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду та зазначає таке.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа "Креуз проти Польщі"), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.
Це пов`язано з тим, що, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа "Шишков проти Росії").
Разом з тим Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії".
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства").
Водночас "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети ("Креуз проти Польщі").
Однак, застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (справа "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства", справа "Файєд проти Сполученого Королівства").
Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Між тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів не заперечує того, що позивачами не надано безпосереднє підтвердження розміру річного доходу, зокрема пенсії фізичних осіб-позивачів за попередній (2020) календарний рік.
Проте останніми надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України від 02.07.2020 №1583 та №1584 за період з 01.10.2019 по 31.03.2020 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України від 18.05.2021 №870 та №869 за період з 01.04.2020 по 31.12.2020, тобто відомості, що в сукупності дають змогу встановити відсутність відповідних доходів за 2020 рік, що є безумовним та не ставиться під сумнів.
Надані довідки з Пенсійного фонду України про доходи не містять відомостей цілковито за 2020 рік, а окремо по періодах: з січня по жовтень 2019, згідно яких пенсія ОСОБА_1 становить 39043,14 грн., а ОСОБА_2 - 32885,58 грн. та з грудня 2020 по травень 2021, згідно яких пенсія ОСОБА_1 становить 28033,47 грн., а ОСОБА_2 - 23600,16 грн.
З поданих довідок про доходи вбачається, що середньомісячний розмір пенсії вже у поточному 2021 році ОСОБА_1 становить 4672 грн., а ОСОБА_2 - 3933 грн., а судовий збір становить 3457,80 грн. з кожного позивача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дійсно, позивачами не виконано буквальні вимоги, викладені в Законі України «Про судовий збір», проте ними підтверджено фактичний намір та вчинено активні дії задля вирішення питання щодо звільнення або зменшення сплати судового збору, що свідчить про стійкий та реальний намір домогтися доступу до оскарження судового рішення будь-яким можливим шляхом, а судом апеляційної інстанції не враховано їх майнового стану.
Крім того, долаючи перешкоди на шляху до оскарження судового рішення, позивачі подали клопотання про зменшення судового збору, до якого додали квитанції про часткову сплату судового збору на суму по 1000 грн. з кожного. Водночас суд не розглянув його, надавши можливість усунути недоліки, а одразу повернув апеляційну скаргу позивачам.
Отже, враховуючи матеріальне становище позивачів, підтверджене відповідними доказами, з метою забезпечення права доступу до правосуддя, Суд дійшов висновку, що в розглядуваному випадку наявні підстави, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для зменшення розміру судового збору.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про повернення апеляційної скарги від 02.06.2020 підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що внаслідок протиправного повернення апеляційної скарги, позивачі скористались правом повторної подачі апеляційної скарги, за наслідком чого ухвалою від 04.10.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а тому вказана ухвала також підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись ст. 345 349 353 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу адвоката Вронського Сергія Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 та від 04.10.2021 скасувати.
Справу № 420/3304/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук