№ 420/35624/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 420/35624/23

адміністративне провадження № К/990/5472/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року (суддя - Пекний А.С.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року (колегія у складі суддів: Вербицький Н.В., Джабурія О.В., Кравченко К.В.)

у справі №420/35624/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та рішення про результати розгляду скарги,-

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), Державної податкової служби України, в якому позивачка просила суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15030/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1020 гривень за порушення строків надання декларації про майновий стан за 2022 рік;

- податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15032/15-32-24-04, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням в сумі 718641 гривень та за штрафними санкціями в сумі 179660,25 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15037/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 4760 гривень за платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за 14 податкових періодів за грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року, січень-лютий 2022 року;

- податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15036/15-32-24-04, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 327733 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 81933,25 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15034/15-32-24-04, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018-2022 роки за податковими зобов`язаннями в сумі 59886,71 гривень та за штрафними санкціями в сумі 14971,68 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15027/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у сумі 1020 гривень за ненадання документів до проведення перевірки за 2017-2022 роки,

- податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15024/15-32-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 372,30 гривень по єдиному податку з фізичних осіб сплату авансового внеску по єдиному податку за квітень 2018 року (строк до 20 квітня 2018 року) фактично сплачено 17 травня 2018 року;

- податкову вимогу від 11 серпня 2023 року № 0019150-1308-1532 про сплату боргу в сумі 393661,45 гривень;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 25 серпня 2023 року № 793/15-32-13-08;

- рішення Державної податкової служби України від 09 листопада 2023 року №33630/6/99-00-06-03-03-06 про результати розгляду скарги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок призначення та проведення перевірки, що у підсумку нівелює її висновки та спростовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, позивачка, перед початком проведення перевірки, не отримувала лист податкового органу з пропозицією надати документи, що свідчить про те, що відповідач не міг в повному обсязі здійснити дослідження первинних документів та викласти в акті об`єктивну оцінку її діяльності.

Також позивачка вказала на те, що не отримувала оскаржувані податкові повідомлення-рішення, тому податковий борг є неузгодженим, а оскаржувана податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними.

Відповідні обставини були покладені в основу скарги, поданої до Державної податкової служби України, однак залишені поза увагою, що зумовлює необхідність скасування рішення Державної податкової служби України від 09 листопада 2023 року про результати розгляду скарги ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року:

- № 15030/15-32-24-04 в повному обсязі;

- № 15032/15-32-24-04 в частині застосування штрафу в сумі 179 660,26 гривень;

- № 15034/15-32-24-04 в частині застосування штрафу в сумі 14 971,68 гривень;

- №15036/15-32-24-04 в частині застосування штрафу в сумі 81 933,25 гривень.

Визнано протиправною та скасовано прийняту Головним управлінням ДПС в Одеській області податкову вимогу форми «Ф» від 11 серпня 2023 року №0019150-1308-1532 в частині визначених як узгоджені грошових зобов`язань в сумі 277 585,18 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №420/35624/23 скасувати в частині: «У задоволенні решти позовних вимог відмовити»; скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, справу №420/35624/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Одеського окружного адміністративного суду та з П`ятого апеляційного адміністративного суду.

09 квітня 2025 року справа №420/35624/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року зупинено дію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі №420/35624/23 до розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

21 квітня 2025 року на адресу Верховного Суду від Державної податкової служби України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 04 січня 2001 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; основний вид діяльності 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами».

У період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2018 року позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок ІІ група, у період з 01 квітня 2018 року по дату припинення підприємницької діяльності - на загальній системі оподаткування.

Надалі позивачка припинила підприємницьку діяльність, про що державним реєстратором внесено запис про припинення підприємницької діяльності від 07 лютого 2022 року №2005340060004000895.

Наказом Головного управління в Одеській області №2384-П від 10 квітня 2023 року на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України призначено позапланову невиїзну документальну перевірку діяльності фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 07 лютого 2022 року, тривалістю 5 робочих днів з 12 травня 2023 року.

11 квітня 2023 року контролюючим органом сформовано повідомлення №197/15-32-24-04 про проведення з 12 травня 2023 року позапланової невиїзної документальної перевірки, в якому зазначено про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Копію наказу №2384-П від 10 квітня 2023 року разом із повідомленням від 11 квітня 2023 року №197/15-32-24-04 надіслано рекомендованим повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації позивачки - АДРЕСА_2 , про що свідчить квитанція Укрпошти № 6760206687602.

Зазначене поштове відправлення № 6760206687602 вручено позивачці 18 квітня 2023 року, про що свідчить розписка в одержанні з підписом працівника поштового зв`язку та відмітка пошти.

Також відповідачем 09 травня 2023 року направлено позивачці запит №4704/ КПР/15-32-24-04-06 від 13 квітня 2023 року щодо надання первинних документів.

Цей запит повернуто відповідачу 16 травня 2023 року з відміткою поштового відділення про відмову адресата в отриманні поштового відправлення. У зв`язку з цим відповідачем складено акт про не надання документів №1833/15-32-24-04/ НОМЕР_1 від 19 травня 2023 року.

В період з 12 травня 2023 року по 18 травня 2023 року посадовою особою Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 07 лютого 2022 року, за результатами якої складено акт від 25 травня 2023 року №14132/15-32-24-04/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_1 :

- пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України із змінами, в частині невчасної сплати авансового внеску по єдиному податку за квітень 2018 року;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не надання/не ведення Книги обліку доходів і витрат підприємця;

- пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України в частині невчасного надання ліквідаційної декларації про майновий стан за 2022 рік з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» від 13 грудня 2022 року №2836-ІХ;

- пункту 177.2 статті 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 718 641 гривень, а саме за 2018 рік - 16298 гривень, за 2019 рік -114552 гривень, за 2020 рік - 323104 гривень, за 2021 рік - 240767 гривень, за 2022 рік - 23950 гривень;

- підпунктів 1.2,1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, пункту 177.2 статті 177 Податкового Кодексу України донараховано військовий збір за 2018-2022 рік у сумі 59 886,71 гривень, а саме за 2018 рік - 1358,18 гривень, за 2019 рік - 9543,48 гривень, за 2020 рік - 26925,33 гривень, за 2021 рік - 20063,88 гривень, за 2022 рік - 1995,84 гривень;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у загальній сумі 327733 гривень, а саме за грудень 2020 року у сумі 18954 гривень, за 2021 рік у сумі 282168 гривень, за січень 2022 року у сумі 26611 гривень;

- пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано декларації з ПДВ за грудень 2020 року, січень-грудень 2021 року і січень лютий 2022 року, тобто 14 податкових звітних періодів.

Вказані висновки ґрунтуються на ненаданні платником податків первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності.

Акт перевірки 25 травня 2023 року надіслано рекомендованим повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації позивача - АДРЕСА_2 , про що свідчить квитанція Укрпошти №6760206725601.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року:

- № 15024/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 372,30 гривень по єдиному податку з фізичних осіб сплату авансового внеску по єдиному податку за квітень 2018 року (строк до 20 квітня 2018 року) фактично сплачено 17 травня 2018 року;

- № 15027/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у сумі 1020 гривень за ненадання документів до проведення перевірки за 2017-2022 роки;

- № 15030/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1020 гривень за порушення строків надання декларації про майновий стан за 2022 рік;

- № 15032/15-32-24-04, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за податковим зобов`язанням в сумі 718641 гривень та за штрафними санкціями в сумі 179660,25 гривень;

- № 15034/15-32-24-04, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018-2022 роки за податковими зобов`язаннями в сумі 59886,71 гривень та за штрафними санкціями в сумі 14971,68 гривень;

- № 15036/15-32-24-04, яким позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 327733 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 81933,25 гривень;

- № 15037/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 4760 гривень за платежем по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за ненадання податкових декларацій з податку на додану вартість за 14 податкових періодів за грудень 2020 року, січень грудень 2021 року, січень лютий 2022 року.

Податкові повідомлення-рішення 27 червня 2023 року надіслано засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення за місцем реєстрації позивачки - АДРЕСА_1 , про що свідчить квитанція Укрпошти №6760206747923.

Поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою про причину повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

11 серпня 2023 року за № 0019150-1308-1532 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкову вимогу, якою відповідач повідомив позивачку про наявність станом на 10 серпня 2023 року податкового боргу у сумі 1393661,45 гривень.

Рішенням від 25 серпня 2023 року № 793/15-32-13-08 про опис майна у податкову заставу Головне управління ДПС в Одеській області відповідно до статті 89 Податкового кодексу України вирішило здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ФОП ОСОБА_1 . Вищезазначена вимога разом із детальним розрахунком суми податкового боргу до податкової вимоги та рішенням про опис майна у податкову заставу були направлені супровідним листом на адресу позивачки та отримана нею 30 серпня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи.

10 вересня 2023 року позивачка звернулась зі скаргою до Державної податкової служби України на податкову вимогу від 11 серпня 2023 року № 0019150-1308-1532 та рішення від 25 серпня 2023 року № 793/15-32-13-08 про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №33630/6/99-00-06-03-03-06 від 09 листопада 2023 року податкова вимога та рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи протиправними зазначені вище податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу, рішення про опис майна в податкову заставу та рішення Держаної податкової служби України про результати розгляду скарги, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15032/15-32-24-04, № 15034/15-32-24-04, №15036/15-32-24-04 в частині застосування штрафу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не доведено умисне вчинення позивачкою податкового правопорушення, як необхідної передумови для застосування штрафної санкції у визначеному розмірі.

Також суди скасували податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року № 15030/15-32-24-04, яким до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020 гривень за порушення строків надання декларації про майновий стан за 2022 рік, оскільки пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.

З огляду на скасування (часткове скасування) податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції скасував оскаржувану податкову вимогу в частині визначених як узгоджені грошових зобов`язань в сумі 277 585,18 гривень.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходив з доведеності факту допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства.

Щодо доводів позивачки стосовно того, що вона не отримувала від контролюючого органу наказ, повідомлення про проведення перевірки та запит про надання документів, суди звернули увагу на те, що відповідачем засобами поштового зв`язку направлено ОСОБА_1 на її податкову адресу примірник наказу та повідомлення про проведення перевірки, які згідно рекомендованого повідомлення №6760206687602 про вручення поштового відправлення вручено позивачці 11 квітня 2023 року. За таких обставин, саме після 11 квітня 2023 року позивачка вважається такою, що належним чином ознайомлена з наміром контролюючому органу провести документальну позапланову виїзну перевірку до її початку.

Також судами з`ясовано, що запит щодо надання документів від 13 квітня 2023 року із переліком необхідних документів для проведення перевірки направлено засобами поштового зв`язку позивачу, але повернуто Головному управлінню ДПС в Одеській області 18 травня 2023 року згідно відмітки пошти 16 травня 2023 року «адресат відмовився». Суди зазначили, що у розумінні приписів Податкового кодексу України вважається, що вказаний запит отриманий позивачкою.

Щодо посилання ОСОБА_1 на протиправність рішення про опис майна у податкову заставу № 793/15-32-13-08 від 25 серпня 2023 року та податкової вимоги форми «Ф» від 11 серпня 2023 року №0019150-1308-1532, оскільки позивачка не отримувала податкові повідомлення-рішення, що свідчить про те, що податковий борг не є узгодженим, що виключає право на формування податковим органом рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги, суди попередніх інстанцій звернули увагу на наступне.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2023 року надіслано 27 червня 2023 року засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення за місцем реєстрації позивача - АДРЕСА_2 , про що свідчить квитанція Укрпошти №6760206747923.

Враховуючи приписи пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України, суди дійшли до висновку, що відповідач правомірно вважав податкові повідомлення-рішення врученими, а тому у нього виникло право сформувати податкову вимогу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, позивачка зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 та статтю 59 Податкового кодексу України.

Зіславшись на вказану підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 цитуючи висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19 березня 2020 року у справі №804/1912/17 та від 21 жовтня 2021 року у справі №360/4692/19 звертає увагу на те, що нею оскаржувалися податкові повідомлення-рішення як в адміністративному порядку, так наразі оскаржуються і в судовому, про що свідчить ця справа, а отже податкові повідомлення рішення є неузгодженими, що свідчить про безпідставність спірної вимоги та рішення про опис майна.

Також як на підставу касаційного оскарження позивачка посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зазначивши, що Верховним судом ще не сформульовано висновок щодо застосування пункту 57.3 статті 57 та пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України.

При цьому ОСОБА_1 наголошує на тому, що Головним управлінням ДПС в Одеській області порушено процедуру, встановлену пунктами 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України, а саме: під час перевірки не надіслало жодного запиту про надання необхідних для перевірки документів, більше того - встановлено короткий термін проведення перевірки (5 днів), щоб унеможливити направлення такого запиту в межах перевірки взагалі (запит подається не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки).

Як результат порушення порядку проведення перевірки є неможливість своєчасного надання підтверджуючих документів для проведення перевірки та і нерозуміння, які саме документи були необхідні для контролюючого органу.

Додатково підставою касаційного оскарження позивачка визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу:

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому позивачка звернула увагу на те, що про існування оскаржуваних повідомлень-рішень їй стало відомо з рішення Державної податкової служби України від 09 листопада 2023 року № 33630/6/99-00-06-03-03-06 за результатами розгляду скарги на податкову вимогу та на рішення про опис майна у податкову заставу. З того ж джерела ОСОБА_1 стало відомо, що зазначені вище суми були донараховані за актом перевірки від 25 травня 2023 року № 14132/15-32-24-04/2164613501. Після чого на їх оскарження по суті необхідно було витратити додатковий час на збирання доказів та надання їх до суду.

З огляду на те, що суд першої інстанції, незважаючи на неузгодженість сум податкових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, все ж досліджував та оцінював податкові повідомлення-рішення як належні та допустимі докази у справі № 420/35624/23, то апелянту не залишилось нічого іншого, ніж покроково спростовувати твердження суду першої інстанції та надіслати до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення з підтверджуючими документами щодо суті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги докази, не розглянуто справу всебічно та винесено постанову на основі припущень контролюючого органу.

Позивачка наголошує на тому, що до моменту одержання податкової вимоги вона не одержувала жодних документів від Головного управління ДПС в Одеській області з визначенням їй як платнику податків податкових (грошових) зобов`язань. Жодна із перелічених у розрахунку сум по жодному податку/збору не була узгоджена з її боку. Адже такого узгодження перед визначенням платнику податків податкових (грошових) зобов`язань вимагають норми податкового законодавства.

Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою наведені вище доводи позивачки, зазначивши про те, що органом Державної податкової служби України рекомендованим поштовим відправленням були направлені перелічені вище податкові повідомлення-рішення, але не одержані позивачкою. Та ні у документах, наданих відповідачем до суду, ані судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не підтверджується саме вкладення означених податкових повідомлень-рішень у згаданому відправленні.

Відтак, у будь-якому випадку, не можливо стверджувати про те, що скаржником були одержані оскаржувані податкові повідомлення-рішення і про те, що ОСОБА_1 була вчасно обізнана про їх існування, зокрема, для того, щоби вчасно скористатися своїм правом на їх оскарження у разі незгоди. Варто зауважити, що суди попередніх інстанцій навіть не вимагали від сторін належним чином засвідчені копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (або їх оригінали для огляду), які у матеріалах справи № 420/35624/23 відсутні.

Позивачка вказує на те, що суди попередніх інстанцій роблять свої висновки щодо податкових повідомлень-рішень, які не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки є неузгодженими в розумінні Податкового законодавства.

Узагальнюючи вимоги касаційної скарги, позивачка наголошує на тому, що суд першої інстанції, відмовляючи у решті позовних вимог, не зважає на її доводи про неузгодженість податкових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Хоча, як вбачається з обставин справи, позивачка, навіть, не мала реальної можливості ані ознайомитися з цими податковими повідомленнями-рішеннями, ані їх оскаржити.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків у оскаржуваному рішенні, позивачкою до апеляційної скарги додані документи, які можуть спростувати висновки Головного управління ДПС в Одеській області про нарахування ОСОБА_1 податкових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а, відтак, і висновки суду першої інстанції в частині залишених без задоволення позовних вимог. Зокрема, це документи на підтвердження витрат від здійснення підприємницької діяльності, які можуть спростувати нарахування органом Державної податкової служби України суми податкових зобов`язань по військовому збору та по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Однак, апеляційний суд не надав цим документам належної оцінки.

З огляду на те, що суд першої інстанції, незважаючи на неузгодженість сум податкових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, все ж досліджував та оцінював спірні рішення як належні та допустимі докази у справі № 420/35624/23, то апелянту не залишалося нічого іншого, ніж покроково спростовувати твердження суду першої інстанції, зокрема, і у додаткових поясненнях.

Зважаючи на те, що відповідачем висновки у акті перевірки зроблено на припущеннях (без дослідження первинних документів) вважає висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні більшої частини позовних вимог ОСОБА_1 передчасними через недоведеність Головним управлінням ДПС в Одеській області правомірності оскаржуваних рішень та узгодженості податкових (грошових) зобов`язань, визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями.

У відзиві на касаційну скаргу Державна податкова служба України наголошує на тому, що перевірку було проведено у відповідності до законодавства, а спірні рішення є законними та обґрунтованими.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судові рішення судів попередніх інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зазначених вище вимог податкового законодавства у зв`язку з надходженням від Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, наказом від 10 квітня 2023 року №2384-п призначено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача у справі.

Копію наказу №2384-П від 10 квітня 2023 року разом із повідомленням від 11 квітня 2023 року №197/15-32-24-04 надіслано рекомендованим повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації позивача - АДРЕСА_2 , про що свідчить квитанція Укрпошти № 6760206687602.

Зазначене поштове відправлення № 6760206687602 вручено позивачу 18 квітня 2023 року, про що свідчить розписка в одержанні з підписом працівника поштового зв`язку та відмітка пошти.

Враховуючи наявність підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та підтвердження факту надіслання податковим органом та отримання позивачкою копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність будь-яких порушень з боку податкового органу при призначені перевірки позивачки.

В подальшому податковим органом надсилались на адресу позивачки запит №4704/ КПР/15-32-24-04-06 від 13 квітня 2023 року щодо надання первинних документів, акт документальної позапланової невиїзної перевірки №14132/15-32-24-04/2164613501 від 25 травня 2023 року, спірні податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатами перевірки позивачки, проте всі зазначені вище документи поверталися на адресу відповідача з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» або ж «адресат відмовився».

Суд звертає увагу на те, що позивачка в касаційній скарзі неодноразово наголошує на тому, що нею не отримувалися спірні податкові повідомлення-рішення.

В той же час, Суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як зазначалося вище пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Абзац другий пункту 42.5. статті 42 Податкового кодексу України наголошує на тому, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення спірних податкових повідомлень-рішень, проте вказаний лист повернувся на адресу контролюючого органу у зв`язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи вказане вище правове регулювання та підстави повернення поштового відправлення на адресу відповідача, лист, в якому надсилалися податкові повідомлення-рішення, вважається врученим позивачці з дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи вищевикладене, Суд наголошує на тому, що в матеріалах справи наявні докази вручення позивачці спірних податкових повідомлень-рішень (том 1 а.с. 73).

Разом з тим, Суд вказує на те, що з конверту, який повернувся на адресу податкового органу неможливо встановити день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, проте в матеріалах справи наявний витяг з офіційного сайту «Укрпошта» з якого вбачається, що лист з кодовим ідентифікатором 6760206747923 (лист в якому надсилалися спірні податкові повідомлення-рішення) повернуто податковому органу 07 липня 2023 року (том 1 а.с. 151), відтак датою вручення позивачці спірних податкових повідомлень-рішень необхідно вважати саме - 07 липня 2023 року.

Пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Враховуючи вручення позивачці спірних податкових повідомлень-рішень 07 липня 2023 року, у неї була можливість оскаржити в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів починаючи з 10 липня 2023 року.

Проте позивачка не скористалася своїм правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень ні протягом 10 робочих днів починаючи з 10 липня 2023 року, ні протягом 6 місяців з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на подання скарги в адміністративному порядку.

Позивачка в касаційній скарзі наголошує на тому, що нею оскаржувалися в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення, проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаних обставин. Зокрема, з рішення Державної податкової служби України від 09 листопада 2023 року №33630/6/99-00-06-03-03-06 про результати розгляду скарги вбачається, що предметом оскарження було саме податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу.

Той факт, що позивачкою не оскаржено в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення у строки визначені пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, свідчить про те, що у контролюючого органу були наявні підстави вважати податкове зобов`язання узгодженим, та відповідно було право за відповідних умов винести податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

В той же час, абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку, вказані рішення дійсно набули статусу неузгоджених, однак вказаний факт не нівелює правомірність прийнятих контролюючим органом податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

В даному випадку правильним рішенням позивачки є одночасне оскарження податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, що дозволить судам одночасно перевірити правомірність всіх рішень.

Суд наголошує на тому, що на момент винесення податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу спірні податкові повідомлення-рішення були узгодженими, вказані рішення не оскаржувалися ні в судовому, ні в адміністративному порядку.

Щодо посилання позивачки на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19 березня 2020 року у справі №804/1912/17, Суд не приймає з огляду на те, що правовідносини у справах не є подібними.

Зокрема у справі №804/1912/17 податковий борг виник на підставі податкового повідомлення-рішення, яке оскаржено позивачем в судовому порядку, податкова вимога винесена в період судового оскарження Підприємством податкового повідомлення-рішення. У цій же ж справі, як наголошувалося вище, на момент винесення податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу спірні податкові повідомлення-рішення були узгодженими, вказані рішення не оскаржувалися ні в судовому, ні в адміністративному порядку.

Також позивачка посилається на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №360/4692/19, які нею не правильно розтлумачено.

Адже саме в цій справі, Верховний Суд вказує на те, що для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:

відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;

повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;

відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

При цьому Верховний Суд у справі №360/4692/19 вважав за необхідне урахувати висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20, відповідно до яких податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить. Відтак, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, вказуючи на відсутність доказів в підтвердження того, що на адресу Товариства надіслано саме податкову вимогу №244448-53, не врахували положень законодавства та наявність в матеріалах справи конверта, надісланого на адресу відповідача 30 серпня 2019 року з відміткою про невручення листа Товариству у зв`язку з закінченням терміну зберігання та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення долученого до зазначеного конверта, які свідчать про надіслання податкової вимоги в порядку, встановленому законом.

Вказані висновки можна застосовувати і до надсилання податкових повідомлень-рішень.

Зазначені вище висновки Верховного Суду свідчать про те, що податковий орган не зобов`язаний зазначати в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається.

Щодо посилання позивачки на те, що Головним управлінням ДПС в Одеській області порушено процедуру, встановлену пунктами 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України, а саме: під час перевірки не надіслало жодного запиту про надання необхідних для перевірки документів, більше того - встановило короткий термін проведення перевірки (5 днів), щоб унеможливити направлення такого запиту в межах перевірки взагалі (запит подається не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки), Суд звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 травня 2023 року направлено позивачу запит №4704/ КПР/15-32-24-04-06 від 13 квітня 2023 року щодо надання первинних документів. Цей запит повернуто відповідачу 16 травня 2023 року з відміткою поштового відділення про відмову адресата в отриманні поштового відправлення.

Щодо короткого терміну тривалості перевірки, Суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом України чітко встановлений строк проведення документальних позапланових невиїзних перевірок, а саме: тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів (пункт 82.2 статті 82 Податкового кодексу України).

Податковим органом встановлено термін проведення перевірки позивачки визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Суд звертає увагу на те, що запит про надання документів надіслано податковим органом своєчасно, а саме за три дні до початку перевірки, яка тривала п`ять днів.

Посилання позивачки на те, що судом не взято до уваги докази подані до суду апеляційної інстанції суд не приймає, з огляду на те, що вказані доводи касаційної скарги зводяться фактично до переоцінки висновків суду апеляційної інстанції.

Доводи позивачки стосовно того, що суди попередніх інстанцій роблять свої висновки щодо податкових повідомлень-рішень, які не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки є неузгодженими в розумінні податкового законодавства, Суд не приймає з огляду на те, що предметом позову у цій справі, окрім іншого є правомірність податкових повідомлень-рішень, які обов`язково мають бути в матеріалах справи і досліджуватися судами. Узгодженість чи неузгодженість податкових зобов`язань за такими податковими повідомленнями-рішеннями не може впливати на допустимість таких рішень як доказів у справі.

Також Суд не приймає доводи позивачки стосовно того, що зобов`язання не є узгодженими, оскільки нею не отримані спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на те, що факт узгодженості податкового зобов`язання, окрім іншого, пов`язаний не з фізичним отриманням особою податкових повідомлень-рішень, а з вчиненням податковим органом всіх необхідних дій для вручення таких рішень.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 процитувавши статтю 22 Податкового кодексу України, вказала на те, що неправильне визначення об`єкта оподаткування при проведенні перевірки позивачки спричинило помилкові висновки у акті перевірки.

Однак, Суд позбавлений можливості оцінити вказані доводи позивачки, оскільки вони полягають лише в цитуванні норми права, і жодним чином не обґрунтовують правомірність чи протиправність спірних рішень.

Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд звертає увагу, що він обмежений доводами касаційної скарги, у зв`язку з чим неодноразово надавав позивачці можливість навести доводи касаційного оскарження (обґрунтування підстав касаційного оскарження), щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права в межах кожного спірного рішення з урахуванням спростування порушень, які на думку податкового органу були вчиненні позивачем у справі, однак позивачка не скористалася такою можливістю.

Відсутність обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій норм права в межах кожного спірного рішення з урахуванням спростування порушень, які на думку податкового органу були вчиненні позивачем у справі, унеможливлює надання оцінки правомірності рішенням судів попередніх інстанцій в частині оцінки правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Керуючись статтями 243 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі №420/35624/23 залишити без змін.

Поновити дію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі №420/35624/23.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер