ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2025 року
м. Київ
справа № 420/36860/23
адміністративне провадження № К/990/3488/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (суддя: Скупінська О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (судді: Осіпов Ю.В., Коваль М.П., Скрипченко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період починаючи з 11 грудня 2022 року по 21 лютого 2023 року, з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року, 18 травня 2023 року по 11 червня 2023 року з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 11 грудня 2022 року по 21 лютого 2023 року, з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року, 18 травня 2023 року по 11 червня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог позивач, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зазначені періоди він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Харківської області. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», військовослужбовці, які виконують бойові завдання або заходи з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн на місяць. Проте відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу зазначені кошти, що порушує його законні права та інтереси.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року, з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року, з 18 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 11 червня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року, з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року, з 18 травня 2023 року по 31 травня 2023 року, з 01 червня 2023 року по 11 червня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів з 01 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року, з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року, з 18 травня 2023 року по 11 червня 2023 року, з огляду на що вважали наявними підстави для виплати позивачу передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за вказані періоди.
Разом із тим, у задоволенні позовних вимог щодо нарахування додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за грудень 2022 року суди попередніх інстанцій відмовили, оскільки матеріали справи містять докази її фактичного нарахування позивачу.
Суди попередніх інстанцій також відмовили у задоволенні позовних вимог про нарахування додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за січень 2023 року, обґрунтовуючи тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах із забезпечення оборони у цей період.
Доводи позивача щодо наявності у нього відповідних довідок про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суди попередніх інстанцій відхилили, оскільки вони не належать до переліку документів, на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
Адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за січень 2023 року, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в цій частині оскаржені рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 3 окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 та пункт 4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, звузивши їх зміст до сукупності документів, які можуть бути документальним підтвердженням безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Суди проігнорували інші способи доказування безпосередньої участі, зокрема документи, видані самим відповідачем, які також можуть підтверджувати участь позивача у відповідних заходах.
Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, суд першої інстанції витребував у відповідача копії бойових розпоряджень та витягів із журналів обліку ведення бойових дій за спірний період. Проте документи за січень 2023 року, які охоплені предметом позову, надані не були. Попри це, суд першої інстанції ухвалив рішення у справі, застосувавши формальний підхід до встановлення обставин справи. Суд апеляційної інстанції також не вжив заходів для витребування додаткових доказів, хоча і підтвердив їхню відсутність.
Скаржник вважає, що суди порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений у статті 2 та частині четвертій статті 9 КАС України, що вимагає від суду з`ясування дійсних обставин справи незалежно від позиції сторін.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у поданому відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 10 лютого 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №420/36860/23.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 14 травня 2025 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 та витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 лютого 2022 року №20 та від 01 вересня 2023 року №245.
Військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 видані довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно з якими він в період з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року та з 11 грудня 2022 року по 21 лютого 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Бахмут Донецької області та з 18 травня 2023 року по 11 червня 2023 року у Харківській області. Вказані довідки є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).
Відповідно до витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06 листопада 2022 року №261 та від 23 лютого 2023 року №54, ОСОБА_1 з 06 листопада 2022 року по 22 лютого 2023 року перебував у відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 омбр (військова частина НОМЕР_5 ).
При цьому згідно з витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10 грудня 2022 року №289 та від 22 лютого 2023 року №53 ОСОБА_1 з 10 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року перебував у оперативному підпорядкуванні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_5 від 23 березня 2023 року №130, ОСОБА_1 у період починаючи з 01 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року виконував бойові (спеціальні) завдання відповідно до бойового розпорядження командувача ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, в ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та на території Бериславського району Херсонської області. У довідці підставою її видання зазначені: бойові розпорядження, бойові накази командира, Журнал бойових дій, рапорт командира.
У журналі бойових дій військової частини НОМЕР_5 , розпочатого 11 грудня 2022 року (ЖОЖ 13/1 №66дск), зафіксовано, що військовослужбовці військової частини виконували бойові завдання в період: 11 грудня 2022 року, 23 грудня 2022 року, 26 грудня 2022 року, 30 грудня 2022 року, 07 лютого 2023 року, 14 лютого 2023 року, 21 лютого 2023 року, 22 лютого 2023 року.
Відповідно до журналу обліку ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 з 07 березня 2023 року по 04 серпня 2023 року, ОСОБА_1 на підставі бойового наказу командира направлено 07 березня 2023 року для проведення посилення та часткової ротації на позиціях роти вогневої підтримки, а 20 березня 2023 року виведено з оперативного підпорядкування під час виконання бойового завдання в АДРЕСА_1 (на підставі бойового наказу командира).
Згідно з витягом з журналу обліку ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 з 23 травня 2023 року по 09 червня 2023 року, позивач виконував бойові завдання відповідно до бойового розпорядження командира, у тому числі на виконання бойових наказів командира.
При цьому за текстом витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05 липня 2023 року №354 «Про результати службового розслідування» підтверджено, що значна кількість подій у районах бойових дій не була зафіксована у Журналі бойових дій (станом на березень 2023 року).
У листі військової частини НОМЕР_2 від 30 листопада 2023 року №2/6243, який був направлений на адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандрика В.В., підтверджено, що протягом березня 2023 року особовий склад військової частини НОМЕР_1 виконував бойові (спеціальні) завдання на Бахмутському напрямку в оперативному підпорядкуванні командування військової частини НОМЕР_6 , у розпорядженні командування військової частини НОМЕР_1 відсутні всі необхідні відомості та документи, що є підставою для нарахування та виплати підвищеного розміру додаткової винагороди за березень 2023р. військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям», згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, наказано виплатити додаткову винагороду військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , у тому числі ОСОБА_1 у розмірі 30 000 грн, пропорційно до розрахунку на місяць:
- від 01 січня 2023 року №3 за період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року;
- від 01.02.2023 року №17 за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року;
- від 23 березня 2023 року №67 за лютий 2023 року;
- від 30 квітня 2023 року №181 за березень 2022 року;
- від 30 травня 2023 року №269 за квітень 2023 року;
- від 26 червня 2023 року №343 за травень 2023 року на підставі рапорту командира РВП на адресу командира військової частини НОМЕР_1 ;
- від 05 липня 2023 року №356 за червень 2023 року на підставі рапорту командира РВП на адресу командира військової частини НОМЕР_1 ;
- від 03 серпня 2023 року №433 за липень 2023 року на підставі рапорту командира РВП на адресу командира військової частини НОМЕР_1 ;
- від 03 вересня 2023 року №507 за серпень 2023 року на підставі рапорту командира РВП на адресу командира військової частини НОМЕР_1 ;
- від 03 жовтня 2023 року №551 за вересень 2023 року на підставі рапорту командира РВП на адресу командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про доходи від 29 листопада 2023 року №4/6211, ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 у 2022 році нараховано додаткову винагороду, а саме: з 26 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року - 3214,29 грн; за березень 2022 року - 30000,00 грн; за квітень 2022 року - 30000,00 грн; за травень 2022 року - 30000,00 грн; за червень 2022 року - 30000,00 грн; за липень 2022 року - 30000,00 грн; за серпень 2022 року - 30000,00 грн; за вересень 2022 року - 30000,00 грн; за жовтень 2022 року - 30000,00 грн; за листопад 2022 року - 86000,00 грн; за грудень 2022 року - 97741,94 грн.
Відповідно до довідки про доходи від 29 листопада 2023 року №4/6212, позивачу військовою частиною НОМЕР_1 у 2023 році нараховано додаткову винагороду, а саме: за січень 2023 року - 30000,00 грн; за лютий 2023 року - 28928,57 грн; за березень 2023 року - 30000,00 грн; за квітень 2023 року - 30000,00 грн; за травень 2023 року - 30000,00 грн; за червень 2023 року - 30000,00 грн; за липень 2023 року - 25161,29 грн; за серпень 2023 року - 30000,00 грн; за вересень 2023 року - 28000,00 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за період з 11 грудня 2022 року по 21 лютого 2023 року, з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року, 18 травня 2023 року по 11 червня 2023 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 цієї постанови (в редакції станом на 07 березня 2022 року) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.
У пункті 1 окремого доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 зазначеного окремого доручення).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Питання у цьому касаційному провадженні стосується невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн за періоди його служби з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, погодилися з позицією відповідача про відсутність в його діях ознак протиправної поведінки. Судові рішення мотивовані відсутністю доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах із забезпечення оборони за вказаний період. При цьому суди відхилили як доказ довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, оскільки вони не належить до переліку документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
За приписами наведених правових норм, військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн. Для військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів із національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії в районах ведення цих заходів (у тому числі військовослужбовців строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
З наведеного слідує, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06 листопада 2022 року №261 позивач з 06 листопада 2022 року по 22 лютого 2023 року перебував у відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 омбр (військова частина НОМЕР_5 ).
Згідно з довідками військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 в період з 11 грудня 2022 року по 21 лютого 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Бахмут Донецької області.
Позивач у позові стверджував, що в тому числі протягом січня 2023 року, перебуваючи в районі ведення військових дій, він виконував бойові завдання, у зв`язку з чим набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168. На підтвердження зазначеного позивач покликався на вказані довідки.
Оцінюючи критично інформацію, наведену в зазначених довідках, суди у справі дійшли висновку, що вони не є первинними документами, які можуть підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах, що є умовою для призначення додаткової винагороди, встановленої Постановою №168.
Водночас вказавши на відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, Верховний Суд вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, дійшли під час розгляду вказаної частини позовних вимог передчасного висновку, адже без відповіді так і залишилося питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, перебуваючи на військовій службі упродовж спірного періоду (січень 2023 року) та чим це підтверджується.
Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час, особливо з урахуванням встановленого факту його безпосередньої участі у бойових діях у періоди з 11 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року, з 07 березня 2023 року по 20 березня 2023 року, з 18 травня 2023 року по 11 червня 2023 року.
У постанові від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати, а які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач упродовж січня 2023 року, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.
Власне завданням суду в цій адміністративній справі в окресленій частині вимог позивача є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які слугують підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі, як про це зазначає позивач.
При цьому з наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 05 липня 2023 року №354 «Про результати службового розслідування», убачається, що у військовій частині НОМЕР_1 було проведене службове розслідування за фактом неналежного ведення бойових документів, за результатами якого встановлено, що значна кількість подій у районах бойових дій станом на березень 2023 року не була зафіксована у журналі бойових дій.
Нез`ясування судами усіх фактичних обставин в наведеній частині позовних вимог вказує на передчасність зробленого ними висновку про відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за січень 2023 року.
Згідно з положеннями статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Наведене свідчить про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в зазначені частині вимог.
Водночас суди без уваги залишили ту обставину, що на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 26 лютого 2024 року про витребування у військової частини НОМЕР_1 копій витягів з журналів обліку ведення бойових дій, зокрема за період з 11 грудня 2022 року по 21 лютого 2023 року щодо позивача відповідач надав відповідні докази лише за період з 11 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та з 01 лютого 2023 року по 21 лютого 2023 року. В частині витребуваних доказів за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року відповідач вимоги ухвали суду першої інстанції не виконав, причини цього не пояснив.
Керуючись статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений повноважень додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.
З огляду на викладене Суд уважає наявними підстави для нового розгляду справи в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 100 000,00 грн за січень 2023 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі до 100 000,00 грн за січень 2023 року скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
В іншій частині вимог судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржені, тому в межах цього касаційного провадження Суд не перевіряє й не надає оцінки висновкам судів попередніх інстанцій в указаній частині.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум, скасувати, а справу №420/36860/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов