ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 420/4212/23
провадження № К/990/24825/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Соколова В. М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Юхтенко Л. Р., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Шевчук О. А., суддів: Бойка А. В., Федусика А. Г.,
І. Обставини справи
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі також - відповідач, ГУНП в Херсонській області), в якій просив:
визнати протиправним та скасувати наказ від 31 травня 2022 року № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області «Про особовий склад» від 22 червня 2022 року № 580 о/с;
поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУНП в Херсонській області;
стягнути з ГУНП в Херсонській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 березня 2023 року позовну заяву залишив без руху з підстав невідповідності вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з обґрунтуванням поважності причин пропуску.
3. 14 березня 2023 року до суду надійшла заява (вх. № 7662/23) ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до суду, в якій позивач просив визнати поважними причини пропуску звернення до суду; поновити строки звернення до суду; відкрити провадження за позовною заявою. Зазначену заяву обґрунтовано тим, що 24 лютого 2022 року збройні сили російської федерації розпочали повномасштабне вторгнення на територію України, що фактично стало початком війни проти України. Територія Херсонської області та безпосередньо міста Херсона, де проживає позивач, стали зоною бойових дій, місто опинилося в окупації, що можна вважати непереборною силою, бо це постійно створювало загрозу життю і здоров`ю позивача, в області і місті з 30 травня 2022 року був відсутній мобільний зв`язок і Інтернет, національний поштовий оператор «УКРПОШТА» не працював. З 11 листопада 2022 року місто знаходиться під контролем ЗСУ, проте з 09 листопада 2022 року у місті були зовсім відсутні електроенергія, зв`язок, Інтернет. На теперішній час у зв`язку із постійними обстрілами міста Херсона та Херсонської області зв`язок і Інтернет нестабільні. У позивача не було можливості вільно пересуватись територією України, виконувати свої обов`язки та повноцінно користуватись правами, в тому числі, але не виключно - процесуальними правами. Позивач вказує, що з наказом ГУНП в Херсонській області від 22 червня 2022 року № 580 о/с «Про особовий склад» позивач ознайомлений 23 лютого 2023 року з відповіді, отриманої адвокатом на адвокатський запит. У позивача не було фізичної можливості, в строки, передбачені законом, подати позовну заяву.
4. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 березня 2023 року продовжив ОСОБА_1 строк на усунення недоліків викладених в ухвалі від 06 березня 2023 року про залишення позову без руху.
5. 22 березня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строків звернення до суду, в обґрунтування якої позивач вкотре посилається на обставини, яким суд вже надав оцінку, а саме стосовно перебування Херсонської області під окупаційною владою, відсутності зв`язку та мережі Інтернет.
6. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року, позовну заяву повернув позивачу.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Не погоджуючись з ухваленими у цій справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8. Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнив, поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі № 420/4212/23, відкрив касаційне провадження за названою скаргою з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на законність та обґрунтованість висновку судів про те, що спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норма спеціального процесуального закону.
ІІІ. Нормативне врегулювання
10. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
13. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
14. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
15. Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
17. Згідно з частиною п`ятою 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
18. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
19. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
20. Частинами першою, другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
21. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
ІV. Оцінка Верховного Суду
22. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує наказ від 31 травня 2022 року № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ від 22 червня 2022 року № 580 о/с «Про особовий склад», яким позивача звільнено.
23. Відповідно до частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
24. За характером спірних правовідносин і їх суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
25. Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
27. Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
28. При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
29. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
30. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.
31. Зі змісту наведених правових норм убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.
32. Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
33. Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їхню наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
34. Варто зазначити, що у цій категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
35. Аналогічна правова позицію висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 580/11259/21.
36. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити день коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
37. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, оскільки при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду.
38. Отже, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
39. З огляду на те, що спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із цим позовом до суду, слід звернути увагу на таке.
40. Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач має на меті домогтися скасування наказів від 31 травня 2022 року № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення» та від 22 червня 2022 року № 580 о/с «Про особовий склад», які слугували підставою для звільнення позивача із займаної посади, та відповідно, поновлення на посаді публічної служби.
41. Отже, у випадку, що склався, фактично підставою позову, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо права та охоронюваного законом інтересу, є саме незгода позивача з його звільненням з публічної служби.
42. Наведене свідчить, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача щодо проходження публічної служби.
43. У контексті наведеного слід зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
44. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
45. Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
46. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
47. Досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, варто зазначити, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
48. У контексті наведеного варто зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
49. Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому вказав, що з наказом ГУНП в Херсонській області від 22 червня 2022 року № 580 о/с «Про особовий склад» він ознайомлений 23 лютого 2023 року, в результаті отримання відповіді на запит адвоката.
50. Водночас як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції оскаржувані накази надсилались ОСОБА_1 відповідачем у червні 2022 року на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 - 16 червня 2022 року та 23 червня 2022 року відповідно, на підтвердження чого до відзиву на апеляційну скаргу надано скріншот екрану.
51. Так, 24 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України. Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває і на сьогодні.
В результаті повномасштабного військового вторгнення в Україну місто Херсон та Херсонська міська територіальна громада були окуповані російськими військами з 01 березня 2022 року, що є загальновідомим фактом.
Факт окупації також підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ», згідно із яким період окупації м. Херсона зазначений з 01 березня 2022 року до 11 листопада 2022 року.
52. Втім навіть з дати деокупації м. Херсону позивач звернувся до суду із позовом зі значним пропуском строку звернення до суду установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, а саме майже через чотири місяці. Факти, про які позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборними обставинами, внаслідок яких позивач не міг звернутись до суду вчасно.
53. Отже, жодних належних та допустимих доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача звернутись із зазначеними позовними вимогами з 11 листопада 2022 року, тобто з дати деокупації м. Херсону до 01 березня 2023 року позивачем не зазначено, а судом не встановлено.
54. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку обставини, в розумінні КАС України, не є підставами для поновлення строку звернення до суду.
55. З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування цієї Конвенції, застосовується судами як джерело права.
56. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
57. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», заява №28249/95).
58. Відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
60. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
V. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
62. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
63. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІ. Судові витрати
64. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі № 420/4212/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. Р. Радишевська
В. М. Соколов