№ 420/602/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 420/602/19

адміністративне провадження № К/9901/34019/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його адвокатом Дмітрієвим Русланом Борисовичем,

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Крусяна А.В., суддів: Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.)

у справі №420/602/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Одеській області,

третя особа: ОСОБА_2 ,

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №4402 від 29 грудня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області рядового поліції ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 17 січня 2018 року №54 о/с в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити рядового поліції ОСОБА_1 на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області;

- стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища юридична, проходив службу в ОВС з 18 серпня 1997 року по 6 листопада 2015 року, в Національній поліції України з 10 серпня 2017 року на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Приморського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області.

5. 7 листопада 2018 року до ГУНП в Одеській області надійшла інформація про те, що працівниками УПП у Одеській області у відношенні слідчого СВ Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області рядового поліції ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та вчиняв злісну непокору законній вимогі поліцейського, 7 листопада 2018 року приблизно о 01:00 складені протоколи про адміністративне правопорушення за статтями 130 185 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за частиною першою статті 126 КУпАП, про що зазначено у доповідній записці. Зазначена доповідна записка стала підставою для видання наказу ГУНП в Одеській області «Про призначення службового розслідування» від 9 листопада 2018 року №3835 за вказаним фактом відповідно до статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

6. За результатами проведеного службового розслідування членами дисциплінарної комісії складений та начальником ГУНП в Одеській області затверджений висновок службового розслідування від 7 грудня 2018 року, проведеного за вказаним фактом.

7. У цьому висновку йдеться про те, що 6 листопада 2018 року о 23.52 працівниками УПП в Одеській області ДПП Національної поліції України інспекторів 1-ї роти 4 го батальйону лейтенантів поліції ОСОБА_4. та ОСОБА_3 по вул. Академіка Корольова у м. Одесі був зупинений автомобіль «Лексус RX-350», номерний знак НОМЕР_1 . Під час спілкування з водієм транспортного засобу водій ОСОБА_1 згодом представився поліцейським, однак документи на вказаний автомобіль не надав. В ході спілкування працівники УПП в Одеській області відчули у водія різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітку річ, почервоніння очей та запропонували йому пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою пристрою «Драгер». Однак, ОСОБА_1 в присутності двох свідків від проходження медичного огляду категорично відмовився, після чого розпочав нецензурно висловлювати погрози на адресу працівників УПП, почав нецензурно лаятись, погрожувати фізичною розправою, розмахував руками в бік поліцейських та чинити злісну непокору, намагався втекти з місця події.

З метою уникнення протиправних дій відповідно до вимог статті 42 та частин першої та третьої статті 45 Закону України «Про Національну поліцію» до рядового поліції ОСОБА_1 були застосовані заходи фізичного впливу та спеціальний засіб «Кайданки» та було доставлено до Таїровського ВП Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд в медичній установі, на що останній в черговий раз в присутності двох свідків відмовився, у зв`язку з чим відносно нього був складений адміністративний протокол серії БР №14839 за частиною першою статті 130 КУпАП, протокол серії ОД № 005013 за статтею 185 (злісна непокора законному розпорядженню працівника поліції) та адміністративна постанова ВР №218184 за статтею 126 КУпАП.

Опитані інспектори УПП в Одеській області лейтенанти поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили зазначені відомості, а також це підтверджуються відеоматеріалами.

Також у висновку зазначено, що 20 листопада 2018 року за вих. № 8159 ОСОБА_1 було направлено лист щодо прибуття його до ГУНП в Одеській області каб. № 212 о 12.00. 23 листопада 2018 року на засідання дисциплінарної комісії для заслуховування та надання пояснень, однак, він не прибув.

8. Таким чином, у вказаному висновку службового розслідування запропоновано за порушення вимог пунктів 1, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про національну поліцію», пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1.3, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, злісній непокорі законному розпорядженню та вимогам працівника поліції, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 6 листопада 2018 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, рядового поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

9. Наказом ГУНП в Одеській області від 29 грудня 2018 року №4402 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 » за порушення вимог пунктів 1, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про національну поліцію», пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 1.3, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що виразилось у особистій недисциплінованості, злісній непокорі законному розпорядженню та вимогам працівника поліції, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 6 листопада 2018 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, рядового поліції ОСОБА_1 слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області звільнено зі служби в поліції.

10. Посадовими особами ГУНП в Одеській області 3 січня 2019 року складено акт про те, що засобами телефонного зв`язку повідомлено ОСОБА_1 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби в поліції.

11. Наказом ГУНП в Одеській області від 16 січня 2019 року №85 внесені зміни шляхом зміни у пункті 1 спірного наказу слів «слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області» на слова «слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області».

12. Наказом ГУНП в Одеській області від 17 січня 2019 року №54 о/с, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону Україна «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), звільнено зі служби рядового поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 18 січня 2019 року.

13. Крім того, судами встановлено, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 3 грудня 2018 року у справі №523/16056/18 за результатами розгляду матеріалів УПП в Одеській області відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, закрито провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

14. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року у справі №523/15859/18 за позовом ОСОБА_1 скасована постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху 7 листопада 2018 року та закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

15. Також судами встановлено, що позивачем подавались рапорти про звільнення 7 листопада 2018 року, 12 листопада 2018 року, у зв`язку з хворобою від виконання своїх обов`язків, в яких зазначено, що лікарняний буде наданий. Але такі лікарняні листи ОСОБА_1 надані не були, що підтверджено листом Приморського відділу поліції у м. Одесі від 6 березня 2019 року.

16. Листом від 20 листопада 2018 року підтверджено, що рядовий поліції ОСОБА_1 в період з 8 листопада 2018 року по 20 листопада 2018 року в поліклініку ДУ «ТМО МВС України по Одеській області», не звертався.

17. Позивач, вважаючи незаконним його звільнення з займаної посади, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

18. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що службовою перевіркою встановлено вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення.

19. Відповідачем дотримано процедуру проведення службового розслідування, за наслідком чого складено висновок, на підставі якого видано спірні накази.

20. Обираючи крайній захід дисциплінарного стягнення (звільнення), відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

21. Також суди не взяли до уваги посилання позивача на судові рішення, якими закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки це не спростовує вчинення позивачем дій щодо грубого порушення норм професійної етики з приводу зухвалого, аморального поводження з працівниками поліції, що стало загальнодоступним поширенням в мережі Інтернет, та значно підірвало авторитет органу поліції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними рішеннями, оскільки вважає, що вони є необґрунтованими та такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи.

23. Позивач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про його виклик на засідання дисциплінарної комісії 23 листопада 2018 року о 12 год. 00 хв., що як наслідок, позбавило його права надати відповідні пояснення.

24. Наголошує, що відповідач, не маючи доказів у розумінні частини дванадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України про вручення поштового повідомлення про виклик або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, не міг позбавити позивача права на захист, зокрема, на надання пояснень.

25. Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти поліцейського, який притягається до відповідальності про виклик на засідання дисциплінарної комісії не менше, ніж за дві доби до засідання, вважається виконаним якщо такий поліцейський знає (поінформований) про час та місце засідання дисциплінарної комісії за дві доби до дати такого засідання. При цьому саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість.

26. За вказаних обставин, вказує позивач, враховуючи неналежне його повідомлення про виклик для надання пояснень, відповідач порушив процедуру проведення службового розслідування, а судами першої та апеляційної інстанції допущене неправильне застосування норм матеріального права.

27. Позивач звертає увагу, що складений висновок не містить обов`язкової інформації, передбаченої пунктами 3, 4 , 5, 6, 8, 9, 10 частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, тобто він не відповідає зазначеній статті Статуту, а спірний наказ №4402 виданий безпідставно, без проведення ретельної перевірки і викладені у ньому обставини не відповідають фактичним.

28. Також позивач зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року у справі №523/15859/18, яке набрало законної сили, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №717746 від 7 листопада 2018 року, якою на позивача на підставі частини другої статті 122 КУпАП накладено штраф у розмірі 425 грн та закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Тобто, вказаним судовим рішенням було встановлено відсутність порушень позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, яке стало підставою для його зупинки.

29. Серед іншого, позивач звертає увагу на неправомірну поведінку поліцейського патруля під час його зупинки та затримання, зокрема, неповідомлення про причини зупинки, безпідставне застосування сили тощо.

30. В контексті цього позивачем повідомлено, що 31 жовтня 2019 року слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва постановлено ухвалу, якою зобов`язано посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві, внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості, зазначені у заяві адвоката Дмітрієва Руслана Борисовича в інтересах ОСОБА_1 від 4 жовтня 2019 року (вх.№ЗО1О-ПЗ від 7 жовтня 2019 року) за фактом нанесення позивачу легких тілесних ушкоджень.

31. Також наголошує, що складений відносно ОСОБА_1 протокол за частиною першою статті 130 КУпАП разом з відеоматеріалами, на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції були предметом судового розгляду.

32. Так, 3 грудня 2018 року за результатами розгляду складеного відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, Суворовським районним судом м. Одеси ухвалено постанову у справі №523/16056/18, якою провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі пункту першого статті 247 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

33. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, який став підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, скасований у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

34. З огляду на зазначене, вважає позивач, відповідач діяв всупереч вимогам статей 19 129-1 Конституції України, не взявши до уваги зазначену постанову суду, знехтував вимогами щодо обов`язковості судових рішень в Україні, не зважив на обставини, що встановлені під час розгляду справи, і підлягали ухваленню під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення. При цьому посилається на положення статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України щодо преюдиції вказаного рішення.

35. Позивач стверджує, що з метою спростування безпідставних звинувачень про керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння звернувся до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» де о 14 год. ЗО хв. 7 листопада 2018 року у нього було проведено відбір сечі для проведення судового-токсикологічного дослідження на наявність етилового алкоголю. За результатами судового-токсикологічного дослідження в сечі, отриманої на момент забору, етиловий спирт не виявлений, що, на думку позивача, спростовує факт керування ним автомобіля у стані алкогольного сп`яніння.

36. Крім того, вважає безпідставним посилання відповідача на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, адже, вина останнього, у встановленому законом порядку не встановлена.

37. При цьому, у Наказі №4402 відповідачем не зазначено, які саме порушення службових обов`язків були допущені позивачем, які б давали підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення.

38. Перелічені в Наказі №4402 вимоги пунктів 1, 6, 11 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про національну поліцію» є лише загальними нормами щодо обов`язків поліцейського і не відносяться до норм прямої дії, на підставі яких відповідач має прийняти той або інший вид дисциплінарного стягнення, зазначає позивач.

39. Також при виданні спірного наказу не враховано вимоги статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме: характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

40. Серед іншого, вказує, що на час прийняття оскаржуваних наказів позивач перебував на лікарняному про, що відповідними рапортами було доведено до керівництва та що було визнано самим відповідачем. Водночас не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

41. Також зазначає, що у поданих письмових поясненнях представник відповідача фактично навів свої аргументи та міркування щодо предмета спору, які відповідно до статті 159 КАС України викладаються виключно у заявах по суті справи і ці аргументи фактично взяті судом до уваги.

42. З огляду на зазначене, враховуючи, що дані додаткові пояснення за своїм змістом є заявою по суті справи, з поданням додаткових доказів, вони підлягали залишенню судом без розгляду та не враховуватися при прийнятті рішення, адже, останні були заявлені вже після закінчення підготовчого провадження, у зв`язку з чим, позивач вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права.

43. ГУНП в Одеській області у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

44. Наголошує, що позивач посилається на ті ж самі обставини, що й в апеляційній скарзі.

45. Натомість відповідач погоджується з мотивами судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

46. Серед іншого, зазначає, що ГУНП в Одеській області було видано наказ №296 о/с від 11 березня 2019 року, яким було внесено зміни до наказу ГУНП в Одеській області №54 від 17 січня 2019 року, замінивши слова та цифри «з 18 січня 2019 року», словами та цифрами «з 29 січня 2019 року». Наказ №296 о/с від 11 березня 2019 року не оскаржувався та на теперішній час є діючим. Так як позивачем надано до суду довідки відповідно до яких він перебував на лікуванні з 12 листопада 2018 року по 29 грудня 2018 року та з 14 січня 2019 року по 28 січня 2019 року посилання щодо звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності є безпідставними, вважає відповідач.

47. Також звертає увагу, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №523/17585/18, яка набрала законної сили, встановлено правомірність зупинки та в подальшому складення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , а постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року у справі №520/16810/19, яка набрала законної сили, встановлено правомірність застосування до ОСОБА_1 патрульними спецзасобів кайданок.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

48. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

49. Частиною першою статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

50. Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

51. Згідно з частинами першою та другою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

52. Положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

53. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

54. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частина друга статті 14 Дисциплінарного статуту).

55. Відповідно до частини першої цієї статті Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

56. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 9 листопада 2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

57. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

58. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 стало вчинення ним 6-7 листопада 2018 року ряду адміністративних правопорушень, порушення вимог Законів України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил дорожнього руху, Правил етичної поведінки поліцейських.

60. Доказом вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку є висновок службового розслідування від 7 грудня 2018 року, яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни, що виразилось у вчиненні ним діянь, про які йдеться в пунктах 7-9 цієї постанови.

61. Під час судового розгляду цієї справи позивачем не спростовані обставини вчинення ним дисциплінарного проступку, а саме порушення пунктів 1, 6, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 3 розділу 4 Правил, пунктів 1.3, 2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у особистій недисциплінованості, злісній непокорі законному розпорядженню та вимогам працівника поліції, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванні 6 листопада 2018 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

62. Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

63. Частиною восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

64. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

65. З огляду на встановлені висновком службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду цієї справи, ОСОБА_1 правомірно звільнено зі служби в поліції, у зв`язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку, тому відсутні підстави для скасування спірних наказів та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції, тому позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволені.

66. Доводи позивача про відсутність достатніх та належних доказів порушення позивачем службової дисципліни є безпідставними, оскільки як зазначалось, це підтверджуються висновком службового розслідування від 7 грудня 2018 року, який в свою чергу, складений на підставі обставин, що підтверджуються матеріалами справ про адміністративні правопорушення, показами свідків, відео з нагрудних камер поліцейських.

67. Аргументи позивача про те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року у справі №523/15859/18, яке набрало законної сили, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №717746 від 7 листопада 2018 року, а також те, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 3 грудня 2018 року у справі №523/16056/18 закрито провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП, є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача відсутній склад саме адміністративних правопорушень, однак не дисциплінарного проступку.

68. Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції.

69. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.

70. Така правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі 816/1534/16, від 17 липня 2019 року у справі №806/2555/17 і підстави для відступлення від неї відсутні.

71. Доводи позивача, що він не був належним чином повідомлений про його виклик на засідання дисциплінарної комісії 23 листопада 2018 року о 12 год. 00 хв., що як наслідок, позбавило його права надати відповідні пояснення, є перешкодою для проведення такого засідання та є порушенням процедури проведення службового розслідування, частково заслуговують на увагу, з огляду на таке.

72. Частинами одинадцятою-чотирнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.

73. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що поліцейський, який викликається на засідання дисциплінарної комісії, повинен бути повідомлений про це таким чином, щоб він мав не менше двох діб для прибуття на таке засідання. В разі ж неможливості прибуття на засідання дисциплінарної комісії поліцейський зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це останню.

74. Доказом, який підтверджує повідомлення/неповідомлення поліцейського є відповідне поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

75. Відсутності у дисциплінарної комісії одного з указаних поштових повідомлень (відправлень) унеможливлює встановлення факту належного повідомлення чи неповідомлення поліцейського, який викликається на засідання дисциплінарної комісії, що є перешкодою для проведення такого засідання.

76. Як встановлено судами та не заперечується відповідачем, останній станом на 23 листопада 2018 року (день засідання дисциплінарної комісії) не мав будь-якого з перелічених вище доказів повідомлення чи неповідомлення позивача.

77. Незважаючи на це, повідомлення так і не було вручено ОСОБА_1 , тому допущене відповідачем порушення порядку виклику позивача на засідання дисциплінарної комісії не вплинуло на результат службового розслідування. До того ж позивач не позбавлений можливості спростувати висновки службового розслідування під час розгляду цієї справи в судовому порядку, зокрема, повідомити суд про обставини, підтверджені доказами, що принаймні ставлять під сумнів зазначені висновки.

78. Тому наведені позивачем обставини щодо його неналежного повідомлення про день та час засідання дисциплінарної комісії не можуть бути самостійною підставою для скасування спірних наказів, поновлення позивача на посаді.

79. Аргументи позивача, що складений висновок не містить обов`язкової інформації, передбаченої пунктами 3, 4 , 5, 6, 8, 9, 10 частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, тобто він не відповідає зазначеній статті Статуту, а спірний наказ №4402 виданий безпідставно, без проведення ретельної перевірки і викладені у ньому обставини не відповідають фактичним, є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами та спростовуються встановленими судами обставинами.

80. Посилання позивача на неправомірну, на його думку, поведінку поліцейського патруля під час його зупинки та затримання, зокрема, неповідомлення про причини зупинки, безпідставне застосування сили тощо, а також внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за цим фактом, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки наведені обставини не мають юридичного значення для вирішення цього спору, не належать до предмета доказування, оскільки, серед іншого, у цій справі підлягають з`ясуванню обставини поведінки саме ОСОБА_1 . Як зазначалось, поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

81. Посилання позивача на довідку КУ «Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи» від 7 листопада 2018 року, яка, на його думку, спростовує обставину керування ним автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, є безпідставними, належним чином оцінені судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано не взяті до уваги з посиланням на Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року N1452/735.

82. Перебування ОСОБА_1 на лікарняному на час прийняття оскаржуваних наказів було враховано відповідачем шляхом зміни дати його звільнення, про що слушно зауважує останній. Так, відповідачем видано наказ від 11 березня 2019 року №296 о/с, яким було внесено зміни до спірного наказу від 17 січня 2019 року №54 о/с шляхом заміни слів та цифр «з 18 січня 2019 року» на « 29 січня 2019 року», що не заперечується й самим позивачем. Тому відсутні підстави стверджувати про порушення положень статті 40 КЗпП України під час звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

83. Не заслуговують на увагу й такі доводи позивача як те, що в спірному наказі не зазначено, які саме порушення службових обов`язків були допущені позивачем, які б давали підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності та подальшого звільнення, оскільки матеріалами службового розслідування, спірними наказами та оскаржуваними рішеннями судів чітко встановлено що стало підставою для службового розслідування, в чому полягало порушення службової дисципліни та які норми законодавства при цьому порушено позивачем.

84. Окремо варто зауважити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

85. В розглядуваному випадку позивачем вчинено діяння, про які йшлося в пунктах 7-9 цієї постанови (порушення Правил дорожнього руху України, порушення Дисциплінарного статуту, Закону України "Про Національну поліції"), які є несумісними з його посадою.

86. За таких обставин, необхідно погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Отже, є такими, що не заслуговують на увагу доводи позивача про неврахування відповідачем при виданні спірного наказу вимог статті 19 Дисциплінарного статуту.

87. Інші аргументи позивача, наведені ним у касаційній скарзі, не мають юридичного значення для правильності вирішення цього спору, не спростовують висновків, зроблених судами, та/або зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, тому не беруться судом до уваги. Варто зауважити, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

88. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

89. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

90. Порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи, не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення (частина друга статті 350 КАС України).

91. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Дмітрієвим Русланом Борисовичем, залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №420/602/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ.В. Білак О.А. Губська В.М. Соколов