ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа №420/6582/18

адміністративне провадження № К/9901/2090/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №420/6582/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці в Одеській області

про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018 та припису про усунення виявлених порушень від 29.10.2018 №ОД955/27/АВ/П

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 (колегія у складі: головуючого судді Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці в Одеській області), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018 та припис про усунення виявлених порушень від 29.10.2018 №ОД955/27/АВ/П.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача про використання ним праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин є безпідставним, оскільки мало місце укладання цивільно-правових договорів, які не містять ознак трудових. Вважав, що до кола повноважень посадових осіб Держпраці не входить дослідження правомірності укладання цивільно-правових договорів, а, отже, і дотримання цивільного законодавства. Доводячи обставини того, що мали місце цивільно-правові договори з особами, які виконували певний обсяг робіт, позивач зауважував, що за результатами виконання робіт, останні отримували винагороду, з якої відрахувався єдиний соціальний внесок, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці в Одеській області про усунення виявлених порушень, внесений до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 29.10.2018 №ОД955/27/АВ/П.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та особами, які виконували роботи щодо підготовки продуктів харчування та приготування їжі, а також роботи з прибирання приміщення, території в закладі торгівлі та харчування є договорами про надання послуг. ГУ Держпраці в Одеській області не представлено достовірних доказів, які б зафіксували факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору на момент виявлення порушення. До того ж, суд першої інстанції підкреслив, що з виплаченої фізичним особам винагороди, позивач оплатив відповідні податки, а це спростовує доводи територіального органу Держпраці про приховування підприємцем вказаних правовідносин.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що укладені цивільно-правові договори між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не містять в собі істотних умов щодо обсягу роботи у кількісних показниках та в них не зазначено, який результат повинен бути переданий Замовнику. Фактично метою укладання наведених договорів було власне праця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в процесі підприємницької діяльності позивача. Аналіз наданих договорів дає підстави дійти висновку, що дані фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі робіт (послуг) також не містять ні результату роботи, ні її обсягу, видів тощо. Водночас, присутні відомості нарахування ОСОБА_2 заробітної плати двічі за вересень 2018 року та жовтень 2018 року, що суперечить правовій природі цивільно-правового договору, за яким оплачується не процес праці, а його кінцевий результат.

Досліджуючи питання притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, колегія суддів апеляційного суду встановила, що протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 41 КУпАП України, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, до місцевого суду, для його вирішення по суті, не надходив. Під час офіційного з`ясування обставин справи, суд витребував від ГУ Держпраці докази направлення цього документа до суду, а також допитав, в якості свідка, інспектора ГУ Держпраці ОСОБА_4 . За результатами отриманих доказів суд встановив, що наведений протокол був направлений до суду безоплатно, простою кореспонденцією, а тому відсутні документи, що підтверджують його направлення до суду, а також отримання. На день ухвалення рішення у цій справі закінчилися строки притягнення правопорушника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а, отже, відсутні підстави вважати, що дана особа буде двічі притягнена до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 16.01.2020 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 420/6582/18, в якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що при укладанні цивільно-правових угод, сторони не обговорювали ні розпорядку роботи, ні питання дотримання трудової дисципліни. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик. Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не були зараховані до штату. Запис до трудових книжок не вносився, не видавався будь-який розпорядчий документ про прийом їх на роботу на певну посаду. Час в якій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконували роботу, останні визначали самостійно, на власний розсуд, керуючись виключно своїм особистим бажанням та власним розпорядком дня. Позивач не здійснював жодного контролю за процесом виконання та перебігом роботи і був зацікавлений виключно в результаті виконаної роботи. За результатами роботи сторони підписали акти прийому -передачі виконаних робіт по кожній цивільно-правовій угоді, після чого була оплачена винагорода.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 16.01.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

11. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі за вищевказаним позовом.

12. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 22.02.2022.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанції, ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на території автостанції смт Окни, Одеської області. Основним видом його діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Позивач є платником єдиного податку 2 групи, що підтверджується витягом з Реєстру платників єдиного податку (т.1 а.с.62).

14. На праві власності ОСОБА_1 з 07.10.2004 належить нежитлова будівля магазин - кафе, загальною площею 62,8 кв.м. (т.1 а.с.63).

15. До ГУ Держпраці в Одеській області у серпні 2018 року був скерований лист голови Окнянської райдержадміністрації з проханням провести інспекційні відвідування з метою перевірки дотримання законодавства про працю щодо легалізації зайнятості населення та забезпечення виплати заробітної плати, у тому числі у ФОП ОСОБА_1 , який здійснює підприємницьку діяльність в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

16. 03.10.2018 начальником ГУ Держпраці прийнятий наказ №1477 «Про проведення інспекційного відвідування», в якому доручено головним державним інспекторам відділу додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів здійснити позаплановій захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , що здійснює підприємницьку діяльність на території автостанції смт Окни в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

17. У той же день керівником було виписано направлення на здійснення інспекційного відвідування (т.1 а.с.99).

18. 05.10.2018 інспекторами ГУ Держпраці у присутності ФОП ОСОБА_1 складений акт № ОД955/27/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з ненаданням доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкту відвідування, в яких використовується наймана праця - територія автостанції смт. Окни кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Факт перешкоджання у проведенні інспекційного заходу підтверджений в акті підписами працівників поліції. До того ж в цьому акті зазначено про відсутність у суб`єкта господарювання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (т.1 а.с.100-101).

19. Вказані обставини стали підставою для зупинення інспекційного відвідування до 17.10.2018.

20. У той же день, інспектором праці Добровольською Л.В. була складена вимога №ОД955/27/ПД про надання ФОП ОСОБА_1 документів в строк до 16.10.2018 (т.1 а.с.102). Наведена вимога суб`єктом господарювання була частково виконана, зокрема були надані документи, що відображають нарахування та виплату заробітної плати та сплату ЄСВ.

21. З 17.10.2018 по 18.10.2018 інспекторами праці ГУ Держпраці, відповідно до статті 259 КЗпП України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, у присутності ФОП ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

22. 18.10.2018 за результатами проведеного інспекційного відвідування посадовими особами ГУ Держпраці був складений акт №ОД0955/27/АВ (т.1 а.с.13-33), в якому встановлені порушення статтей 21 24 КЗпП України.

23. 29.10.2018 за наслідками проведення інспекційного відвідування суб`єктом владних повноважень винесено припис про усунення виявлених порушень №ОД955/27/АВ/П, в якому вимагалося до 02.11.2018 оформити трудові відносини та не допускати випадків виконання працівниками робіт без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення органів ДФС (т.1 а.с.112-113).

24. 08.11.2018 на підставі рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 26.10.2018 (т.1 а.с.116-120), першим заступником начальника ГУ Держпраці в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 223 380 грн.

25. До того ж, стосовно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № ОД 955/27/АВ/П/ПТ за порушення частини третьої статті 41 КУпАП, а саме: за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Даний протокол не був направлений до місцевого суду для його розгляду та прийняття рішення по суті правопорушення.

26. Не погоджуючись з приписом про усунення виявлених порушень від 29.10.2018 №ОД955/27/АВ/П та постановою про накладення штрафу №ОД955/27/АВ/П/ТД-ФС від 08.11.2018, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

30. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

31. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

32. Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

33. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.

34. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

35. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

36. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

37. Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

38. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

39. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

40. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

41. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

42. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

43. Положеннями частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

44. За змістом частини другої статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

45. У відповідності до частини першої статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

46. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

47. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

48. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

49. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

50. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

51. У постанові від 04.07.2018 у справі № №820/1432/17 Верховний Суд зробив такий правовий висновок: «Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт».

52. Згідно з абзацом другим частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 були надані цивільно-правові угоди, а саме:

- №1 від 15.09.2018, укладена ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , згідно з якою остання взяла на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): підготовка продуктів харчування до приготування їжі та виконання інших робіт стосовно обов`язків кухонного працівника;

- №2 від 27.09.2018, укладена ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , згідно з якою остання в період з 27.09.2018 до 29.09.2018 взяла на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): підготовка продуктів харчування до приготування їжі та виконання інших робіт стосовно обов`язків кухонного працівника;

- від 10.10.2018, укладена ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , згідно з якою остання в період з 10.10.2018 до 31.10.2018 взяла на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): підготовка продуктів харчування до приготування їжі та виконання інших робіт стосовно обов`язків кухонного працівника;

- №1 від 01.10.2018 укладена ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , згідно з якою останній в період з 01.10.2018 до 07.10.2018 взяв на себе зобов`язання надати послуги (виконати роботу) по прибиранню приміщення, території та виконання інших аналогічних робіт.

54. Судом апеляційної інстанції на підставі аналізу змісту цих цивільно-правових договорів встановлено, що предметом таких є виконання робіт, пов`язаних із забезпечення діяльності позивача - робота по підготовці продуктів харчування до приготування їжі та виконання інших робіт стосовно обов`язків кухонного працівника, а також по прибиранню приміщення, території та виконання інших аналогічних робіт

55. Вказані договори не містять в собі істотних умов щодо обсягу роботи у кількісних показниках та в них не зазначено, який результат повинен бути переданий Замовнику.

56. Крім того, акти приймання-передачі робіт (послуг), складені за вказаними договорами, містять лише інформацію про виконання певних робіт на об`єкті та вартість таких робіт, без зазначення їх обсягу, виду, часу на виконання тощо.

57. Також, самі види робіт, які виконували особи, свідчать не про договір надання послуг, а про виконання трудового обов`язку, бо виходячи зі специфіки роботи кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначені дії повинні вчинятися не періодично, а у зв`язку з виробничою необхідністю постійно, що відповідає трудовому договору, а не угоді про надання послуг.

58. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що предметом цих договорів є процес праці, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Натомість, уклавши цивільно-правові договори зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.

59. Колегія суддів зазначає, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною). Зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, що є характерним для трудових функцій.

60. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд при вирішенні подібних правовідносин у постановах від 08.06.2021 у справі № 520/348/19, від 09.07.2021 у справі №160/2751/19.

61. Таким чином, апеляційний суд, здійснивши безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження доказів у цій справі дійшов правильного висновку, що договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудових.

62. Разом з цим колегія суддів зауважує, що положення частини третьої статті 24 КЗпП України повинні застосовуватися роботодавцями, які бажають використовувати найману оплачувану працю незалежно від того, чи наполягає на такому оформленні працівник чи ні, а тому надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснення не впливають на правильність висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

63. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 11.03.2021 у справі № 2340/3415/18.

64. Крім того, Верховний Суд у постанові у від 16.06.2020 у справі №815/5427/17 дійшов висновку, згідно з яким особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі. Юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.

65. Також, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність подвійного притягнення позивача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення з огляду на наступне.

66. Під час з`ясування обставин справи, суд витребував від ГУ Держпраці докази направлення протоколу про адміністративне правопорушення № ОД 955/27/АВ/П/ПТ за порушення частини третьої статті 41 КУпАП, а також допитав, в якості свідка, інспектора ГУ Держпраці Добровольську Л.В. За результатами отриманих доказів, встановлено, що наведений протокол був направлений до суду безоплатно, простою кореспонденцією, а тому відсутні документи, що підтверджують його направлення до суду, а також отримання судом.

67. Таким чином, станом на день ухвалення рішення у цій справі закінчилися строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а, отже, відсутні підстави вважати, що дана особа буде двічі притягнена до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

68. За таких обставин, апеляційний суд вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, прийняв законне рішення про відмову в задоволенні позову, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.

69. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

70. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

71. Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

72. Оскільки колегія суддів не встановила порушення судом апеляційної інстанції норм права, то постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій