№ 420/6837/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 420/6837/18

адміністративне провадження № К/990/2235/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 (головуючий суддя Юхтенко Л.Р. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 (головуючий суддя Градовський Ю.М., судді Бітов А.І., Шеметенко Л.П.)

у справі №420/6837/18

за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

до ОСОБА_1

про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт будівництва,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило зобов`язати ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідачка) знести за власний кошт самочинно збудований об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

1.1. Підставою позову вказувало те, що на підставі наказу, направлення та виявлення факту самочинного будівництва об`єкту, інспектором Управління проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, що належить відповідачу, за адресою: АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що відповідачем виконано будівельні роботи з реконструкції зазначеної квартири шляхом прибудови двох приміщень першого поверху до квартири без отримання права на виконання будівельних робіт, що є порушенням вимог пункту 1 частини 1 статті 34, абзацу 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзацу 2 пункту 5, пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011.

За результатами перевірки складено Акт, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та протокол про адміністративне правопорушення від 21.05.2018.

У зв`язку з необхідністю проведення перевірки виконання вимог припису, Управлінням було проведено перевірку та встановлено, що відповідачкою вимоги припису виконані не були. За результатом проведеної перевірки інспектором було складено Акт та протокол про адміністративне правопорушення, та винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, за якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2019, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №420/6837/18, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в позові відмовлено.

3. Постановою Верховного Суду від 28.10.2021 судові рішення у справі були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2022, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №420/6837/18, Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в позові відмовлено.

4.1. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відсутні підстави для знесення самочинного будівництва відповідачкою, оскільки нею доведено, що вона не здійснювала роботи з прибудови до квартири та реконструкції цих прибудов до квартири, а лише поточний ремонт, а позивачем не доведено протилежного.

5. Судами встановлені такі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по суті:

5.1. У період з 10.05.2018 по 21.05.2018 на підставі наказу від 02.01.2018 №01-13/1ДАБК головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернак А.М. проведено позапланову перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за адресою об`єкта: АДРЕСА_1 , за результатом якої складено акт №000309.

5.2. Зазначеною перевіркою встановлено виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом прибудови двох приміщень першого поверху без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 2 пункту 5, пункту 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466.

5.3. На підставі виявлених порушень головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернаком А.М. внесено ОСОБА_1 припис від 21.05.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або привести об`єкт у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 №2591 у термін до 21.07.2018.

5.4. Разом з цим, виявлені порушення стали підставою для висновку про наявність в діях відповідача складу правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), про що складено протокол від 21.05.2018.

5.5. Розглянувши наведені матеріали перевірки, заступником начальника управління-начальником інспекційного відділу №1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименком Р.К. винесено постанову від 04.06.2018 №344/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КупАП, та накладено штраф у сумі 10 200 грн.

5.6. У період з 27.08.2018 по 07.09.2018 головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Постернак А.М. проведено позапланову перевірку з питань дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якого складено акт №001106.

5.7. Зазначеною перевіркою встановлено не виконання відповідачем вимог припису від 21.05.2018, а саме не отримано право на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири за вищевказаною адресою і не приведено об`єкт у відповідність до договору дарування №2591 від 23.12.2017, чим порушено вимоги підпунктів «а», «б» пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункту 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553.

5.8. Разом з цим, виявлені порушення стали підставою для висновку про наявність в діях відповідача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП.

5.9. Розглянувши вказані матеріали перевірки, в.о. начальника Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Р.К. винесено постанову від 21.09.2018 № 626/18, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено частиною 1 статті 188-42 КУпАП, та накладено штраф у сумі 6 800 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

6. Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022, ухвалити нове рішення про задоволення позову. 6.1. Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права - статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 376 Цивільного кодексу України, без врахування висновків Верховного суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах та порушення норм процесуального права під час встановлення обставин справи. Зокрема, вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 19.11.2014 у справі №6-180цс14, від 24.06.2015 у справі №6-381цс15, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2019 у справі №458/1173/14-ц, від 06.03.2019 у справі №814/2645/15, від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 щодо права позивача на звернення до суду з відповідним позовом та правових наслідків самочинного будівництва.

6.2. Також позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог без дослідження всіх доказів, які наявні у справі та свідчать про протилежні аніж у висновку судів попередніх інстанцій обставини. Вказане, на переконання позивача, є порушенням норм процесуального права, зокрема статей 9 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що призвело до постановлення необґрунтованих судових рішень.

7. Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

9. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

10. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. На думку судової колегії суду касаційної інстанції під час розгляду цієї справи проблемним є питання застосування судами попередніх інстанцій норм права, що стосуються правового регулювання спорів за зверненням до суду з позовом про знесення самовільно збудованих будівель і споруд чи приведення їх до попереднього стану органами державного архітектурно-будівельного контролю.

12. Зазначене питання неодноразово було предметом судового розгляду Верховним Судом. Зокрема судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 висловлено таку правову позицію: «Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови».

13. З урахуванням вказаної правової позиції у спірних правовідносинах суд касаційної інстанції зауважує, що підставою звернення з позовом до суду позивач вказав здійснення відповідачем будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 шляхом прибудови двох приміщень першого поверху до квартири без документа, який надає право на виконання будівельних робіт.

14. Згідно з частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

15. Частиною 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для початку виконання будівельних робіт вимагалось подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

16. Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

17. Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

18. Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

19. Згідно з пунктом 11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 8) отримувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 11) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

20. Відтак аналіз статей 38, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і статті 376 ЦК України свідчить, що орган державного архітектурно-будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абзацом 1 частини 1 статті 38 цього Закону (у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), уповноважений та зобов`язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об`єкта особі, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі абзацу 2 частини 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з його невиконанням.

При цьому як припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства так і вимога про знесення самочинного будівництва повинна стосуватись особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво.

21. Відтак у категорії справ про знесення самочинного будівництва судам належить перевіряти та встановлювати обставини як щодо наявності ознак самочинного будівництва так і щодо особи чи осіб, які здійснили (здійснюють) таке будівництво.

22. У цій справі суди попередніх інстанцій визнали встановленою ту обставину, що відповідачка не здійснила (не здійснювала) без належного дозволу на добудову до квартири АДРЕСА_2 двох приміщень першого поверху.

23. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач такі обставини не довів. Крім того, суди послались на довідку, видану бухгалтером Поплавською від 05.09.2019, що плата за квартиру АДРЕСА_2 відбувається за площею 49,20 кв. м., а також довідку, видану начальником дільниці № 3 від 03.04.2019, де зазначено, що в квартирі АДРЕСА_2 наявний прибудований балкон та лоджія більше 20 років. У 2018 році у вказаній квартирі відбувався ремонт вказаного балкона та лоджії без розширення. Власник квартири замінила покрівлю та вікна, у зв`язку з протіканням покрівлі на балконі та лоджії.

Також суди попередніх інстанцій вказали, що ними досліджено матеріали фотофіксації оскаржуваного об`єкта будівництва, та встановлено, що передня та бокові стіни балкона та лоджії були збудовані з того ж самого матеріалу, що й будинок, тобто фундамент балкону та лоджії був заложений набагато раніше, ніж виявлений позивачем факт прибудови двох приміщень до квартири, в той же час вбачається, що відповідачем була здійснена реконструкція віконних отворів та встановлено вікна.

24. Водночас приписи статей 9 242 КАС України визначають завданням суду під час розгляду справи ухвалення законних і обґрунтованих рішень. Такими є лише рішення, які ухвалені судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також рішення, ухвалені на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте у будь якому випадку такі рішення не повинні ґрунтуватися на не спростованих сумнівах.

25. Однак вказаним нормам процесуального права судові рішення, що оскаржуються, не відповідають, а зазначені вище висновки є передчасними.

26. Зокрема, до справи долучено відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а. с. 131), з яких вбачається, що станом на 23.12.2017 квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 39.5 кв. м., житлову площу - 26 кв. м.

Згідно договору дарування від 23.12.2017 № 2591 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 житловою площею 26 кв. м., загальною площею 39, кв. м. (т. 1 а. с. 229-230). Відповідно до пункту 6 цього договору дарувальник стверджує, що самочинних переобладнань, перепланувань, добудов, перебудов, реконструкцій щодо квартири та інших змін щодо її технічних характеристик, зокрема таких, які потребують попереднього погодження й отримання дозволів компетентних органів, не здійснювалось, а також те, що технічні характеристики квартири відповідають технічному паспорту, виготовленому станом на 06.07.2017. Такий договір підписаний відповідачкою, яка ствердила, що зміст договору та його правові наслідки їй зрозумілі й тлумачаться однозначно.

27. Також позивачем до позовної заяви доданий акт позапланової перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства при реконструкції квартири АДРЕСА_2 від 21.05.2018 № 000309. У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 як власник зазначеної квартири площею 39.5 кв. м. виконувала будівельні роботи з її реконструкції шляхом прибудови двох приміщень першого поверху без отримання права на виконання будівельних робіт.

21.05.2018 позивачем видавався припис № 281/18 ОСОБА_1 з вимогою усунути зазначені в акті №000309 порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 21.07.2018 шляхом отримання права на виконання будівельних робіт, або привести об`єкт у відповідність до договору дарування № 2591 від 23.12.2017. Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження припису відповідачкою, відтак він був чинним і підлягав виконанню.

07.09.2018 позивачем складено акт № 001106 позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства ОСОБА_1 під час реконструкції квартири АДРЕСА_2 . В акті зазначено про не виконання ОСОБА_1 вимог припису від 21.05.2018 №281/18, оскільки нею не отримано документа, який дає право на виконання будівельних робіт з реконструкції вказаної квартири або не приведено її у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 №2591.

28. У матеріалах справи міститься й техпаспорт на квартиру АДРЕСА_2 станом на 02.04.2019, замовник якого ОСОБА_1 , у якому на вказану дату вказано, що загальна площа квартири становить 56,6 кв. м., житлова 27,5 кв. м. При цьому у технічному паспорті відмічено, що на три веранди площею відповідно 4,0, 7,6 та 5,6 кв. м. дозвільні документи не надані.

29. Проте у судових рішеннях судів попередніх інстанцій не міститься оцінки зазначеним доказам як окремо так і у сукупності із оціненими судами. Відповідно до статті 90 КАС України обов`язком суду є оцінювання доказів, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. При цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Також суд касаційної інстанції зауважує, що суди попередніх інстанцій на основі матеріалів фотофіксації виявлених порушень, які долучались до акту перевірки відповідачем, зробили висновок про те, що передня та бокові стіни балкона та лоджії були збудовані з того ж самого матеріалу, що й будинок, тобто фундамент балкону та лоджії був заложений набагато раніше, ніж виявлений позивачем факт прибудови двох приміщень до квартири, в той же час вбачається, що відповідачем була здійснена реконструкція віконних отворів та встановлено вікна.

31. З цього приводу колегія суддів зазначає, що такий висновок судів попередніх інстанцій є сумнівним з огляду на відсутність у суду спеціальних знань визначити за фото структуру і фізичні властивості будівельних матеріалів, можливі строки побудови приміщень та обсяги виконаних робіт. На переконання колегії суддів касаційного суду відповідні дані повинні доказуватись іншими засобами, якими можуть бути зокрема, але не виключно, висновки експерта, огляд доказів за місцем їх знаходження.

32. Крім того, у матеріалах справи міститься постанова від 04.06.2018 №344/18 по справі про адміністративне правопорушення (т. 1 а. с. 52-56). Даною постановою встановлено, що ОСОБА_1 виконувалися будівельні роботи з реконструкції квартири АДРЕСА_2 шляхом прибудови двох приміщень першого поверху до квартири № 64 без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено пункт 1 частини 1 статті 34, абзац 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абзац 5 пункту 2, пункт 13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466. Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП та оштрафовано на 10 200 грн.

Згідно постанови від 21.09.2018 № 626/18 по справі про адміністративне правопорушення (т. 1 а. с. 85-88) ОСОБА_1 не виконала вимог припису від 21.05.2018 № 281/18, а саме, не отримала документа, що дає право на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 , або не привела об`єкт у відповідність до договору дарування від 23.12.2017 № 2591, чим порушила підпункти «а» і «б» пункту 3 частини 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підпункту 3 пункту 11 Порядку № 553. Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та оштрафовано на 6 800 грн.

33. Частиною 6 статті 78 КАС України встановлено, зокрема, що постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Проте судами попередніх інстанцій зазначені норми процесуального права не враховані і будь якої оцінки постановам у справах про адміністративні правопорушення відносно відповідачки не надано.

34. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

35. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

36. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

37. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

38. За наведених обставин суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно ухвалення судового рішення щодо формування висновку Верховним Судом про застосування у правовідносинах, щодо яких виник спір у цій справі, норм статей 34, 36, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 553 та Порядку №466.

39. Зазначене відповідно до частини 2 статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 343 349 353 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №420/6837/18 скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін