ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 420/6854/23
адміністративне провадження № К/990/44077/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Загороднюка А.Г.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 (головуючий суддя - Потоцька Н.В.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді - Крусян А.В., Яковлєв О.В.)
у справі № 420/6854/23
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті,
Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 27.02.2023 № 355398 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови, оскільки ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником, а про протиправне використання його автомобіля йому стало відомо тільки з постанови про притягнення позивача до відповідальності та накладення на нього штрафу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області від 27.02.2023 № 355398 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про неправомірність накладення на позивача відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки відповідачем не доведено, що саме позивач здійснював свою господарську діяльність щодо перевезення пасажирів або використовував найману працю водія, який таке перевезення здійснював, або укладав із водієм цивільно-правову угоду щодо здійснення відповідних перевезень.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державною службою України з безпеки на транспорті подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
6. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з приводу механізму реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень щодо визначення відповідальної особи за порушення, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі ненадання всіх документів, передбачених цією ж статтею, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта та пред`явлення суперечливих документів.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути наданні первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Скаржник зауважує, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність договору найму (оренди) транспортного засобу або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або)розпорядження транспортним засобом, а також не було надано жодних документів для встановлення іншого перевізника.
Позиція інших учасників справи
8. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційних скарг
9. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті.
10. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. Старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Тагієвим Р.К. 12.01.2023 відповідно до направлення на рейдову перевірку від 06.01.2023 № 02/в проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 11.03.2011.
12. Під час проведення перевірки водієм ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_3 від 16.08.2022) пред`явлено наступні документи:
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 11.03.2011;
- паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень ПП «Діамант» маршрут «Рені АС - Одеса АС «Привокзальна»;
- фото на мобільному пристрої тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_4 , виданого ОСОБА_3 , дата реєстрації 08.02.2014, дійсний до 08.02.2024 (інформація про адресу місцезнаходження чи реєстрації ОСОБА_3 в тимчасовому реєстраційному талоні відсутня).
13. У ході перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, частини першої абзацу 3 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки: протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, схеми маршруту; розкладу руху; таблиці вартості проїзду у перевізника ОСОБА_3 .
14. За результатами перевірки складено акт № 351224 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2023, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
15. Зазначений автомобіль раніше надавався ПП «ДІАМАНТ» для ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим було оформлено тимчасовий реєстраційний талон ДХХ № 091421, строк дії якого закінчився 09.08.2022.
16. Інформації щодо укладення між ОСОБА_1 та ПП «ДІАМАНТ» додаткових угод щодо надання спірного транспортного засобу для господарської діяльності після 09.08.2022 до суду сторонами не надано та позивачем заперечується.
17. В акті № 351224 від 12.01.2023 міститься запис про те, що водій ознайомлений з актом, пояснення не надав, акт водієм ОСОБА_2 ) підписаний.
18. Листом від 23.01.2023 № 4363/35/24-23 ОСОБА_1 запрошено на розгляд акту на 06.02.2023.
19. Листом від 23.01.2023 № 4362/35/24-23 ПП «Діамант» запрошено на розгляд справи на 06.02.2023.
20. 06.02.2023 від представника ПП «Діамант» адвоката Ушакова О.О. надійшла заява про перенесення розгляду акту.
21. Запрошенням від 06.02.202 № 1486/35/24-23 ПП «Діамант» запрошено на розгляд справи на 20.02.2023.
22. Листом від 23.02.2023 вих. № 23-02/23 ПП «Діамант» повідомило, що зазначений автомобіль MERCEDES BENZ державний номерний знак НОМЕР_1 не обслуговує маршрути підприємства, а дія тимчасового реєстраційного талону ДХХ № 091421 закінчилась 09.08.2022, водія ОСОБА_2 звільнено 03.01.2023 відповідно до наказу № 03-01/23-к (на підтвердження надана виписка з книги реєстрації наказів з особового складу).
23. Запрошенням від 20.02.2023 № 10695/35/24-23 ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи на 27.02.2023.
24. ОСОБА_1 на розгляд не з`являвся, жодних пояснень чи спростувань викладених у акті проведення перевірки обставин не надавав.
25. Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області 27.02.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 355398 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000, 00 грн. на підставі акту № 351224 від 12.01.2023.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
26. Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
27. Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
28. Згідно із статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
29. За правилами частин першої та другої статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
30. З уваги на питання, яке порушив скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне спершу зауважити, що за приписами частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Це зауваження покликане нагадати про межі касаційного перегляду й повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії, які не передбачають дослідження доказів та з`ясування обставин справи.
32. У аспекті доводів касаційної скарги, колегія суддів зауважує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
33. Тобто, положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
34. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалася у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії (постанови від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
35. Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
36. При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
37. За встановлених обставин цієї справи, відповідачем при проведенні перевірки, з наданих водієм документів, визначено ОСОБА_1 як власника транспортного засобу, ОСОБА_3 як особу, якій належить транспортний засіб відповідно до тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_4 від 08.02.2014 (дійсний до 08.02.2024), а також зазначено автомобільним перевізником ПП «Діамант» відповідно до паспорта автобусного маршруту регулярних перевезень. Така інформація зазначена в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.01.2023 № 351224.
38. Водночас у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.02.2023 № 355398 відповідач визначає ОСОБА_1 як автомобільного перевізника.
39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт містять суттєві розбіжності, що у спірних правовідносинах виключає можливість достовірно визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
40. Ураховуючи те, що у цій справі судами встановлено, що перевірку було проведено без належного з`ясування усіх складових виявленого порушення, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Таким чином, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
42. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
43. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
44. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі № 420/6854/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.Г. Загороднюк
Н.М. Мартинюк