ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 420/6964/24
адміністративне провадження № К/990/24078/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В, Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/6964/24
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Корд» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, Комісії ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, про зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Корд» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду (суддя Г. П. Самойлюк) від 03 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. Г. Федусик, А. В. Бойко, О. А. Шевчук) від 23 травня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Корд» (далі - ТОВ «Трак Корд», позивач, скаржник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУДПС), Державної податкової служби України (далі - ДПС), Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) ГУ ДПС та просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС:
від 18 листопада 2021 року № 3392331/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 03 грудня 2020 року;
від 23 листопада 2021 року № 3412660/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної № 60 від 11 грудня 2020 року;
від 23 листопада 2021 року № 3412661/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної № 19 від 08 грудня 2020 року;
від 23 листопада 2021 року № 3412662/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної № 47 від 03 грудня 2020 року;
від 23 листопада 2021 року № 3412663/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 17 травня 2021 року;
від 23 листопада 2021 року № 3412664/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної № 29 від 21 травня 2021 року;
від 18 січня 2022 року № 3670299/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної № 17 від 16 січня 2021 року;
- зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 17 від 03 грудня 2020 року, № 60 від 11 грудня 2020 року, № 19 від 08 грудня 2020 року, № 47 від 03 грудня 2020 року, № 16 від 17 травня 2021 року, датою її фактичного подання; № 29 від 21 травня 2021 року, № 17 від 16 січня 2021 року, датою їх фактичного подання.
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року визнано неповажними зазначені ТОВ «ТРАК КОРД» у заяві причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.
3. 26 березня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем заначено, що бухгалтер Товариства ОСОБА_1 , яка згідно посадової інструкції була відповідальною особою за реєстрацією податкових накладних та мала доступ до електронного цифрового підпису директора Товариства (електронного кабінету платника податків), 15 квітня 2022 року несподівано через месенджер Вайбер звернулась з Заявою про своє звільнення з посади бухгалтера та 15 квітня 2022 року виїхала з України в іншу державу, що підтверджується її закордонним паспортом. Наказом від 17 квітня 2022 року ОСОБА_1 була звільнена з посади.
3.1 Також позивач зазначає, що директор підприємства вимушений був прийняти заходи щодо захисту життя своєї сім`ї, а саме займався організацією та забезпеченням виїзду своєї родини за кордон.
3.2 Крім того позивач зазначає, що з жовтня 2022 року почались постійні обстріли енергосистеми (загальновідомий факт), що призвело до відключення світла у м. Одесі, внаслідок чого вийшли з ладу блоки живлення комп`ютерів, що спричинило вихід з ладу серверу Товариства на якому зберігалася вся інформація та дані бухгалтерського обліку. У зв`язку з відключенням інтернету, зв`язок з працівниками був майже втрачений, що знов паралізувало роботу Товариства.
3.3 Враховуючи вищезазначені обставини, позивач зазначає про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, визнано неповажними зазначені ТОВ «ТРАК КОРД» підстави для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого, адміністративний позов повернуто позивачу.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 червня 2024 року через систему «Електронний суд» Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року, та направити справу № 420/6964/24 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає подальшого її розгляду по суті.
IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб суб`єкта господарювання, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
10. Щодо часткового зупинення діяльності підприємства у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, судами зазначено, що введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану дійсно є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, пропуск процесуального строку повинен мати прямий причинний зв`язок з такою обставиною. При цьому, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Позивачем не наведено обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій, пов`язаних з введенням на території України воєнного стану, а також не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.
11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
12. Зокрема, Товариство зазначає, що останній день перебігу процесуального строку на подання адміністративного позову вважається 25 квітня 2022 року, який припав на період дії воєнного стану на території України, з урахуванням того, що за адміністративним оскарженням комісією центрального рівня 25 січня 2022 року були прийняті Рішення за результатом розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
13. Позивач, доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично залишили без правової оцінки обставини від`їзду більшості працівників Товариства через страх за своє життя та своїх близьких за межі міста та за кордон внаслідок військової агресії РФ, починаючи з 24 лютого 2022 року та пов`язану з цим відповідну неможливість підприємства вчасно звернутися до суду.
14. При цьому, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку наданим позивачем доказам виїзду за кордон, помилково зазначили про те, що ОСОБА_2 не є ані директором ТОВ «ТРАК КОРД», ані співробітником даного підприємства. Позивач ні в заяві про поновлення строку, ні в апеляційній скарзі не наполягав на тому, що ОСОБА_2 є директором Товариства або її працівником, а надав тільки докази від`їзду за кордон родини директора ТОВ «ТРАК КОРД», організацією від`їзду якої, з метою захисту її життя займався саме директор Товариства ОСОБА_3 , який в свою чергу сам повернувся до міста вже після спливу строку оскарження податкових накладних в судовому порядку, коли дізнався про від`їзд більшості працівників Товариства у т.ч. за кордон.
14.1 Відповідні докази від`їзду працівників, які мали відношення до реєстрації податкових накладних, надавались до матеріалів справи, але оцінка судами надавалась лише доказам від`їзду сім`ї директора Товариства - ОСОБА_3 , бухгалтера ОСОБА_1 , а щодо від`їзду працівника ОСОБА_4 , на яку з після від`їзду та звільнення бухгалтера Товариства ОСОБА_1 були покладені обов`язки щодо реєстрації податкових накладних, з урахуванням того, що ОСОБА_1 будь-які первинні документи Товариству не передавала, суди уваги взагалі не звернули.
15. Також суди не надали правової оцінки доказам знаходження Товариства на дистанційній роботі спочатку з введенням карантину, а потім у зв`язку з військовою агресією РФ, що стало підставою знаходження більшості первинних документів у працівників, які відповідали за реєстрацію податкових накладних.
16. Поза увагою судів першої та апеляційної інстанції та правової оцінки залишились обставини знаходження Товариства за місцем (вул. Київське шосе, 3 у м. Одесі), де знаходяться військові склади, які неодноразово підверглись ракетним обстрілам (загальна інформація про всі обстріли м. Одеса є загальновідомою та розміщена в мережах інтернет, за результатом чого були пошкоджені (розбиті) вікна, пошкоджена штукатурка на стінах та стелі орендованого офісного приміщення Товариства, комп`ютерна техніка підприємства, що підтверджувалось Актами про обстеження об`єкта після ракетних обстрілів. Внаслідок чого, Товариство спроможне було здійснити ремонт комп`ютерної техніки лише в кінці липня 2022 року, а орендованого приміщення на прикінці серпня 2022 року, про що суду надавались відповідні докази.
17. Поза увагою судами та правової оцінки були залишені також докази, які свідчать про втрату частини документів первинного обліку, у зв`язку з їх не переданням бухгалтером, яка виїхала за кордон та звільнилась з Товариства, пошкодженням серверу Товариства, що було пов`язано з ракетними обстрілами у т.ч. за місцезнаходженням орендованого офісного приміщення Товариства (з початку 2023 року по липень 2023 року у м. Одесі було проголошено більш ніж 160 тривог та отримання з великим запізненням за відповідними запитами втрачених первинних документів, на підставі яких були складені податкові накладні, від своїх контрагентів, що необхідно було для підготовки та обґрунтування адміністративного позову.
18. При цьому, отримання втрачених первинних документів по заблокованим податковим накладним дозволило Товариству зібрати повний пакет документів для звернення до суду, внаслідок чого Товариство з липня 2023 року двічі зверталось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації.
19. Зважаючи на вищевказані обставини, позивач наполягає на наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
22. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України
24. Частиною першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
25. Умовою прийнятності позовної заяви до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 160 161 КАС України, а також дотриманні строків звернення до суду, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку звернення до суду, подання відповідного клопотання про його поновлення, доказів поважності причин його пропуску.
26. Тож право на судовий захист не є абсолютним. Законодавством встановлені вимоги, зокрема, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідних строків.
27. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
28. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
29. Правові висновки щодо порядку застосування статті 118 КАС України викладені, зокрема у постановах Верховного Суду 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20, від 1 червня 2022 року у справі № 460/100/21, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.
30. Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
31. Частиною першою, другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
32. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) виснувала, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.
33. Суд враховує, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду врегульований нормою частини четвертої статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на оскаржувані рішення податкового органу. Зі змісту адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг вбачається, що останній день перебігу процесуального строку на подання адміністративного позову вважається 25 квітня 2022 року, з урахуванням того, що за адміністративним оскарженням комісією центрального рівня 25 січня 2022 року були прийняті Рішення за результатом розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
34. Доводів про те, що позивач дізнався чи повинен був дізнатися про результати розгляду поданих ним скарг в іншу дату в ходу судового розгляду питання про поновлення строку звернення до суду, не наводилось. Відтак, строк звернення до суду, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, визначених частиною третьою статті 120 КАС України, сплинув у квітні 2022 року (ця обставина скаржником не оспорюється, при тому, що сам позивач про це зазначає).
35. Водночас позивач наполягав на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Враховуючи викладене, при касаційному перегляді слід оцінити дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання щодо поважності наведених Товариством причин пропуску строку звернення до суду.
36. Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
37. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
38. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
39. Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
40. Поряд з наведеним суд касаційної інстанції звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
41. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
42. У цій справі позивач доводив як судам попередніх інстанцій, так і касаційному суду, що пропуск ним строку звернення до суду, який становить понад два роки від дати, яку Товариство сам же й зазначає про порушення своїх прав (25 січня 2022 року; ця обставина скаржником не оспорюється), зумовлений поважними причинами, які, якщо їх узагальнити, зводяться до наступного: з 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан, у зв`язку з чим фактично всі працівники підприємства були змушені виїхати з міста у більш безпечне місце введення карантину у межах визначеного процесуального строку; дистанційній роботі спочатку з введенням карантину, а потім у зв`язку з військовою агресією РФ; після введення в Україні воєнного стану на підприємстві позивача змінився бухгалтер, через що директор не міг дізнатись про наявність заблокованих податкових накладних; втрата документів; тривалий збір втрачених документів; відновлення працездатності пошкодженої комп`ютерної техніки Товариства; знаходження Товариства за місцем (вул. Київське шосе, 3 у м. Одесі), де знаходяться військові склади, які неодноразово підверглись ракетним обстрілам.
43. Перевіривши наведене скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції знаходить його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб`єктивному ставленні позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки, на що правильно вказали суди попередніх інстанцій.
44. Так, обставини зміни бухгалтера на підприємстві, через що директор не міг дізнатись про наявність заблокованих податкових накладних, часткове зупинення діяльності підприємства належать суто до суб`єктивних факторів, заснованих на неналежній організації, зокрема, процесу реалізації наданого законом права на судове оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
45. Слід зазначити, що таке право могло бути реалізовано у вказаний період і шляхом залучення професійної правової допомоги, проте, доводів з відповідними доказами, які б свідчили про відсутність такої можливості, скаржник не наводив.
46. Посилання скаржника на докази від`їзду за кордон родини директора ТОВ «ТРАК КОРД», організацією від`їзду якої, з метою захисту їх життя займався саме директор Товариства ОСОБА_3 , який в свою чергу сам повернувся до міста вже після спливу строку оскарження податкових накладних в судовому порядку, є необґрунтованим, адже така обставина жодним чином не впливала на можливість позивача ознайомитись з рішеннями, прийнятими у листопаді 2021 року та оскаржити їх у стилі строки, а не через два роки. Отже, такі обставини не є переконливими для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
47. З приводу посилань ТОВ «Трак Корд» на обставини введення воєнного стану суд касаційної інстанції зазначає, що такі обставини дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.
48. Водночас скаржник не вказує, яким саме чином введення воєнного стану спричинило пропуск ним строку звернення до суду на більше ніж два роки з дня прийняття відповідачем рішення за результатами подання Товариством скарги в порядку адміністративного оскарження.
49. Більше того, скаржник самостійно зазначає, що з липня 2023 року він розпочав процес оскарження рішень податкового органу, проте саме з цим позовом він звернувся лише 01 березня 2024 року (відповідно до штемпелю вхідної кореспонденції суду першої інстанції).
50. На цій підставі колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 2 та 45 КАС України неприпустимість зловживання процесуальними правами є одним з основних принципів адміністративного судочинства; учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
51. Окрім того, та обставина, що в інших справах позивачу суд поновив строк звернення до суду, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.
52. Скаржник також доводить знаходження Товариства за місцем (вул. Київське шосе, 3 у м. Одесі), де знаходяться військові склади, які неодноразово підверглись ракетним обстрілам. Проте, суд касаційної інстанції вважає, що самі по собі такі посилання не доводять того, що внаслідок введення в Україні воєнного стану був позбавлений майже протягом двох років реальної можливості на подання адміністративного позову у цій справі.
53. Аналогічно відсутнє належне обґрунтування і в частині доводів про встановлення в Україні карантину. Самих лише посилань на запровадження карантинних обмежень як на підставу для поновлення пропущеного строку недостатньо. Касаційна скарга таких доводів в цій частині також не утримує.
54. З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22) суд касаційної інстанції зазначає наступне. Так, у наведеній скаржником справі перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом сплинув 01 квітня 2022 року, але позивач звернувся до суду першої інстанції 26 квітня 2022 року, у зв`язку з чи суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, залишив позов без розгляду. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, звернув увагу судів на неврахування того, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Ці обставини у сукупності із строком, що був пропущений (26 днів), слугували підставою для висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
55. Колегія суддів у цій справі в повній мірі підтримує такий висновок і не вбачає підстав для відступу від нього.
56. Разом з тим, виходячи із встановлених у цій справі обставин звернення Товариство до суду із позовом із спливом двох років з дати, яку Товариство сам же й зазначає про порушення своїх прав (25 січня 2022 року; ця обставина скаржником не оспорюється), відсутні підстави вважати, що суди попередніх інстанцій не врахували означеного висновку і допустили надто суворе застосування процесуального строку звернення до суду.
57. Решта наведених скаржником постанов Верховного Суду стосуються особливостей обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. З огляду на вказане є підстави вважати, що наведені постанови Верховного Суду ухвалені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
58. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що Товариство у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у спірний період не було надано ні судам попередніх інстанцій, ні до суду касаційної інстанції.
59. Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.
60. При цьому касаційна скарга не утримує жодних доводів в частині повноти наданої судами оцінки підставам, які, на думку позивача, свідчать про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, встановленого частиною четвертою статті 122 КАС України.
61. Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
62. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
63. Суд враховує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
64. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
65. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
66. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06) нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
67. У рішенні у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, п. 41) ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.
68. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
69. Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Корд» залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 420/6964/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов