ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 420/757/19

адміністративне провадження № К/9901/29669/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 (головуючий суддя: Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 (головуючий суддя: Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Потапчук В.О.) у справі №420/757/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» до Одеської обласної державної адміністрації, третя особа: Заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Шаталова Світлана Миколаївна про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» (далі - ТОВ «Енергія і Газ Україна» або позивач) звернулося з позовом до Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА або відповідач), третя особа: Заступник голови Одеської обласної державної адміністрації Шаталова Світлана Миколаївна (далі - третя особа), в якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо непогодження загальновиробничих норм питомих витрат умовного палива на теплову та електричну енергію на 2019 рік по ТОВ «Енергія і Газ Україна»;

зобов`язати Одеську ОДА розглянути загальновиробничі норми питомих витрат умовного палива на теплову та електричну енергію на 2019 рік по ТОВ «Енергія і Газ Україна», подані позивачем на погодження до Одеської ОДА 08.10.2018 та 11.12.2018.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій із відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, встановлено, що 16.03.2007 проведено державну реєстрацію ТОВ «Енергія і Газ Україна» (код ЄДРПОУ 34737717; адреса місцезнаходження: 65041, м. Одеса, Шкодова гора, 1/1) за №1 556 102 0000 026667.

19.06.2017 Суворовський районний суд м. Одеси (справа №523/8045/17) розглянувши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42017160000000053 від 20.01.2017 із звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 366, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 364 КК України, виніс вирок, яким зокрема, застосував спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і Газ Україна», у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 у справі № 523/8045/17 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

13.09.2017 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 632-р «Про віднесення майнових комплексів Публічного акціонерного товариства «Одеський нафтопереробний завод» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і газ Україна» до сфери управління Фонду державного майна», згідно із яким майнові комплекси (рухоме та нерухоме майно, земельна ділянка), конфісковані у ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» і ТОВ «Енергія і газ Україна», віднесені до сфери управління Фонду державного майна.

Цим розпорядженням доручено Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Фондом державного майна забезпечити проведення інвентаризації конфіскованого майна, яке передано на відповідальне зберігання та в оперативне управління ДП «Укртранснафтопродукт», а також Фонду державного майна за результатами проведеної інвентаризації прийняти конфісковане майно за актом приймання-передачі від ДП «Укртранснафтопродукт».

11.06.2018 за результатами інвентаризації конфіскованого майна, яке передано на відповідальне зберігання і в оперативне управління ДП «Укртранснафтопродукт», між Фондом державного майна України, ДП «Укртранснафтопродукт» та ДП «Одеський нафтопереробний завод» підписано акт приймання передачі № 84, згідно з яким ДП «Укртранснафтопродукт» передає, а Фонд державного майна України приймає майно, зазначене в інвентаризаційному описі необоротних активів; Фонд державного майна України передає на відповідальне зберігання, а ДП «Одеський нафтопереробний завод» приймає на відповідальне зберігання майно, зазначене в інвентаризаційному описі необоротних активів; ДП «Укртранснафтопродукт» з дати підписання акту приймання-передачі до 18.06.2018 включно забезпечує збереження та охорону майна, зазначеного в інвентаризаційному описі необоротних активів.

У той же час, постановою Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №523/8045/17 скасовано ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06.08.2018 відкрито апеляційне провадження про перегляд вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017.

08.10.2018 позивачем, як власником енергоблоку-когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу, було подано до Одеської ОДА на погодження розрахункові матеріали по загальновиробничим нормам питомих витрат умовного палива на теплову та енергетичну енергію на 2019 рік.

Відповідач листом від 05.11.2018 №7757/4/01-26/7082/2-18 повідомив позивача про необхідність надання пояснень щодо того, на якому конкретно обладнанні ТОВ «Енергія і Газ Україна» має намір здійснювати господарську діяльність. Також відповідач проінформував заявника про те, що таблиця загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та енергетичної енергії не містить даних за 2017-2018 роки.

У відповідь на вказаний лист, позивач 11.12.2018 подав до Одеської ОДА письмові пояснення, в яких зазначив, що у зв`язку зі скасуванням ухвали Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017, вирок Суворовського районного суду від 19.06.2017, на підставі якого Уряд прийняв розпорядження про віднесення майнових комплексів, в т.ч., ТОВ «Енергія і Газ Україна» до сфери управління Фонду державного майна», є таким, що не набрав законної сили, а відтак, з огляду на те, що позивач є власником майна, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1 та 1/1, товариство планує здійснювати свою господарську діяльність на обладнанні, що перебуває у його власності. Також позивач повідомив про те, що відсутність даних по питомим витратам умовного палива за період 2017 - 2018 р.р. пов`язана із вимушеним простоєм виробництва ТОВ «Енергія і Газ Україна» у цей період.

Листом від 26.12.2018 № 9775/2/01-26/8258/2-18 відповідач повідомив ТОВ «Енергія і Газ Україна» про те, що наявність судових справ та чинного розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 632-р унеможливлює погодження обласною державною адміністрацією загальновиробничих норм питомих витрат умовного палива на теплову та електричну енергію на 2019 рік.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, у зв`язку зі скасуванням ухвали Апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 в касаційному порядку, вирок Суворовського районного суду від 19.06.2017 у справі №523/8045/17, на підставі якого Урядом прийнято розпорядження від 13.09.2017 № 632-р, є таким, що не набрав законної сили. Відповідно ТОВ «Енергія і Газ Україна» є власником майна, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1 та 1/1, та має право здійснювати ліцензовану діяльність на обладнанні, що перебуває у його власності. За таких обставин вважає відмову відповідача у погодженні загальновиробничих норм питомих витрат умовного палива на теплову та електричну енергію протиправною, та такою, що порушує право ТОВ «Енергія і Газ Україна» на здійснення ліцензійної діяльності.

Також позивач стверджує, майно юридичної особи не може бути конфісковане на підставі розпорядження Уряду, а лише за рішенням суду. Відтак, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України № 632-р прийнято на виконання вироку, який не набрав законної сили, то відповідно обладнання не може вважатися конфіскованим.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 632-р є чинним. Зважаючи, що майновий комплекс ТОВ «Енергія і газ Україна» віднесено до сфери управління Фонду державного майна, позивач об`єктивно не може здійснювати будь-яку господарську діяльність з використанням цього майна.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що станом на момент порушення позивачем питання про погодження загальновиробничих норм питомих витрат умовного палива на теплову та енергетичну енергію на 2019 рік, майнові комплекси (рухоме та нерухоме майно, земельна ділянка) ТОВ «Енергія і Газ Україна», в т.ч., когенераційна установка, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, щодо якої розроблено загальновиробничі норми питомих витрат умовного палива на 2019 рік, були конфісковані, віднесені до сфери управління Фонду державного майна та передані на відповідальне зберігання, згідно акту приймання-передачі № 84.

В контексті зазначених обставин суди попередніх інстанцій констатували, що за позивачем хоча і зареєстровано право власності на когенераційну установку по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу, товариство не вважається користувачем та розпорядником цього майна. Відповідно у позивача відсутнє необхідне обладнання для виробництва теплової та електричної енергії.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що у визначеному законодавством порядку подав на затвердження погодження загальновиробничих норм питомих витрат умовного палива на теплову та електричну енергію на 2019 рік, проте відповідач, за відсутності на те законодавчо визначених підстав, не погодив норми витрат паливно-енергетичних ресурсів.

Зазначає, що вирок, яким було застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого і нерухомого майна ТОВ «Енергія і Газ Україна» у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України не набрав законної сили, а отже позивач має законні підстави розпоряджатися належним йому на праві власності майном, в т.ч., когенераційною установкою по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу. Відтак, за твердженнями скаржника, відмова відповідача у погодженні йому загальновиробничих норм питомих витрат умовного палива на теплову та електричну енергію на 2019 рік перешкоджає здійснювати господарську діяльність.

Також за позицією скаржника, розпорядження Уряду № 632-р є індивідуальним актом, який вичерпав свою дію фактом його виконання.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що необхідність погодження загальновиробничих норм питомих витрат ПЕР виникає за умови споживання підприємствами, установами чи організаціями енергетичних ресурсів понад 1000 т.у.п. Водночас позивачем не доведено, що його загальний річний обсяг споживання енергетичних ресурсів перевищує установлений законодавством показник, з урахуванням того, що у ТОВ «Енергія і Газ Україна» конфісковані виробничі потужності.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об`єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян визначені Законом України 01.07.1994 №74/94-ВР «Про енергозбереження» (далі - Закон № 74/94-ВР).

У преамбулі Закону №74/94-ВР наведено поняття, які вживаються у цьому нормативному документі, зокрема: паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві; норми питомих витрат палива та енергії - регламентована величина питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для даного виробництва, процесу, даної продукції, роботи, послуги.

Статтею 1 Закону №74/94-ВР визначено, що метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб`єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов`язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження.

Згідно із частиною третьою статті 20 цього Закону, порядок установлення норм питомих витрат палива та енергії визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень, визначених у Законі №74/94-ВР, Уряд затвердив Порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві (постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 №786; далі - Порядок №786).

Положеннями пункту 1 Порядку №786 визначено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов`язану з обмеженням обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями цього механізму є матеріальне заохочення економії паливно-енергетичних ресурсів та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів використовується також для прогнозування обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів у регіонах, галузях та у цілому в державі.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку, норми витрат паливно-енергетичних ресурсів - це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - одиниця продукції), орієнтований на прогресивне виробництво.

Пунктом 17 Порядку №786 визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації забезпечують методичне керівництво нормуванням у галузях (регіонах), здійснюють погодження методик нормування та норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, розроблених для потреб підприємства, галузі, регіону.

Отже, Одеська ОДА, як уповноважений орган, здійснює погодження методик нормування та норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, розроблених для потреб підприємства.

Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку №786 норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації (далі - підприємство). Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання.

На рівні конкретного виробництва, як правило, встановлюються норми витрат паливно-енергетичних ресурсів окремо щодо продукції кожного виду, на рівні підприємств у цілому визначаються додатково укрупнені норми на одиницю зведеної продукції, а на рівні галузей та структур державного управління використовуються також узагальнені показники питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів.

На реалізацію положень Закону №74/94-ВР та Порядку №786, Державний комітет України з енергозбереження наказом від 22.10.2002 №112 затвердив Основні положення з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві (далі - Основні положення з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві).

Нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження та застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання (пункт 1.2 Основних положень).

Нормування питомих витрат ПЕР не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов`язану з обмеженням обсягів споживання ПЕР або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання ПЕР, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями застосування цього механізму є матеріальне заохочення економії ПЕР та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання (пункт 1.3. Основних положень).

Пунктами 1.5., 1.10 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві визначено, що нормування витрат ПЕР - це встановлення планової об`єктивно необхідної величини їх споживання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - продукція); норма питомої витрати ПЕР - це погоджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади і затверджений керівником підприємства показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості, орієнтований на прогресивне виробництво.

Згідно із п.1.15 Основних положень, норми питомих витрат ПЕР повинні: розроблятися на єдиній методичній основі; враховувати конкретні умови, технологію та організацію виробництва, досягнення науки і техніки та бути орієнтованими на прогресивні показники енерговикористання; ґрунтуватись на планах організаційно-технічних заходів, направлених на підвищення ефективності використання ПЕР; систематично переглядатися з урахуванням досягнутих показників ефективності використання ПЕР та об`єктивних змін умов виробництва; враховувати результати енергетичних обстежень; сприяти мобілізації резервів економії ПЕР у суспільному виробництві; ураховувати нормативні енергетичні характеристики, які відображають комплекс техніко-економічних показників роботи обладнання, визначених на основі даних заводу-виробника або випробувань при оптимальних режимах роботи з урахуванням ступенів його старіння, параметрів та зовнішніх факторів.

Відповідно до пункту 7.7 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві підприємства, установи та організації із загальним річним споживанням енергетичних ресурсів понад 1000 т у.п. надають загальновиробничі норми питомих витрат ПЕР на погодження до відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за відповідною формою до 1 березня року, наступного за звітним, після чого такі норми затверджуються керівником підприємства.

У разі невідповідності зазначених норм критерію прогресивності відображення впроваджених новітніх технічних і технологічних досягнень світової та вітчизняної практики в частині мінімізації питомих витрат ПЕР на підприємстві у вигляді зменшення показників норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів додатково надаються розрахунки норм та пояснення до них.

Зміст наведених норм свідчить, що нормування питомих витрат ПЕР у суспільному виробництві здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів. Необхідність погодження питомих витрат ПЕР на відповідний рік виникає у тих підприємств, установ та організацій, річний обсяг споживання енергетичних ресурсів яких перевищує понад 1000 т у.п. Власне для споживання ресурсів у таких обсягах підприємства мають використовувати при здійсненні господарської діяльності виробничі потужності.

В контексті обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій встановили, що у період із жовтня 2016 року позивач не здійснював господарську діяльність, що пов`язано із вимушеним простоєм виробництва ТОВ «Енергія і Газ Україна» (конфіскація усього рухомого та нерухомого майна, що належить суб`єкту господарювання на праві власності). Відповідно суди обох інстанцій правильно констатували, що у період з жовтня 2016 року обсяг споживання позивачем енергетичних ресурсів відсутній.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що необхідність погодження норм питомих витрат умовного палива на теплову та енергетичну енергію на 2019 рік пов`язане із наміром позивача проводити господарську діяльність із використанням енергоблоку-когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу, яка конфіскована та згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №632-р віднесена до сфери управління Фонду державного майна.

Суди констатували, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №632-р у судовому порядку не скасоване і є чинним. Водночас апеляційний перегляд вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 19.06.2017 у справі №523/8045/17 не створює правових наслідків у вигляді автоматичної втрати чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №632-р.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що ще до застосування спеціальної конфіскації майна, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 у справі № 522/23126/15-к (провадження № 1-кс/522/626/16) було накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, а саме: вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-110кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв.м., основною площею - 2793,7 кв.м., що належать ТОВ «Енергія і Газ Україна», шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо всього зазначеного майна, яке знаходиться за адресою: вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, м. Одеса.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 у справі №522/23126/15-к (провадження №1-кс/522/1616/16) вищезазначене арештоване майно передане в оперативне управління та відповідальне зберігання у відповідності до чинного законодавства України - державі, в особі ДП «Укртранснафтопродукт», що входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2016 у справі № 522/23126/15-к роз`яснено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2016 у справі № 522/23126/15-к зобов`язано повноважних осіб, які є засновниками суб`єкту господарювання чи/або здійснюють організаційно-господарські, управлінські функції ТОВ «Енергія і Газ Україна», передати все арештоване нерухоме та рухоме майно, зокрема вузол контейнерного типу комерційного обліку природного газу, ВРП-1 110кВ, нежитлові будівлі енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею - 3307,6 кв.м., основною площею - 2793,7 кв.м., що належать ТОВ «Енергія і Газ Україна», фактичним власником якої є компанія «ЕМПСОН ЛІМІТЕД», яке знаходиться на земельних ділянках, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, на відповідальне зберігання та оперативне управління - державі, в особі ДП «Укртранснафтопродукт», що входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2016 у справі №522/23126/15-к накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо зазначеного майна, що належить ТОВ «Енергія і Газ Україна» та передано його на відповідальне зберігання та в оперативне управління, відповідно до вимог чинного законодавства - Державі, в особі ДП «Укртранснафтопродукт», що входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Зазначені обставини також були враховані при розгляді господарського спору за позовом ТОВ «Енергія і Газ України» до ДП «Укртранснафтопродукт» про витребування з чужого незаконного володіння майна, що належить на праві приватної власності позивачу, а саме: нежитлові будівлі енергоблоку-когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу загальною площею 3307,6 кв.м., основною площею 2793,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора 1/1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06. 2017 у справі №916/707/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017, відмовлено в задоволені позову з тих підстав, що ДП «Укртранснафтопродукт» здійснює володіння зазначеним майном на законних підставах, на виконання судових рішень у кримінальній справі про передачу вказаного майна.

Відтак суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача обладнання, необхідного для виробництва електричної та теплової енергії у обсягах, визначених пунктом 7.7 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

Та обставина, що когенераційна установка по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку вісбрекінгу, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора 1/1, перебуває у власності ТОВ «Енергія і Газ України», не спростовує того факту, що позивач не є користувачем та розпорядником цього майна.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі №420/757/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа