№ 420/8162/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 420/8162/23

адміністративне провадження № К/990/34335/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 (суддя Попов В.Ф.) про залишення позовної заяви без розгляду та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 (судді: Шляхтицький О.І. (головуючий), Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.) у справі №420/8162/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 23.01.2020 № 0003353305, № 0003373305, № 0003383305.

2. Разом з позовною заявою подана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій позивачка зазначила, що на початку березня 2023 року дізналась про те, що у провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 420/721/23 за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу. З матеріалів справи стало відомо про наявність спірних податкових повідомлень - рішень.

Також позивачка зазначила, що від контролюючого органу не отримувала жодної кореспонденції як щодо призначення та проведення перевірки так і стосовно прийнятих податкових повідомлень - рішень. Оскільки про їх наявність стало відомо тільки в березні 2023 року, то після отримання звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 відкрито провадження у справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишив без розгляду.

4. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Суди дійшли висновку, що причини пропуску строку звернення до суду не є поважними оскільки встановлено, що контролюючий орган виконав обов`язок щодо направлення за податковою адресою позивачки, а саме АДРЕСА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і такі вважаються належно врученими у відповідності до пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України. Суди зазначили, що позивачка не забезпечила отримання нею кореспонденції за адресою місцезнаходження, тому необґрунтованими є посилання на неотримання нею документів як на обставину, що звільняє її від настання у зв`язку з цим негативних наслідків. Таким чином, покликання на неотримання ОСОБА_1 оскаржуваних рішень, як підстави поновлення строку судом визнано необґрунтованими.

Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом позивачкою наведено не було.

Крім того судом також було встановлено, що з моменту прийняття рішення про анулювання основної суми боргу по кредиту, тобто з 21.03.2016 позивачці систематично направлялись різного змісту листи та повідомлення, які стосувались цього питання, в тому числі і повідомлення про анулювання боргу (а.с.114-118), а також наказ про призначення перевірки, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, що дає підстави для висновку про те, що їй було відомо про існування контролю з боку контролюючого органу стосовно питання сплати податків за прощеним боргом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач вказує, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, що призвели до прийняття неправомірної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, судами належним чином не досліджено наявні в матеріалах справи докази, що були надані позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом її порушених прав та законних інтересів

Позивач наголошує, що дізналась про існування оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень лише 21.03.2023 - моменту ознайомлення з матеріалами справи №420/721/23 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, а відтак - шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з метою захисту її порушених прав та законних інтересів має розпочинати свій відлік саме з

21.03.2023. Позивач вказує не була і не могла бути об`єктивно обізнана про порушення своїх прав та законних інтересів з боку відповідача раніше, оскільки жодної поштової кореспонденції від контролюючого органу не отримувала, що, зокрема, не виключається судами попередніх інстанцій, проте протиправно не було прийнято останніми до уваги.

Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що її поведінка є добросовісною та вона жодним чином не ухилялась від отримання поштової кореспонденції, а тому - та обставина, що нею не були отримані копії актів індивідуальної дії, залежала виключно від поведінки контролюючого органу.

Вищезазначене, на переконання позивача, свідчить про поважність підстав пропуску звернення до суду та про безпідставне залишення позову без розгляду.

6. Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні у відповідності до положень статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

7. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України).

За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020 №0003353305, № 0003373305, № 0003383305.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції вказав, що позивач звернувся до суду з оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень з пропуском передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.

Колегія судді вважає такий висновок правильним.

Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень, проте помилково зазначив, що строк для оскарження таких обраховується з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів з моменту отримання податкових повідомлень - рішень. А отже позивачем пропущено саме 1095 - денний строк для оскарження спірних податкових повідомлень рішень.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27.01.2022) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення прийнято контролюючим органом 23.01.2020. При цьому судами встановлено, що такі були направлені позивачу за її податковою адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Факт реєстрації позивачки саме за вищевказаною адресою саме на дату прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, підтверджується копією паспорта позивачки, долученої до позовної заяви. Відповідно до відміток Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради місце проживання ОСОБА_1 з 10.09.2019 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Знято з реєстрації 20.12.2021.

Покликання позивача на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені їй рекомендованим повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , але така адреса не є її фактичним місцем проживання, про що відповідач був проінформований належним чином, є необґрунтованими.

За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 Податкового кодексу України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Доказів на підтвердження відповідного інформування контролюючого органу позивачем не надано, матеріали справи таких не містять.

Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19.

Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Судами встановлено, що лист, яким оскаржувані податкові повідомлення - рішення направлялись ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання 24.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення та відміткою у довідці Укрпошти (а.с.123 -130).

Таким чином, оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення вважаються належним чином врученими ОСОБА_1 24.02.2020 і саме з зазначеної дати починає відлік шестимісячний строк звернення до суду з оскарження податкових повідомлень-рішень.

Позивач звернувся до суду з оскарження податкових повідомлень-рішень 13.04.2023, тобто з пропуском передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що про наявність податкових повідомлень - рішень від 23.01.2020 позивач дізналась лише на початку березня 2023 року після ознайомлення з матеріалами справи № 420/721/23 за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неповажність наведених причин пропуску строку звернення до суду, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем до суду не надано.

Інших обставин на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом ОСОБА_1 не наведено.

Тобто позивачем не доведено наявності обставин (причин), які не залежали від її волевиявлення та фактично унеможливили її своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Таким чином, враховуючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в силу законодавчих приписів вважаються врученими позивачу належним чином, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнано неповажними, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду.

Колегія суддів також вважає доречним і зазначення судом апеляційної інстанції того, що з моменту прийняття рішення про анулювання основної суми боргу по кредиту, тобто з 21.03.2016, позивачу систематично направлялись різного змісту листи та повідомлення, які стосувались цього питання, в тому числі і повідомлення про анулювання боргу (а.с.114-118), наказ про призначення перевірки, акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, що дає підстави для висновку про те, що їй було відомо про наявність контролю з боку контролюючого органу стосовно питання сплати податків за прощеним боргом.

В матеріалах справи наявні копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що частина вищевказаних документів отримувались батьком позивачки за адресою: АДРЕСА_2 , про що містяться відмітки у вказаних рекомендованих повідомленнях (а.с. 111, 116, 135). При цьому, дата отримання поштових відправлень за адресою: АДРЕСА_2 припадає на період реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою. Вказане підтверджується відповіддю Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації ОСОБА_1 (а.с. 149).

Після перереєстрації позивача за адресою АДРЕСА_1 , кореспонденція, зокрема і спірні податкові повідомлення - рішення, контролюючим органом направлялась саме на вказану адресу, проте такі повертались з поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Зазначених обставин позивачем також не спростовано.

Вищевказане свідчить про безпідставність покликань ОСОБА_1 на її добросовісну поведінку щодо отримання кореспонденції та незнання про наявність відносно неї контролю податкового органу в питанні сплати податків за прощеним боргом.

8. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що хоча суд апеляційної інстанції і помилково зазначив, що строк для оскарження податкових повідомлень - рішень обчислюється з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів з моменту отримання податкових повідомлень - рішень, проте зазначене не призвело до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

10. З урахуванням статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №420/8162/23 слід залишити без задоволення.

11. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №420/8162/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник