ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 420/862/21
адміністративне провадження № К/9901/36830/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/862/21
за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про визнання протиправними та скасування постанов, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Єщенка О.В., суддів Димерлія О.О., Танасогло Т.М.,)
У С Т А Н О В И В :
І. СУТЬ СПОРУ
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (далі також - приватний виконавець, відповідач у справі), в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 грудня 2020 року; постанову про арешт майна боржника від 03 грудня 2020 року; постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 22 грудня 2020 року; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12 січня 2021 року у виконавчому провадженні ВП №63813790;
- виконавчий документ - постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 18 грудня 2019 року ВП № 60911270 вважати не поданою до виконання приватному виконавцю Колечку Д.М.;
- визнати протиправними дії та бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича щодо безпідставного прийняття виконавчого документа до виконання; не правильного, незаконного та неправдивого складання постанов; постійного порушення строків при винесенні постанов та проведення виконавчих дій; не кваліфікованого та непрофесійного виявлення майна боржника; накладення арешту на не на конкретні грошові кошти не на конкретні рахунки та не на конкретне майно боржника; не проведення фактичного опису майна; не доведення та не надсилання документів виконавчого провадження; не проведення роз`яснення прав та обов`язків боржника/Позивача; не надання можливості на ознайомлення з виконавчими документами та у разі не згоди, оскарження їх в судовому порядку; трійного притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 31 травня 2021 року позивачем подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу позивача у справі залишено без руху та запропоновано скаржнику надати до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних причин його пропуску.
5. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року у справі №420/862/21.
6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано причини пропуску десятиденного строку апеляційного оскарження рішення строку та не наведено обставини, що перешкоджали йому звернутися із скаргою у визначений строк з моменту одержання повного судового рішення.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
7. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що недотримання десятиденного строку на апеляційне оскарження судового рішення відбулося не з причини навмисного пропущення строку позивачем.
8. ОСОБА_1 вказує на те, що ним сумлінно виконано рішення суду першої інстанції, в якому вказано, що вказане рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. При цьому позивач зазначає, що на даний час немає можливості довести неправильне застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права Одеським окружним адміністративним судом при винесенні рішення від 25 березня 2021 року, оскільки суд першої інстанції вказавши завідомо неправильний строк на апеляційне оскарження, позбавив позивача реалізувати конституційне право на оскарження в апеляційному порядку судового рішення суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції ухвалою від 27 липня 2021 року, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, зовсім знехтував усіма правами апелянта та позбавив його права на справедливий, розсудливий суд та доступу до правосуддя, тим самим суть права зведено нанівець.
10. Від приватного виконавця відзив на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
12. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
13. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
14. За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
15. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
16. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
17. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
18. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
19. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
20. Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
21. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
22. Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
23. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
24. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
25. Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
26. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
27. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
28. Частиною шостою вказаною статті встановлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
29. За правилами, встановленими статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
30. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
31. Слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.
32. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
32. Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
33. Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.
34. У вказаній справі, яка є справою з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, ОСОБА_1 31 травня 2021 року подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року, повний текст якого вручено позивачу 04 травня 2021 року. При цьому суд першої інстанції, роз`яснюючи порядок і строки оскарження рішення, в резолютивній частині рішення зазначив загальні строки на апеляційне оскарження (тридцять днів).
35. П`ятий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденний строк на апеляційне оскарження та не навів жодних обґрунтованих доводів та не надав суду жодних доказів, які б перешкоджали позивачу звернутись з відповідною апеляційною скаргою своєчасно.
36. Дійсно, стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
37. Водночас статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 цього Кодексу, і на відміну від правил, установлених статтею 270 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачений статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
37. У цій справі стосовно роз`яснення судом першої інстанції у категорії термінових адміністративних справ загальних строків на оскарження судового рішення, а не спеціальних, встановлених, зокрема, статтею 287 КАС України, сторона мала легітимні очікування на можливість оскарження судового рішення саме у встановлений судом строк - тридцять днів.
38. У Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі №1-р(II)/2021 зазначено, що принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань» [спеціальне Дослідження Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61].
39. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції повинен ураховувати зумовлені роз`ясненням суду першої інстанції легітимні очікування позивача щодо права на звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений судом тридцятиденний строк, а отже необхідно вказати, що суд помилково не взяв до уваги обґрунтування заяви позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження.
40. Суд касаційної інстанції вважає, що в даному конкретному випадку позивач не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.
41. Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 520/6758/2020, а також в постанові Верховний Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 300/1617/20.
42. Окрім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не врахував доводів позивача стосовно того, що останній з огляду на свій майновий стан позбавлений можливості звернутися до адвоката, який би склав апеляційну скаргу та роз`яснив позивачу законодавчо встановлені строки звернення до суду апеляційної інстанції з скаргою у цій категорії справ.
43. Також суд апеляційної інстанції не врахував дотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо направлення повісток та судових рішень сторонам у справі (зокрема правильність адреси позивача при надісланні документів).
44. З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не надав відповідної та належної оцінки доводам відповідача у справі щодо наявності (чи відсутності) підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
45. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
46. З огляду на те, що позивач просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд, та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, встановленні процесуальним законодавства, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме - ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
47. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
48. Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №420/862/21 скасувати, справу направити для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська