№ 420/8941/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 420/8941/22

адміністративне провадження № К/990/562/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року (головуючий суддя - Єфіменко К.С.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді: Бітов А.І., Танасогло Т.М.)

у справі №420/8941/22

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання дії та бездіяльності протиправними,

I. ПРОЦЕДУРА

1. У червні 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року №216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції;

- стягнути середній розмір грошового утримання за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частинах поновлення на посаді та присудження виплати середнього розміру грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць.

2. Також позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновити строк звернення до суду з цією позовною заявою та відкрити провадження у справі.

3. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про пропуск відповідачем строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому вважає наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено.

У задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції про залишення адміністративного позову без розгляду відмовлено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування пункту 11 наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього розміру грошового утримання за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 15 квітня 2020 року № 275 о/с, в частині звільнення зi служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 16 квітня 2020 року.

Зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України самостійно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2021 року по 12 серпня 2022 року.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

5. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 27 лютого 2019 року №144 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено в Управлінні патрульної поліції в Одеській області інспектором - черговим відділу чергової служби.

8. Згідно з витягом з наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 15 жовтня 2019 року № 785 о/с позивача призначено інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку.

9. Таким чином, у період з 27 лютого по 15 жовтня 2019 року позивач проходив службу на посаді інспектора - чергового відділу чергової служби.

10. 11 січня 2020 року т.в.о. начальника Управління моніторингу та аналітичного забезпечення ДПП доповів керівництву Департаменту про виявлену 10 січня 2020 року під час моніторингу мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 критичну публікацію щодо порушення службової дисципліни окремими співробітниками Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що викликало суспільний резонанс. Указана публікація містила фотозображення листування в групі створеної в месенджері «Telegram», під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », учасниками якої були 12 осіб. Публікація містила інформацію щодо можливих корупційних дій співробітників патрульної поліції Одеської області та їх фотознімки.

11. З метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни окремими працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось в можливому неналежному виконанні службових обов`язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі Інтернет, відповідно до абзацу 2 пункту 1 та пункту 4 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, пунктів 2 та 3 розділу І, пункту 1 розділу II Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, частин першої-четвертої статті 14, частин першої та другої статті 15, статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, наказом Департаменту патрульної поліції від 11 січня 2020 року №41 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків окремих працівників УПП в Одеській області ДПП» призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію.

12. 10 березня 2020 року начальником Департаменту патрульної поліції затверджено висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що виразилось у неналежному виконанні службових обов`язків, про що стало відомо під час моніторингу мережі Інтернет.

13. Відповідно до пункту 13 висновку службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини другої статті 8, частини третьої статті 11, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 44 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 4, 5, 6, 9, 11, 13 частини третьої статті 1, частини четвертої-шостої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 3 пункту 3 розділу III, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року № 893, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, пункту 2.1 посадових обов`язків інспектора чергового відділу чергової служби УПП в Одеській області, Присяги працівника поліції, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до інспектора ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

14. На підставі висновку службового розслідування, 08 квітня 2020 року начальником Департаменту патрульної поліції прийнято наказ № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

15. Наказом Департаменту патрульної поліції «Про особовий склад» від 15 квітня 2020 року №275о/с, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», позивача звільнено зі служби в поліції в Управлінню патрульної поліції в Одеській області з 15 квітня 2020 року. Підставою звільнення вказано наказ Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень».

16. У травні 2020 року позивач звертався до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування пункту 11 наказу №216 від 08 квітня 2020 року, поновлення на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області Департаменту патрульної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

17. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року в справі №420/4155/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

18. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на вказані судові рішення в справі №420/4155/20.

19. У вказаних судових рішеннях надавалась оцінка допущеним дисциплінарним проступкам позивача, а тому в цій справі вони не досліджуються та їх висновки застосовуються до спірних правовідносин на підставі положень частини четвертої статті 78 КАС України.

20. Вважаючи наказ про застосування дисциплінарного стягнення, в частині, яка стосується позивача, та наказ про звільнення зі служби в поліції неправомірними та такими, що винесені з порушенням встановлених строків, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав про те, що аналіз статті 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України свідчить про те, що у разі проведення службового розслідування дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня затвердження висновку службового розслідування, однак не пізніше шести місяців з дня вчинення дисциплінарного проступку.

22. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення було прийнято з пропуском встановленого частиною першою статті 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України шестимісячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності з моменту вчинення дисциплінарного проступку.

23. Задля ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправним і скасував наказ про звільнення позивача зi служби в поліції.

24. Належним способом захисту прав визнав поновлення позивача на посаді, з якої був незаконно звільнений.

25. З огляду на відсутність належних та допустимих доказів про фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, число відпрацьованих робочих днів (годин), суд був об`єктивно позбавлений можливості встановити розрахунок середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, яку отримував позивач у лютому-березні 2020 року. У зв`язку з цим вважав за необхідне зобов`язати відповідача самостійно здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

26. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд зазначав про те, що позивач до 01 червня 2021 року не міг звернутися до суду із новим позовом, оскільки захищав свої права шляхом підтримання вимог у справі № 420/4155/20.

27. Станом на 01 червня 2021 року в Україні вже був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) і позивач стверджував, що у зв`язку з цим не мав змоги звернутися до суду із новим позовом.

28. З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, а тому до дати подання позивачем нового позову існували об`єктивні обставини, що свідчать про реальну неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк, що є поважною причиною пропущення строку звернення до адміністративного суду та підставою для його поновлення.

29. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, а також вказував на те, що звернення позивача до суду з такими ж позовними вимогами та наявність судових рішень не позбавляють позивача права на повторне звернення до суду з тим самим предметом, але з інших підстав, які не були предметом дослідження під час розгляду справи № 420/4155/20.

30. Суд звертав увагу на те, що підстави звернення з цим позовом (а саме пропуск шестимісячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та відсутність документального підтвердження, що саме позивач здійснював дописи у групі месенджера «Телеграм», які б безпосередньо свідчили про можливе залучення його до корупційних правопорушень та виконання незаконних доручень), не досліджувалися судами під час розгляду справи № 420/4155/20 і їм не надавалась правова оцінка. Висновки у справі № 420/4155/20 були зроблені за наслідками перевірки інших обставин.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

31. Відповідач на обґрунтування касаційної скарги вказував на те, що позивачем пропущено строк на повторне звернення до суду у справі між тими самими сторонами про той самий предмет, але, на думку позивача, з інших підстав.

32. Оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №420/4155/20 набрало законної сили 21 квітня 2021 року, то саме з цієї дати починається відлік строку на повторне звернення до суду. Водночас позивач повторно звернувся до суду 29 червня 2022 року.

33. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними. Посилання позивача на встановлені карантинні обмеження з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та введення на території України воєнного стану не є такими. Відповідно, позивач не вказав обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду, як до введення воєнного стану, так і після його введення, та не надав відповідних доказів, пославшись лише на Укази Президента України щодо введення воєнного стану.

34. Відповідач звертав увагу на встановлення «зеленого» рівня епідемічної небезпеки на території України з 17 червня 2021 року та на дотриманні позивачем тридцятиденного строку касаційного оскарження судових рішень у справі № 420/4155/20 (у травні 2021 року), відповідно, на відсутність доказів про пропуск строку у зв`язку з запровадженими карантинними обмеженнями.

35. Відповідач також уважає подану позивачем заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

36. Як на підставу відкриття касаційного провадження відповідач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій застосовано пункт 3 розділу VI «Перехідні положення» КАС України, частини першої статті 121, частини першої статті 47 КАС України без урахування висновків щодо застосування вищенаведених норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суд від 12 серпня 2021 року у справі №240/2395/21, від 08 серпня 2019 року у справі №127/13736/16-а, від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16, від 30 серпня 2021 року у справі №520/11672/19.

37. Касатор зазначав, що при первісному зверненні до суду у червні 2022 року позивач не просив скасувати наказ від 15 квітня 2020 року № 275о/с, натомість у серпні 2022 року подав заяву про зміну предмету позову, в якій доповнив позовні вимоги. Отже, позивач обрав інший спосіб захисту порушеного права, на відміну від первісно обраного способу у межах спірних правовідносин. Проте правила спрощеного позовного провадження встановлюють право звернення з такою заявою упродовж тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

38. Встановлені у судових рішеннях у справі № 420/4155/20 обставини в силу частини четвертої статті 78 КАС України не потребують доведення під час розгляду справи № 420/8941/22. Таким чином, участь позивача у групах месенджера «Телеграм» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також зміст дописів позивача у вказаних групах не є іншою підставою для повторного звернення до суду.

39. Суди першої та апеляційної інстанцій у справі № 420/4155/20 надали оцінку проступку позивача на предмет порушення етичних правил поведінки поліцейського, що дискредитують звання поліцейського й негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, а також порядку та процедурі проведення службового розслідування. Відповідно, твердження позивача, що судами не досліджувалася підстава позову щодо дотримання шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення є безпідставним.

40. Касатор вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимоги пункту 2 частини першої статті 170 КАС України та повторно проведено розгляд справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав за наявності рішення у спорі, що набрало законної сили.

41. Зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що є підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

42. Позивач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

44. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

45. Спірні правовідносини склалися щодо правомірності звільнення позивача зі служби в органах поліції у зв`язку з застосуванням дисциплінарного стягнення та дотримання строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

46. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

47. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).

48. Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

49. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

50. За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

51. Умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.

52. Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

53. Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

54. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову; це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

55. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 скористався правом на судовий захист та звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року №216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

57. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №420/4155/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

58. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року в справі №420/4155/20.

59. Проте у червні 2022 року позивач повторно звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи це протиправністю оскаржуваного пункту 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216. Вказував на те, що під час розгляду справи №420/4155/20 судами не перевірялося дотримання відповідачем строків застосування дисциплінарних стягнень, встановлених статтею 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції, а тому, на переконання позивача, підстави звернення з таким позовом є іншими.

60. Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд першої інстанції в ухвалі від 04 липня 2022 року вказав на відсутність підстав, визначених статтями 169-170, частиною п`ятою статті 171 КАС України для залишення позовної заяви без руху, без розгляду, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

61. Також суд першої інстанції вказував на те, що незважаючи на тотожність суб`єктного складу та предмету позову, друге звернення позивача з цим позовом має інші підстави, а тому розглянув адміністративну справу по суті позовних вимог, надав оцінку діям та рішенням відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

62. Суд апеляційної інстанції залишив без змін такий висновок суду першої інстанції, проте колегія суддів не погоджується з цим.

63. Порівнюючи суб`єктний склад, предмет та підстави позову у справі № 420/4155/20 та у справі, що переглядається, Суд приходить висновку про те, що такі є тотожними, зокрема: сторонами в обох справах є ОСОБА_1 (позивач) та Департамент патрульної поліції (відповідач); предметом спору є протиправність та скасування пункту 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року № 216, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; підставою позову є протиправність дій Департаменту патрульної поліції, яка, на думку позивача, виразилась у недостовірності висновків, недопустимості доказів, необ`єктивності та порушенні процедури проведення службового розслідування.

64. Визначаючи підстави позову, як елемент його змісту, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №420/4155/20 прийшов до висновку, що обставини, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі не встановлені.

65. Отже, дотримання відповідачем порядку та процедури проведення службового розслідування, що включає і дотримання строку застосування дисциплінарного стягнення, перевірялося судами у справі № 420/4155/20, на що обґрунтовано звертав увагу відповідач у касаційній скарзі.

66. Колегія суддів враховує, що існування двох протилежних судових рішень у тотожних спірних правовідносинах порушує один із фундаментальних аспектів верховенства права - принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд рішення касаційним судом не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу мають місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та неспростованого характеру (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункт 52).

67. У пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру».

68. Про необхідність дотримання принципу юридичної визначеності неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі № 559/443/17, 11 грудня 2018 року у справі № 425/1998/16-а, від 12 лютого 2019 року у справі № 823/1089/18, від 21 березня 2019 року у справі № 823/1159/17 та від 20 лютого 2020 року у справі № 815/6834/15.

69. Крім того, важливо наголосити на тому, що уникнення повторного розгляду справи з тотожними позовами зумовлено також необхідністю дотримання конституційної засади обов`язковості судового рішення.

70. Зокрема, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

71. Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

72. Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

73. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №9901/433/18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

74. Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, на вимогу однієї зі сторін спору у справі фактично переглянули і змінили остаточне і обов`язкове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №420/4155/20, яке набрало законної сили, чим порушили вимоги статей 14 і 370 КАС України та принцип верховенства права.

75. Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 640/7614/20, від 12 січня 2022 року у справі № 826/17794/14, від 05 травня 2022 року у справі № 460/2372/21 виклав правовий висновок щодо застосування вимог статей 14 і 370 КАС України та принципу верховенства права, проте такий не був врахований судами під час розгляду цієї справи.

76. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

77. Оскільки правомірності та законності оскаржуваного пункту 11 наказу Департаменту патрульної поліції від 08 квітня 2020 року №216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 полку УПП Одеській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, було надано оцінку в судовому порядку у справі №420/4155/20, то судові рішення у справі № 420/8941/22, у яких вказаному питанню надано повторну правову оцінку, підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

78. Доводи касаційної інстанції про те, що спір між тими самими сторонами щодо того ж предмету вже розглянуто у справі №420/4155/20, в якій є судове рішення, що набрало законної сили, знайшли своє підтвердження.

79. Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 вказував на те, що зазначена у пункті 4 частини першої статті 238 КАС України підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

80. Отже, обставини відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

81. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

82. З огляду на імперативні приписи частини першої статті 354 КАС України щодо закриття провадження у справі, якщо, зокрема, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, інші доводи та мотиви касаційних скарг Суд до уваги не приймає.

Керуючись статтями 238 341 345 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 420/8941/22 скасувати.

Провадження у справі №420/8941/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дії та бездіяльності протиправними закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко

О.Р. Радишевська,

Судді Верховного Суду