№ 420/9023/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 420/9023/24

адміністративне провадження № К/990/36554/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/9023/24

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, прийняте у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у період з 05.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 18.09.2022, 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у період з 05.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 18.09.2022; 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що перебуваючи у службових відрядженнях, позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області за періоди: з 05.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 18.09.2022, 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022, підтвердженням чого є відповідна довідка військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2022 №3398, а тому набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Однак відповідач листом від 11.03.2024 повідомив його про те, що за вказані періоди від військової частини НОМЕР_2 підтвердження його участі у бойових діях або заходах у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу №164-АГ або за формою, наведеною у додатку 2 до наказу №392-АГ до військової частини НОМЕР_1 не надходили.

3. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» є протиправною.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за 12.08.2022; зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за 12.08.2022. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що на підставі наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 12 вересня 2022 року №476-ОС «Про виплату додаткової винагороди» позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода до 70000 грн за період з 05.07.2022 по 31.07.2022 у вересні в розмірі сумі 60697,74 грн, що підтверджено довідкою про грошове забезпечення позивача за 2022 рік, а тому позовні вимоги за період з 05.07.2022 по 31.07.2022 суди визнали необґрунтованими.

6. Суди також зазначили, що відповідно до інформації, яка міститься у журналі бойових дій у період з 06.07.2022 по 11.10.2022, окрім 12.08.2022 позивач виконував завдання по охороні та обороні державного кордону України без вчинення активних бойових завдань. За виконання таких бойових завдань позивачу була нарахована та виплачена додаткова грошова винагорода в розмірі до 30000 грн. Таким чином, суди дійшли висновку про те, що додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів підлягає нарахуванню та виплаті за 12.08.2022.

7. Судами попередніх інстанцій не прийнято як доказ довідку військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2022 №3398, оскільки вказана довідка не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, оскільки не містить всю необхідну інформацію з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Мандрик Владислав Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

10. У касаційній скарзі представник позивача зазначає, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

11. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України касатор вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.07.2024 у справі №200/494/23, від 01.08.2024 у справі №200/1994/23, від 08.08.2024 у справах №200/737/23 та №200/3997/23, від 05.09.2024 у справах №200/3161/23, №200/1575/23, №200/694/23, від 09.09.2024 у справі №280/603/23 щодо необхідності дотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи при вирішенні питання нарахування та виплати військовими частинами військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

ІV. Позиція інших учасників справи

12. Відповідач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мартинюк Н.М., Уханенка С.А. від 30 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

14. Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

15. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 31 жовтня 2024 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у складі НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у період з 14 квітня 2022 року по 24 квітня 2023 року.

17. Позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військовій частині НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в період з 03.07.2022 по 12.10.2022, що підтверджено витягом з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03 липня 2022 року №41-вв та від 13 жовтня 2022 року №77-вв «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії».

18. Відповідно до довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 14 жовтня 2022 року №3398 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з 05.07.2022 по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 по 31.08.2022 року, з 01.09.2022 по 18.09.2022 року, 27.09.2022 року, з 03.10.2022 по 12.10.2022. Підстава: бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №104 гриф від 22 червня 2022 року, бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України № 106 гриф від 27 червня 2022 року.

19. Відповідно до розділу І (застосування підрозділів прикордонного загону в охороні (обороні) державного кордону або веденні бойових дій) витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону впс (тип С) (розпочато 06.07.2022, закінчено 11.10.2022) головний сержант ОСОБА_1 в межах ділянки відповідальності виконував завдання: виконання бойових (спеціальних) завдань по охороні та обороні державного кордону України на підставі бойового розпорядження №295 (гриф) від 06.07.2022, бойового розпорядження №458 (гриф) від 06.07.2022 начальника НОМЕР_4 прикордонного загону. Відповідно до розділу ІІ (облік веденні бойових дій) витягу з журналу службово-бойових дій 12.08.2022 з 12:50-12:55 військовослужбовець ОСОБА_1 піддався артилерійському обстрілу, під час обстрілу здійснював охорону та оборону визначених позицій.

20. Згідно з довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік встановлено, що позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (30000): травень - 17000 грн, з червня по вересень по 30000 грн, жовтень - 19000 грн, листопад 28064,52 грн, грудень - 60000 грн.; додаткова винагорода (70000) за липень була виплачена у вересні в сумі 60697,74 грн, за жовтень була виплачена у листопаді в сумі 40645,16 грн, за листопад - у грудні в сумі 70000 грн.

21. Представник позивача 26 лютого 2024 року подав до військової частини НОМЕР_1 заяву, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу в повному розмірі за періоди з 05.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 18.09.2022, 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022 щомісячну доплату у вигляді підвищеної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум.

22. Листом від 11.03.2024 відповідач проінформував позивача про те, що на підставі відповідних наказів йому виплачувалась за липень, серпень, вересень, жовтень 2022 року додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн, а щодо додаткової винагороди до 70000 грн, повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 тільки в одному випадку отримала інформацію (списки) від військової частини НОМЕР_2 стосовно безпосередньої участі позивача у бойових діях за період з 05.07.2022 по 31.07.2022, на підставі якої позивачу нараховано додаткову винагороду. Інших підтверджень участі позивача у бойових діях не надходило. Також відповідачем вказано, що у разі надходження з військової частини НОМЕР_2 списків військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до наказу №392-АГ та якими буде підтверджена участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в період здійснення зазначених заходів позивачу нарахування та виплата відповідної додаткової винагороди у збільшеному розмірі буде здійснена в найкоротші терміни.

23. Також судами досліджено супровідний лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.08.2022 № 22/2620-22-Вих, яким направлено начальнику НОМЕР_3 прикордонного загону список військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах у липні 2022 року у складі військової частини НОМЕР_2 , до якого був включений за порядковим номером 149 головний сержант ОСОБА_1 , період 05.07.2022- 31.07.2022.

24. На підставі наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 12 вересня 2022 року № 476-ОС «Про виплату додаткової винагороди», позивачу була виплачена додаткова винагорода до 70000 грн за період з 05.07.2022 по 31.07.2022.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

25. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

28. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

29. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

30. За приписами частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

31. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

32. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

33. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

34. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

35. У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 жовтня 2022 року до 20 січня 2023 року) не змінювався.

36. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793.

37. Відповідно до пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

38. 30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - наказ №392-/0/81-22-АГ) який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.

39. Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

40. У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

41. Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

42. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

43. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

44. Відповідно до пункту 10 наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

45. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

46. Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

47. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

48. Згідно з пунктом 12 наказу №392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

49. До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

50. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

51. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

52. З аналізу наведених норм законодавства убачається, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів.

53. Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із відмовою відповідача виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду за період з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 18.09.2022, 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022, пояснюючи це відсутністю документів, які підтверджують час його безпосередньої участі у бойових діях та заходах.

54. Суди попередніх інстанцій рішення про відмову у задоволенні позову за вказані періоди, крім 12.08.2022, мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів, що давало б йому право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

55. Верховний Суд уважає вказаний висновок судів першої й апеляційної інстанцій таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

56. Так, згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ від 30 липня 2022 року підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

57. Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у діях або заходах, що дають право на отримання додаткової винагороди до 100 тис грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, ґрунтувався, зокрема, на відхиленні довідки військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2022 №3398, оскільки вона не містить необхідну інформацію з журналів бойових дій.

58. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що цей висновок судів не враховує того, що згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах.

59. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25 липня 2024 року справа № 200/494/23, від 01 серпня 2024 року справа № 200/1994/23, від 06 серпня 2024 року справа № 360/290/23.

60. Також суди попередніх інстанцій, оцінюючи інформацію, отриману з витягів журналу бойових дій, зазначили про те, що позивачем не виконувались бойові дії або заходи, перелічені у пункті 2 наказу №392-/0/81-22-АГ, окрім 12.08.2022, однак суди не дослідили, чи містить журнал бойових дій інформацію про військовослужбовця ОСОБА_1 та його безпосередню участь у бойових діях та заходах за спірний період та чи могло бути так, що військова частина НОМЕР_2 з певних причин не зафіксувала участі позивача у завданнях/заходах у вказаному журналі, з огляду на те, що за період з 05.07.2022 по 31.07.2022 зазначені витяги з журналу службово-бойових дій також не містять наведеної інформації, проте, військова частина НОМЕР_1 , отримавши списки від військової частини НОМЕР_2 стосовно безпосередньої участі позивача у бойових діях за період з 05.07.2022 по 31.07.2022, нарахувала та виплатила позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі за вказаний період.

61. Крім того у копії витягу із журналу службово-бойових дій (розділ ІІ (облік ведення бойових дій) (а.с. 97) міститься лише інформація щодо військовослужбовця ОСОБА_1 за 12.08.2022, що в даному випадку є підтвердженням того, що позивачем виконувались бойові дії або заходи, перелічені у пункті 2 наказу №392-/0/81-22-АГ за 12.08.2022, при цьому, будь-яка інформація щодо обліку ведення бойових дій за спірний період у вказаному витягу відсутня, що свідчить про відсутність доказів, які б підтверджували або спростовували доводи позивача про те, що він приймав участь у бойових діях або заходах за вказаний період, крім 12.08.2022. Не дослідивши вказані обставини, суди обмежились лише, тим, що витяги із журналу бойових дій не містять необхідну інформацію, а тому і відсутні підстави для задоволення позовних вимог за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (крім 12.08.2022), з 01.09.2022 по 18.09.2022; 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022.

62. Отже, суди не перевіряли, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах в окреслений ним період довідкою військової частини НОМЕР_2 від 14.10.2022 №3398, яка видана на підставі бойових наказів Адміністрації державної прикордонної служби України №104 гриф від 22 червня 2022 року, №106 гриф від 27 червня 2022 року, у сукупності з іншими доказами.

63. Стосовно списків, які мали направлятись військовою частиною НОМЕР_2 , у відрядженні в якій перебував позивач, військовій частині НОМЕР_1 та на відсутність яких посилався відповідач, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди у збільшеному розмірі, Верховний Суд наголошує, що надсилання таких списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум повинно бути підтверджено на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, передбачених приписами пункту 4 наказу №392-/0/81-22-АГ.

64. Натомість порушення порядку передання документів, списків та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду (пункт 48 постанови Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23).

65. У цьому контексті Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

66. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

67. Про необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі також було наголошено Верховним Судом у постановах, на які посилається касатор у касаційній скарзі, від 25.07.2024 у справі №200/494/23, від 01.08.2024 у справі №200/1994/23, від 08.08.2024 у справах №200/737/23 та №200/3997/23, від 05.09.2024 у справах №200/3161/23, №200/1575/23, №200/694/23, від 09.09.2024 у справі №280/603/23.

68. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. Завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі.

69. За наведеного Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

70. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

71. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

72. Водночас критерій обґрунтованості за статтею 242 КАС України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

73. Таким чином, Верховний Суд уважає обґрунтованими доводи касатора про те, що суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та не дослідили зібрані у справі докази.

74. Доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.

75. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

76. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

77. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

78. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

79. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (крім 12.08.2022), з 01.09.2022 по 18.09.2022; 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022.

80. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 05.07.2022 по 31.07.2022, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у вересні 2022 року позивачу була нарахована та виплачена додаткова винагорода за вказаний період на підставі наказу начальника військової частини НОМЕР_1 від 12 вересня 2022 року №476-ОС «Про виплату додаткової винагороди», що не заперечується позивачем, тому у вказаній частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (крім 12.08.2022), з 01.09.2022 по 18.09.2022, 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення у період з 01.08.2022 по 31.08.2022 (крім 12.08.2022), з 01.09.2022 по 18.09.2022; 27.09.2022, з 03.10.2022 по 12.10.2022.

Справу №420/9023/24 в цій частині направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: Н.М. Мартинюк

С.А. Уханенко