ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа №420/9332/21
адміністративне провадження № К/990/9395/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 (у складі головуючого судді Білостоцького О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022 (у складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О.) у справі №420/9332/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій і рішення та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), Пенсійного фонду України, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 27.11.2020 №951050826568 щодо нарахування їй, як судді у відставці, довічного грошового утримання в розмірі 54% грошової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати їй як судді у відставці до стажу роботи на посаді судді стаж, що дає право на призначення і отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 90%, виходячи із фактичного стажу 33 роки 06 місяців 21 день;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання їй, як судді у відставці, в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 за вих. №06-21/245/2020, виходячи із розміру 223337,50 грн, який складається з посадового окладу у розмірі - 131375 грн, а також доплати за вислугу років у розмірі - 91962,50 грн, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов`язати Пенсійний фонд України здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання їй, як судді у відставці, в розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 за вих. №06-21/245/2020, нарахованого ГУ ПФУ в Одеській області з 27.11.2020 відповідно до довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 №06-21/245/2020.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона отримує щомісячне довічне грошове утримання судді та має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 за № 06-21/245/2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді Одеського апеляційного суду. Однак, ГУ ПФУ в Одеській області протиправно та безпідставно зменшило розмір її щомісячного довічного грошового утримання з 90% на 54%.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 27.11.2020 № 951050826568 та від 18.12.2020 № 951050826568 щодо нарахування та виплати позивачці довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 54% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76% суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи 33 повних роки, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 № 06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору у розмірі 908,00 грн.
3. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ГУ ПФУ в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а постанову суду апеляційної інстанції - повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2022 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої та підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
5. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
6. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
7. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 26.11.2015 виплачувалося довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% заробітної плати працюючого судді.
9. В подальшому, позивачці здійснювалися перерахунки щомісячного довічного грошового утримання судді, в тому числі було збільшено відсотковий розмір до 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
10. 10.03.2020 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до якої долучила довідку Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 №06-21/245/2020, згідно з якою розмір суддівської винагороди, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 складає 223337,50 грн.
11. Проте, ГУ ПФУ в Одеській області рішенням від 13.03.2020 № 2505 відмовив ОСОБА_1 у здійсненні вказаного перерахунку.
12. Не погодившись з такими діями та рішенням пенсійного органу, позивачка звернулася до суду.
13. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі № 420/7546/20 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді від 13.03.2020 № 2505. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
14. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі № 420/7546/20 (з урахуванням ухвали цього ж суду від 14.12.2020 про виправлення описки), ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивачки з 19.02.2020 на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 № 06-21/245/2020. Проте, при здійсненні зазначеного перерахунку відповідачем було зменшено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки з 90% до 54% від розміру суддівської винагороди працюючого судді, оскільки було враховано лише стаж роботи позивачки на посаді судді (22 роки 8 місяців), що склало 54% (50% (20 років) + 4% (кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років) від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
15. При цьому, ОСОБА_1 до стажу роботи який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач не зарахував такі періоди:
- стаж роботи завідуючою сектором обліку комітету ВЛКСМ з 01.05.1974 по 24.08.1979;
- половину часу навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» з 24.08.1979 по 30.06.1984;
- стаж роботи державним нотаріусом Компанієвської державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 01.08.1984 по 16.08.1984;
- стаж роботи державним нотаріусом Ольшанської державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 16.08.1984 по 31.08.1984;
- стаж роботи державним нотаріусом Знамянської районної державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 31.08.1984 по 24.09.1986.
16. Позивачка вважає, що відповідач виконуючи рішення суду у справі № 420/7546/20 протиправно зменшив розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% на 54%, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ.
Крім того, суди дійшли висновку, що загальний стаж позивачки для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ складає повних 33 роки, оскільки законодавством, яке діяло на момент призначення її суддею та в період її роботи на посаді судді було передбачено право на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, стажу роботи державним нотаріусом та стажу роботи завідуючої сектором обліку комітету ВЛКСМ, що також було встановлено рішенням Приморського районного суду від 15.11.2016 у справі №522/20026/16. А відтак суди дійшли висновку, що при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону № 1402-VIII, а саме: 50 % зі збільшенням на 2 % за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, тобто відсоток для обчислення позивачці становить 76.
20. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, та не взято до уваги висновок Верховного Суду сформульований у постанові від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, згідно з яким відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання: розмір щомісячної суддівської винагороди за Законом, а розміру відсотка - за Законом № 2453-VІ. А відтак ГУ ПФУ в Одеській області зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства стаж позивачки безпосередньо на посаді судді становить 22 роки 8 місяців, що дає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 54 %, а зарахування до стажу роботи судді не визначених статтею 137 Закону № 1402-VІІІ посад не передбачено.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
22. В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
24. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
25. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
26. За приписами частини першої статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
27. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).
28. Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
29. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
30. Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
31. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
32. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
33. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
34. Разом з цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
35. Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
36. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
37. Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
38. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
39. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
40. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами.
41. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
42. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
43. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
44. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
45. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
46. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
47. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
48. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
49. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
50. На час виникнення спірних правовідносин у справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
51. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
52. Наведена норма неконституційною не визнавалась.
53. Отже, до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
54. Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, відсутні правові підстави для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
55. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
56. Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
57. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20.
58. Відповідач в касаційній скарзі посилається на рішення Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, якою підтверджено право на перерахунок довічного грошового утримання.
59. Колегія суддів звертає увагу на те, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, обчисленому згідно з положеннями Закону № 2453-VI, дійсно наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
60. У цьому випадку при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. Тобто, особи, яким щомісячне довічне грошове утримання призначено на підставі Закону № 2453-VI, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі та у порядку, визначеному чинним на час здійснення такого перерахунку законом. У цій справі такими нормами є положення Закону №1402-VIII.
61. Відтак, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який був визначений Законом № 2453-VI.
62. Разом з тим, перевіряючи рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів зазначає таке.
63. Відповідно до положень ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
64. Судами встановлено та з матеріалів справи видно, що позивачка:
- з 01.05.1974 по 24.08.1979 працювала завідуючою сектором обліку комітету ВЛКСМ;
- з 24.08.1979 по 30.06.1984 навчалась на денній формі в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство»;
- з 01.08.1984 по 24.09.1986 працювала державним нотаріусом Компанієвської державної нотаріальної контори, Ольшанської державної нотаріальної контори, Знамянської районної державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області.
65. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
66. На час обрання позивачки на посаду судді та перебування на посаді судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
67. Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
69. Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
70. Після втрати чинності статтею 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.
71. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.
72. Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
73. Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
74. Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 31.03.2021 у справі №235/7316/16-а, від 13.02.2020 у справі №592/5433/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а.
75. Отже колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що до стажу роботи позивачки, що дає право на отримання довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зарахована половина строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» з 24.08.1979 по 30.06.1984, що становить 2 роки 5 місяців 4 дні.
76. Разом з тим, стаж роботи позивачки завідуючою сектором обліку комітету ВЛКСМ з 01.05.1974 по 24.08.1979 (5 років 3 місяці 23 дні) та стаж роботи державним нотаріусом Компанієвської державної нотаріальної контори, Ольшанської державної нотаріальної контори, Знамянської районної державної нотаріальної контори відділу юстиції Кіровоградської області з 01.08.1984 по 24.09.1986 (2 роки 1 місяць 25 днів) не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді з огляду на вказані вище нормативно-правові акти.
77. З огляду на викладене, стаж роботи позивачки, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, складає 25 років 02 місяці 09 днів, з яких:
- стаж роботи на посаді судді судів України з 22.02.1993 по 24.11.2015, що становить 22 роки 09 місяців 5 днів;
- половина строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство» з 24.08.1979 по 30.06.1984, що становить 2 роки 5 місяців 4 дні.
78. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
79. Отже, виходячи зі стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, що становить повних 25 років, розмір довічного грошового утримання позивачки повинен складати 60 % суддівської винагороди (50 % + 10 % (5 відпрацьованих років понад 20 років х 2%), обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
80. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність зарахування періодів роботи позивачки державним нотаріусом та завідуючою сектором обліку комітету ВЛКСМ до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак суди та дійшли помилкового висновку про визначення щомісячного грошового утримання позивачки в розмірі 76 %.
81. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
82. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скасуванню в частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
83. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
84. Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
85. Враховуючи результат розгляду справи (судові рішення скасовуються в частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині) розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139 345 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76% суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, виходячи з фактичного стажу роботи 33 повних років, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60% суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді, на підставі довідки Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 №06-21/245/2020, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
С. Г. Стеценко