ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа №420/967/21

адміністративне провадження № К/990/24173/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Жука А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/967/21

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Єщенка О.В., суддів Димерлія О.О., Танасогло Т.М.)

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат у період служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень пункту 3-1 «Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, п. 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414, додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку).

2. В обґрунтування позову зазначалось, що позивач з 19 листопада 2014 року по 10 вересня 2020 року проходив військову службу в органах прокуратури, послідовно обіймаючи посади прокурора прокуратури Білокуракинського району Луганської області, прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону, прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону, прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України. У період служби в органах прокуратури заробітна плата позивача розраховувалась відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, яка діяла до 26 березня 2020 року) з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505.

3. Позивач вказував, що з березня 2020 року, а саме з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, у спірний період заробітна плата прокурора має обраховуватись, виходячи з п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у тому числі вислуги років, премій, надбавок та інших виплат, передбачених спеціальним законодавством про прокуратуру. Оскільки грошове забезпечення позивачу виплачувалось у меншому розмірі, ніж визначено спеціальним законом, позивач був вимушений звертатись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів щодо належних умов оплати праці.

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.

5. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених статею 81 Закону України «Про прокуратуру».

6. Зобов`язав Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 у період його служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до п. 3-1 «Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, п. 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414, додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку).

7. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, зверталась із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

8. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовувались тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та бюджетному законодавству і помилково не враховано, що у період до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505. Днем початку роботи, у тому числі обласних прокуратур, згідно наказу Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року №414 визначено з 11 вересня 2020 року. Отже, на спірні правовідносини, що виникли у період з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року, не поширюються положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо визначення посадового окладу прокурора, виходячи з п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Апелянт вказував, що положення наведеного Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі Закону №113-ІХ) у встановленому порядку неконституційними не визнавались та підлягали застосуванню органом прокуратури під час нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення.

9. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону задоволено частково.

9.1 Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року змінено в його мотивувальній частині.

9.2 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10. Ухвалами Верховного Суду від 16 серпня 2021 року та 13 вересня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року в адміністративній справі №420/967/21.

11. 16 серпня 2022 року (згідно штемпелю на конверті) Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій ставилося питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

12. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом не надано належної правової оцінки положенням абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ і помилково не враховано, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури зберігається відповідний статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. Отже, на зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови №505.

13. Обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження судового рішення, апелянт вказує, що відповідно до положень статті 22 Бюджетного кодексу України та статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, як розпорядник коштів державного бюджету нижчого рівня, фінансується та здійснює видатки згідно з кошторисом та планом асигнувань загального фонду, які затверджуються Генеральним прокурором.

14. Оскільки, на думку скаржника, судове рішення у вказаній справі зачіпає права Офісу Генерального прокурора, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури, і про вказане судове рішення Офіс Генерального прокурора дізнався на початку серпня 2022 року у зв`язку із зверненням спеціалізованої прокуратури за роз`ясненням з приводу виконання рішення у цій справі, заявник наполягав на поновленні строку апеляційного оскарження та прийнятті скарги до розгляду.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року по справі №420/967/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

16. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яким не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулась із скаргою, таких обставин не обґрунтовано і в апеляційній скарзі, доводам особи з приводу застосування спеціального законодавства під час нарахування та виплати позивачу заробітної плати надана правова оцінка при вирішенні справи по суті.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

17. Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

18. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 420/967/21 слугувало оскарження судового рішення зазначеного у частині 3 статті 328 КАС України та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

19. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції зачіпає права Офісу Генерального прокурора, як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури, і про вказане судове рішення Офіс Генерального прокурора дізнався на початку серпня 2022 року у зв`язку із зверненням спеціалізованої прокуратури за роз`ясненням з приводу виконання рішення у цій справі.

20. Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

23. За правилами частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

24. Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 294 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

25. З аналізу викладеного вище законодавства убачається, що вказана норма процесуального закону (частина 2 статті 299 КАС України) є імперативною і зобов`язує суд апеляційної інстанції застосувати процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку.

26. Зі змісту частини другої статті 299 КАС України вбачається, що використана законодавцем конструкція «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення» є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила зазначеної норми передбачають обов`язок, а не право суду, і не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню.

27. Тобто, встановлений річний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений. Це правило стосується випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень.

28 Втім, із зазначеного правила існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

29. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема від 04 лютого 2021 року у справі № 160/9830/18 та від 25 травня 2022 року у справі № 160/2192/19.

30. Тобто, колегія суддів звертає увагу, що виключними підставами для поновлення пропущеного річного строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень є незалучення такого суб`єкта до участі у розгляді справи та доведеність останнім факту порушення його прав та (або) обов`язків прийнятим судовим рішенням.

31. Статтею 323 КАС України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.

У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

32. Як убачається з матеріалів справи, що предметом спору у цій адміністративній справі є протиправність бездіяльності Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».

33. Перевірці у цій справі підлягала виключно правильність нарахування та виплати прокурору заробітної плати (грошового забезпечення), тобто виконання Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону своїх функцій з дотриманням закону.

34. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що не є предметом спору у цій справі обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо фінансового забезпечення діяльності органу прокуратури, у тому числі з приводу покриття витрат на виплату належної позивачу заробітної плати (грошового забезпечення).

35. Колегія суддів уважає, що питання фінансового забезпечення діяльності органу прокуратури є внутрішньо-організаційними.

36. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з метою забезпечення належної організації роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері щодо виконання визначених функцій, розмежування їхніх повноважень із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора, обласними та окружними прокуратурами, керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру» Офісом Генерального прокурора було прийнято наказ від 22 листопада 2021 року № 370 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері», відповідно до якого убачається, що Спеціалізована прокуратура є окремим суб`єктом публічного права, наділена владними управлінськими функціями і самостійно відповідає за власними зобов`язаннями.

37. У зв`язку з цим, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказане спростовує доводи Офісу Генерального прокурора про порушення його прав та інтересів у зв`язку із прийняттям рішення у цій справі.

38. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №380/477/21.

39. Також суд апеляційної інстанції правильно врахував, що під час вирішення справи вже надана правова оцінка доводам скаржника з приводу застосування положень Закону №113-ІХ і постанови Кабінету Міністрів №505 під час нарахування та виплати прокурору заробітної плати у спірному періоді.

40. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року.

41. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак А.В. Жук