Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 426/1136/17
провадження № 61-43704ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівський завод експериментального лиття»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівський завод експериментального лиття» на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року у складі судді Попової О. М. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Луганської В. М., Коротенка Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівський завод експериментального лиття» (далі - ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття», товариство) звернулося до суду з уточненим у лютому 2017 року позовом
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позову вказувалось, що ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» на підставі договору купівлі-продажу
від 09 листопада 2007 року належав на праві власності житловий будинок
АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), що розташований на земельній ділянці площею 2,932 га, право користування на яку перейшло за цим же договором.
Також ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2007 року належала адміністративна будівля
АДРЕСА_2 .
17 травня 2013 року ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» в особі директора ОСОБА_1., якій діяв на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 11 березня 2013 року, уклало із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу адміністративної будівлі АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій вона розташована, площею 619,00 кв. м за ціною 40 000,00 грн.
08 жовтня 2014 року ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» в особі головного бухгалтера ОСОБА_3 , яка діяла на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» від 28 серпня 2014 року, та директор товариства ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, за яким товариство продало, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 2,932 га, за ціною 40 000,00 грн.
На думку позивача, договори купівлі-продажу від 17 травня 2013 року
та від 08 жовтня 2014 року є недійсними, оскільки продаж майна було здійснено за значно нижчою ціною, ніж його ринкова вартість.
Крім того, договори купівлі-продажу від 17 травня 2013 року і від 08 жовтня
2014 року є недійсними, оскільки укладені без належних повноважень представників продавця, а рішення загальних зборів про надання представникам відповідних повноважень, сфальсифіковані.
Посилаючись на наведене, ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» просило визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_1 , розташованого
на земельній ділянці площею 2,932 га, укладений з ОСОБА_1 08 жовтня
2014 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу адміністративної будівлі АДРЕСА_2 та земельної ділянки, на якій вона розташована, площею 619,00 кв. м, укладений 17 травня 2013 року
із ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 18 квітня
2018 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в частині підроблення рішень загальних зборів учасників товариства про надання дозволу та згоди на відчуження спірного нерухомого майна, отже, посилання представника ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» на відсутність повноважень на підписання оспорюваних договорів купівлі-продажу як на підставу їх недійсності
є необґрунтованими.
Також суд першої інстанції виходив із недоведеності належними та допустимими доказами обставин на підтвердження того, що, укладаючи договір про відчуження адміністративної будівлі, ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 діяли недобросовісно або нерозумно.
Заниження ціни договору, тобто незгода із ціною майна, за якою воно відчужене, не є підставою недійсності правочину відповідно до статей 203 215 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене
з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2018 року,
ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття», посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року скасувати й направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій
не оцінили належним чином доказів, зібраних у справі, та не дали оцінки доводам щодо відсутності у представників повноважень на укладення договорів купівлі-продажу через те, що рішення загальних зборів є підробленими.
Також суди не врахували, що нерухоме майно відчужено за значно заниженими цінами, не взяли до уваги рішення судів, прийнятих у господарських справах,
з яких убачається, що склад засновників ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» було неправомірно змінено, що впливало
на правомочність загальних зборів, які прийняли рішення про відчуження спірного нерухомого майна. Суди не перевірили доводів позивача про те,
що протокол та рішення загальних зборів про надання дозволу на відчуження
й надання відповідних повноважень не відповідав правилам складання та підписання протоколів, крім того, ОСОБА_1 був призначений на посаду директора товариства рішенням загальних зборів від 12 вересня 2012 року,
які також є незаконними.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзивів на касаційну скаргу ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, справу № 426/1136/17 витребувано
зі Сватівського районного суду Луганської області.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року справу за позовом ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття»
на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2007 року належав
на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 2,932 га, право користування на яку перейшло за цим самим договором.
Також ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2007 року належала адміністративна будівля
АДРЕСА_2 .
12 вересня 2012 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття», оформленим протоколом № 02/12,
ОСОБА_1 обрано директором ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» і на підставі наказу № 109 він прийняв на себе виконання обов`язків директора з 14 вересня 2012 року та діяв як директор на підставі Статуту, про що внесені відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
11 березня 2013 року загальні збори учасників ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» у присутності засновника ОСОБА_4 , якому належало 100 % статутного капіталу цього товариства, прийняли рішення, оформлене протоколом № 01/2013, про надання директору товариства
ОСОБА_1 повноважень на проведення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав власності, та на укладення договору купівлі-продажу адміністративної будівлі АДРЕСА_2 за загальною ціною не нижче 40 221,00 грн.
17 травня 2013 року між ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття»
в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу адміністративної будівлі АДРЕСА_2 за ціною 40 000,00 грн.
28 серпня 2014 року загальні збори учасників ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття», на яких був присутній засновник
ОСОБА_4 , власник 100 % статутного капіталу цього товариства, прийняли рішення, оформлене протоколом № 01-08/2014, про надання головному бухгалтеру товариства ОСОБА_3 повноважень на проведення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав власності, та укладення
з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_1 , розташованого
на земельній ділянці площею 0,2199 га у межах згідно з планом, за ціною
не нижче 40 000,00 грн.
08 жовтня 2014 року між ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття»
в особі головного бухгалтера ОСОБА_3. та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку
АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,2199 га у межах згідно з планом, за ціною 40 000,00 грн.
ОСОБА_4 , якому належало 100 % статутного капіталу ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття», особисто підписав протокол загальних зборів учасників від 28 серпня 2014 року і не заперечував дійсність загальних зборів.
Позовні вимоги про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_1 залишено без розгляду за заявою позивача.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга засобами поштового зв`язку була подана до суду у серпні 2018 року, розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести
ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, звертаючись до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи,
про визнання недійсним договорів купівлі-продажу адміністративної будівлі
та житлового будинку, позивач зазначав підставами недійсності договорів значно занижену ціну, порівняно з ринковою вартістю майна та відсутність
в осіб, що уклали ці договори, належних повноважень на їх укладення через фальсифікацію протоколів та підроблення підпису учасника
ОСОБА_4 .
Підстави позову не змінювались.
Отже, предметом спору у цій справі є оспрювання правочинів з підстав, однією з яких є те, що правочини укладені юридичною особою через свої органи управління з порушенням представником відповідних повноважень.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких
є необхідним для чинності правочину. Згідно із цією статтею зміст правочину
не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,
а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язуються передати майно (товар)
у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.
Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ураховуючи, що юридична особа вчиняє правочини через свої органи і на підставі відповідних доручень, наданих представникові, обсяг волевиявлення та домовленості юридичної особи як сторони у таких правочинах чітко визначаються у довіреності, що видається представникові.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину
є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа,
яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно
і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 238 ЦК України представник може бути уповноважений
на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину згідно зі статтею 215 ЦК України є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Таким чином, зі змісту наведених норм закону вбачається, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором, головою правління тощо) з третьою особою, може бути визнаний недійсним з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.
Суди встановили, що 11 березня 2013 року загальні збори учасників ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» прийняли оформлене протоколом № 01/2013 рішення про надання повноважень директору товариства
ОСОБА_1 на проведення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав власності та на укладення договору купівлі-продажу адміністративної будівлі
АДРЕСА_2 за ціною не нижче 40 221,00 грн.
Відповідно до статті 145 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) та Статуту товариства вищим органом ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» є загальні збори учасників. Виконавчим органом товариства є директор товариства, який вирішує всі питання діяльності товариства (пункт 12.1 статті 12 Статуту).
Однак 17 травня 2013 року ОСОБА_1 , діючи на підставі рішення загальних зборів від 11 березня 2013 року, уклав договір купівлі-продажу адміністративної будівлі АДРЕСА_2 за ціною 40 000,00 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 17 травня
2013 року, апеляційний суд не перевірив належним чином висновків суду першої інстанції та не дав оцінки обставинам щодо того, чи діяв представник юридичної особи - ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу адміністративної будівлі у межах повноважень, наданих йому загальними зборами, та чи не порушує продаж адміністративної будівлі за 40 000,00 грн, а не за 40 221,00 грн, як це було визначено рішенням загальних зборів, права ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття».
Отже, судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі за ціною
40 000,00 грн не можна визнати обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню в цій частині з направленнями справи на новий судовий розгляд.
Разом з тим касаційний суд погоджується з висновками судів першої
та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» в особі головного бухгалтера ОСОБА_3 , яка діяла на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 28 серпня 2014 року, та ОСОБА_1 , за яким ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» продало, а ОСОБА_1 купив житловий будинок
АДРЕСА_1 за ціною
40 000,00 грн.
Касаційний суд зазначає, що з огляду на те, що позивач належними
і допустимими доказами не довів недійсності рішень зборів учасників ТОВ «Сватівский завод експериментального лиття» від 11 березня 2013 року
та від 28 серпня 2014 року, недобросовісності третіх осіб при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2014 року, а також
з урахуванням того, що Статутом товариства передбачалось право зборів учасників на прийняття рішень з усіх питань товариства, суд першої інстанції,
з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку
про недоведеність позивачем позовних вимог в цій частині та про відмову
в їх задоволенні.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами при розгляді цієї справи рішень у господарських справах, якими вирішувались позовні вимоги щодо складу учасників товариства у період укладення оспорюваних договорів, дублюють доводи позовної заяви і доводи апеляційної скарги та зводяться
до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи й тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, який належним чином їх спростував. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має повноважень встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Крім того, касаційний суд звертає увагу, що рішення загальних зборів учасників товариства від 11 березня 2013 року та від 28 серпня 2014 року недійсними
не визнавались, питання щодо їх дійсності не було предметом розгляду цієї справи, отже викладені у касаційній скарзі доводи про те, що судами
не враховано, що ці рішення загальних зборів є сфальсифікованими, не можуть бути підставами для скасування судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи, що порушення процесуального права, що унеможливили встановлення обставин, допущені апеляційним судом, ухвалене ним судове рішення підлягає скасуванню в частині позову ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі та витребування цього майна з чужого незаконного володіння з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального
і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року в частині позову ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття» до ОСОБА_1
про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку
та витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння залишити
без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень в цій частині немає.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює
та не ухвалює нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,
а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи
у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівський завод експериментального лиття» задовольнити частково.
Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року
в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівський завод експериментального лиття» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі та витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати.
Справу в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівський завод експериментального лиття» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі та витребування майна з чужого незаконного володіння передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 18 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівський завод експериментального лиття» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та витребування майна
з чужого незаконного володіння залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов