№ 426/22278/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 426/22278/17

провадження № 61-37412св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Валєєвою Мариною Володимирівною, на постанову апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2018 року в складі колегії суддів: Коротенка Є. В., Єрмакова Ю. В., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов мотивований тим, що шлюб був укладений 12 листопада 2011 року, зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Луганської області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено запис № 621, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У період шлюбу в сторін народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з 2013 року взаємини між подружжям погіршилися, а з початку 2015 року шлюбні стосунки припинені, сторони проживають у різних містах і не ведуть спільного господарства.

Посилаючись на те що відновити сімейні стосунки та зберегти сім`ю неможливо, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 15 грудня 2017 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 листопада 2011 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 621. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають різні погляди на життя та сімейні цінності, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, у зв`язку з чим дійшов висновку, що збереження родинних відносин є неможливим і суперечить інтересам сторін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Сватівського районного суду Луганської області від 15 грудня 2017 року скасовано, провадження у справі припинено.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд врахував, що на час відкриття провадження у цій справі (порушення справи) 05 грудня 2017 року справа між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вже була прийнята 01 грудня 2017 року до розгляду судом Відземського передмістя міста Риги Латвійської Республіки, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі відповідно до частини четвертої статті 21 Договору між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованого Законом України від 22 листопада 1995 року № 452/95 - ВР (далі - Договір).

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Валєєва М. В. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не встановив наявність або відсутність у суду Відземського передмістя міста Риги Латвійської Республіки компетенції щодо розгляду справи між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У матеріалах справи немає доказів, що на момент подання ОСОБА_2 позову про розірвання шлюбу до суду Латвії ОСОБА_1 проживав на території Латвійської Республіки. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що з вересня 2015 року ОСОБА_1 виїхав для постійного проживання на територію Російської Федерації. Оскільки на час подання позову ОСОБА_2 зареєстрована на території України, розгляд цієї справи підсудний національному суду. Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із захворюванням ОСОБА_1 , наявність якого підтверджена медичною довідкою.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У серпні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Валєєвої М. В. залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Відзив мотивований тим, що правильним є висновок апеляційного суду про те, що апеляційний суд Луганської області не може надавати оцінку правомірності порушення справи іноземним судом. Питання щодо встановлення місця проживання ОСОБА_1 належить винятково до компетенції суду Відземського передмістя міста Риги Латвійської Республіки, який порушив справу. Також суд апеляційної інстанції обгурнтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки позивач не надав суду доказів того, що він не може з`явитись до суду протягом тривалого часу.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала доповнення до відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Валєєвої М. В., у яких вказує, що справа між сторонами про розірвання шлюбу розглядається в Латвійській Республіці. Дозвіл на проживання відповідача та її дочки на території Латвійської Республіки продовжено до 22 березня 2020 року. У провадженні Ризької дільниці Браса Ризького регіонального управління Державної поліції перебуває кримінальна справа, порушена за фактом шахрайських дій ОСОБА_1 , які полягають у підробленні документів від імені ОСОБА_2 . На заявах, що їх містять справи, підпис виконано не відповідачем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року ця справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 листопада 2011 року сторони у справі уклали шлюб, який зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 621.

У період шлюбу в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішеннямсуду Відземського передмістя міста Риги Латвійської Республіки від 01 грудня 2017 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та порушено цивільну справу № С30677617.

29 листопада 2017 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку надіслав до Сватівського районного суду Луганської області позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка 04 грудня 2017 року зареєстрована у Сватівському районому суді Луганської області.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 05 грудня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

15 грудня 2017 року Сватівський районний суд Луганської області ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічні за змістом норми містить стаття 10 ЦК України та частина третя статті 3 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 1 Договору громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно звертатись до судів, прокуратури, установ нотаріату та до інших установ другої Договірної Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні (в тому числі трудові, житлові), сімейні та кримінальні справи, можуть виступати в них, порушувати клопотання, подавати позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни.

Якщо даний Договір не встановлює іншого, суди кожної з Договірних Сторін компетентні розглядати цивільні, сімейні та трудові справи, якщо відповідач має на її території місце проживання. За позовами до юридичних осіб суди компетентні, якщо на території даної Договірної Сторони знаходиться орган управління, представництво або філія юридичної особи (частина перша статті 20 Договору).

У випадку порушення провадження у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і на тих же підставах у судах обох Договірних Сторін, компетентних відповідно до даного Договору, суд, який порушив справу пізніше, припиняє провадження (частина четверта статті 20 Договору).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, порушуючи справу за позовом ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд Відземського передмістя міста Риги Латвійської Республіки відповідно до статті 20 Договору перевірив наявність правових підстав для звернення ОСОБА_2 до цього суду з вказаним позовом та встановив компетентність такого суду розглядати справу.

Відомостей про припинення судового провадження судом Відземського передмістя міста Риги Латвійської Республіки за позовом ОСОБА_2 проти ОСОБА_1 про розірвання шлюбу матеріали справи не містять.

Ураховуючи, що на час постановлення ухвали Сватівського районного суду Луганської області від 05 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі (порушення справи) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу суд Відземського передмістя міста Риги Латвійської Республіки 01 грудня 2017 року порушив провадження між тими самими сторонами, про той самий предмет і на тих самих підставах, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для припинення провадження у справі відповідно до частини четвертої статті 20 Договору з огляду на порушення національним судом справи пізніше.

При цьому колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність компетенції у національних судів встановлювати правомірність порушення справи іноземним судом, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, згідно із пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З матеріалів справи відомо, що суд першої інстанції не повідомив належним чином ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання, ксерокопія заяви від 09 грудня 2017 року, написана від імені відповідача про розгляд справи без її участі, є нечитабельною, що унеможливлює встановлення її змісту.

За таких обставин суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування судового рішення.

Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Валєєвої М. В. на безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання про зупинення провадження у зв`язку із захворюванням ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 252 ЦПК України ця підстава надає суду право, а не обов`язок зупинити провадження у справі. Дослідивши клопотання позивача та докази на його обґрунтування, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не навів поважних причин, що унеможливили його явку до суду протягом тривалого часу.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Валєєвою Мариною Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов