Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 428/13228/19

провадження № 61-10347св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2020 року у складі судді Бароніна Д. Б. та постанову Луганського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Назарової М. В., Стахової Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та виключення запису з державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивувала тим, що 22 грудня 2011 року позивач та її колишній чоловік ОСОБА_3 уклали договір про поділ спільного сумісного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом у встановленому законом порядку та зареєстрований в реєстрі за № 5013. За умовами договору у власність позивача ОСОБА_1 перейшла набута за час шлюбу квартира АДРЕСА_1 .

Право власності за позивачем ОСОБА_1 на квартиру зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 27 грудня 2011 року.

У 2019 році позивач дізналася, що незнайома їй особа, відповідач ОСОБА_2 , у 2013 році здійснив оформлення свого права власності на належну позивачу квартиру.

Позивач вважав, що відповідач у непередбачений законом спосіб заволодів її власністю та оспорює належність її права власності на спірне майно.

Посилаючись на статті 328 321 346 392 ЦК України просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; виключити запис в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо права ОСОБА_2 на зазначену квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням від 18 лютого 2020 року Сєвєродонецький міський суд Луганської області у позові відмовив.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно та виключення запису з державного реєстру прав власності, посилається на незаконне заволодіння належним їй нерухомим майном іншою особою, проте, вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння вона не заявила.

Право власності за відповідачем визнано за рішенням суду, яким також припинено право власності позивача на спірну квартиру. Позивач не довела факту незаконної або безпідставної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, рішенням суду визнано недійсним договір купівлі-продажу, який був однією з підстав для укладення договору про поділ спільного сумісного майна подружжя, на підставі якого 27 грудня 2011 року зареєстровано право власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 02 червня 2020 року Луганський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Дмитренко О. В. залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і доказам у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд або ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 03 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційну скаргу заявник мотивувала тим, що позивач під час розгляду справи у першій та апеляційній інстанціях неодноразово заявляла клопотання про витребування необхідних доказів, які мають значення для вирішення справи, зокрема матеріалів іншої судової справи та оригіналу іншого судового рішення, на яке послався суд, та яке суди безпідставно не задовольнили. При цьому, суди, ухвалюючи рішення, послалися на недопустимі докази, а саме на матеріали, яких немає в реальності в матеріалах справи, які не досліджувалися судом та які не визнаються належним доказом з боку вимог процесуального закону, зокрема щодо судових рішень у справі № 2-10/2010, які стосуються прав та обов`язків чоловіка позивача ОСОБА_3 , а не прав та обов`язків позивача, та які насправді не ухвалювалися.

Також під час розгляду справи апеляційний суд ухилився від дослідження матеріалів справи та доказів, які були надані позивачем, чим перешкодив правильному вирішенню справи та ухваленню законного і справедливого рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на підставі договору про поділ спільного сумісного майна подружжя від 22 грудня 2011 року, посвідченого і зареєстрованого у встановленому законом порядку, у власність позивача ОСОБА_1 перейшла квартира АДРЕСА_1 . Раніше право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 04 червня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року.

27 грудня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначену квартиру.

Рішенням від 22 квітня 2010 року Стахановський міський суд Луганської області, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 вересня 2013 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 задовольнив, визнав недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17 травня 2007 року між подавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 .. Визнав за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2000 року недійсним, про визнання договору купівлі-продажу від 17 травня 2007 року дійсним, визнання права власності на квартиру та витребування квартири із чужого незаконного володіння відмовив у повному обсязі.

Ухвалою від 16 жовтня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-43474ск13 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 22 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 вересня 2013 року.

27 грудня 2013 року за відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення суду у справі за № 2-10/2010, виданого 22 квітня 2010 року Стахановським міським судом Луганської області, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є: пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив заяви учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою і другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись до суду з позовом про визнання права власності на квартиру та виключення запису з державного реєстру прав власності, посилається на незаконне заволодіння належною їй спірною квартирою іншою особою, проте, вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння вона не заявила.

Право власності на спірну квартиру за відповідачем визнано на підставі рішення суду, яким у свою чергу припинено право власності позивача на неї. Позивач не довела факту незаконної або безпідставної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем, а позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, рішенням суду визнано недійсним договір купівлі-продажу, який був однією з підстав для укладення договору про поділ спільного сумісного майна подружжя, та реєстрації 27 грудня 2011 року права власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_1 .

Частиною п`ятою статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка була чинною станом на день реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем) державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Статтею 346 ЦПК України визначено, що право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, доводи позивача про відсутність підстав для припинення її права власності на спірну квартиру передбачених статтею 346 ЦК України, є безпідставними, оскільки за змістом частини другої цієї норми, перелік підстав для припинення права власності не є вичерпним і може доповнюватися законом, а в даному випадку, саме на підставі рішення суду, що набрало законної сили, зареєстровано за відповідачем право власності на спірну квартиру, і на яку свою чергу, припинено право власності позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач під час розгляду справи у першій та апеляційній інстанціях неодноразово заявляла клопотання про витребування необхідних доказів, які мають значення для вирішення справи, зокрема матеріалів іншої судової справи та оригіналу іншого судового рішення, на яке послався суд, та які суди безпідставно не задовольнили, не знайшли свого підтвердження, оскільки справа не містить зазначених клопотань позивача.

Неприйнятними є доводи скарги про те, що суди ухвалюючи рішення, послалися на недопустимі докази, а саме на матеріали, яких немає в справі та які не досліджувалися судом, а тому не є належним доказом відповідно до вимог процесуального закону, зокрема судових рішень у справі № 2-10/2010 щодо прав та обов`язків колишнього чоловіка позивача ОСОБА_3 , а не прав та обов`язків позивача, та які насправді не ухвалювалися.

За відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 01 жовтня 2013 року оприлюднено ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 17 травня 2007 року недійсним та визнання права власності на квартиру і за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , третя особа - КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору купівлі-продажу квартири від 17 травня 2007 року дійсним, визнання права власності на квартиру та витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Цією ухвалою відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , а рішення Стахановського міського суду Луганської області від 22 квітня 2010 року залишено без змін.

23 жовтня 2013 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року, якою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 22 квітня 2010 року, ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , третя особа комунальне підприємство «Стахановське бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська