ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2022 року
м. Київ
справа №431/991/17
адміністративне провадження № К/9901/218/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 (судді - Сіваченко І.В., Шишов О.О., Чебанов О.О.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій та рішення незаконними та протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області перевести його з одного виду пенсії на інший (з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію відповідно до спеціального закону) відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подачі заяви з залученими до неї документами виходячи із розрахунку заробітної плати (доходу) працюючого державного службовця відповідно до обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, перед зверненням за проведенням перерахунку та виплати грошової різниці між пенсіями за період часу, встановлений законом (з 15.05.2014-виповнення позивачеві 60 років - по 17.01.2017 включно - день подачі заяви на переведення пенсії) на його користь;
- зобов`язати відповідача вчити дії щодо переведення його з одного виду пенсії на інший (з пенсії за віком на загальних підставах на пенсію відповідно до спеціального закону) відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня подачі заяви з залученими до неї документами виходячи із розрахунку заробітної плати (доходу) працюючого державного службовця відповідно до обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, перед зверненням за проведенням перерахунку та виплати грошової різниці між пенсіями за період часу, встановлений законом (з 15.05.2014-виповнення позивачеві 60 років - по 17.01.2017 включно - день подачі заяви на переведення пенсії) на його користь.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні з 15.04.2014 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
17.01.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (пенсію за віком на загальних підставах на пенсію, відповідно до «спеціальних» законів). До вказаної заяви позивач надав документи про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інші документи, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами пенсійного фонду.
Відповідно до запису в трудовій книжці позивача, загальний трудовий стаж складає більш ніж 35 років, з яких 19 років 3 місяці 20 днів - це робота в органах місцевого самоврядування на виборчій посаді: 15 жовтня 1979 року XIV сесією сільської ради 16 скликання від 13 листопада 1979 року був обраний головою Караяшницької сільської ради Старобільського району, де працював до 04 лютого 1999 року - рішенням V сесії сільської ради 23 скликання від 04 лютого 1999 звільнений з обранням на посаду голови колгоспу « 1 Травня» Старобільського району.
Крім того, згідно з записами в трудовій книжці позивач працював на посаді державного службовця - фахівця з земельних питань Старобільської міської ради з 15 травня 2006 року до 20 березня 2008 року, тобто 1 рік 10 місяців 5 днів.
Розглянувши заяву позивача, відповідачем прийнято рішення №8/0-14 від 07.02.2017 за підписом голови комісії з припинення УПФУ в Старобільському районі Гудименко Н.В., яким відмовлено позивачу у задоволенні його заяви, з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VIII) за яким скасовано з 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Законів України «Про державну службу» (Закон №3723-ХІІ) та «Про службу в органах місцевого самоврядування» (Закон №2493-III). З 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема, зазначеними Законами не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Не погодившись з відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на протиправність відмови відповідача, оскільки він досяг необхідного віку, має достатній стаж, а тому має право перейти на пенсію відповідно до Закону №2493-III.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 22.09.2017 позов задоволено.
Визнано протиправною та незаконною відмову Управління щодо переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший (з пенсії за віком, на загальних підставах, на пенсію до «спеціальних законів»), відповідно до ст. 45 Закону №1058-ІV з дня подання заяви з залученими до неї відповідно до Закону України документів (момент виникнення права переводу пенсії), виходячи із розрахунку 90 відсотків місячної заробітної плати (доходу) працюючого державного службовця, відповідно обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, перед зверненням проведення перерахунку та виплатити на користь ОСОБА_1 грошової різниці між пенсіями за період часу, встановлений законом (з 15.05.2014 по 17.01.2017) включно.
Зобов`язано Управління перевести ОСОБА_1 один вид пенсії на інший (пенсію за віком, на загальних підставах, на пенсію до «спеціальних законів» відповідно до ст. 45 Закону №1058-ІV з дня подання заяви, з залученими до неї відповідно до Закону України документами (момент виникнення права переводу пенсії), виходячи з розрахунку 90 відсотків місячної заробітної плати (доходу) працюючого державного службовця, відповідно обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, перед зверненням проведення перерахунку та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову різницю між пенсіями за період часу, встановлений законом (з 15.05.2014 по 17.01.2017) включно.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на отримання пенсії на «спеціальних умовах» з 15.05.2014 - з моменту виповнення йому 60 років. Тобто, право позивача на отримання пенсії виникло раніше, ніж було прийнято норму, яка перешкоджає в отриманні пенсії на «спеціальних умовах».
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 постанову Старобільського районного суду Луганської області від 22.09.2017 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону №2493-III позивач звернувся після встановленої Законом №213-VІІІ заборони на призначення пенсій за Законом України "Про державну службу" (Законом №2493-III), що унеможливлює і переведення на такий вид пенсії з інших видів пенсійного забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до заяви позивача від 17.01.2017 відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні заяви щодо переведення на пенсію відповідно до Закону №2493-III.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення судового рішення, яке на його думку підлягає скасуванню.
Зокрема, посилається на те, що зміна в законодавстві не може впливати на його право на належне пенсійне забезпечення.
Просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III (далі - Закон №2493-III, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, єдиним мотивом відмови у задоволенні заяви позивача про переведення його з одного виду пенсії на інший стало скасування спеціальних пенсій з 01 червня 2015 року.
Так, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закону №213- VІІІ) «у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».
Таким чином, Законом №213-VIII скасовано діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Законів України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про державну службу».
Разом з тим, 01.06.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІ від 10.12.2015, відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до п. 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17.
Таким чином, питання пенсійного забезпечення державних службовців на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою, було врегульовано Законом №889-VІІ, відтак у спірних правовідносинах посилання Пенсійного органу на положення Закону №213-VIII, як на підставу відмови позивачу у переведенні його на пенсію за спеціальним Законом, є помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом №889-VІІ.
Водночас, враховуючи, що відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про переведення його на пенсію за спеціальним законом, яким в даному випадку є Закон №899-VІІ, відповідач питання відповідності позивача наведеним вище положенням Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, не перевіряв, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію за спеціальним законом та зобов`язання розглянути заяву позивача з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 22.09.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.02.2017 №8/0-14 щодо переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший та зобов`язати у встановленому законодавством порядку розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2017 про переведення з одного виду пенсії на інший.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук