ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 433/1228/17

провадження № 61-27297св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача),

суддів: Антоненко Н. О., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Назарової В. М., Єрмакова Ю. В., Яреська А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним.

На обґрунтування позову зазначив, що 21 травня 2012 року між ним як позичальником, ТОВ «Порше Мобіліті» як кредитором і ОСОБА_2 як поручителем укладено кредитний договір № 50004320 (з додатками).

Згідно з цим договором він отримав кредит на придбання автомобіля у сумі 396 918,95 гривень, який підлягав погашенню у строк до 21 травня 2017 року щомісячними платежами у розмірі 8 413,84 гривень. Усі платежі повинні бути сплачені в гривні та підлягали розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, - 8,0580 гривень за долар США.

ОСОБА_1 вказує, що належним чином виконував умови кредитного договору і сплачував щомісячні платежі; станом на 11 квітня 2014 року він повернув кредит у сумі 129 614,39 гривень і сплатив проценти у сумі 71 728,32 гривень. Проте з початку 2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» почало надсилати йому рахунки на оплату в сумі 25 000 гривень замість 8 413,84 гривень, пояснивши це тим, що згідно з умовами договору щомісячний платіж розраховується залежно від курсу гривні до долара США на момент виставлення рахунка.

Вважає, що відповідні положення кредитного договору, згідно з якими належні до сплати суми залежать від курсу долара США, суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.

Також посилався на те, що при укладенні договору йому не надано у доступній формі повної та необхідної інформації про загальну вартість кредиту за весь строк кредитування у національній валюті, тому він не міг передбачити дійсний розмір грошового зобов`язання.

Посилаючись на викладене, просив:

- визнати недійсним кредитний договір від 21 травня 2012 року № 50004320 з додатками в частині обов`язку позичальника повертати кредит платежами у гривні, розмір яких розраховується за відповідним обмінним курсом гривні до долара США, визначеним відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору № 50004320;

- визнати недійсним графік погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору № 50004320;

- визнати недійсними пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 2.4 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору № 50004320.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року, ухваленим у складі судді Суського О. І., позов задоволено.

Визнано недійсним кредитний договір від 21 травня 2012 року № 50004320, укладений між ОСОБА_1 , ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 , з усіма додатками до нього в частині обов`язку позичальника повертати отримані в кредит кошти платежами у гривні, розмір яких розраховано за відповідним обмінним курсом, який застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, що визначений відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування, які є додатком до цього договору.

Визнано недійсним графік погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору від 21 травня 2012 року № 50004320.

Визнано недійсними пункти 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 2.4 Загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору від 21 травня 2012 року № 50004320.

Стягнено з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні кредитного договору позивачу не надано повної та достовірної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а також не визначено реальної ціни договору, оскільки остаточний розмір платежів залежить від курсу гривні до долара США і є змінною величиною, що свідчить про порушення принципу добросовісності при укладенні договору та про несправедливість відповідних умов.

Постановою апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2018 року рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» на відшкодування судового збору та витрат на правову допомогу 5 160 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначених законодавством правових підстав для визнання недійсним відповідних умов кредитного договору (із додатками), що передбачають погашення кредиту платежами у гривні, розмір яких визначається з урахуванням поточного курсу гривні до долара США, не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив постанову апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення Троїцького районного суду Луганської області від 29 листопада 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що умови договору, які передбачають визначення остаточного розміру щомісячного платежу у гривні залежно від поточного курсу долара США, є несправедливими і зумовлюють істотний дисбаланс між правами та обов`язками сторін, що є правовою підставою для визнання їх недійсними.

Вказує, що при укладенні договору йому не надано повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту та процентів, розраховану у гривні.

Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими є несправедливими і підлягають визнанню недійсними умови договору, які всупереч принципу добросовісності призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Позиція інших учасників справи

У липні 2018 року ТОВ «Порше Мобіліті» подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що всю інформацію про умови кредитування, у тому числі про порядок проведення розрахунків, позивач отримав при укладенні договору, ознайомився з нею та погодився, про що свідчить підписання ним договору. Вважає, що визначених Законом України «Про захист прав споживачів» правових підстав для визнання недійсним кредитного договору (з додатками) немає.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі й ухвалою цього суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 21 травня 2012 року між ОСОБА_1 як позичальником, ТОВ «Порше Мобіліті» як кредитором і ОСОБА_2 як поручителем укладено кредитний договір № 50004320 (з додатками).

Відповідно до умов договору товариство надало позичальнику строком на 60 місяців кредит на придбання автомобіля у сумі 396 918,95 гривень, що еквівалентно 49 257,75 доларам США за курсом 8,0580 гривень за долар США.

Кредитний договір № 50004320 включає безпосередньо договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами та поручителем щодо кредиту.

Сторони узгодили, що усі платежі за кредитним договором сплачуються у гривні і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до пункту 1.3 загальних умов кредитування, які є додатком до договору.

Пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, і викладено у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

У подальшому позичальник сплачує платежі на повернення кредиту відповідно до виставлених товариством рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до вказаних у графіку погашення кредиту платежів у іноземній валюті чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу гривні до долара США, встановленого банком, зазначеним у кредитному договорі.

Згідно з пунктом 2.4 загальних умов кредитування нарахування процентів відбувається щомісяця 15 числа. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.

Проценти нараховуються на суму кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповерненою, відповідно до графіка погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.5 загальних умов кредитування проценти сплачуються одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

У пункті 9.5 загальних умов кредитування вказано, що, підписуючи ці умови, позичальник підтверджує ознайомлення його з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також із Правилами надання фінансових послуг, затвердженими ТОВ «Порше Мобіліті».

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Стаття526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Укладаючи договір, сторони у межах законодавства на власний розсуд погоджують умови, на яких вступають у договірні правовідносини.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 192 ЦК Українизаконним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (стаття 524 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Суд апеляційної інстанції встановив, що умови, на яких сторони погодилися вступити у договірні правовідносини, викладені у кредитному договорі, загальних умовах кредитування та у графіку погашення кредиту; кожен із цих документів підписаний позивачем без жодних зауважень чи застережень.

Формула співвідношення між визначеними в іноземній валюті сумами щомісячних платежів та розміром сум у національній валюті, які виставлятимуться до сплати позичальнику залежно від обмінного курсу, прописана у пункті 1.3.1 загальних умов кредитування і в момент укладення договору була відома ОСОБА_1 .

З огляду на такі обставини, оскільки згідно зі статтями 524 533 ЦК України сторони можуть визначити у зобов`язанні його грошовий еквівалент в іноземній валюті і позивач кредитний договір на таких умовах підписав без жодних зауважень чи застережень та тривалий час виконував свої зобов`язання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних умов кредитного договору з додатками недійсними та відмовив у задоволенні позову.

Не спростовують правильність такого висновку доводи заявника про те, що згідно з вимогами статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими і підлягають визнанню недійсними умови договору, які всупереч принципу добросовісності призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, а саме умови кредитного договору № 50004320 щодо визначення остаточного розміру щомісячного платежу у гривні залежно від поточного курсу долара США.

Так, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів» про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (стаття 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону, чинній на час укладення кредитного договору).

ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, графік погашення і загальні умови кредитування, надав згоду на вираження еквіваленту свого грошового зобов`язання в іноземній валюті (доларах США), складання графіка погашення кредиту в іноземній валюті та застосування формули визначення кінцевого розміру належного до сплати платежу з урахуванням відповідного обмінного курсу, встановленого на дату виставлення товариством рахунка про сплату чергового щомісячного платежу.

Тобто на етапі підписання договору заявник знав про те, що вказані у графіку погашення заборгованості суми в доларах США при їх обрахунку за обмінним курсом національної валюти можуть змінюватися, що обумовлено погодженим при підписанні договору характером розрахунків.

Оскільки заявника при укладенні договору ознайомлено з умовами кредитування й іншою передбаченою статтею 11 Законом України «Про захист прав споживачів» інформацією, він із власної волі підписав кредитний договір, не заявляв додаткових вимог щодо його умов і в подальшому виконував свої зобов`язання, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність визначених статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» правових підстав для визнання окремих умов кредитного договору недійсними.

Посилання заявника на те, що при укладенні договору йому не надано повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту та процентів у гривні, касаційний суд відхиляє.

Враховуючи змінний характер обмінного курсу валют, що унеможливлює визначення конкретних розмірів подорожчання кредиту та відображення їх у графіку в національній валюті, розпис сукупної вартості кредиту виконаний у доларах США із зазначенням гривневого еквівалента, обрахованого за курсом станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, і вказане не суперечить умовам договору, оскільки зміна розміру загальної вартості кредиту у зв`язку коливанням курсу валют застережена в його умовах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 409 ЦПК України, статтею 410 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, та статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: С. О. Карпенко Н. О. Антоненко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов