ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 440/12978/21
адміністративне провадження № К/990/29356/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №440/12978/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Україна»
до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про скасування постанови,
за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року (головуючий суддя: Супрун Є.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (колегія у складі: головуючого судді: Жигилій С. П., суддів: Русанової В. Б., Перцової Т. С.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд-Україна» (далі- ТОВ «Технобуд-Україна») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просило:
- скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14 вересня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на товариство на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 900 000 грн.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався та не, що спірна постанова прийнята відповідачем із суттєвими порушеннями законодавчо визначеної процедури, без з`ясування усіх обставин перебування осіб на об`єкті будівництва, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14 вересня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в частині накладення на ТОВ «Технобуд-Україна» штрафу у розмірі 780 000 грн. В решті вимог - позов залишив без задоволення.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що з урахуванням існуючої преюдиції відносно акту, де суд зробив висновок про те, що акт інспекційного відвідування є обґрунтованим лише в частині висновку щодо неоформлення позивачем трудових відносин з гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто двох осіб, а не 15, суди у цій справі визначили обґрунтовану суму штрафу у розмірі 120 000 грн. (6 000 грн х 10 х 2 особи), тому решта суми штрафу нарахована відповідачем безпідставно, з огляду на що суди визнали протиправною постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14 вересня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в частині накладення на ТОВ «Технобуд-Україна» штрафу у розмірі 780 000 грн (900 000 грн - 120 000 грн).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 25 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції помилково здійснено заміну Управління Держпраці у Полтавській області, а суд апеляційної інстанції на таке увагу не звернув
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2023 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
8. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року - залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням належних доказів дати отримання оскаржуваного рішення.
9. Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року відкрито провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15 листопада 2023 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Технобуд-Україна» (вул. Гоголя, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 42825231) зареєстроване як юридична особа 15 лютого 2019 року, про що у Єдиному державному реєстрі вчинено запис № 15881020000017814, до зареєстрованих видів господарської діяльності якого відносяться: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.31 Штукатурні роботи, тощо.
12. Наказом начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 21 липня 2021 року № 261П «Про проведення заходів державного контролю» на підставі листа 4 відділу 8 управління ДВКР СБУ від 19 березня 2021 року № 17/8/4-873нт наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності ТОВ «Технобуд-Україна».
13. Як зазначено у вказаному наказі, підставою для проведення заходів державного контролю слугував лист 4 відділу 8 управління ДВКР СБУ від 19 березня 2021 року № 17/8/4-873нт, в якому заступник начальника відділу підполковник ОСОБА_23 повідомляє Управління про те, що 4 відділом 8 управління ДВКР СБУ в ході здійснення заходів по контррозвідувальному забезпеченню національних збройних формувань України, дислокованих на території Полтавської області, отримана інформація щодо можливого залучення ТОВ «Технобуд-Україна» до виконання робіт у військовій частині НОМЕР_1 осіб, які офіційно не працевлаштовані.
14. На підставі наказу від 21 липня 2021 року № 261П співробітникам Управління було видано направлення на проведення заходу державного контролю № 849 від 21 липня 2021 року з питання додержання ТОВ «Технобуд-Україна» вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, на підставі якого у період з 27 липня 2021 року по 28 липня 2021 року було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Технобуд-Україна» за місцем здійснення діяльності по вул. Зіньківській у м. Полтава, за результатами якого складено акт №ПЛ3101/342/АВ від 28 липня 2021 року.
15. Вказаним актом зафіксовано факти порушення ТОВ «Технобуд-Україна» вимог ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України у зв`язку з допущенням до роботи без належного оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , гр. ОСОБА_14 та гр. ОСОБА_15 .
16. 05 серпня 2021 року Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПЛ3101/342/АВ/П, яким керівника ТОВ «Технобуд-Україна» зобов`язано у строк до 31 серпня 2021 року усунути порушення частини третьої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року.
Вказаний припис був предметом судового оскарження у справі № 440/9982/21.
17. 14 вересня 2021 року начальник Управління Держпраці у Полтавській області Щербак С. Л., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту від 28 липня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ щодо порушень ТОВ «Технобуд-Україна» законодавства про працю, встановив порушення вимог ст. 21 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року № 413 щодо допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до моменту допущення працівника на роботу, у зв`язку з чим, керуючись ст. 265 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, виніс постанову №ПЛ3101/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою наклав на ТОВ «Технобуд-Україна» штраф у розмірі 900 000 грн.
18. Вважаючи таку постанову протиправною, ТОВ «Технобуд-Україна» звернулось до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
20. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту оскаржуваної ТОВ «Технобуд-Україна» постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14 вересня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС вбачається, що така складена, зокрема, на підставі акту, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників від 28 липня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ щодо порушень ТОВ «Технобуд-Україна» вимог ст. 21 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413.
21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2022 року, у справі №440/9982/21 позов ТОВ «Технобуд-Україна» до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування припису - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 05 серпня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ/П в частині висновку про допущення керівником ТОВ «Технобуд-Україна» до роботи працівників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (Особа 1), ОСОБА_15 (Особа 2) без належного оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України. В решті вимог - позов залишено без задоволення.
22. Так, в ході розгляду справи № 440/9982/21 суди встановили, що з усіх виявлених на об`єкті осіб у офіційних трудових відносинах з ТОВ «Технобуд-Україна» перебуває лише ОСОБА_21 , який працює на посаді майстра з квітня 2021 року. При цьому факт перебування на об`єкті будівництва ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (Особа 1) та Олександра (Особа 2), який відповідач без будь-яких доказів пов`язав з обставинами недотримання Товариством обов`язку оформляти трудові відносини, суди визнали недоведеним. Судами зазначено, що ОСОБА_20 перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_22 , тоді як ОСОБА_7 та ОСОБА_9 здійснювали виконання визначеного обсягу робіт на підставі договорів підряду.
Відповідно, спірний припис, який складений на підставі висновків акту № ПЛ3101/342/АВ від 28 липня 2021 року, суд визнав протиправним у частині висновку про допущення керівником ТОВ «Технобуд-Україна» до роботи працівників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , АДРЕСА_1 ) без належного оформлення трудових відносин, тобто без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України, та скасував його у цій частині.
23. Відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
24. Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
25. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
26. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
27. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року і застосовані Верховним Судом також при розгляді справи № 260/1896/20 (постанова від 27 жовтня 2022 року).
28. Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
29. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц.
30. Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
31. Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
32. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
33. Зі змісту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у цьому Кодексі умов, саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили. Проте преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
34. Таке застосування норм процесуального права відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, згідно з яким преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
35. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 120/599/21-а та 22 серпня 2023 року у справі № 420/5210/19.
36. Так, під час розгляду цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій в основу своїх рішень поклали висновки суду у справі № 440/9982/21.
37. Поряд з цим, Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці не було надано доказів, які б спростовували такі висновки.
38. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки суду у справі № 440/9982/21 мають преюдиційне значення для цієї справи.
39. Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.
40. Звідси відповідач визначив суму штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за 15 працівників, стосовно яких скоєно порушення, у розмірі 900 000 грн (6000 грн х 10 х 15 осіб).
41. Враховуючи те, що під час розгляду справи № 440/9982/21 суди дійшли висновку щодо неоформлення позивачем трудових відносин лише з гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто двох осіб, а не 15, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість суми штрафу у розмірі 120 000 грн (6000 грн х 10 х 2 особи). Отже, решта суми штрафу нарахована відповідачем безпідставно.
42. З огляду на вказане, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14 вересня 2021 року № ПЛ3101/342/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в частині накладення на ТОВ «Технобуд-Україна» штрафу у розмірі 780 000 грн (900 000 грн - 120 000 грн).
43. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції помилково здійснено заміну Управління Держпраці у Полтавській області, а суд апеляційної інстанції на таке увагу не звернув, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції правильно було встановлено, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 року № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, у тому числі й Управління Держпраці у Полтавській області.
44. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій.
45. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
46. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
47. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
48. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
49. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
50. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
51. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
52. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Т.Г. Стрелець