№ 440/14068/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа №440/14068/21

провадження № К/990/35398/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Шевякова І. С., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Спаскіна О. А., суддів: Любчич Л. В., Присяжнюк О. В.,

І. Суть спору

1. У жовтні 2021 року Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба суму у розмірі 18442,22 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

2. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку, згідно з вимогами частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відшкодувати витрати з його утримання у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба внаслідок небажання продовжувати навчання відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964.

2.1. Добровільно відповідач не відшкодував вказані витрати, що зумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 29 серпня 2021 року між Міністерством оборони України в особі начальника т.в.о. начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба полковника Бережного А. О. та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

З-поміж іншого, положення контракту містять таке: курсант солдат ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), і добровільно бере на себе зобов`язання проходити військову службу (навчання) у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, зокрема, протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим контрактом; відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

4. 15 вересня 2021 року відповідачем подано рапорт начальнику курсу про відрахування курсанта 511 навчальної групи факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони солдата ОСОБА_1 із числа курсантів Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба через небажання продовжувати навчання згідно з пунктом 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року № 490.

5. Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 30 вересня 2021 року № 224 солдата ОСОБА_1 , курсанта 511 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом), відповідно до підпункту 3.2 Порядку переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року № 490, відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 01 жовтня 2021 року. Утримано суму у розмірі 18442 грн 22 коп за період навчання в університеті відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964. Суму у розмірі 18 442 грн 22 коп. вирішено внести до книги обліку нестач університету.

6. Позивачем складено загальний розрахунок № 874 від 07 жовтня 2021 року коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 згідно з яким фактичні витрати, пов`язані з утриманням, складають: по грошовому забезпеченню - 12 742,89 грн, по продовольчому забезпеченню - 2 764,20 грн, по речовому забезпеченню - 2 115,20 грн, по медичному забезпеченню - 359,44 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 460,49 грн. Всього 18 442,22 грн.

7. З вказаним розрахунком ОСОБА_1 ознайомлений 01 жовтня 2021 року, про що свідчить наявний відповідний запис.

8. 7 жовтня 2021 року розрахунок №874 зареєстровано у фінансово-економічній службі університету.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.

9.1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 5 536,73 грн.

9.2. В решті позову - відмовлено.

10. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні витрати курсанта ОСОБА_1 по продовольчому забезпеченню складають 2601,60 грн (81,30 грн х 32 дні), оскільки у розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням по продовольчому забезпеченню неправильно зазначено кількість днів, протягом яких відповідач перебував на продовольчому забезпеченні, а саме 34 дні, замість 32 днів.

Разом з цим суд першої інстанції, застосувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 617/640/16-ц щодо застосування пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що грошове забезпечення у розмірі 12 742,89 грн виплачено ОСОБА_1 за відсутності недобросовісності з боку останнього або рахункової помилки з боку позивача та фактично було єдиним засобом до існування відповідача, з огляду на відсутність в нього будь-яких інших доходів, що враховуючи приписи статті 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у відповідача обов`язку по поверненню позивачу наведеної суми.

11. Зазначена позиція підтримана Другим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

13. Так, автор скарги вказує на неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду, викладених у справі № 1.380.2019.002683 (провадження № К/9901/9138/20) щодо застосування частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Стверджує, що відповідач зобов`язаний відшкодовувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, оскільки відповідач не закінчив навчання в університеті у зв`язку з поданням рапорту, в якому вказав про небажання продовжувати навчання.

Також автор скарги посилався на сталість та однорідність судової практики розгляду цієї категорії справ, а також зазначає, що невідшкодована на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба відповідачем сума витрат, пов`язаних з його утриманням в університеті призведе до неотримання державою коштів на національну оборону, що, своєю чергою, завдасть шкоду безпосередньо інтересам держави, стримуванні збройної агресії російської федерації та війні в цілому.

14. Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позов в розмірі відшкодування 85,44 грн.

Стверджує, що витрати на ВЛК та загальний розрахунок № 874 містять ознаки службового підроблення, що є однією з підстав відкриття кримінального провадження, за якого заявою.

Вказує, що дійсно ознайомлювався із загальним розрахунком та поставив особистий підпис. Водночас не вказував дати ознайомлення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

19. Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1934-XII) визначено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

20. Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1934-XII фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

21. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-XII).

22. Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

23. Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

24. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок № 964).

25. Пунктом 3 Порядку № 964 обумовлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;

оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

26. Відповідно до пункту 4 Порядку № 964 розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

27. Згідно з пунктом 8 Порядку № 964 сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.

28. Пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за № 863/14130, далі - Порядок № 863/14130) передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

29. Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку № 863/14130 витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.

Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.

Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

30. Відповідно до пунктів 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 Порядку № 863/14130 витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.

Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби (навчання) у вищому військовому навчальному закладі Міністерства оборони України між вищим військовим навчальним закладом, Міністерством оборони України та курсантом на час проходження ним навчання на сторін покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом.

32. При цьому у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому військовому навчальному закладі на курсанта покладаються відповідні обов`язки відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону № 1934-XII.

33. Так, з аналізу частини десятої статті 25 Закону № 1934-XII висновується, що дія цієї норми розповсюджується на дві категорії осіб, тобто, на курсантів, які достроково розривають контракт та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу. При цьому обов`язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу звільнено з військової служби.

34. Предметом спору у справі, що розглядається, є відшкодування Харківському національному університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому військовому закладу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів університету у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» (систематичне невиконання умов контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 1934-XII.

За умовами укладеного між університетом і відповідачем контракту від 29 серпня 2021 року останній зобов`язався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, зокрема, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.

35. Тобто, з власноручно підписаного відповідачем контракту 29 серпня 2021 року він був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.

36. З наведеного висновується, що відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі попередньо передбачено умовами контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України в разі дострокового розірвання, укладеного між Міністерством оборони України (в особі університету) і відповідачем. Тобто, відповідач, підписавши вищезазначений контракт, взяв на себе дані зобов`язання щодо відшкодування витрат (коштів) державі в разі дострокового розірвання контракту та був заздалегідь проінформований щодо цього питання.

37. Між тим, на підставі рапорту відповідача згідно з наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 30 вересня 2021 року № 224 солдата ОСОБА_1 , курсанта 511 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом) відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону № 1934-XII, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 01 жовтня 2021 року.

38. Враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчив навчання в університеті та подав рапорт про виключення у зв`язку із небажання продовжувати навчання, тож Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо виникнення у відповідача обов`язку згідно з вимогами частини десятої статті 25 Закону № 1934-XII відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням в Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.

39. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 1.380.2019.002683 (провадження № К/9901/9138/20).

40. Ухвалюючи рішення у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, стягнули з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 5 536,73 грн, що включає: речове забезпечення - 2 115,20 грн, медичне забезпечення - 359,44 грн, оплату комунальних послуг і вартість спожитих енергоносіїв - 460,49 грн, а також продовольче забезпечення - 2 601,60 грн.

41. Тобто, суди попередніх інстанцій, зменшили суму продовольчого забезпечення з 2 764,20 грн до 2 601,60 грн, а також, застосувавши приписи пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не врахували грошове забезпечення у сумі 12 742,89 грн.

42. В контексті обставин цієї справи та підстав касаційного провадження, варто зазначити, що згідно з витягом з наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба від 30 серпня 2021 року № 198 ОСОБА_1 з 29 серпня 2021 року зараховано до списків змінного складу університету та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за курсантською нормою зі сніданку 31 серпня 2021 року і визнано таким, що з 29.08.2021 приступив до виконання службових обов`язків за посадою курсант факультет радіотехнічних військ протиповітряної оборони з посадовим окладом 2730 грн на місяць.

Разом з цим вказаним наказом встановлено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та щомісячну премію у розмірі 130 % посадового окладу з 29 серпня 2021 року.

Отже, з 29 серпня 2021 року ОСОБА_1 зараховано на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення за курсантською нормою зі сніданку 31 серпня 2021 року, а відтак Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням по продовольчому забезпеченню курсанта ОСОБА_1 під час навчання в університеті неправильно зазначено кількість днів, протягом яких відповідач перебував на продовольчому забезпеченні, а 32 дні, замість 34 днів, тож фактичні витрати курсанта ОСОБА_1 по продовольчому забезпеченню складають 2 601,60 грн (81,30 грн х 32 дні).

43. Водночас суди попередніх інстанцій, застосувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 617/640/16, дійшли висновку, що грошове забезпечення у розмірі 12 742,89 грн виплачено ОСОБА_1 за відсутності недобросовісності з боку останнього або рахункової помилки з боку позивача та фактично було єдиним засобом до існування відповідача, з огляду на відсутність в нього будь-яких інших доходів, що враховуючи приписи статті 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у відповідача обов`язку по поверненню позивачу наведеної суми.

44. Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

45. У справі № 617/640/16-ц спір стосувався відшкодування витрат на навчання у медичному коледжі. Проте, у вказаному випадку суд апеляційної інстанції зменшив суму відшкодування, оскільки частково задовольнив зустрічний позов відповідача про визнання недійсною угоду про підготовку фахівця з вищою освітою.

46. У справі ж, що розглядається, під час навчання відповідача в університеті підготовка курсантів у вищому військовому навчальному закладі Міністерства оборони України здійснюється на підставі контракту про здобуття освіти, який укладався між особою, яка навчається, вищим військовим навчальним закладом та фактично Міністерством оборони України, про що свідчить наказ начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 30 вересня 2021 року № 224, згідно з яким солдата ОСОБА_1 , курсанта 511 навчальної групи 1-го курсу (набору 2021 року) факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом), відповідно до підпункту 3.2 Порядку № 490, відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до пункту 36 Положення 1153/2008, припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, та звільнено з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, з 01 жовтня 2021 року.

47. Варто зазначити, що застосування правових позицій Верховного Суду має здійснюватися на підставі ретельної оцінки обставин справи. Натомість висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 617/640/16 щодо застосування пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, на який посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, не є релевантними для обставин справи, що розглядається.

48. Відповідно до пункту 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

49. Згідно з пунктами 7, 8 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.

50. При цьому пунктом 3 Порядку № 964 обумовлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку;

оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

51. З наведеного висновується, що грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству обороні України.

52. Так, позивачем складено загальний розрахунок № 874 від 07 жовтня 2021 року коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 згідно з яким фактичні витрати, пов`язані з утриманням, складають: по грошовому забезпеченню - 12 742,89 грн, по продовольчому забезпеченню - 2 764,20 грн, по речовому забезпеченню - 2 115,20 грн, по медичному забезпеченню - 359,44 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 460,49 грн. Всього 18 442,22 грн.

53. Варто зазначити, що наказом про відрахування та звільнення відповідача № 224 від 30 вересня 2021 року передбачено утримання суми у розмірі 18 442 грн 22 коп за період навчання в університеті відповідно до Порядку № 964. Разом з цим суму у розмірі 18 442 грн 22 коп. вирішено внести до книги обліку нестач університету.

54. Наведене свідчить, що сума 18 442 грн 22 коп визначена станом на 30 вересня 2021 року, а відтак загальний розрахунок № 874, який датований 07 жовтня 2021 року, не може вважатися доказом підробки документів, адже вказана сума зазначена у наказі, в якому також визначено, що суму в розмірі 18442 грн 22 коп необхідно внести до книги обліку нестач університету, про що фактично й свідчить реєстрація у фінансово-економічній службі університету цього розрахунку саме 07 жовтня 2021 року.

55. Щодо ж грошового забезпечення у розмірі 12 742,89 грн, підсумовуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.

56. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13 січня 2023 року у справі № 440/2692/20.

57. Варто зауважити, що стосовно обов`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловлювався у низці справ.

58. Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

59. У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

60. В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява № 51743/17) суд постановив, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку.

61. У справі «Yanaюэk проти Туреччини» (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

62. Тож, ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою «покарання», становить заборонену цим положенням «примусову чи обов`язкову працю». Варто врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити «примусову працю» від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття «непропорційний тягар» та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

63. Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

64. Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

65. За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих військових навчальних закладах за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

66. Отже, в контексті обставин цієї справи, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в частині включення у розрахунок коштів на відшкодування витрат пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 по грошовому забезпеченню у сумі 12 742,89 грн, дійшли помилкового висновку.

67. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

68. Враховуючи, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає за необхідне змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог, залишивши судові рішення попередніх інстанцій в іншій частині - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба задовольнити частково.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 440/14068/21 змінити в мотивувальній частині в редакції цієї постанови в частині задоволених позовних вимог та змінити абзац другий резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, виклавши його в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у розмірі 18 279,62 грн (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять гривень шістдесят дві копійки)».

3. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 440/14068/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська