№ 440/1509/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 440/1509/18

провадження № 61-15413св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Буський пивоварний завод»,

треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Інтеграл-банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод», до якої приєднався ОСОБА_2 , на рішення Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року у складі судді Шендрікової Г. О. та постанову Львівського апеляційного суду від

10 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод» (далі - ВАТ «Буський пивоварний завод»), треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Інтеграл-банк» (далі - ПАТ «Інтеграл-банк»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Інвент»), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Інтеграл-банк» (далі - АКБ «Інтеграл-банк»)

і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 334, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику довгостроковий кредит в сумі 900 000,00 дол. США строком до 31 серпня 2010 року зі сплатою 14 відсотків річних, а позичальник - вчасно повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки та інші платежі, які передбачені, або випливають з договору. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 03 вересня

2007 року між АКБ «Інтеграл-банк» та відповідачем укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого ВАТ «Буський пивоварний завод» передав у іпотеку банку 13 об`єктів нерухомого майна. До вказаного кредитного договору від 03 вересня 2007 року сторони двічі вносили зміни в частині порядку нарахування відсотків та їх сплати позичальником, а також відповідальності за порушення умов договору, зокрема згідно з договором від 29 серпня 2008 року № 1 та від 27 серпня 2010 року № 2.

07 червня 2013 року між ПАТ «Інтеграл-банк» та позичальником було укладено договір про збільшення позовної давності, згідно з яким сторони збільшили позовну давність по усім вимогам кредитора, що випливають з умов кредитного договору від 03 вересня 2007 року № 334, до десяти років.

03 квітня 2018 року між ПАТ «Інтеграл-банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір № 10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з яким АКБ «Інтеграл-банк» відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених договором, права вимоги банку за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 334, укладеним між банком і

ОСОБА_2 . Станом на час відступлення прав вимоги кредитна заборгованість ОСОБА_2 становила 1 184 068,45 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 30 976 367,36 грн (додаток 1 до договору). На виконання положень пункту 4.1 цього договору новий кредитор 03 квітня 2018 року перерахував первісному кредитору 3 466 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03 квітня

2018 року № 28.

Цього ж дня, між тими ж сторонами укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 03 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. та зареєстрованим у реєстрі за № 8222, відповідно до умов якого банк відступив ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» право вимоги за іпотечним договором, укладеним між банком та відповідачем, який забезпечує виконання умов за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 334, що укладений між банком та ОСОБА_2 03 квітня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська І. А. провела державну реєстрацію відомостей про відступлення прав за договором іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині зміни іпотекодержателя з АКБ «Інтеграл-банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Інвент».

19 квітня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» і позивачем укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 002/18-0, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до позичальників та їхніх майнових поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, в тому числі за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 334, укладеним з ОСОБА_2 . Відповідно до умов вказаного договору заборгованість ОСОБА_2 становить 1 184 068,45 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 30 976 367,36 грн. На виконання положень пункту 4.1 цього договору позивач 19 квітня 2018 року перерахував ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» 3 525 000,00 грн, відповідно до платіжного доручення від 19 квітня 2018 року № TR 3052686.3021.8623.

20 квітня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. 03 вересня 2007 року та зареєстрованим у реєстрі за № 8222, згідно з умовами якого товариство відступило позивачеві належні права вимоги до іпотекодавця за договором іпотеки у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. За цим договором позивач набув право переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, у порядку, визначеному іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку», на задоволення всіх своїх вимог, які випливають з умов іпотечного договору, за рахунок майна, вказаного в пункті 3 цього договору. Цього ж дня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М. С. провела державну реєстрацію відомостей про відступлення прав за договором іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема в частині зміни іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» на позивача.

Позивач зазначав, що відповідно до норм статей 3, 4 Закону України «Про іпотеку» за ним збережено пріоритет права на задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив у рахунок погашення перед ним заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 1 184 068,45 дол. США, в тому числі: заборгованості за кредитом у розмірі 900 000,00 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 284 068,45 дол. США, згідно

з умовами кредитного договору від 03 вересня 2007 року № 334, який укладений між АКБ «Інтеграл-банк» і ОСОБА_2 , звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 вересня 2007 року, укладеним між АКБ «Інтеграл-банк» і ВАТ «Буський пивоварний завод» (як майновим поручителем) та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном ІО. В. 03 вересня 2007 року за реєстровим № 8222.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1

у розмірі 1 184 068,45 дол. США, в тому числі заборгованості за кредитом у розмірі 900 000,00 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 284 068,45 дол. США, за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 334, укладеним між АКБ «Інтеграл-банк» та ОСОБА_2 , звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 вересня 2007 року, укладеним між АКБ «Інтеграл-банк» та ВАТ «Буський пивоварний завод», як майновим поручителем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. 03 вересня 2007 року та зареєстрованим за № 8222, а саме:

1) цех пастеризації, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 193,1 кв. м, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 вересня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 30 вересня 2003 року за реєстровим № 2854905;

2) гаражі: гараж літ. Л площею 102,8 кв. м, гараж літ. М площею 18,1 кв. м, гараж літ. Н площею 18,7 кв. м, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею гаражів 139,6 кв. м, які належать відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 01 жовтня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, які зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 01 жовтня 2003 року за реєстровим

№ 2859035;

3) склад, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 323,3 кв. м, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого

30 вересня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 30 вересня 2003 року за реєстровим № 2851275;

4) складські приміщення: літ. В площею 279,7 кв. м, склад літ. Г площею

49,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 329,2 кв. м, які належать відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 вересня

2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»

30 вересня 2003 року за реєстровим № 2852850;

5) автовага, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 9,6 кв. м, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 вересня

30 вересня 2003 року за реєстровим № 2854362;

6) адміністративний корпус, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 601,5 кв. м, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 01 жовтня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 01 жовтня 2003 року за реєстровим № 2858327;

7) прохідна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 22,2 кв. м, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 01 жовтня

01 жовтня 2003 року за реєстровим № 2858580;

8) котельна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 256,5 кв. м, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 01 жовтня

01 жовтня 2003 року за реєстровим № 2858190;

9) трансформаторна, що розташована за адресою: вулиця Львівська, 15, місто Буськ, Буський район, Львівська область, загальною площею 39,3 кв. м, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 вересня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 30 вересня 2003 року за реєстровим № 28552146;

10) головний корпус, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,, загальною площею 4 299,2 кв. м, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 вересня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 30 вересня 2003 року за реєстровим № 2854613;

11) побутовий корпус, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 229,5 кв. м, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 вересня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 30 вересня 2003 року за реєстровим № 2855117;

12) солодовий цех, що розташований за адресою:

АДРЕСА_2 , загальною площею

3 556,6 кв. м, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 30 вересня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 30 вересня 2003 року за реєстровим № 2850200;

13) бондарний цех, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 138,4 кв. м, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності, виданого 01 жовтня 2003 року Буською міською радою на підставі рішення виконкому від 27 травня 2003 року за № 81, яке зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 01 жовтня 2003 року за реєстровим № 2859539.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною предмета іпотеки, яка встановлюється при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ВАТ «Буський пивоварний завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 8 810,00 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач належними та допустимими доказами довів обгрунтованість позовних вимог. Доводи про наявність підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи та для зупинення провадження до вирішення інших справ суди попередніх інстанцій вважали безпідставними. Крім того, суди вважали необґрунтованою заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до пред`явлених позовних вимог, зважаючи на існування договору про збільшення позовної давності від 07 червня 2013 року.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року ВАТ «Буський пивоварний завод» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки:

АКБ «Інтеграл-банк» не виконав свої зобов`язання щодо надання ОСОБА_2 кредиту в сумі 900 000,00 дол. США. Заяву про видачу готівки від 03 вересня 2007 року № 3001 ОСОБА_2 не підписував, кошти у банку не отримував. Наголошував, що він також не підписував зміни та доповнення до кредитного договору від 29 серпня 2008 року № 1, від 27 серпня 2010 року № 2 та договір про збільшення позовної давності від 07 червня 2013 року. На думку особи, яка подала касаційну скаргу, із аналізу документів візуально помітно, що підписи виконані на них лише нагадують підпис ОСОБА_2 , проте йому не належать;

ухвали суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи у цій справі прийняті без врахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 133/994/17;

ухвали суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у цій справі до вирішення інших, пов`язаних з нею цивільних справ, є протиправними, та як наслідок оскаржувані рішення і постанова, ухвалені з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Водночас на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування процесуальної норми пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України у подібних правовідносинах;

відповідач подав заяву про застосування позовної давності у спорі від

13 серпня 2018 року, оскільки позовна давність за вимогами, що ґрунтуються на підставі кредитного договору від 03 вересня 2007 року № 334 спливла 31 серпня 2013 року, а договір про збільшення позовної давності від 07 червня 2013 року ОСОБА_2 не підписував.

У грудні 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Наголошує, що за умовами укладеного 03 вересня 2007 року між АКБ «Інтеграл-банк» та ОСОБА_2 кредитного договору № 334, банк зобов`язався надати позичальнику довгостроковий кредит в сумі 900 000,00 дол. США строком до

31 серпня 2010 року зі сплатою 14 відсотків річних, а позичальник - вчасно повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки інші платежі, які передбачені, або випливають з договору. Факт видачі та отримання позичальником кредиту в розмірі 900 000,00 дол. США підтверджується: заявою позичальника від 03 вересня 2007 року про надання кредиту; розпорядженням банку на видачу кредиту від 03 вересня 2007 року; заявою на видачу готівки від 03 вересня 2007 року. Крім цього, виконання банком своїх обов`язків за кредитним договором щодо видачі кредиту підтверджується випискою обліку кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не спростував факт одержання ним 03 вересня 2007 року кредитних коштів у розмірі 900 000,00 дол. США. Кредитний договір підписано сторонами, двічі до кредитного договору вносились зміни і в момент їх погодження (підписання) ОСОБА_2 не заявляв вимог щодо неотримання ним кредиту, а навпаки протягом тривалого часу належно виконував його умови в частині погашення щомісячних платежів за відсотками.

У матеріалах справи відсутні докази звернення як позичальника, так і уповноваженої особи майнового поручителя до правоохоронних органів щодо підроблення документів. Протягом розгляду справи у суді першої інстанції ні відповідач, ні третя особа не заявляли про фальсифікацію документів.

Позивач вважає, що оскільки ні відповідач, ні третя особа у суді першої інстанції не заявляли клопотання про проведення судової експертизи, а у своїй апеляційній скарзі та клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи представник ОСОБА_2 не навів доказів неможливості подання такого клопотання у підготовчому судовому засіданні, яке тривало понад чотири місяці, правові підстави для задоволення такого клопотання апеляційним судом відсутні.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у зупиненні провадження до вирішення інших справ, оскільки відповідач не довів, яким чином рішення прийняті у інших справах вплинуть на вирішення цієї справи і які саме обставини справи суд не міг самостійно встановити у межах цієї справи.

У грудні 2020 року від представника ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких представник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Зміст вказаних письмових пояснень є аналогічним змісту відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу.

У січні 2021 року від ОСОБА_2 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги, в якій він просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Зазначає, що оскільки у проведенні судової почеркознавчої експертизи йому було відмовлено, розгляд справи фактично здійснювався на підставі доказів позивача, які є недостовірними та очевидно підробленими.

Встановлення судом першої інстанції факту видачі та отримання позичальником кредиту в розмірі 900 000,00 дол. США на підставі виписки обліку кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_2 , яка подана до суду уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» є помилковим. Аналіз виписки не дозволяє зробити висновок про те, що така виписка відповідно до законодавства може вважатись письмовим доказом. Вказаний документ не засвідчений, а також, не містить особистого підпису або інших даних, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ВАТ «Буський пивоварний завод» та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року прийнято заяву

ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги ВАТ «Буський пивоварний завод» на рішення Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 листопада 2020 року вказано, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема: апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 травня

2018 року у справі № 133/994/17; судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми процесуального права - пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України. Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 03 вересня 2007 року між АКБ «Інтеграл-банк»

і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 334, згідно з пунктом 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику довгостроковий кредит в сумі 900 000,00 дол. США строком до 31 серпня 2010 року зі сплатою 14 відсотків річних, а позичальник зобов`язався вчасно повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки, інші платежі, які передбачені або випливають з умов договору.

Факт видачі та отримання позичальником кредиту в розмірі 900 000,00 дол. США підтверджується заявою позичальника від 03 вересня 2007 року про надання кредиту; розпорядженням банку на видачу кредиту від 03 вересня 2007 року; заявою на видачу готівки від 03 вересня 2007 року. Копії зазначених документів долучено до матеріалів позову, оригінали документів оглянуто судом у підготовчому судовому засіданні, про що зазначено у протоколі судового засідання від 17 грудня 2018 року. Виконання банком своїх обов`язків за кредитним договором підтверджується випискою обліку кредитної заборгованості позичальника ОСОБА_2 , яка надана у розпорядження суду уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк».

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих процентів відповідно до умов договору у наступному порядку: погашення кредиту здійснити на позичковий рахунок (пункт 3.1. договору) не пізніше 31 серпня

2010 року; проценти за кредитом, нараховані згідно з пунктом 3.2. договору сплачувати щомісячно з 26 по 30 (31) число поточного місяця на рахунок доходів банку № 2238. Сплата процентів починається з вересня місяця 2007 року. Останній платіж в погашення процентів здійснюється одночасно з погашенням кредиту.

Згідно з пунктом 8.2 договору, сторони обумовили, що строк дії цього договору встановлюється: початок дії договору - з дня отримання позичальником грошових коштів або їх частини, кінець дії - момент зарахування всієї суми заборгованості, з врахуванням процентів, пені і збитків, на рахунок банку.

Договором від 29 серпня 2008 року про зміни та доповнення № 1 та договором від 27 серпня 2010 року про зміни та доповнення № 2 до кредитного договору від 03 вересня 2007 року № 334 сторони вносили зміни щодо порядку, сплати процентів за користування кредитними коштами, а також сплати неустойки за порушення строків повернення кредиту та відсотків.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 03 вересня 2007 року між банком та ВАТ «Буський пивоварний завод» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого товариство передало в іпотеку банку нерухоме майно, що перебуває на балансі заводу в кількості

13 об`єктів.

Договір іпотеки посвідчено нотаріально 03 вересня 2007 року та зареєстровано в реєстрі за № 8222. На момент укладення іпотечного договору предмет іпотеки не був обтяжений правами третіх осіб.

07 червня 2013 року між ПАТ «Інтеграл-банк» та позичальником ОСОБА_2 укладено договір про збільшення позовної давності, згідно з яким сторони збільшити позовну давність за всіма вимогами кредитора, що випливають з умов кредитного договору від 03 вересня 2007 року № 334, до десяти років.

03 квітня 2018 року між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір № 10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з умовами якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників та їхніх майнових поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору.

Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03 квітня 2018 року № 10 загальна сума заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 334 укладеним з ОСОБА_2 становить 1 184 068,45 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 30 976 367,36 грн. На виконання положень пункту 4.1 цього договору ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» 19 квітня 2018 року перерахувало банку 3 466 300,00 грн.

В той же день між банк і ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 03 вересня

2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. та зареєстрованим у реєстрі за № 8222. Відповідно до умов договору первісний іпотекодержатель відступив новому іпотекодержателю своє право вимоги за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем і ВАТ «Буський пивоварний завод», який забезпечує виконання умов за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 334, що укладений між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_2

03 квітня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська І. А. здійснила державну реєстрацію відомостей про відступлення прав за договором іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

19 квітня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 002/18-0, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до позичальників та їхніх майнових поручителів, зазначених у реєстрі, який є додатком № 1 до цього договору. Відповідно до додатку від 19 квітня 2018 року № 1 загальна сума заборгованості за кредитним договором від 03 вересня 2007 року № 334, укладеним з ОСОБА_2 , становить 1 184 068,45 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно

30 976 367,36 грн. На виконання положень пункту 4.1 цього договору позивач

19 квітня 2018 року перерахував ТОВ «Фінансова компанія «Інвент»

3 525 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19 квітня

2018 року № TR 3052686.3021.8623.

Цього ж дня, між сторонами підписано акт приймання-передачі документів.

20 квітня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» і позивачем укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. 03 вересня 2007 року та зареєстрований у реєстрі за № 8222, за яким права вимоги за іпотечним договором переходять до позивача у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. За цим договором позивач набув право замість первісного іпотекодержателя одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, у порядку, визначеному іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку», задоволення всіх своїх вимог, які випливають з умов іпотечного договору, за рахунок майна, вказаного в пункті 3 цього договору.

Предметом іпотеки, визначеним іпотечним договором, є майно, що перераховане у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

20 квітня 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куксова М. С. провела державну реєстрацію відомостей про відступлення прав за договором іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині зміни іпотекодержателя з ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» на позивача ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно іпотекодавця ВАТ «Буський пивоварний завод», на користь ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилась у ОСОБА_2 .

При цьому суди попередніх інстанцій вважали, що підстав для задоволення поданої відповідачем в суді першої інстанції заяви про застосування позовної давності (а. с. 140 - 142, т. 1) немає, оскільки позовна давність, з рахуванням договору про збільшення позовної давності від 07 червня 2013 року, за вимогами про стягнення боргу не спливла. За таких обставин суди вважали, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів з таким висновком судів попередніх інстанцій не погоджується, оскільки він зроблений без урахування усіх обставин справи.

Відповідно до статей 256 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю

у три роки.

Згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21) зазначено, що «слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено».

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93,

§ 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У справі, що переглядається:

03 вересня 2007 року між АКБ «Інтеграл-банк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 334, згідно з пунктом 1.1 якого банк зобов`язався надати позичальнику довгостроковий кредит в сумі 900 000,00 дол. США строком до

31 серпня 2010 року зі сплатою 14 відсотків річних, а позичальник зобов`язався вчасно повернути отримані кредитні кошти та сплатити відсотки, інші платежі, які передбачені або випливають з умов договору;

07 червня 2013 року між ПАТ «Інтеграл-банк» та позичальником

ОСОБА_2 укладено договір про збільшення позовної давності, згідно з яким сторони збільшити позовну давність за всіма вимогами кредитора, що випливають з умов кредитного договору від 03 вересня 2007 року № 334, до десяти років (а. с. 32, т. 1);

договір про збільшення позовної давності від 07 червня 2013 року, укладений між ПАТ «Інтеграл-банк» і ОСОБА_2 , стосується зобов`язань, які виникли за кредитним договором від 03 вересня 2007 року, а не

вимоги про звернення стягнення на підставі договору іпотеки від 03 вересня 2007 року (а. с. 77 - 79, т. 1);

договір іпотеки від 03 вересня 2007 року, укладений між АКБ «Інтеграл-банк» та ВАТ «Буський пивоварний завод», умов про позовну давність не містить;

позовна давність для вимог про звернення стягнення на підставі договору іпотеки від 03 вересня 2007 року розпочалась з 01 вересня 2010 року, тобто з наступного дня після закінчення строку повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, і закінчилась 01 вересня 2013 року;

позов до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 03 вересня 2007 року ОСОБА_1 подав у липні

2018 року;

16 серпня 2018 року під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування позовної давності (а. с. 140 - 142, т. 1) щодо заявлених вимог.

За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ВАТ «Буський пивоварний завод» про застосування позовної давності щодо вимог, які виникли на підставі договору іпотеки від 03 вересня 2007 року.

Ураховуючи, що суди встановили обґрунтованість позовних вимог, позовна давність за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки спливла,

а відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків пропущення позовної давності, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволення позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21), а також того, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, проте суди порушили норми процесуального права і неправильно застосовали норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ВАТ «Буський пивоварний завод», до якої приєднався ОСОБА_2 задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги ВАТ «Буський пивоварний завод», до якої приєднався ОСОБА_2 , скасуванням оскаржуваних судових рішень та ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, з позивача ОСОБА_1 на користь ВАТ «Буський пивоварний завод» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 17 620,00 грн, а також на користь ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 грн.

Керуючись статтями 400 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод», до якої приєднався ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод», треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Інтеграл-банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Буський пивоварний завод» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 грн та за подання касаційної скарги

у розмірі 17 620,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13 215,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Буського районного суду Львівської області від 13 травня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов