ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 440/1572/22

адміністративне провадження № К/990/12007/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року (головуючий суддя Петрова Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді: Кононенко З.О., Мінаєва О.М.) у справі № 440/1572/22 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

27 січня 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради (далі також відповідач), у якій просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 16 листопада 2021 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність;

зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, відповідно до поданої заяви від 28 березня 2021 року (вхідний № П04.1.1-11//3088 від 29 березня 2021 року) для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 11 рішення дев`ятої сесії Полтавської міської ради Полтавської області восьмого скликання від 16 листопада 2021 року «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади».

Зобов`язано Полтавську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2021 (вх. №П04.1.1-11/3088 від 29.03.2021) щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської ОТГ з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

22 червня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 28 березня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської ОТГ згідно графічних матеріалів.

Проте, пунктом 5 рішення дев`ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 16 листопада 2021 року йому відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку з недотриманням вимог частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі також ЗК України).

Таку відмову відповідача позивач вважає необґрунтованою та протиправною, оскільки спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Полтавської міської ради.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що земельна ділянка площею 12,4069 га з кадастровим номером 5324081900:00:012:0053, за рахунок якої позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, попередньо одержавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно неї, знаходиться у користуванні СФГ «Коломак» на підставі державного акта на право постійного користування Б№ 048/95-444.

Стверджує, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не є вільною.

В свою чергу, позивачем не надано погодження землекористувача земельної ділянки на вилучення такої ділянки.

У відповіді на відзив позивач зазначив про безпідставність доводів відповідача, оскільки право користування СФГ «Коломак» земельною ділянкою з кадастровим номером 5324081900:00:012:0053 не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до Полтавської міської ради із заявою від 28 березня 2021 року (вх. №01-04-01.2-03/97 від 02 квітня 2021 року) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської ОТГ згідно графічних матеріалів із розташування земельної ділянки із подальшою передачею йому у приватну власність.

До вказаної заяви додав: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування вільної ділянки та її розмір станом, копії паспорта та ідентифікаційного коду.

Розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , керуючись ЗК України, Законами України «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням Кабінету Міністрів України № 721-р від 12 червня 2020 року «Про визначення центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», враховуючи виписку з рішення 13-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 02 листопада 1992 року, виписку з рішення 14-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 25 жовтня 1993 року та протокол засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування, на дев`ятій сесії Полтавської міської ради восьмого скликання прийнято рішення від 16 листопада 2021 року «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади».

Пунктом 11 зазначеного рішення ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:012:0053 у зв`язку з недотриманням вимог частин шостої та сьомої 118 ЗК України.

Не погодившись із зазначеним рішення, позивач звернувся до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції акцентував увагу на відсутності державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування СФГ «Коломак» земельною ділянкою площею 12,4069 га з кадастровим номером 5324081900:00:012:0053.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість посилання відповідача як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на обставини перебування спірної земельної ділянки у користуванні СФГ «Коломак» з урахуванням виписки з рішення 13-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 02 листопада 1992 року, виписки з рішення 14-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 25 жовтня 1993 року та ненадання позивачем до заяви згоди такого землекористувача.

За висновком суду першої інстанції, відповідачем не доведені обставини законного перебування спірної земельної ділянки у користуванні іншої особи та невідповідності поданої позивачем заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою вимогам законодавства.

Суд апеляційної інстанції погодився з такою позицією суду першої інстанції.

Посилання відповідача на неврахування судом першої інстанції того, що на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні СФГ «Коломак» на підставі державного акта на право постійного користування 1992 року судом апеляційної інстанції не взято до уваги з огляду на те, що такі обставини не були зазначені відповідачем у якості підстав відмови у наданні дозволу у оскаржуваному рішенні, а тому, на думку суду, не можуть свідчити про недотримання позивачем вимог частин 6 та 7 статті 118 ЗК України.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме частина шоста статті 118 ЗК України та стаття 41 Конституції України (ігнорування прав власника СФГ «Коломак»), а також порушено норми процесуального права.

Наполягає на неврахуванні судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 522/4689/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-127цс15.

Стверджує, що земельна ділянка площею 12,4069 га за кадастровим номером : 5324081900:00:012:0053 на підставі Державного акта на право постійного користування Б № 048195 заходиться в користуванні СФГ «Коломак», голова ОСОБА_2 (підстава -рішення Ковальської сільської ради щодо виділення із земель запасу для ведення селянських фермерських господарств від 25 лютого 1993 року ).

З покликанням на висновки Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 522/4689/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц зазначає, що відсутність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про проведення державної реєстрації не може бути підставою для висновку про відсутність такого права.

На думку скаржника, відсутні жодні підстави стверджувати, що право постійного землекористування СФГ «Коломак» було припинено.

Вважає, що ухвалою суду першої інстанції необґрунтовано відмовлено у залученні як третьої особи СФГ «Коломак».

Акцентує увагу на наявності спору про право у господарській справі № 917/316/22 за позовом Селенського (Фермерського) господарства «Коломак» до Полтавської міської ради про визнання права постійного користування земельними ділянками.

Також зазначає, що суд першої інстанції застосував пункт 6 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, який визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), за Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та законними, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Зміст вищенаведених норм свідчить про те, що будь-який громадянин України має право звернутися до уповноваженого органу із клопотанням та визначеними законодавством документами про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.

Питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також Закон № 280/97-ВР).

За змістом статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а зазначив:

«… Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

69. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

70. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

71. Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою».

Аналогічна позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 826/765/17, від 25 травня 2022 року у справі № 120/3661/19-а, від 01 травня 2023 року у справі № 1.380.2019.004123, від 13 липня 2022 року у справі № 480/1872/21, від 05 березня 2024 року у справі № 440/1709/22.

Полтавська міська рада, аргументуючи правомірність прийнятого нею рішення, стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:012:0053, за рахунок якої позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, попередньо одержавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно неї, знаходиться у користуванні СФГ «Коломак» на підставі державного акта на право постійного користування Б № 04895, а тому земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, не є вільною. Крім того, позивачем не надано погодження землекористувача земельної ділянки на вилучення такої ділянки.

Суди першої та апеляційної інстанцій відхили вищезазначений аргумент Полтавської міської ради з огляду на відсутність факту державної реєстрації права користування СФГ «Коломак» земельною ділянкою з кадастровим номером 5324081900:00:012:0053.

Водночас суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норму пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, яка передбачає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Проте судом не було враховано те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Також пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Стверджуючи про те, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебуває в постійному користуванні СФГ «Коломак», Полтавська міська рада посилалась на довідку Ковалівської сільської ради від 13 березня 2020 року, відповідно до якої земельними ділянками: кадастровий номер 5324081900:00:012:0053, площею 12,4069 га, кадастровий номер 5324081900:00:012:0052, площею 9,5931 га, користується СФГ «Коломак», голова ОСОБА_2 , на підставі державного акта на право постійного користування серії Б № 048195-444- 11,00 га (підстава - рішення Ковалівської сільської ради від 01 листопада 1992 року щодо виділення із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства), Б № 048195 - 14,20 га (підстава - рішення Ковалівської сільської ради від 25 лютого 1993 року щодо виділення із земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства).

На підтвердження вказаної вище обставини відповідач надав до суду першої інстанції також копії виписок із рішень Ковалівської сільської ради щодо виділення із земель запасу для ведення селянських (фермерських) господарств від 02 листопада 1992 року та від 25 лютого 1993 року.

Натомість суди попередніх інстанцій не дослідили вказані документи та не переконалися в тому, що земельна ділянка площею 2 га, дозвіл щодо розробки проекту землеустрою на яку просив позивач, є вільною; не спростували доводів відповідача, що вказана земельна ділянка входить до земельної ділянки, що перебуває у постійному користування СФГ «Коломак»; не з`ясували чи є згода землекористувача на вилучення спірної земельної ділянки площею 2 га з постійного землекористування.

Суд також звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 02 травня 2023 року у справі № 917/316/22 (набрало законної сили 04 серпня 2023 року) визнано за СФГ «Коломак» право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5324081900:00:012:0053, загальною площею 12,4069 га, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, право на яку посвідчено Державним актом на право користування землею Б №048195.

Про наявність у провадженні Господарського суду Полтавської області справи № 917/316/22 за позовом СФГ «Колмак» до Полтавської міської ради про визнання права постійного користування земельними ділянками відповідач зазначав в апеляційній скарзі.

Верховний Суд наголошує, що без встановлення вказаних обставин, неможливо зробити висновок про відповідність або невідповідність місця розташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам чинного законодавства та вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна позиція за подібних обставин висловлена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 440/1754/22 та від 05 березня 2024 року у справі № 440/1709/22.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на те, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Полтавської міської ради задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 440/1572/22 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

В.М. Кравчук

О.П. Стародуб