ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 440/18009/23

адміністративне провадження № К/990/23792/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/18009/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов?язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Жигилія С.П., суддів: Перцової Т.С., Русанової В.Б.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, касатор, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 01.11.2023 урахуванням січня 2008 року як базового місяця, бездіяльності та відмови у листі від 18.11.2023 № 2163 у нарахуванні та виплаті мені індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 01.11.2023 з застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

- зобов?язати в/ч НОМЕР_1 донарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 28.02.2018 включно з врахуванням проведених виплат із застосуванням базового місяця - січня 2008 року;

- зобов?язати в/ч НОМЕР_1 донарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2023 включно з врахуванням проведених виплат із застосуванням базового місяця - січня 2008 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.

2. Позовні вимоги мотивував тим, що за період військової служби у військовій частині в/ч НОМЕР_1 відповідач не у повному обсязі здійснив нарахування його грошового забезпечення, зокрема, з 01.02.2008 по 01.11.2023 не нарахував на не виплатив індексацію грошового забезпечення. Водночас позивач наголошує, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а тому невиплата індексації грошового забезпечення є обмеженням конституційних прав позивача та є незаконною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 позов задоволений частково:

3.1. визнані протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації;

3.2. зобов`язано військову частину в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду;

3.3. визнані протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

3.4. зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 з урахуванням висновків суду;

3.5. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у задоволенні клопотання в/ч НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено 10 календарних днів для усунення недоліків апеляційної скарги із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів та документа про сплату судового збору в розмірі 1 610,40 грн.

5. Відмовляючи в/ч НОМЕР_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/18009/23 прийнято 16.02.2024 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, отримано відповідачем в електронному кабінеті через систему «Електронний суд» 16.02.2024 о 20:34, отже останнім днем подання апеляційної скарги є 18.03.2024, натомість апеляційну скаргу подано 16.04.2024, тобто з пропуском 30-денного строку на апеляційне оскарження.

5.1. Суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами, наголосив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, а питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

5.2. Оцінюючи доводи апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що на момент подання цієї апеляційної скарги обов`язки стосовно належного виконання представництва військової частини в/ч НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції виконує одна посадова особа юридичної групи військової частини в/ч НОМЕР_1 , а саме помічник командира з правової роботи - начальник юридичної групи військової частини в/ч НОМЕР_1 , суд цієї інстанції зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, на переконання апеляційного суду, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

6. Ухвалою від 13.05.2024 Другий апеляційний адміністративний суд за наслідками розгляду заяви в/ч НОМЕР_1 від 08.05.2024 про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій апелянт указав ті ж обставини, оцінку яким апеляційним судом надано в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у задоволенні клопотання в/ч НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив.

7. Ухвалою від 28.05.2024 Другий апеляційний адміністративний суд з урахуванням наведеного відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою в/ч НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №440/18009/23 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з мотивів незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції про неповажність наведених військовою частиною причин у клопотаннях про поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

8.2. На переконання касатора, висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі є передчасними та такими, що ґрунтуються на формальному підході, оскільки не враховують, що на момент відкриття провадження та прийняття рішення в даній справі і по даний час в Україні триває воєнний стан, а військова частина НОМЕР_1 та особовий склад, починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 і по даний час, здійснює передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Військова частина НОМЕР_1 входить до переліку об`єктів критичної інфраструктури, у зв`язку з чим весь особовий склад без виключень виконує бойові завдання по охороні та обороні цієї військової частини.

8.3. Касатор просить Суд урахувати, що, незважаючи на велике навантаження, поряд з виконанням бойових завдань, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 докладається максимум зусиль з метою забезпечення якісного та належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції. Пояснює, що обов`язки стосовно належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції покладено на юридичну групу військової частини НОМЕР_1 , а з жовтня 2022 року і по теперішній час посада офіцера юридичної групи військової частини НОМЕР_1 вакантна. Тобто, на теперішній час обов`язки стосовно належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції виконує одна посадова особа юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , а саме помічник командира з правової роботи - начальник юридичної групи військової частини НОМЕР_1 .

8.4. Наголошує, що на даний час, в провадженні судів різних інстанцій, стороною в яких є військова частина НОМЕР_1 , перебуває близько 400 судових справ, а тому постійно перевіряти інформацію по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів без повідомлення в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" одній посадовій особі фізично практично не можливо зважаючи на необхідність виконання інших поставлених завдань, в тому числі бойових.

8.5. Скаржник акцентує увагу на тому, що в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" судова справа № 440/18009/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії на день прийняття рішення взагалі була відсутня. Командування військової частини НОМЕР_1 повідомляє, що текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду Полтавської області від 16.02.2024 в адміністративній справі № 440/18009/23 отримано в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" 28.03.2024, що підтверджується відміткою реєстрації на рішенні (вх. № 433 від 28.03.2024).

9. Ухвалою Верховного Суду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито касаційне провадження (№К/990/23792/24) за цією касаційною скаргою.

10. У письмовому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 наполягає на пропуску відповідачем строку звернення з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, підкреслюючи, що будучи зареєстрованою в системі підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті", як того вимагали зміни до процесуальних законів, військова частина не вжила належних дій для своєчасного оскарження цього рішення, подавши апеляційну скаргу майже через два місяці після ухвалення судом першої інстанції рішення. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Оцінка Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

13. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

15. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

16. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.

17. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

17.1. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

17.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

17.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

18. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19. Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

20. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

21. Отже, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

22. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

23. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

24. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

25. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

26. У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

27. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

28. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

29. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

30. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

31. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

32. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

33. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

34. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

35. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

36. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

37. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).

38. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

39. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

40. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

41. За обставинами цієї справи, суд апеляційної інстанції відмовляючи в/ч НОМЕР_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та залишаючи апеляційну скаргу без руху, виходив з того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/18009/23 прийнято 16.02.2024 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, отримано відповідачем в електронному кабінеті через систему "Електронний суд" 16.02.2024 о 20:34, отже останнім днем подання апеляційної скарги є 18.03.2024, натомість апеляційну скаргу подано 16.04.2024, тобто з пропуском 30-денного строку на апеляційне оскарження.

41.1. Оцінюючи доводи апелянта про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції, урахував, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами, однак у цьому конкретному випадку суд апеляційної інстанції не побачив цього причинно-наслідкового зв`язку через те, що апелянт належним чином не продемонстрував та не обґрунтував такого зв`язку. Визнаючи причини пропуску строку неповажними у зв`язку з тим, що на момент подання цієї апеляційної скарги обов`язки стосовно належного виконання представництва військової частини в/ч НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції виконує одна посадова особа юридичної групи військової частини в/ч НОМЕР_1 , а саме помічник командира з правової роботи - начальник юридичної групи військової частини в/ч НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції констатував, що це є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, за висновком суду цієї інстанції, є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

42. За доводами касаційної скарги в/ч НОМЕР_1 повторює ті самі причини, якими обґрунтовувала пропуск строку звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, уважаючи, що апеляційний суд формально підійшов до оцінки наведених підстав.

43. Верховний Суд погоджується, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

44. Тож, не заперечуючи, що ці обставини дійсно могли утруднити дотримання скаржником строку на апеляційне оскарження, однак, враховуючи, що в/ч НОМЕР_1 посилання на введення в Україні воєнного стану наведено загально, без конкретизації впливу цих обставин на виконання апелянтом своїх процесуальних обов?язків протягом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, а також без підтвердження таких обставин належними та допустимими доказами, Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з цих причин.

45. Також Верховний Суд уважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції в тій частині, що велике навантаження, пов`язане з тим, що в/ч НОМЕР_1 є стороною у значній кількості справ, які перебувають у провадження судів різних юрисдикцій, а тому постійно перевіряти інформацію по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів без повідомлення в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті" одній посадовій особі фізично практично не можливо зважаючи на необхідність виконання інших поставлених завдань, є суто суб`єктивною причиною та не є обставиною, яка є об`єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язаною з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

46. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанова Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22).

47. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

48. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

51. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк