№ 440/2588/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

справа № 440/2588/21

адміністративне провадження № К/990/4726/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року (головуючий суддя: Курило Л. В., судді: Бегунц А. О., Мельнікова Л. В.)

у справі № 440/2588/21

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач, ВККН або скаржник), в якій просив:

- визнати протиправним рішення № 3 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 27 листопада 2020 року в частині відмови у допуску ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту на право зайняття нотаріальною діяльністю;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України допустити ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі документів особової справи;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України у місячний строк подати звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем подано заяву на ім`я начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про внесення до ВККН подання про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до якої надано всі необхідні документи, передбачені пунктом 5 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1905/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 2011 року за № 926/19664.

Проте, рішенням ВККН № 3 від 27 листопада 2020 року йому відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту. Причиною відмови вказано, що документи направлені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат».

Вважає, що наведене формулювання відмови не містить мотивів прийняття такого рішення.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів, що його діяльність під час проходження військової служби була діяльністю у сфері права. Між тим, однією з необхідних умов для допуску особи до складення кваліфікаційного іспиту є наявність у такої особи стажу роботи у сфері права не менш як шість років та з цього стажу роботи у сфері права має бути не менш як три роки стаж роботи помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори, а відсутність такого стажу роботи є підставою для відмови особі у допуску до складання кваліфікаційного іспиту. Закон не містить визначення "стаж роботи у сфері права", тому при визначенні стажу роботи у сфері права необхідно виходити з кваліфікаційних вимог до посади (зокрема, вимог про обов`язковість юридичної освіти) та з характеру діяльності, яка здійснювалася особою згідно посадової інструкції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним рішення № 3 ВККН від 27 листопада 2020 року в частині відмови у допуску ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю;

- зобов`язано ВККН допустити ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, з урахуванням висновків суду;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем було здійснено лише посилання на недотримання позивачем вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат», не конкретизовані чіткі підстави прийнятого рішення, у спірному рішенні не визначено, які саме порушення вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат» були допущені при поданні заявником документів.

Також суд апеляційної інстанції зазначав, що з огляду на предмет і підстави позову та фактичні обставини справи суд першої інстанції після отримання за ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року про витребування доказів від Управління Служби безпеки України в Полтавській області витягу з наявного в архівній особовій справі послужного списку щодо перебування позивача під час проходження військової служби на посадах юрисконсульта та старшого юрисконсульта підрозділів Центрального управління Служби безпеки України в період з 08 листопада 2002 року по 03 грудня 2008 року, відповідно до принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі для правильного вирішення даного публічно-правового спору, мав надати оцінку витребуваному доказу, із зазначенням в мотивувальній частині судового рішення результатів цієї оцінки, їх врахування при ухваленні рішення або відхилення.

При цьому, відповідно до пункту 15 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року №923, відповідач мав у разі необхідності звернутися до уповноважених органів, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб за інформацією, що необхідна, зокрема, для реалізації його повноважень щодо розгляду подання про допуск осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складання. Така інформація може стосуватися також і стажу роботи особи, яка подала документи для складання кваліфікаційного іспиту, у разі сумнівів у його наявності на підставі записів у трудовій книжці. Проте відповідач таких запитів не зробив.

Крім того, в оскаржуваному рішенні не вказано, що саме у довідці № 66/24/1/41-564/12 від 10 вересня 2017 року, наданої позивачем, перешкоджає обрахунку стажу позивача, та, як наслідок, свідчить про відсутність необхідного стажу.

Отже, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у допуску до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, зважаючи на наявність достатніх документів для допуску до складання кваліфікаційного іспиту та на те, що такі документи були надані відповідачу, а тому позов про визнання протиправним рішення № 3 ВККН від 27 листопада 2020 року в частині відмови у допуску ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягає задоволенню.

Оскільки рішенням № 3 ВККН від 27 листопада 2020 року протиправно відмовлено у допуску позивачу до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, то належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання ВККН допустити позивача до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, оскільки для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- статті 3 Закону України «Про нотаріат» стосовно співвідношення вимог, які висуваються до нотаріуса, з урахуванням законодавства щодо підтвердження стажу особи, яка має намір скласти іспит для отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю

- частини першої статті 10 Закону України «Про нотаріат», пункту 4 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату Міністерства юстиції України від 31 серпня 2011 року № 923 та пункту 13 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1905/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 липня 2011 року № 926/19664, щодо дискреційності повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України під час прийняття рішення про доступ до складання кваліфікаційного іспиту.

Скаржником зауважено, що витребування інформації, необхідної для реалізації своїх повноважень, є правом Комісії, а не її обов`язком, тоді як в наданні повного пакету документів, необхідних для допуску особи до складання кваліфікаційного іспиту, зацікавлена перш за все сама особа, яка має намір скласти такий іспит, і саме її обов`язком є надання таких документів.

Окрім того, оскільки трудова книжка позивача, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, не містить відомостей щодо виду трудової діяльності під час проходження військової служби в Збройних Силах України, а надана Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області довідка від 10 вересня 2017 року № 66/24/1/41-564/12 не містить посилань на первинні документи, на підставі яких вона видана, то, відповідно, рішення відповідача на момент розгляду подання щодо відмови у допуску позивача до складання кваліфікаційного іспиту у зв`язку з невідповідністю документів вимогам статті 3 Закону є законним та прийнятим відповідно до статті 19 Конституції України.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, якими не спростовано законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, а тому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування відзиву позивач зазначає, що оскаржуване рішення №3 від 27 листопада 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у допуску до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю було необґрунтованим та таким, що прийнято недобросовісно, оскільки наведене в ньому формулювання не містить мотивів прийняття такого рішення та обґрунтування підстав його прийняття. Крім того, у довідці Управління Служби безпеки України від 10 вересня 2017 року, що подавалась до заяви про складання кваліфікаційного іспиту, зазначені підстави її видачі, а тому доводи ВККН в цій частині є безпідставними.

16 травня 2022 року відповідачем подано додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що перевірка документів, наданих позивачем, проводилась ВККН, яка діє на підставі Положення №923; зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно винесене в межах, передбачених законодавством, повноважень відповідно до пункту 22 Положення №923 та пунктів 13-14 Порядку №1905/5.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, з підстав визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 13 липня 2023 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, позивач звернувся до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою від 06 листопада 2020 року (вх. №40870-24-20 від 06 листопада 2020 року) з проханням внести подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України про допуск до складання кваліфікаційного іспиту.

До вказаної заяви було додано копії документів, а саме: паспорта, довідки про відсутність судимості, диплома спеціаліста, трудової книжки позивача, довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 10 вересня 2017 року № 66/24/1/Ш-564/12, трудового договору між працівником та фізичною особою від 10 жовтня 2017 року та договору від 31 жовтня 2018 року про внесення змін до трудового договору між працівником та фізичною особою.

Північно-Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Суми) проведено перевірку документів ОСОБА_1 та направлено до ВККН подання від 11 листопада 2020 року № 9025/06.3/1/20 про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту.

Листом Міністерства юстиції України від 02 грудня 2020 року № 4828/219.1.5/-20 на адресу ОСОБА_1 надійшов витяг із рішення № 3 від 27 листопада 2020 року, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту у зв`язку з тим, що документи направлені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат».

На адвокатський запит представника позивача адвоката Нестеренко А. В. від 25 січня 2021 року до ВККН про надання інформації про причини відмови ОСОБА_1 у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, а саме: в чому полягають недоліки поданих документів чи їх невідповідність вимогам статті 3 Закону України «Про нотаріат», листом від 10 лютого 2021 року вих. № 5762/4053-33-21/19.1.5 Міністерством юстиції України повідомлено, що частиною одинадцятою статті 10 Закону України «Про нотаріат» закріплено право особи на оскарження рішення Комісії до суду.

Не погоджуючись з рішенням ВККН № 3 від 27 листопада 2020 року в частині відмови йому у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача, копія якої долучена до матеріалів справи, 01 серпня 1990 року ОСОБА_1 призваний на військову службу в Збройні Сили України (наказ № о11 від 01 серпня 1990 року); 03 грудня 2008 року звільнений з військової служби Служби безпеки України (наказ № 37-ос від 03 грудня 2008 року); 10 жовтня 2017 року прийнятий на посаду помічника нотаріуса (наказ № 11/01-03 від 09 жовтня 2017 року).

За результатами дослідження довідки Управління Служби безпеки України в Полтавській області № 66/24/1/41-564/12 від 10 вересня 2017 року встановлено, що позивач проходив військову службу на посадах юрисконсульта та старшого юрисконсульта підрозділів Центрального управління Служби безпеки України в період з 08 листопада 2002 року по 03 грудня 2008 року.

Крім того, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року витребувана від Управління Служби безпеки України в Полтавській області інформація (з підтверджуючими доказами, зокрема: витяги з наказів, витяг з послужного списку, тощо) щодо перебування позивача під час проходження військової служби на посадах юрисконсульта та старшого юрисконсульта підрозділів Центрального управління Служби безпеки України в період з 08 листопада 2002 року по 03 грудня 2008 року.

На виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року Управління Служби безпеки України в Полтавській області направило належним чином засвідчений витяг з послужного списку щодо перебування позивача під час проходження військової служби на посадах юрисконсульта та старшого юрисконсульта підрозділів Центрального управління Служби безпеки України в період з 08 листопада 2002 року по 03 грудня 2008 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ТА ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначає Закон України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ (далі - Закон № 3425-ХІІ).

Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає, зокрема, у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності (стаття2-1 Закону №3425-ХІІ).

За правилами частини другої статті 3 Закону № 3425-ХІІ визначено, що нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною.

Частиною першою статті 10 Закону № 3425-ХІІ встановлено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Частинами четвертою, п`ятою статті 10 Закону №3425-ХІІ визначено, що За наявності стажу роботи, визначеного у частині другій статті 3 цього Закону, особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання на підставі подання відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.

Порядок допуску до складання кваліфікаційних іспитів та їх проведення встановлюється Міністерством юстиції України.

Функції та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія), яка утворюється при Мін`юсті визначає Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затверджене постановою Кабінет Міністрів України № 923 від 31 серпня 2011 року (далі - Положення).

За правилами пункту 3 вказаного Положення основними завданнями Комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Згідно з пунктом 4 Положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання територіальних органів Мін`юсту про допуск осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складення; забезпечує проведення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю; розглядає подання Мін`юсту, територіальних органів Мін`юсту, Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до пункту 15 Положення Комісія має право в межах своїх повноважень одержувати від територіальних органів Мін`юсту, а також інших державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, необхідну для реалізації визначених цим Положенням повноважень.

Розгляд питання на засіданні Комісії починається із заслуховування доповіді члена Комісії, який попередньо вивчав подання Мін`юсту, відповідного територіального органу Мін`юсту або Нотаріальної палати України та досліджував долучені до нього документи та матеріали, після чого заслуховуються присутні на засіданні Комісії особи, а також проводиться вивчення та аналіз матеріалів справи іншими членами Комісії (пункт 21 Положення).

Відповідно до пункту 22 Положення за результатами розгляду питання Комісія може ухвалити рішення, зокрема, про допуск або відмову в допуску до складення кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Процес складання особами кваліфікаційного іспиту у Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату визначає Порядок допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 1905/5 від 28 липня 2011 року (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку Особа, яка має намір складати кваліфікаційний іспит, не пізніше ніж за двадцять днів до дня проведення кваліфікаційного іспиту особисто подає до відповідного територіального органу Міністерства юстиції за місцем постійного проживання заяву на ім`я начальника територіального органу Міністерства юстиції про внесення до Комісії подання про допуск цієї особи до кваліфікаційного іспиту. Заява підлягає реєстрації в установленому порядку.

До заяви додаються такі документи:оригінал та копія документа про вищу юридичну освіту; документ, що підтверджує рівень володіння державною мовою відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; оригінал та копія довідки про відсутність судимості; трудова книжка та копія трудової книжки, якщо особа на час подачі документів не працює; копія трудової книжки, завірена за місцем роботи, якщо особа на час подачі документів працює; паспорт громадянина України та копії першої, другої сторінок паспорта громадянина України та сторінки, на якій проставлено штамп про реєстрацію місця проживання фізичної особи.

Пунктом 8 Порядку визначено, що у разі якщо особою подано всі передбачені цим Порядком документи, їх копії формуються відповідальною особою територіального органу Міністерства юстиції в особову справу особи, яка має намір складати кваліфікаційний іспит.

Єдиною підставою для відмови територіальних органів Міністерства юстиції в підготовці та направленні до Комісії подання про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту може бути ненадання особою всіх передбачених цим Порядком документів.

Подання територіального органу Міністерства юстиції до Комісії про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту та особова справа цієї особи надсилаються кур`єрською доставкою до Міністерства юстиції України не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до дати проведення кваліфікаційного іспиту.

Подання територіального органу Міністерства юстиції про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту разом з доданою до нього особовою справою, що надійшло до Комісії, реєструється в журналі реєстрації подань територіальних органів Міністерства юстиції про допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту, що зберігається в справах визначеного департаменту (п.п. 9, 10 Порядку).

Відповідно до пункту 11 Порядку визначено, що до складання кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які: мають вищу юридичну освіту зі ступенем не нижче магістра; мають стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, або у передбаченому Законом України «Про нотаріат» випадку успішно пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса; мають намір скласти кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації; не мають судимості.

Комісія на підставі подання територіального органу Міністерства юстиції в строк не пізніше ніж за три дні до проведення кваліфікаційного іспиту розглядає подані заінтересованими особами документи та приймає рішення про допуск до складання кваліфікаційного іспиту чи відмову у такому допуску (пункт 13 Порядку).

За визначенням пункту 14 Порядку особам, яким відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту, Комісія у п`ятиденний строк надсилає витяг з відповідного рішення Комісії, засвідчений підписом секретаря Комісії, із зазначенням причин такої відмови.

Так, касаційне провадження у справі відкрите у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права внаслідок відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: положень статті 3 Закону України «Про нотаріат» стосовно співвідношення вимог, які висуваються до нотаріуса, з урахуванням норм законодавства щодо підтвердження стажу особи, яка має намір скласти іспит для отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; положень частини першої статті 10 Закону України «Про нотаріат», пункту 4 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату Міністерства юстиції України від 31.08.2011 № 923 та пункту 13 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1905/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.07.2011 за № 926/19664, щодо дискреційності повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України під час прийняття рішення про доступ до складання кваліфікаційного іспиту.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Позиція сторони відповідача полягає у тому, що позивачем, відповідно до приписів статті 3 Закону № 3425-ХІІ, не було надано документи, які б підтверджували наявність необхідного стажу роботи у сфері права.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що конструкція частини другої статті 3 вказаного Закону, має декілька обов`язкових вимог до нотаріуса, зокрема, 1) громадянин України; 2) ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра; 3) володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4) має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки; 5) склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 6) Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною.

Аналіз статті 3 Закону дає Суду підстави для висновку, що приписи вказаної норми містять перелік вимог, які ставляться до особи, яка претендує бути нотаріусом, у тому числі й підтвердження стажу особи, яка має намір скласти кваліфікаційний іспит для отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття для того, щоб особа, щодо якої прийнято негативне рішення, могла усунути наявні порушення та або мала змогу оскаржити наведені у такому рішенні підстави.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що про ненадання документів, які б підтверджували наявність у позивача необхідного стажу роботи в галузі права, та, як наслідок, невідповідність позивача, як кандидата на посаду нотаріуса, вимогам статті 3 Закону № 3425-ХІІ у оскаржуваному рішенні жодним чином не вказано.

Отже, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що недотримання позивачем вимоги щодо стажу роботи у сфері права не зазначено у спірному рішенні як підстава відмови, а тому не може бути прийнято до уваги.

Отже, відповідач вправі у разі необхідності звернутися до уповноважених органів, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб за інформацією, що необхідна, зокрема, для реалізації його повноважень щодо розгляду подання про допуск осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складання. Така інформація може стосуватися також і стажу роботи особи, яка подала документи для складання кваліфікаційного іспиту, у разі сумнівів у його наявності на підставі записів у трудовій книжці. Проте відповідач таких запитів не зробив.

У той же час, слід зауважити, що судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не визначено, що саме у довідці №66/24/1/41-564/12 від 10 вересня 2017 року, наданої позивачем, не відповідає вимогам чинного законодавства, як така невідповідність впливає чи перешкоджає обрахунку стажу позивача та, як наслідок, свідчить про відсутність необхідного стажу.

У касаційній скарзі відповідач не посилається на конкретні обставини та переконливі мотиви прийняття оскаржуваного рішення.

Тож, спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем було здійснено лише посилання на недотримання позивачем вимог статті 3 Закону № 3425-ХІІ, яка, у свою чергу, містить не одну обов`язкову вимогу, а тому відповідачем не конкретизовано підстави прийнятого рішення, у спірному рішенні не визначено, які саме вимоги статті 3 Закону № 3425-ХІІ були порушені при поданні заявником документів.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №280/4057/19, від 10 червня 2022 року у справі №520/2325/21.

Крім того, посилання відповідача на наявну у ВККН дискрецію при прийнятті рішень щодо питань допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту є необґрунтованими, адже суд, не втручаючись у дискреційні повноваження цього органу, має перевірити оскаржуване рішення на дотримання обов`язкових критеріїв при його прийнятті, зокрема, законності, обґрунтованості та чіткості/зрозумілості.

Повноваження ВККН щодо допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю та прийняття рішень про допуск до складання кваліфікаційного іспиту чи відмову у такому допуску, передбачені статтею 10 Закону №3425-ХІІ, пунктом 4 Положення №923, пунктом 13 Порядку №1905/5, не звільняє відповідача, як суб`єкта владних повноважень, дотримуватись вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості прийнятого рішення, зокрема, негативного для заявника.

Також необхідно зауважити, що в частині судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ виробив позицію, згідно з якою, за загальним правилом, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" від 31 липня 2008 року, рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" від 22 листопада 1995 року, рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру" від 21 липня 2011 року, рішення у справі "Путтер проти Болгарії" від 02 грудня 2010 року).

Крім того, виходячи з практики ЄСПЛ, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі "Волохи проти України" від 02 листопада 2006 року, рішення у справі "Malone v. United Kindom" від 02 серпня 1984 року).

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в цій частині при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Заперечуючи наявність у позивача стажу роботи у сфері права не менш як шість років, відповідач в касаційній скарзі зазначає, що трудова книжка позивача, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, не містить відомостей щодо виду трудової діяльності під час проходження військової служби в Збройних Силах України, а надана Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області довідка від 10 вересня 2017 року №66/24/1/41-564/12 не містить посилань на первинні документи, на підставі яких вона видана.

У силу частини першої статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У трудовій книжці позивача записи 1 та 2 внесені про проходження військової служби з 01 серпня 1990 року по 03 грудня 2008 року, що відповідає приписам підпункту а) пункту 2.19 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

В свою чергу, позивачем до заяви про внесення подання про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, крім копії трудової книжки, також надано довідку Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 10 вересня 2017 року № 66/24/1/41-564/12, в якій зазначено, що згідно з матеріалами архівної особової справи ОСОБА_1 він проходив службу на посадах юрисконсульта та старшого юрисконсульта підрозділів Центрального управління Служби безпеки України в період з 08 листопада 2002 року по 03 грудня 2008 року. Підставою видачі зазначеної довідки вказано: фонд №3, архівна особова справа №5916.

Відповідно до п. 2.15 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №333 від 26 травня 2014 року, основним документом персонального обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу є їхні особові справи. Особова справа складається з послужного списку, автобіографії, фотографічної картки, атестаційних та додаткових матеріалів. Основним документом особової справи є Послужний список (п. 3.3).

Ураховуючи, що вищезазначена довідка Управління Служби безпеки України в Полтавській області видана на підставі архівної особової справи №5916, яка є основним документом персонального обліку військовослужбовця, відсутні підстави стверджувати, що зазначена довідка не містить посилання на первинні документи, на підставі яких вона видана.

З наданих відповідачем заперечень вбачається, що спірним питанням є наявність у позивача стажу роботи у сфері права не менше як шість років.

При цьому, за твердженням відповідача, стаж роботи позивача помічником нотаріуса три роки є підтвердженим та відповідає вимогам статті 3 Закону №3425-ХІІ.

До стажу роботи у сфері права зараховується період роботи на посадах з реалізацією повноважень, пов`язаних з правоохоронними, правовиконавчими, правоустановчими функціями. За змістом робота у сфері права передбачає роботу або застосування норм права і носить систематичних характер.

Відповідач у касаційні скарзі не заперечує, що виконання роботи за посадами юрисконсульта та старшого юрисконсульта, зараховується до стажу роботи у сфері права, доводи касаційної скарги ґрунтуються на відсутності відомостей щодо виду трудової діяльності під час проходження військової служби та відсутності посилань у довідці на первинні документи, ні підставі яких вона видана.

З урахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав у відповідача для відмови позивачу у допуску до складання кваліфікаційного іспиту на право зайняття нотаріальною діяльністю, зважаючи на наявність достатніх документів для допуску для складання кваліфікаційного іспиту та надання їх відповідачу, а тому скасував оскаржуване рішення та зобов`язав відповідача допустити ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю, оскільки для прийняття такого рішення виконано всі умови.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин. З огляду на це підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІV. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 440/2588/21 залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко