ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 440/2678/21
адміністративне провадження № К/9901/28161/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/2678/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року (прийняту у складі головуючого судді Удовіченка С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Кононенко З.О., суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії та рішення №916010189773 від 30 грудня 2020 року та від 22 березня 2021 року та встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначеного постановою Київського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2017 року по справі № 552/479/17 у розмірі 90% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, при його перерахунку на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №440/3933/20 з 90% на 60%, а потім до 56% та скасувати рішення №916010189773 від 30 грудня 2020 року та від 22 березня 2021 року щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично сплачених сум починаючи з 19 лютого 2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ГУ ПФУ в Полтавській області при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/3933/20 від 09 вересня 2020 року, протиправно зменшило ОСОБА_1 відсотковий розмір від заробітної плати зазначеної у довідці Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року № 01-46/45/2020.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо здійснення з 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 916010189773 від 30 грудня 2020 року.
Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 916010189773 від 22 березня 2021 року.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області з 19 лютого 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області №01-46/45/2020 від 25 лютого 2020 року в розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн.
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що для належного способу захисту порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог.
Судами відхилено доводи позивача про преюдиційний характер судового рішення у справі № 552/479/17, оскільки на дату спірних правовідносин перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 здійснюється відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Вказаним Законом передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання ніж Законом на підставі якого позивачу було призначено вказане утримання та здійснені попередні перерахунки.
Суди дійшли висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Натомість судами відхилені доводи позивача про зарахування до стажу позивача, який дає право на відставку та отримання відповідного утримання стажу роботи в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Виходячи з того, що стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить повних 27 років, розмір такого утримання позивача, повинен становити 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. 02 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Вважаючи незаконними, постановленими з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 рокув частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області з 19 лютого 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області №01-46/45/2020 від 25 лютого 2020 року в розмірі 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановити у даній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, проте не був зарахований до стажу роботи, який дає право на відставку судді.
Позивач зазначає, що процедура призначення щомісячного довічного грошового утримання та його перерахунку є різними за змістом і механізмом їх проведення. Єдиною підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, а відсотковий розмір вже призначеного утримання є сталим та не може змінюватись. Натомість відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням відсоткового розміру передбаченого положенням частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII.
5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою вказаною скаргою.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
Верховний Суд ухвалою від 12 липня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 13 липня 2022 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30 квітня 1993 року позивача призначено на посаду судді Хорольського районного суду. Наказом Апеляційного суду Полтавської області № 07-09/62 від 15 вересня 2016 року, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" № 1515-УIII від 08 вересня 2016 року, ОСОБА_1 15 вересня 2016 року звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 загальний трудовий стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 15 днів, з якого 02 роки 01 місць 04 дні - військова служба; 03 роки 09 місяців 29 днів - навчання у вищому навчальному закладі; 23 роки 04 місяців 16 днів - робота на посаді судді; 02 роки 07 місяців 25 днів - інше.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2017 року у справі № 552/479/17 визнано протиправними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86%, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, без урахування до судового стажу періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР; зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР - 02 (два) роки 01 (один) місяць 04 (чотири) дні разом із стажем роботи на посаді судді Хорольського районного суду Полтавської області та Апеляційного суду Полтавської області - 23 роки 04 місяці 16 днів, а всього 25 років 05 місяців 20 днів стажу, та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 16 вересня 2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
25 лютого 2020 року Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області видано ОСОБА_1 довідку вих.№01-46/45/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року по справі № 440/3933/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 16 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №22 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року № 01-46/45/2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року № 01-46/45/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
На виконання рішення суду по справі № 440/3933/20 ГУ ПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідно до довідки Ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року № 01-46/45/2020.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 916010189773 від 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 60% заробітної плати судді.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 916010189773 від 22 березня 2021 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи із 56% заробітної плати судді.
Вважаючи протиправним зменшення відсоткового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулась до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, в частині доводів про необхідність застосування при перерахунку довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, відсоткового показника грошової винагороди судді у розмірі 90% згідно Закону №2453-VI, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
9. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
10. Разом з цим, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VI).
11. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
12. Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування , який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
13. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 01.01.2020:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
14. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
15. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013).
16. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
17. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
18. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
19. Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
20. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
21. Відтак, Верховний Суд погоджується із висновками судів про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону № 2453-VI, виходячи із 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20.
22. Стосовно доводів касаційної скарги про необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу (досвід ) періоду роботи адвокатом, вимога щодо якого визначена законом та надавала право бути призначеним на посаду судді, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згодом Законом №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності з 05.08.2018, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» статтю 137 Закону №1402-VIII було доповнено частиною другою наступного змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
23. Водночас, прямої вказівки на те, що норми частини другої статті 137 Закону №1402-VIII застосовуються до осіб, які реалізували своє право на відставку до 05 серпня 2018 року цей Закон не містить. Відповідно передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05 серпня 2018 року.
24. Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII, який набрав чинності з 05 січня 2017 року.
Водночас важливою являється та обставина, що позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв`язку із виходом у відставку у вересні 2016 року, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII не існувало.
Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII також не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватися судом при вирішенні цієї справи.
25. На момент призначення ОСОБА_1 суддею вперше діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ).
Згідно із частиною першою статті 7 Закону №2862-XII, чинного на день призначення позивача на посаду судді, право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Стаття 43 Закону №2862-XII містила норми, які регулюють питання права судді на відставку. Натомість вказані норми не містять положень щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, іншого стажу крім роботи на посаді судді.
26. На момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату Апеляційного суду Полтавської області (15 вересня 2016 року) діяли норми Закону №2453-VI.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону №2453-VI на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Частиною першою статті 135 цього Закону визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
27. Також відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді адвоката, який передував призначенню на посаду судді.
28. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що до позивача не може бути застосована частина друга статті 137 Закону №1402-VIII щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, оскільки вона набрала чинності після виходу позивача у відставку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 року у справі №620/536/19, від 17.09.2021 року у справі №824/301/20-а, від 30.09.2021 року у справі №243/6450/17, від 23.11.2021 року у справі № 280/5617/18, від 23.06.2022 року у справі № 560/937/19 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від таких.
Натомість відмовляючи в зарахуванні стажу роботи позивача на посаді адвоката до стажу який дає право на відставку та призначення відповідного утримання, суди виходили не з того, що на позивача не розповсюджується положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, а у зв`язку з тим, що на час обрання позивача на посаду судді законом не вимагався мінімальний стаж роботи в галузі права для набуття права для обрання на посаду судді на дату такого обрання (призначення).
Вказаний висновок судів попередніх інстанцій не відповідає положенням закону діючого на час спірних правовідносин.
З огляду на межі перегляду та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд не переглядає судові рішення в частині висновків про зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку, періодів навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової військової служби.
Враховуючи, що стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає повних 27 років, розмір такого утримання позивачки, повинен становити 64% (50% за 20 років + 14% за 7 роки) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.
Відпоідно до положень статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанції не правильно застосовано норми матеріального при вирішенні питання щодо застосування частина друга статті 137 Закону №1402-VIII, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зазначеній частині судові рішення підлягають зміні шляхом додавання мотивів, наведених у пунктах 22-29 цієї постанови.
Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 440/2678/21 змінити, доповнивши їх мотивами, наведеними у пунктах 22-29 цієї постанови Верховного Суду.
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 440/2678/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій