ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 440/3173/19
провадження № К/9901/7492/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (суддя Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді Катунов В.В., Ральченко І.М.)
у справі № 440/3173/19
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго"
про визнання протиправним та скасування рішення,
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго", в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25 травня 2018 року № 606 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" з додатком з моменту його прийняття;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 жовтня 2018 року №1385 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" з додатком з моменту його прийняття;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10 грудня 2018 року №1658 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" з додатком з моменту його прийняття;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10 жовтня 2017 року №1092 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2018 рік" з додатком з моменту його прийняття;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28 грудня 2018 року №1752 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" з додатком з моменту його прийняття;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01 лютого 2019 року №138 "Про затвердження Порядку проведення відкритих слухань" з моменту його прийняття;
- зобов`язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області за винесені протиправні рішення виплатити заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 500000,00 грн.
2. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року роз`єднано поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі № 440/2240/19 шляхом виділення у самостійне провадження позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго" м.Кременчука" про:
- визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10 жовтня 2017 року №1092 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2018 рік" з додатком з моменту його прийняття;
- визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28 грудня 2018 року №1752 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" з додатком з моменту його прийняття.
3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу № 440/3173/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго" про визнання протиправними та скасування рішень.
4. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10 жовтня 2017 року №1092 залишено без розгляду, у зв`язку з визнанням неповажними підстав подання позову в цій частині з пропущенням встановленого строку звернення до суду.
5. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, прийняти нове судове рішенням, яким її позовні вимоги задовольнити.
7. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулось до Міського голови Малецького В.О. із листом від 19 листопада 2018 року №01-2461 (вх.№01-59/9898), в якому просило винести на розгляд Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради проект рішення щодо погодження інвестиційної програми КП "Теплоенерго" на 2019 рік у сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. До вказаного листа додано інвестиційну програму Комунального підприємства "Теплоенерго" на 2019 рік, затверджену директором Комунального підприємства "Теплоенерго" Одношевним В.М. 19 листопада 2018 року.
9. Згідно з протоколом засідання Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 28 грудня 2018 року №59 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради розглянуто питання порядку денного №12 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" на підставі листа Комунального підприємства "Теплоенерго" від 19 листопада 2018 року №01-2461 та керуючись розділом ІІІ Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, затвердженого наказом Міжрегіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 грудня 2012 року №630, статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнято рішення №1752 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік".
10. Відповідно до пояснювальної записки до рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про погодження Інвестиційної програми комунального підприємства "Теплоенерго" на 2019 рік" Інвестиційною програмою КП "Теплоенерго" на 2019 рік плануються заходи оновлення основних фондів, що задіяні у процесі виробництва та транспортування теплової енергії, з підвищення надійності теплових мереж та з економії паливно-енергетичних ресурсів, а саме: 1) Реконструкція вузла обліку природного газу на котельні кварталу 142-143 по АДРЕСА_1 ; 2) Реконструкція вузла обліку природного газу на котельні кварталу 176 по вул. М. Говорова, 28-А; 3) Капітальний ремонт мережі трубопроводу гарячого водопостачання кварталу 176 від ТК № 24 до жилого будинку АДРЕСА_2 ; 4) Придбання спеціалізованого вахтового автомобіля на шасі КрАЗ-5401Н2-500; 5) Придбання колісного багатофункціонального екскаватора - навантажувача JCB 3CX SITEMASTER.
11. Не погодившись з прийняттям Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради рішення від 28 грудня 2018 року №1752 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік", ОСОБА_1 звернулася до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 28 грудня 2018 року №1752 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" стосується виключно прав особи, яка в ньому зазначена, і позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в цьому рішенні, та оскаржуване рішення не породжує для позивача жодних прав та обов`язків, а відтак не порушує її права та не зачіпає її законні інтереси.
13. Враховуючи, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, суди вважали, що проект цього рішення не підлягав оприлюдненню. Саме ж рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради було оприлюднено на офіційному веб-порталі Кременчуцької міської ради та Виконавчого комітету у мережі Інтернет. Також інформацію про прийняття Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради рішення від 28 грудня 2018 року №1752 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" розміщено у газеті "Вісник Кременчука" від 10 січня 2019 року №2 (1932).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
14. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо дотримання органами місцевого самоврядування порядку та процедури затвердження інвестиційних програм.
15. Порушення своїх прав у цій справі позивач вбачає в тому, що фінансування інвестиційної програми впливає на розмір тарифу, а отже на права та інтереси позивача.
16. У касаційній скарзі наголошено, що заява Комунального підприємства "Теплоенерго" про погодження Інвестиційної програми на 2019 рік була подана з пропущенням встановленого строку за 2 місяці до закінчення календарного року. Крім того не було надано фінансової звітності за останні 2 роки, що передували зверненню, а надано лише за 2016 та 2017 роки, що суперечить Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 грудня 2012 року №630 (далі - Порядок №630).
17. Процесуальним порушенням ОСОБА_1 вважає те, що суд першої інстанції проігнорував положення статей 205 223 КАС України, не надав їй можливості надати свої пояснення у судовому засіданні, не пересвідчився чи повідомлено її про розгляд справи. Під час розгляду справи, на думку позивача, судом було допущена участь у справі не уповноважених представників відповідача та третіх осіб та всі процесуальні документи підписані цими особами необхідно було вважати неподаними. Крім того, всі документи подані третьою особою та відповідачем не були завірені належним чином та уповноваженими на це особами, і такі документи не повинні були прийматись судом до уваги на підставі частини 1 статті 74 КАС України.
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, а також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що це рішення спричинило суттєвого негативного впливу саме ОСОБА_1 і вона зазнала реальної шкоди.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
20. Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.
21. Тобто, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
22. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
23. У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
24. При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (стаття 2 КАС України).
25. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
26. Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
27. Таким чином, усі зацікавлені особи, права та інтереси яких порушуються зазначеним рішенням відповідача, в змозі подати вмотивований позов та оскаржити зазначене рішення відповідача безвідносно до висновків, сформованих судом у цій справі.
28. Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
29. Загальні підходи до судового захисту законних інтересів були сформульовані Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17:
« 70. … що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
71. Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;
(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
74. З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.
85. … ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням».
30. Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
31. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 оскаржує рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28 грудня 2018 року №1752 "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" з додатком, мотивуючи це тим, що фінансування інвестиційної програми впливає на розмір тарифу.
32. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про теплопостачання» інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов`язання суб`єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об`єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання.
33. Відповідно до абзацу 10 статті 13 цього Закону до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить погодження інвестиційних програм стосовно об`єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, крім тих, що виробляють теплову енергію на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії.
34. Згідно з частинами першою - другою статті 26-1 цього ж Закону інвестиційні програми розробляються суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання.
35. Порядок розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
36. На виконання частини другої статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 грудня 2012 року №630, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2013 року за № 97/22629, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 14 грудня 2012 року № 381, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2013 року за № 97/22629, затверджено Порядок №630 (який був чинним на момент спірних правовідносин).
37. У пункті 3.1 Порядку №630 передбачено, що розроблена з дотриманням вимог цього Порядку та з урахуванням прийнятих рішень про врахування поданих пропозицій відповідно до пункту 2.13 розділу ІІ цього Порядку інвестиційна програма на планований період щодо об`єктів централізованого водопостачання та водовідведення затверджується ліцензіатом згідно з його установчими документами.
38. Пунктом 3.2 Порядку №630 встановлено, що після затвердження інвестиційної програми стосовно об`єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, ліцензіат звертається із заявою щодо погодження цієї програми до органу місцевого самоврядування, повноваження якого поширюються на територію, на якій здійснюється діяльність ліцензіата. Якщо орган місцевого самоврядування є уповноваженим органом, то ліцензіат погоджує інвестиційну програму відповідно до вимог розділу IV цього Порядку.
39. Згідно із пунктами 3.7-3.8 Порядку №630 орган місцевого самоврядування погоджує інвестиційну програму протягом 10 робочих днів з дати її отримання. Погоджена згідно з цим розділом інвестиційна програма щодо об`єктів теплопостачання, що перебувають у комунальній власності, подається ліцензіатом на розгляд до уповноваженого органу.
40. Відповідно до пункту 4.9 Порядку №630 за результатами розгляду інвестиційної програми уповноважений орган в установленому порядку приймає рішення про її схвалення (погодження). Копія рішення направляється ліцензіату протягом п`яти робочих днів з дати його прийняття.
41. Зі змісту наведених положень вбачається, що інвестиційна програма затверджується ліцензіатом, після чого підлягає погодженню уповноваженим органом, яким у випадках, встановлених законом, є орган місцевого самоврядування, що приймає рішення про погодження інвестиційної програми.
42. За приписами пункту 4.11 Порядку №630 кошти, передбачені на реалізацію схваленої (погодженої) інвестиційної програми, включаються ліцензіатом до розрахунку тарифу на послугу з централізованого водопостачання та водовідведення.
43. Пунктами 65-67 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (далі - Порядок №869) встановлено порядок визначення планованого прибутку для врахування його в тарифах на послуги з централізованого опалення.
Так, планований прибуток визначається як сума коштів, що перевищує суму повної планованої собівартості і спрямовується на здійснення необхідних інвестицій, погашення основної суми необхідних запозичень та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та нарахування податку на прибуток.
Планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій, провадиться відповідно до інвестиційної програми підприємства, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.
Визначення обсягу планованого прибутку для включення його до складу тарифів відповідної територіальної громади здійснюється з урахуванням обсягу необхідних інвестицій та/або погашення основної суми необхідних запозичень для надання послуг у межах відповідної територіальної громади.
Схвалена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об`єктів і пооб`єктних обсягів інвестування, джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період або більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.
Складова частина планованого прибутку, призначена для погашення основної суми запозичень, визначається лише за тими запозиченнями (договорами), цільове використання яких узгоджене з уповноваженими органами та відсотки за користування якими враховані у складі планованих фінансових витрат.
44. З аналізу пункту 4.11 Порядку №630 та пунктів 65-67 Порядку 869 вбачається, що зміст погодженої інвестиційної програми береться до уваги при обрахуванні тарифу на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.
45. Водночас, позивач не обґрунтувала належним чином того, що саме погоджена інвестиційна програма порушує її права або законні інтереси.
46. Так, у позовній заяві ОСОБА_1 мотивувала свою незгоду із сплаченими сумами за комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води через неправильне, на думку позивачки, обрахування загальної опалювальної площі будинку, в якому вона проживає, та включення до цієї опалювальної площі нежитлових приміщень, які відмовилися від підключення до загальної системи опалювання будинку, але, незважаючи на це, продовжують користуватися послугами з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води. На думку позивачки, до неправильного обрахунку призвели дії відповідача щодо встановлення економічного необґрунтованих тарифів.
47. Як підставу для задоволення позовних вимог про визнання протиправними оскаржуваних рішень позивачка посилалася на те, що нарахування третьою особою за послуги з централізованого опалення відбувається непропорційно розподілу теплової енергії між мешканцями житлового будинку та власниками нежитлових приміщень, внаслідок чого оплата за обігрів місць загального користування, підвалів будинку повністю покладено на фізичних осіб як власників квартир, чим завищено вартість опалення одного квадратного метру будинку.
48. Колегія суддів вважає, що погодження інвестиційної програми Комунальному підприємству "Теплоенерго" жодним чином не впливає на неправильний (на думку позивачки) розрахунок загальної опалювальної площі будинку, в якому мешкає позивачка, кількості спожитої позивачем теплової енергії на опалення квартири та нарахування оплати за послуги централізованого опалення.
49. Вказане свідчить про невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права та правомірність висновків судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено, що оскаржене рішення про погодження інвестиційної програми ліцензіату з теплопостачання порушило права або законні інтереси ОСОБА_1 .
50. Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм статей 205 223 КАС України, колегія суддів враховує таке.
51. Матеріалами справи підтверджено, що у судовому засіданні 08 січня 2020 року заслухано вступне слово позивача, представника позивача та представника відповідача, досліджено докази у справі та оголошено перерву до 11:00 год 23 січня 2020 року. У судове засідання 23 січня 2020 року учасники справи не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання. Згодом 23 січня 2020 року о 15:56 год на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11:00 год 23 січня 2020 року, та повідомлено суд про причину неявки позивача у це судове засідання, а саме: перебування позивача в іншому судовому засіданні, про що повідомити суд завчасно не було можливості.
52. Тобто, на момент отримання клопотання про відкладення розгляду справи о 15:56 год 23 січня 2020 року, судом вже було вирішено питання про розгляд справи в порядку письмового провадження у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання (об 11:00 год 23 січня 2020 року) та неповідомленням ними про причини такої неявки.
53. З огляду на час надходження клопотання позивача про відкладення розгляду справи, Суд не вбачає порушень процесуального законодавства щодо неврахування його окружним адміністративним судом. Отже, доводи касаційної скарги про порушення статей 205 223 КАС України не знайшли свого підтвердження.
54. Доводи касаційної скарги про невірне засвідчення копій документів є необґрунтованими та правильно відхилені судом апеляційної інстанції.
55. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
56. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
57. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення суду, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 2 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року у справі №440/3173/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб