ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа №440/4236/19

адміністративне провадження № К/9901/13120/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/4236/19

за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області визнання дій протиправними та стягнення матеріальної і моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді - Русанової В.Б., суддів -Жигилія С.П., П`янової Я.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, де просила:

1.1. визнати протиправними дії УДМС України в Полтавській області щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 на ім`я її сина, як такі, що прийняті з порушенням вимог законодавства (не внесенням до заяви-анкети від 29 серпня 17 року №6732714 відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, що призвело до повторного формування унікального номера запису у Реєстрі);

1.2. стягнути з Державного бюджету України 37728,10 грн у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 20000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;

1.3. стягнути з Державного бюджету України 20000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії УДМС України в Полтавській області щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду закордон з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, а саме - не внесенням до заяви-анкети від 29 серпня 2017 року №6732714 відомостей про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, що призвело до повторного формування унікального номера запису у Реєстрі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачки, кошти на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 37728,10 грн. Стягнуто з УДМС України в Полтавській області на користь позивачки кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. Стягнуто з УДМС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду встановлено протиправність дій та бездіяльність посадових осіб УДМС України в Полтавській області під час оформлення оформлення паспорту ОСОБА_2 для виїзду за кордон.

4. Крім того, судом встановлено, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 37728,10 грн підтверджено документально у повному обсязі. Заперечень щодо доказової бази, якою підтверджується сума понесених позивачем матеріальних збитків заподіяних у наслідок протиправних дій працівників РВ УДМС України в Полтавській області, відповідачем не надано.

5. Суд першої інстанції також, з урахуванням сукупності обставин справи та негативних наслідків, що спричинені протиправною поведінкою державного органу, ставленням суб`єкта владних повноважень до ситуації, що склалася внаслідок порушення процедури оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 , повністю погодився із розміром заявленої моральної шкоди, що належить стягнути з відповідача - УДМС України в Полтавській області.

6. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги УДМС України в Полтавській області, погодився із висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин між протиправними діями відповідача (органу ДМС України) та завданою шкодою існує причинно-наслідковий зв`язок, оскільки оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства потягло за собою визнання його недійсним та наступне вилучення прикордонниками в момент перебування дитини в пункті пропуску через державний кордон України, а відсутність дійсного паспортного документа стала підставою для відмови в перетинанні державного кордону України. В свою чергу, вина органу ДМС України виступає у формі необережності (недбалості) з боку посадових осіб цього органу. Крім того, оскільки завдана позивачу матеріальна шкода протиправними діями відповідача підтверджується належними доказами, доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення такої шкоди є помилковими та не доведеними.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №440/4236/19.

8. 15 лютого 2021 року ОСОБА_3 , як особа яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 440/4236/19, де просила скасувати оскаржуване судове рішення.

9. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що на час виникнення спірних правовідносин обіймала посаду головного спеціаліста Київського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області, проте суд під час розгляду справи не залучив її до участі в справі в якості третьої особи.

10. Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що стягнення судом першої інстанції суми моральної шкоди на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки на думку апелянта, позивачкою не надано до суду переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездільністю відповідача та завданням моральної шкоди. При цьому, сам лише факт порушення прав позивачки не може слугувати виключно підставою для стягнення моральної шкоди.

11. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 440/4236/19 на підставі частини п`ятої статті 323 КАС України.

11.1. Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року за результатами розгляду апеляційної скарги УДМС України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 440/4236/19 було надано оцінку всім доводам УДМС України в Полтавській області, які є аналогічними доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка на час виникнення спірних правовідносин обіймала посаду головного спеціаліста Київського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області, а отже суд дійшов висновку, що наявні підстави для відмови в відкритті апеляційного провадження, оскільки фактично це буде новий перегляд судовою колегією апеляційного суду спору, який вже вирішено судом та зводитиметься до повторного апеляційного перегляду судового рішення у справі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

12. 14 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі № 440/4236/19.

13. У касаційній скарзі скаржниця вказує, що апеляційний суд був зобов`язаний оцінити наслідки, які настали для ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , внаслідок їх не залучення в якості третіх осіб Полтавським окружним адміністративним судом до участі у справі № 440/4236/19. Саме у разі вступу до справи, суду могли бути пред`явлені інші доводи, які б як мінімум вплинули на розмір матеріальної та моральної шкоди, стягнутої за рішенням суду першої інстанції на користь позивачки. Зазначає, що мала на меті саме в апеляційному суді довести те, що помилки, які були допущені в ході її роботи в міграційній службі не співмірні із сумою, яка була стягнута Полтавським окружним адміністративним судом на користь позивачки. Водночас апеляційний суд проігнорував доводи апеляційної скарги щодо грошового розміру стягнутих коштів на користь позивачки, з яких 20000 гривень стягують в порядку регресу з ОСОБА_3 . Так, на думку скаржниці, суд апеляційної інстанції повинен був оцінити об`єми збитків, які були завдані позивачці з вини ОСОБА_3 та з вини ОСОБА_5 , та вже виходячи з цього встановити законність рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих коштів.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 вересня 2021 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Від позивачки 17 травня 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі №440/4236/19 залишити без змін.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

18. Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

19. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

20. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

21. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

22. Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

23. Приписами статті 323 КАС України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення розгляду апеляційної скарги іншої особи.

24. Відповідно до статті 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

25. За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

26. Тобто, якщо особа, яка не брала участь у справі, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, то вона має право звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відповідно до частини першої статті 293 КАС України, і така скарга буде вирішуватися в порядку передбаченому статтею 323 КАС України.

27. Крім того, з аналізу положень статті 323 КАС України слідує, що апеляційна скарга після закінчення апеляційного розгляду справи може бути подана особою, яка не приймала участі у справі, за двох умов:

- особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи;

- доводи апеляційної скарги не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

28. Метою зазначеної статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою.

29. Отже, суду апеляційної інстанції у якості належної підстави для відмови у відкриті апеляційного провадження за частиною п`ятою статті 323 КАС України необхідно встановити тотожність висновків, викладених у первісній апеляційній скарзі, постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою-апелянтом, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 323 КАС України.

30. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 323 КАС України, визначається шляхом логічного співставлення відповідних аргументів та їх змістовним співпадінням. При цьому, аналізуючи та співставляючи зміст відповідних аргументів, суду апеляційної інстанції слід виходити також зі змісту міжнародних зобов`язань України, зокрема, змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, серед іншого, передбачає повагу до судового рішення, що набрало законної сили, та не допускати задоволення апеляційної скарги, поданої згідно зі статтею 323 КАС України з підстав, які за своїм матеріально-правовим навантаженням не є суттєвими для вирішення конкретного спору.

31. Невідповідність (неповнота) мотивів постанови суду апеляційної інстанції поданій апеляційній скарзі надає апелянту право оскаржити відповідне судове рішення суду апеляційної інстанції до суду касаційної інстанції у встановлених законом випадках. При цьому, таке порушення не обмежує іншу особу, яка має право подати апеляційну скаргу згідно зі статтею 323 КАС України, просити суд апеляційної інстанції розглянути відповідні мотиви, що їх викладено у апеляційній скарзі первісного апелянта і які не було належно розглянуто судом апеляційної інстанції під час розгляду первісної апеляційної скарги/скарг.

32. Аналогічне правило діє і у тому випадку, якщо судове рішення суду апеляційної інстанції містить опис аргументів первісного скаржника в описовій частині власного судового рішення, але не містить висновків суду апеляційної інстанції як результату судового розгляду таких аргументів.

33. Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 910/25520/13.

34. Як слідує зі змісту ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана скарга обґрунтована тими самими доводами, які були викладені в апеляційній скарзі УДМС України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та яким вже було надано правову оцінку апеляційним судом у постанові від 15 вересня 2020 року.

35. Зокрема, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 слідує, що її доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо вирішення питання про відшкодування на користь позивачки матеріальної та моральної шкоди. В апеляційній скарзі поданої УДМС України в Полтавській області також містилися доводи щодо незгоди з висновками суду першої інстанції щодо вирішення питання про відшкодування на користь позивачки матеріальної та моральної шкоди.

36. Зазначеним доводам апеляційної скарги відповідача була надана оцінка судом апеляційної інстанції. Дослідивши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи та мотиви останньої за своїм змістом повністю аналогічні та збігаються з доводами та мотивами, викладеними в апеляційній скарзі УДМС України в Полтавській області, за наслідками розгляду якої Другим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 15 вересня 2020 року, в якій надано оцінку вказаним доводам за результатами розгляду такої скарги. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на 12 березня 2021 року існує судове рішення, яке набрало законної сили, яким суд розглянув наведені у апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

31. З огляду на викладене, апеляційний суд встановив тотожність висновків, викладених у попередній апеляційній скарзі, постанові суду апеляційної інстанції, тим мотивам, що їх викладено особою, яка подає апеляційну скаргу згідно зі статтею 323 КАС України.

32. Подання апеляційної скарги особою, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, а також її доводи фактично зводяться до нового перегляду судовою колегією апеляційного суду спору, який вирішено судом, за відсутності нових підстав та обставин, тобто спрямовані на безпідставний повторний апеляційний перегляд судового рішення у справі № 440/4236/19.

33. Враховуючи вказане, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції всебічно перевіривши обставини справи, доводи апеляційної скарги дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для застосування частини п`ятої статті 323 КАС України.

34. Вказані висновки зроблені Судом у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду щодо застосування положень статті 323 КАС України, викладені, зокрема, у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 640/18998/18 та від 12 березня 2021 року у справі № 320/3351/19.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

35. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

36. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

38. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська А.Г.Загороднюк