ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 440/608/19
адміністративне провадження № К/9901/18476/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 (головуючий суддя Калиновський В.А., судді Калитка О.М., Кононенко З.О.)
у справі №440/608/19
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
1.1. визнати незаконними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо обмеження розміру його пенсії до виплати;
1.2. зобов`язати відповідача виплатити йому нараховану пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 відмовлено в задоволенні позову.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2019. Прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 :
3.1. Визнано незаконними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо обмеження розміру пенсії до виплати ОСОБА_1 .
3.2. Зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
4.1. ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотно-випробувального складу цивільної авіації з 12.10.1984. Позивач перебуває на обліку в Полтавському об`єднаному УПФУ Полтавської області, що не заперечується відповідачем.
4.2. Полтавським об`єднаним УПФУ Полтавської області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2017 відповідно до якого основний розмір пенсії склав - 14249,68 грн, розмір пенсії з обмеженням склав 12956,53 грн.
4.3. Рішенням Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області №916030123642 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018, згідно якого загальний розмір пенсії з надбавками складає 17759,48 грн.
4.4. Однак, виплата пенсії позивачу здійснювалася з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно зі статтею 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: з березня 2017 року - 10740,00 грн; січня 2018 року - 12956,53 грн; березня 2018 року - 13730,00 грн; з липня 2018 року - 14350,00 грн; з грудня 2018 року - 14970,00 грн, що підтверджується довідкою Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області №449 від 15.02.2019.
4.5. 25.01.2019 позивач звернувся до Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області із заявою (вхідний номер 77/С-14 від 25.01.2019), в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно зі статтею 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також постанов № 418 від 21.07.1992 та № 718 від 09.08.2005.
4.6. Листом Полтавського об`єднаного УПФУ Полтавської області від 11.02.2019 № 77/С-14 позивача повідомлено про розгляд його звернення щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років. Зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації. Середній скоригований заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 згідно довідки від 30.11.1999 №121, виданої Полтавським ДАП "Універсал-Авіа" становить 562,70 грн, відсоток обчислення пенсії - 75%. З 01.03.2017 після проведеного перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу цивільної авіації", основний розмір пенсії з 01.03.2017 складає 14249,68 грн, розмір пенсії з обмеженням двох з половиною величин середньої заробітної плати за 2016 рік - 12956,53 грн, до виплати, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно зі статтею 85 Закону - 10740,00 грн, з 01.01.2018 - 12956,53 грн З 01.03.2018 згідно з вимогами постанови КМУ № 713 розмір пенсії з обмеженням двох з половиною величин середньої заробітної плати за 2017 рік - 17759,48 грн, до виплати, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії - 13730,00 грн, з 01.07.2018 - 14350,00 грн, з 01.12.2018 - 14970,00 грн.
4.7. Позивач не погодився з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії до виплати, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не містять виключень та застережень щодо застосування максимального розміру пенсії до пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". А відтак, при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом правомірно обмежено розмір такої пенсії.
6. Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вказав, що пенсія ОСОБА_1 була призначена ще у 1984 році, а тому застосування відповідачем обмеження граничного розміру пенсії останнього на підставі статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є неправомірним.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Відповідач - Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, подав касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019, просив її скасувати та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2019.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та допущення ним порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на порушення позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі. Відповідач переконаний, що в силу положень Законів України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, оскільки норми права щодо обмеження максимальним розміром пенсії не визнані неконституційними, тому вони підлягають застосуванню.
8. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
12. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
13. Відповідно до статті 51 Закону №1058-IV пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
14. Частиною 3 статті 53 Закону №1788-XII встановлено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
15. Згідно зі статтею 54 Закону №1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
16. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
17. Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418.
18. У відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2015 року №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
19. Згідно з пунктом "в" пункту 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
20. Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. Проте, відповідачем було обмежено нарахування та виплату призначеної йому пенсії з березня 2017 року - 10740,00 грн; з січня 2018 року - 12956,53 грн; з березня 2018 року - 13730,00 грн; з липня 2018 року - 14350,00 грн; з грудня 2018 року - 14970,00 грн.
21. З цього приводу 24.06.2020 судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду висловлено правову позицію під час розгляду справи №580/234/19 та було встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом №3668-VI.
22. За положеннями статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
23. Відповідно до частини 3 статті 85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
24. Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
25. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
26. Аналізуючи норми Закону №3668-VI, суд апеляційної інстанцій зазначив, що вказані норми стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року.
26. У такий спосіб, на думку колегії суддів Верховного Суду, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
27. Як було зазначено вище, згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
28. При цьому абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
28. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
29. Судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.
30. Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
31. У той же час, текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
32. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
33. Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
34. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
35. Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
36. При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
37. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
38. Норми статті 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
39. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
40. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
41. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
42. Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.
43. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
44. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відмова відповідача у нарахуванні (перерахунку) і виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру пенсії є неприпустимим.
45. Натомість, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності обмеження пенсійним органом максимальним розміром пенсії.
46. Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19.
47. Під час розгляду справи №580/234/19, серед іншого, Палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відійшла від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.
48. Відповідно до 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
49. Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
50. За таких обставин, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 слід скасувати, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 залишити в силі.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 скасувати.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.М. Шарапа
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін