ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2020 року

Київ

справа №440/819/19

адміністративне провадження №К/9901/24232/19, К/9901/24965/19, К/9901/27524/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №440/819/19

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення одноразової грошової допомоги, заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Головка А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ральченка І.М., суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є.), за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Головка А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ральченка І.М., суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив стягнути з Державної фіскальної служби України заробітну плату за грудень 2018 року у сумі 9672,6 грн., одноразову грошову допомогу у сумі 110544 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38941,58 грн., за виключенням податків і зборів.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції, прийнятий на службу наказом ДПА у Полтавській області від 04 грудня 2000 року № 224-о.

2.1. Наказом ДФС України від 03 серпня 2015 року № 2360-о підполковника податкової міліції ОСОБА_1 призначено з 04 серпня 2015 року на посаду першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

2.2. Наказом ДФС України від 16 серпня 2016 року № 2950-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач звільнений з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та зі служби в податковій міліції ДФС у запас Збройних Сил України за підпунктом "ж" пункту 64 Положення (за власним бажанням).

2.3. Зазначений наказ позивачем оскаржено у судовому порядку.

2.4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду, якою скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі № 816/1558/16, задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

2.5. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України № 2950-о від 16 серпня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та з податкової міліції ДФС України у запас Збройних Сил України за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 від 29 липня 1991 року (за власним бажанням).

2.6. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та податкової міліції ДФС України з 16 серпня 2016 року.

2.7. Стягнуто з Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2016 року по 13 квітня 2017 року включно у розмірі 41895,29 грн.

2.8. На виконання вказаного судового рішення наказом ДФС України від 30 жовтня 2017 року № 2609-о ОСОБА_1 поновлено на службі в податковій міліції на посаді першого заступника начальника слідчого відділу фінансових розслідувань.

2.9. 29 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнено за віком з посади першого заступника начальника слідчого відділу фінансових розслідувань згідно з наказом ДФС від 29 грудня 2018 року № 2597-о.

2.10. Зазначаючи про порушення, допущені роботодавцем при здійсненні розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позов задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за грудень 2018 року в сумі 9672,6 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 110544 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27259,11 грн.

3.2. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Головного управління ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 110544 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23259,11 грн.

4.1. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

4.2. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року по справі № 44/819/19 - залишено без змін.

5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року по справі № 440/819/19 залишено без задоволення, а вказане рішення суду першої інстанції (з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року по справі № 440/819/19) залишено без змін.

IV. Касаційне оскарження

6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

6.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що в частині стягнення одноразової грошової допомоги суд апеляційної інстанції неправильно застосував абзац 7 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року.

6.2. Також, скаржник зазначає, що звільнення його в 2016 році не було, так як воно визнане судом незаконним, а тому у нього в податковій міліції безперервна служба (стаж) і він не є особою, яка звільняється зі служби повторно 29 грудня 2018 року.

7. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДФС у Полтавській області просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .

8. У касаційній скарзі Головне управління ДФС у Полтавській області просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

9. Державна фіскальна служба України просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

10. В обґрунтування касаційних скарг відповідачі вказують, що станом на 01 січня 2019 року Кременчуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області виключена із мережі розпорядників бюджетних коштів, господарську діяльність не здійснює, рахунки в органах казначейства закриті, тому нарахувати та виплатити грошове забезпечення починаючи з січня 2019 року інспекція не мала можливості з об`єктивних та незалежних від неї обставин.

10.1. Таким чином, у Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на час звернення з вимогою відсутня вина та наявні об`єктивні обставини, що унеможливили здійснити виплату грошового забезпечення за період тимчасової непрацездатності, а отже відсутні підстави для застосування приписів статті 117 КЗпП.

10.2. Крім цього, скаржники зазначають, що у Головного управління ДФС у Полтавській області обов`язок щодо виплати сум грошового забезпечення за зобов`язаннями Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області виник лише після набуття статусу правонаступника - 10 травня 2019 року.

11. У відзиві на касаційну скаргу Державної фіскальної служби України позивач просить відмовити в її задоволенні.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

14. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

15. Статтею 353 Податкового кодексу України передбачено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

16. Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114).

17. Відповідно до пункту 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

18. Статтею 3 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

19. Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

20. Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

20.1. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

21. Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року № 616 (далі - Порядок).

22. Розділом VI Порядку визначено, що за особами начальницького складу податкової міліції за час тимчасової непрацездатності зберігається грошове забезпечення в розмірі, встановленому на день початку хвороби, без урахування премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, але не більше чотирьох місяців поспіль.

23. Відповідно до абзацу 3 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

24. Абзацом 7 пункту 10 вказаного Порядку визначено, що зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

27. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.

28. Розділом VI Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції визначено, що за особами начальницького складу податкової міліції за час тимчасової непрацездатності зберігається грошове забезпечення в розмірі, встановленому на день початку хвороби, без урахування премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, але не більше чотирьох місяців поспіль.

29. Судами встановлено, що відповідно до наказу ДФС №2597-о позивача звільнено з посади з 29 грудня 2018 року.

30. Станом на дату звільнення та по 19 січня 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листами непрацездатності серії АДН №701687 та серії АДЦ № 316971.

31. Про зазначені обставини позивач повідомляв роботодавця відповідними заявами.

32. Отже, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління ДФС у Полтавській області заробітної плати за грудень 2018 року, дійшли вірного висновку, що виплаті підлягає грошове забезпечення в розмірі, встановленому на день початку хвороби за час тимчасової непрацездатності, із врахуванням проведеної виплати у розмірі 4145,4 грн, у розмірі 9672,6 грн.

33. Крім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області в апеляційній скарзі визнано факт невиплати грошового забезпечення станом на 29 грудня 2018 року у сумі 9672,6 грн., однак така заборгованість, за твердженням відповідача, виникла через обставини, незалежні від нього.

34. В частині позовних вимог щодо стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 110544 грн. колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з урахуванням наступного.

35. Як встановлено судами, вперше ОСОБА_1 було звільнено з посади відповідно до наказу ДФС України від 16 серпня 2016 року № 2950-о за п.п. "ж" п. 64 Положення (за власним бажанням).

36. Пунктом 2.2 вказаного наказу визначено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні працівників податкової міліції нарахування та виплата якої проводиться у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» зі змінами.

37. У серпні 2016 року ОСОБА_1 була нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 18369,32 грн. та виплачена відповідно до платіжного доручення № 481 від 16 серпня 2016 року.

38. Відповідно до абзацу 3 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

39. Абзацом 7 пункту 10 вказаного Порядку визначено, що зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги

40. Враховуючи подальше поновлення позивача на службі у виконання судового рішення, його звільнення наказом ДФС від 29 грудня 2018 року № 2597-о за віком з посади першого заступника начальника слідчого відділу фінансових розслідувань є повторним, з огляду на що при розрахунку суми грошової допомоги застосуванню підлягає абзац 7 пункту 10 вказаного вище Порядку, та виплата такої допомоги повинна здійснюватися за період без урахування періоду попередньої служби, а саме 2 роки безперервної служби.

41. Відповідно до платіжного доручення від 27 грудня 2018 року № 2553 ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 13818 грн. із розрахунку безперервної служби строком 2 роки.

42. Отже, позивач скористався правом на отримання такої допомоги у належному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

43. Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38941,58 грн., колегія суддів Верховного Суду погоджується з судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

44. Судами встановлено, що у день звільнення позивача, відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, що належать позивачу, та стягненню на його користь підлягала сума заробітної плати за грудень 2018 року у розмірі 9672,6 грн., з огляду на що позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

45. Однак, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи.

46. Так, при розмірі невиплаченої суми заробітної плати за грудень 2018 року - 9672,6 грн. позивач просить стягнути компенсацію за затримку розрахунку 38941,58 грн., що набагато перевищує розмір невиплаченої суми.

47. Враховуючи вищевикладене, виходячи з конкретних обставин справи, принципів законності та справедливості, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що сплаті на користь позивача підлягає частина середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, що складає 4000 грн., яка буде співмірною з урахуванням розміру спірної суми по компенсації та частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком у тому числі, й щодо періоду за який вона підлягає сплаті.

48. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 18 липня 2018 року (справа № 825/325/16).

49. Крім цього, судами встановлено, що в листі від 04 березня 2019 № 1232/Б/16-31-05-54 Головним управлінням ДФС у Полтавській області зауважено про перебування Кременчуцької ОДПІ у стадії реорганізації шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Полтавській області. Враховуючи вимоги п.7 ст.4 Закону України від 15 березня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та статті 107 Цивільного кодексу України донарахування і виплата грошового забезпечення за грудень 2018 року та за період з 01.01.2019 по 18.01.2019 згідно з листами непрацездатності позивачу буде здійснено Головним управлінням ДФС у Полтавській області, як правонаступником після набуття прав і обов`язків Кременчуцької ОДПІ.

50. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими твердження відповідачів у касаційних скаргах щодо відсутності підстав для стягнення спірних сум саме з Головного управління ДФС у Полтавській області, зважаючи на припинення роботодавця позивача, тобто Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області та наявності у останньої об`єктивних обставин, що унеможливило здійснити виплату грошового забезпечення за період тимчасової непрацездатності.

51. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

VIІ. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги ОСОБА_1, Головного управління ДФС у Полтавській області та Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду