ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 441/1215/24

провадження № 61-13716св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:орган опіки та піклування Городоцької міської ради Львівського району Львівської області, Городоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Муха Марія Теодозіївна, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петришина Андрія Михайловича, на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області

від 27 травня 2024 року у складі судді Перетятько О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини загинув її цивільний чоловік - ОСОБА_2 , з яким з грудня 2016 року вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільних дітей. За час спільного проживання вони не встигли офіційно оформити сімейні стосунки.

У зв`язку із зазначеним просила суд встановити факт спільного проживання

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня

2016 року по 31 жовтня 2023 року та встановити факт батьківства померлого

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зазначала, що вказана заява подається з метою реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а також для отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з поданої заяви вбачається спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, що, в свою чергу, з урахуванням вимог частини четвертої статті 315 ЦПК України,

є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петришина А. М., залишено без задоволення.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив правильний висновок стосовно неможливості розгляду заяви ОСОБА_1

в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який може вирішуватись лише в порядку позовного провадження. Апеляційний суд послався на постанову Пленуму Верховного Суду України

від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петришин А. М., із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області

від 27 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня

2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (абзац 6

частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Петришина А. М., на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 12 вересня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи № 441/1215/24 із Городоцького районного суду Львівської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Петришина А. М., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі, вказавши на наявність спору про право.

Зазначає, що єдиним можливим порядком встановлення факту проживання однією сім`єю з військовослужбовцем з метою отримання одноразової грошової допомоги або взагалі з іншою метою, є саме звернення до суду цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, оскільки іншого порядку законодавством не передбачено.

Крім того, судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про наявність спору про право, оскільки суди у змісті оскаржуваних судових рішень не зазначили, між ким існує спір, зокрема не встановили коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 , а також не вказали, яким чином встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства вливатиме на права можливих спадкоємців.

У зв`язку із вказаним, представник ОСОБА_1 - адвокат Петришин А. М., вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку стосовно того, що заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства має розглядатись не в порядку окремого провадження, а в порядку позовного провадження.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2024 року до Городоцького районного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства.

Вказана заява подана до суду в порядку окремого провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Петришина Андрія Михайловича, підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується

в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних юридичних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд. Зокрема,

у пункті 5 частини першої цієї статті зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У частині другій статті 315 ЦПК вказано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини (пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року

№ 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує,

а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) як заінтересовані особи.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та встановлення факту батьківства.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини загинув її цивільний чоловік - ОСОБА_2 , з яким вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільних дітей. За час спільного проживання не встигли офіційно оформити сімейні стосунки.

У зв`язку із зазначеним просила встановити факт спільного проживання

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня

2016 року по 31 жовтня 2023 року та встановити факт батьківства померлого

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зазначала, що вказана заява подається з метою реалізації права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , а також для отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема,

у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право суди попередніх інстанцій не встановили, між ким саме існує спір про право. Отже, такі висновки судів є передчасними.

Крім того, суди не зазначили, хто є спадкоємцями у порядку, передбаченому нормами ЦК України, які б оспорювали право ОСОБА_1 на прийняття спадщини.

Апеляційний суд у порушення вимог статей 367 382 ЦПК України на викладене уваги не звернув і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Саме по собі зазначення у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення у якості підстави для звернення до суду в порядку окремого провадження те, що остання подається, зокрема, з метою реалізації права на спадщину, не підтверджує наявність спору про право.

Схожого за своїм змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові

від 22 травня 2024 року у справі № 127/3108/23 (провадження № 61-1391св24).

Доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 406 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 401 402 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петришина Андрія Михайловича, задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 27 травня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець