Постанова

Іменем України

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 441/322/23

провадження № 61-14249св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - філія «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»,

треті особи: Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 березня 2024 року у складі судді Перетятько О. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до філії «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - філія ДП «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП) про визнання незаконним та скасування наказу голови ліквідаційної комісії ДП «Рава-Руське лісове господарство» від 09 січня 2023 року № 08-к «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлення на посаді головного лісничого, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 працює головним лісничим ДП «Рава-Руське лісове господарство».

Наказом відповідача від 09 січня 2023 року № 08-к його звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства в результаті реорганізації. Про наступне вивільнення працівників 09 січня 2023 року його було попереджено 09 листопада 2022 року. 09 січня 2023 року він у першій половині дня перебував на роботі, а у другий половині дня звернувся до сімейного лікаря через погане самопочуття, що підтверджено довідкою сімейного лікаря від 09 січня 2023 року, наступного дня був госпіталізований до медичного закладу, де проходив лікування до 20 січня 2023 року. Після виходу на роботу 23 січня 2023 року отримав наказ про звільнення від 09 січня 2023 року № 08-к на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з припиненням підприємства в результаті реорганізації.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч вимогам частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України йому не було запропоновано вакансій, що були наявні у ДП «Рава-Руське лісове господарство» та ДП «Ліси України» як на день повідомлення про майбутнє вивільнення, так і впродовж періоду до 09 січня 2023 року. Також усупереч частині третій статті 40 КЗпП України відповідач видав наказ про звільнення в період тимчасової непрацездатності позивача. Приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення, відповідач не звертався за погодженням до Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Позивач посилався на порушення відповідачем норм частини першої статті 47 КЗпП України щодо проведення повного розрахунку при звільненні. Також зазначав, що неправомірними діями відповідача йому було задано моральної шкоди, яку оцінив у 80 000,00 грн.

На підставі наведеного просив його позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 14 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Наказ голови ліквідаційної комісії ДП «Рава-Руське лісове господарство»

від 09 січня 2023 року № 08-к «Про звільнення ОСОБА_1 , головного лісничого у зв`язку з припиненням підприємства в результаті реорганізації, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України» визнано незаконним та скасовано.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лісничого філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» з 09 січня 2023 року.

Стягнено з філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 січня 2023 року до 14 березня 2024 року у розмірі 917 824,32 грн, відрахувавши з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення з філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» в користь

ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу звернено до негайного виконання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем установленого законом порядку звільнення позивача з роботи та як наслідок - незаконність такого звільнення, що відповідно до частин першої і другої статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення його на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким провадження у справі закрито.

Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що, розглядаючи справу і вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач пред`явив позов до філії підприємства, яке відповідно до статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а отже, не наділене цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може бути стороною у цивільному процесі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 14 березня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19 квітня

2022 року у справі № 400/3989/19, від 29 червня 2021 року у справі

№ 460/2903/20, від 14 грудня 2020 року у справі № 826/17787/14, від 09 липня 2020 року у справі № 2040/5355/18, від 26 серпня 2020 року у справі

№ 500/2972/17, від 23 червня 2020 року у справі № 540/2269/18,

від 30 вересня 2019 року у справі № 140/72/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 працював у лісовому господарстві з 1983 року, зокрема на посаді головного лісничого ДП «Рава-Руське лісове господарство» з 25 лютого 2021 року, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Наказом від 04 листопада 2022 № 972 Державного агентства лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство) вирішено припинити ДП «Рава-Руське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом Держлісагентство Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства ДП «Рава-Руське лісове господарство» від 08 листопада 2022 року № 218 «Про припинення Державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», та затвердження складу Комісії з припинення» припинено Державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство», шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», утворено комісію з припинення та вирішено вжити усіх заходів, передбачених наказом Державного лісового агентства України від 04 листопада 2022 року № 972.

На виконання цих наказів та наказу ДП «Рава-Руське лісове господарство» від 08 листопада 2022 року № 219 «Про скорочення штату працівників ДП «Рава-Руське лісове господарство» 09 листопада 2022 року ОСОБА_1 ознайомлено з повідомленням від 08 листопада 2022 року про те, що трудові відносини з ним можуть бути припинені з 09 січня 2023 року у зв`язку із скороченнням штату працівників, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Наказом від 09 січня 2023 року № 08-к ОСОБА_1 звільнений з посади головного лісничого ДП «Рава-Руське лісове господарство» у зв`язку із припиненням підприємства у результаті реорганізації, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Наведеному відповідають і норми статті 80 ЦК України, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зроблено такий висновок: «Довіреність керівника відокремленого підрозділу має комплексний характер. Від імені юридичних осіб має право виступати тільки керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже поміж керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила. Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору».

Із матеріалів справи відомо, що ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 25 серпня 2023 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 замінено первісного відповідача - ДП «Рава-Руське лісове господарство» на філію ДП «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Апеляційний суд установив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником ДП «Рава-Руське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Відповідно до Положення про філію «Рава-Руське лісове господарство» ДП «Ліси України» філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який не має статусу юридичної особи.

Відомостей про наявність у неї статусу юридичної особи немає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому апеляційний суд звернув увагу на те, що розгляду в суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, провадження № 14-399цс18).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть бути стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем є філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, правильно врахував, що позивач пред`явив позов до філії підприємства, яка відповідно до статті 95 ЦК України не є юридичною особою, а отже, не наділена цивільно-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може бути стороною у цивільному процесі.

Переглянувши в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, то касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки підстав для його скасування немає.

Щодо судових витрат

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська