Постанова
Іменем України
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 442/2277/22
провадження № 61-532св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» Дрогобицького РВ Дрогобицького району, Акціонерне товариство «Львівгаз» Дрогобицьке відділення, Комунальне підприємство «Комунальник» Дрогобицької міської ради, Комунальне підприємство «ЖЕО», Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» Дрогобицький район електричних мереж, Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 серпня 2022 року у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» Дрогобицького РВ Дрогобицького району (далі - ТОВ «Львівгаззбут»), Акціонерного товариства «Львівгаз» Дрогобицьке відділення (далі - АТ «Львівгаз»), Комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради (далі - КП «Комунальник»), Комунального підприємства «Управитель «ЖЕО» (далі - КП «Управитель «ЖЕО»), Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» Дрогобицький район електричних мереж (далі - ПАТ «Львівобленерго»), Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради (далі - КП «Дрогобичводоканал») про поділ квартири, встановлення порядку користування квартирою та зобов`язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 30 травня 2006 року, яке видане комісією з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками даної квартири, власність - спільна сумісна.
Згідно з технічним паспортом на приватизовану квартиру № 36 загальна площа квартири - 64,5 кв. м, житлова площа - три кімнати по 18,5; 13,7; 9,4 кв. м, отже, житлова площа становить 41,6 кв. м.
Позивач ОСОБА_1 займає середню по площі кімнату, що в процентному відношенні становить 13,7/41,6 = 0,329326923, тобто займає дещо меншу площу ніж 1/3 частка від житлової площі даної квартири.
Певний порядок користування квартирою уже склався, позивач користується кімнатою площею 13,7 кв. м. Цей порядок закріпився шляхом усних домовленостей. Підстав для зміни такого порядку позивач не вбачає.
Співвласники не можуть погодити добровільно порядок користування квартирою та її утримання.
Позивач просила:
здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 , що перебуває у спільній сумісній власності, на частки:
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 ідеальну частку квартири;
за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - право власності по 1/3 ідеальній частці квартири;
встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 :
визнати за ОСОБА_1 право користування кімнатою площею 13,7 кв. м,
кімнати площею 18,5 та 9,4 кв. м залишити у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
приміщення загального користування залишити у спільному користуванні;
здійснити поділ особових рахунків за комунальні послуги, зобов`язавши відповідачів:
КП «Комунальник», КП «Управитель «ЖЕО», відкрити особові рахунки на ім`я ОСОБА_1 з нарахуванням на них сум за надані послуги відповідно до умов чинного законодавства, а саме, в розмірі 1/3 частки нарахувань по оплаті послуг за квартиру в цілому;
TOB «Львівгаззбут»; AT «Львівгаз»; ПАТ «Львівобленерго», КП «Дрогобичводоканал» відкрити особові рахунки на ім`я ОСОБА_1 з нарахуванням на них сум за надані житлово-комунальні послуги відповідно до умов чинного законодавства, а саме, в розмірі 1/3 частки нарахувань по оплаті послуг за квартиру в цілому (до встановлення приладів обліку по цьому рахунку відповідно до чинного законодавства).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, позов задоволено частково.
Змінено право власності на квартиру АДРЕСА_1 зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 - за кожним по 1/3 ідеальній частині, припинивши право спільної сумісної власності на квартиру.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 992,40 грн судового збору в дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
виходячи з рівності часток та враховуючи, що співвласників майна троє, їхні частки не визначені, що перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися своєю власністю, наявні підстави для задоволення вимог позивача та визначення, що співвласникам спірної квартири належить по 1/3 ідеальній частині квартири;
суду не надано варіантів встановлення порядку користування квартирою, запропонованих відповідним фахівцем, який має спеціальні знання. Учасниками судового розгляду не заявлялись клопотання щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи з метою відповідності площі вказаної кімнати розміру частки позивача у спільній сумісній власності;
порядок розподілу витрат на утримання квартири та житлово-комунальні послуги, за умови, що у квартирі мешкає декілька користувачів, та при наявності спору з цього питання, визначений Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572. У разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала витрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частина друга статті 16 ЦК України);
доводи позивача про порушення її права не доведені, відтак є припущенням;
позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством не передбачено проведення поділу особових рахунків за комунальні послуги або ж відкриття декількох особових рахунків в одному житлі, отже, ці позовні вимоги не можуть бути задоволені. Більше того, за законом суд не наділений правом проводити поділ особових рахунків за комунальні послуги.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , у якій просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 1 грудня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивач хотіла закріпити за собою кімнату площею 13,7 кв. м, що у відношенні до загальної житлової площі квартири становить 13,7/41,6 = 0,329326923, тобто закріпити меншу площу, ніж її ідеальна частка 1/3=0,33. Це її право вимагати дещо меншу площу, виходячи з принципу диспозитивності, вільного розпоряджання матеріальними та процесуальними правами. Вона виходила з того, що у цій кімнаті уже живе і усвідомлює, що в квартирі немає кімнати, яка б мала площу, відношення якої до загальної житлової площі складало б рівно 0,33;
посилання судів на те, що в позовній заяві не вказано варіантів поділу, на заявлено клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи є безпідставними;
позивач просила встановити порядок користування без поділу майна в натурі. Суд апеляційної інстанції ототожнив принципово різні юридичні дії. Порядок користування квартирою не призводить до виділу в натурі майна і не призводить до виникнення нового об`єкта права власності;
суди першої та апеляційної інстанції невірно застосували норму статті 358 360 540 ЦК України;
суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 405/3475/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15;
без оформлення особового рахунку окремо на себе позивач не зможе виконати своє зобов`язання по оплаті, оскільки законодавством не передбачено оформлення факту передачі коштів між співвласниками на оплату житлово-комунальних послуг. Як наслідок, той з співвласників, хто вніс їхні спільні кошти у касу банку, зараховує виключно на свою користь. І якщо позивач надасть кошти відповідачам, то ще не факт, що вони їх використають на оплату;
необхідно розрізняти примусове стягнення боргу з урахуванням норм про солідарну відповідальність і виконання обов`язку щодо добровільної сплати;
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо позовних вимог про поділ рахунків).
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Позиція інших учасників справи
У березні 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просять залишити без задоволення касаційну скаргу, оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
відповідно до матеріалів справи та пояснень сторін, між співвласниками відсутній спір щодо користування кімнатами у квартирі АДРЕСА_1 , в якій є три житлові кімнати. У позові, у апеляційній та у касаційній скаргах позивач ОСОБА_1 неодноразово зазначала, що вона фактично користується кімнатою площею 13,7 кв. м у спірній квартирі, яку і просить передати їй у користування. Однак, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не заперечують щодо користування позивачем вказаною кімнатою, оскільки вони займають інші кімнати. Тому позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 права користування кімнатою 13,7 кв. м є необґрунтованою. Отже, запропонований ОСОБА_1 порядок користування кімнатами у квартирі між співвласниками вже давно встановлений, проте, позивач хоче, щоб цей порядок був затверджений судом;
позовні вимоги, і відповідно й доводи касаційної скарги, не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством не передбачено проведення поділу особових рахунків за комунальні послуги або ж відкриття декількох особових рахунків в одному житлі, відтак не можуть бути задоволені. Більше того, за законом суд не наділений правом проводити поділ особових рахунків за комунальні послуги;
рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 лютого 2022 року у справі № 442/4380/21, яке залишене без змін Львівським апеляційним судом від 03 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 15 958,81 грн витрат з оплати житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 , 908,00 грн судового збору та 8 500 грн на правничу допомогу, а всього разом - 25 366,81 грн. У зв`язку з чим, у виконавчій службі перебуває виконавчий лист, виданий 07 грудня 2022 року, на підставі якого на майно ОСОБА_1 накладено арешт.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 442/2277/22, витребувано справу з суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали цивільної справи № 442/2277/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року відзив ПрАТ «Львівобленерго» повернуто без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 405/3475/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15 та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) серія ЯЯЯ № 563140 від 30 травня 2006 року, виданого комісією з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради.
Іншими співвласниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до технічного паспорта вказана квартира складається з трьох житлових кімнат: 18,5 кв. м, 13,7 кв. м і 9,4 кв. м, житловою площею 41,6 кв. м, кухні, ванної кімнати та коридору. Загальна площа квартири становить 64,5 кв. м.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Статтями 317 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У врегулюванні відносин щодо порядку користування квартирою первинне значення має домовленість учасників цих правовідносин. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном, такий порядок користування може встановити суд.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У справі, що переглядається:
суди встановили, що позивач та відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 ;
відповідно до технічного паспорту спірна квартира складається з трьох ізольованих житлових кімнат площею 18,5 кв. м, 13,7 кв .м і 9,4 кв. м, загальною площею 64.5 кв. м, кухні, ванної кімнати, вбиральні, коридору, вбудованої шафи, коридору, двох балконів;
позивач зазначає, що вона фактично займає кімнату площею 13,7 кв. м, що не заперечується відповідачами;
оскільки між сторонами існує домовленість щодо порядку користування спірною квартирою, а рішення суду не може підмінити собою домовленість співвласників квартири, суди зробили вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визначення порядку користування спірною квартирою.
Відмова суду у встановленні порядку користування спільною власністю не позбавляє ОСОБА_1 її права володіння та користування своєю власністю.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 405/3475/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, оскільки у цих справа предметом позову є здійснення права спільної часткової власності, а в справі, що переглядається позов подано про здійснення права спільної сумісної власності.
Щодо позовних вимог про поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг, колегія судів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що цей спір не підлягає розгляду в судовому порядку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 756/9713/16-ц (провадження № 61-18591св18).
Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Згідно зі статтею 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 179 Житлового кодексу України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 14 січня 2009 року) передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати.
Отже, безпідставними є доводи позивача стосовно того, що без оформлення особового рахунку окремо на себе позивач не зможе виконати своє зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції зробили вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог про здійснення поділу особових рахунків за комунальні послуги та зобов`язання відкрити особові рахунки на ім`я позивача.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 серпня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаззбут» Дрогобицького РВ Дрогобицького району, Акціонерного товариства «Львівгаз» Дрогобицьке відділення, Комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради, Комунального підприємства «ЖЕО», Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» Дрогобицький район електричних мереж, Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради про встановлення порядку користування квартирою та зобов`язання до вчинення дій залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук