Постанова

Іменем України

31 липня 2023 року

м. Київ

справа № 442/2393/22

провадження № 61-3431св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В. Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року у складі судді Курус Р. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що тривалий час працювала директором Грушівської гімназії Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області. Наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 29 червня 2021 року № 11-КА вона була звільнена з посади директора Грушівської гімназії з 30 червня 2021 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Вказаний наказ отримала лише 08 квітня 2022 року у відповідь на адвокатський запит свого адвоката - Гирича О. В. , іншим способом їй цей наказ не вручали.

Вважала наказ про своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає приписам законодавства України. Звертала увагу на те, що наказ повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП України. Наказ може бути складений у довільній формі або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстата України від 05 грудня 2008 року № 489. Роботодавець зобов`язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу.

Проте, вказувала, що наведені вимоги роботодавцем виконано не було.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і З статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Вважала, що її звільнено незаконно, оскільки трудові відносини з нею не були оформлені на строковій основі, а роботодавець звільнив її із займаної посади з порушенням трудового законодавства та за відсутності правових підстав.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 29 червня 2021 року № 11-КА про її звільнення; поновити її на посаді директора Грушівської гімназії Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області; стягнути з відділу освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося у відповідності з нормами КЗпП України. ОСОБА_1 була обізнана про те, що працює за строковим трудовим договором, який було укладено на виконання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», а саме до 01 липня 2020 року роботодавець видав наказ про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та виявив намір укласти з нею трудовий договір строком на один рік, після закінчення строку якого її було звільнено. Суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 308/8168/15-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належну правову оцінку тій обставині, що з нею не було укладено письмового строкового договору, тому, вважає, що вона працювала на безстроковій основі.

Вказувала, що на неї не поширюється стаття 25 Закону України «Про освіту», оскільки вона займала посаду керівника закладу освіти, а не педагогічного працівника. Тому, вважає, що суд апеляційної інстанції помилково врахував відповідний правовий висновок Верховного Суду України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року Відділ освіти, культури, молоді та спорту Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що її доводи є безпідставними, її звільнення відбулося законно, відповідно до норм КЗпП України, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

26 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 308/8168/15-ц, що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому (зокрема) строк його дії можуть встановлюватися угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади було проведено відповідно до норм трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що з ОСОБА_1 не було укладено письмового трудового договору не спростовують правильність оскаржуваних судових рішень та не впливають на їх законність.

Судами правильно встановлено, що про укладення між сторонами строкового договору свідчать заява ОСОБА_1 від 27 травня 2020 року, у якій вона зазначила, що не заперечує на продовження трудових відносин на умовах строкового договору на один рік, шляхом переведення із збереженням посади, обсягу роботи та наказ відповідача «Про укладення строкового трудового договору» від 12 червня 2020 року № 23, при цьому підставою для видачі цього наказу була саме заява ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, також правильно вказав, що позивач після надання згоди на укладення строкового трудового договору, протягом строку дії такого, не оскаржувала його з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним цей договір чи його окремі пункти та не ініціювала внесення змін і доповнень до даного строкового трудового договору.

Посилання заявника на те, що на неї не поширювалася стаття 25 Закону України «Про освіту», є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 3 частини другої статті 25 цього Закону засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), зокрема, розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Верховний Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 , вказуючи на порушення, на її думку, при оформленні з неї трудових відносин за строковим трудовим договором (а саме неоформлення його в письмовому вигляді), взагалі не наводить доводів щодо порушень роботодавцем норм КЗпП України саме у процесі її звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник