ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 442/4261/15-а
адміністративне провадження № К/9901/2369/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.08.2019 (головуючий суддя: Герасимків Л.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Матковська З.М., судді: Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі №442/4261/15-а за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив:
визнати протиправним і скасувати рішення 60 сесії шостого скликання Дрогобицької міської Ради Львівської області № 1587 від 17.04.2015 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , проживаючому на АДРЕСА_1 , на земельну ділянку площею 651 кв. м. на АДРЕСА_2 для ведення садівництва у зв`язку з невідповідністю розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів (земельна ділянка не є вільною із числа земель міськземфонду, оскільки згідно пункту 3.12 рішення сесії від 29.10.2014 за № 1411 передана безоплатно у власність іншій особі);
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зволікання у розгляді у передбачений законом строк та спосіб його заяв (клопотань) від 28.12.2011, від 11.04.2013, від 22.08.2014 та від 20.10.2014, адресованих до Дрогобицької міської ради з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, що мала місце у період з 09.03.2015 до 17.04.2015, після скасування у судовому порядку пункту 2.2. рішення чергової сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області №1418 від 07.11.2014 «Про відмову в передачі в оренду земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»;
зобов`язати Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно, виключно у строк та спосіб, передбачений відповідним законом, розглянути на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради його заяву (клопотання) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651кв. метр, яка знаходиться у АДРЕСА_2 цільове призначення якої для ведення садівництва.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Обставини справи свідчать, що починаючи з 28.12.2011 позивач неодноразово (11.04.2013, 22.08.2014, 20.10.2014) звертався із письмовими заявами до Дрогобицької міської ради Львівської області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва.
07.11.2014 Дрогобицькою міською радою прийнято рішення №1418 «Про відмову в передачі в оренду земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Позивач оскаржив зазначене рішення органу місцевого самоврядування в судовому порядку.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2015 у справі №442/86/15-а, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено:
визнано протиправним і скасовано пункт 2.2 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області №1418 від 07.11.2014 «Про відмову в передачі в оренду земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», згідно якого Дрогобицькою міською радою - ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва;
зобов`язано Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно, виключно у строк та спосіб, передбачений відповідним законом, розглянути на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва;
визнано протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо зволікання у розгляді у передбачений законом строк та спосіб заяв (клопотань) ОСОБА_1 від 28.12.2011, від 11.04.2013, від 22.08.2014 та від 20.10.2014, адресованих до Дрогобицької міської ради з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
На виконання зазначеного судового рішення у справі №442/86/15-а відповідач 17.04.2015 прийняв рішення №1587 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». В якості підстав для відмови відповідач послався на невідповідність розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів, а саме: (земельна ділянка не є вільною із числа земель міськземфонду, оскільки згідно із пунктом 3.12. рішення сесії від 29.10.2014 №1411 передана безоплатно у власність іншій особі).
Про зазначене рішення позивача повідомлено листом від 27.05.2015.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог стверджує, що маючи намір отримати у власність земельну ділянку, позивач починаючи із грудня 2011 року неодноразово звертався до Дрогобицької міської ради із відповідними заявами, проте відповідач у належний спосіб на них не відреагував. Лише після чергового звернення до відповідача щодо стану розгляду поданих раніше ним клопотань з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність на адресу позивача надійшло рішення Дрогобицької міської ради Львівської області №1418 від 07.11.2014 про відмову у наданні дозволу. Зазначене рішення органу місцевого самоврядування було оскаржено в судовому порядку, за наслідками якого скасовано. Судовим рішенням у справі №442/86/15-а також було визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано Дрогобицьку міську раду на черговій сесії розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність. Проте, за твердженнями позивача, відповідач належним чином не виконав судове рішення, оскільки всупереч вказівки суду розглянути клопотання позивача на черговій сесії ради, орган місцевого самоврядування на найближчу сесію зазначене питання не виніс. Розгляд питання відбувся на одній із наступних сесій, та не на користь позивача (рішенням від 17.04.2015 №1587 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою). За наведених вище обставин, позивач вважає, що відповідач своїми діями перешкоджає в реалізації його конституційного права на отримання у власність земельної ділянки для ведення садівництва.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Третя особа подала заперечення на позов. Наполягає на законності та обґрунтованості рішення відповідача.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувана відмова ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки передача бажаної земельної ділянки у власність іншій особі унеможливлює реалізацію позивачем права на її отримання в межах визначеної земельним законодавством процедури безоплатної приватизації землі. Суди констатували, що рішенням сесії від 29.10.2014 №1411, спірну земельну ділянку було передано безоплатно у власність ОСОБА_2 і зазначене рішення, на момент прийняття оскарженого у цій справі рішення №1587 від 17.04.2015, було чинним.
Вирішуючи питання прийнятності вимоги позивача про визнання протиправної бездіяльності органу влади щодо зволікань у розгляді в період з 09.03.2015 до 17.04.2015, після скасування у судовому порядку пункту 2.2. рішення ради №1418 від 07.11.2014, заяв від 28.12.2011, від 11.04.2013, від 22.08.2014 та від 20.10.2014, адресованих до Дрогобицької міської ради, з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва, суди обох інстанцій виходили з того, що такі звернення були предметом дослідження у справі №442/86/15-а, і є вирішеними.
Також, в контексті наведеної вище вимоги, суди зазначили, що позивач вправі був звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю щодо виконання судового рішення.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України. Зазначає, що рішення від 29.10.2014 №1411 про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , на яке послався відповідач в оскаржуваній відмові, скасоване в судовому порядку (справа №442/6757/16-ц), а отже таке не породжує правових наслідків. Відтак, зважаючи на скасування зазначеного рішення ради, позивач вважає, що оскаржувана відмова обумовлена формальною, а не законною підставою.
Також скаржник посилається на зловживання з боку відповідача щодо своєчасного виконання ним судового рішення у адміністративній справі №442/86/15-а, зокрема, розглянути на черговій сесії ради питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність. В контексті цих доводів, скаржник стверджує, що відповідач протягом тривалого часу (з 09.03.2015 по 17.04.2015), незважаючи на те, що у цей час відбувалися чергові та позачергові сесії ради, навмисно не виносив порушене позивачем земельне питання на розгляд сесії, і лише 17.04.2015 розглянув клопотання та прийняв рішення про відмову в його задоволенні.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому, з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що на момент прийняття у цій справі оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка перебувала у власності третьої особи, що унеможливило право органу місцевого самоврядування розпоряджатися такою.
Третя особа правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно із статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 цього ж Закону).
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Положеннями статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, законодавцем чітко окреслено, що питання відведення земельних ділянок вирішується повноважним органом місцевого самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, які з питань відведення земельних ділянок скликається в міру необхідності, але не рідше ніж один раз на місяць. Результат розгляду земельного питання оформлюється розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення відповідної ради.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2015 №442/86/15-а позов ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено, зокрема, зобов`язано Дрогобицьку міську раду Львівської області повторно, виключно у строк та спосіб, передбачений відповідним законом, розглянути на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва.
Відповідно до інформації, зазначеній у виконавчому листі, виданому у справі №442/86/15-а, постанова Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2015 набрала законної сили 09.02.2015.
В силу частини другої статті 14 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
За цим судовим рішенням розпочате примусове виконання у межах виконавчого провадження ВП №46702303. Згідно із інформацією, зазначеною у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2015, боржнику встановлений строк для добровільного виконання до 09.03.2015.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що судове рішення у справі №442/86/15-а виконане відповідачем 17.04.2015 шляхом прийняття рішення №1587 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Позивач, серед іншого, заявив у цій справі вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо зволікання у розгляді, у передбачений законом строк та спосіб, його заяв (клопотань) від 28.12.2011, від 11.04.2013, від 22.08.2014 та від 20.10.2014, адресованих до Дрогобицької міської ради з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, що мала місце у період з 09.03.2015 до 17.04.2015, після скасування у судовому порядку пункту 2.2. рішення чергової сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області №1418 від 07.11.2014 «Про відмову в передачі в оренду земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Отже, фактично заявлена вимога направлена на встановлення факту бездіяльності відповідача з виконання судового рішення у справі №442/86/15-а у період з 09.03.2015 по 17.04.2015.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адмінсудами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню лише в разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе лише у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, на момент набрання законної сили постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.01.2015 №442/86/15-а, було закріплено у частині дев`ятій статті 257 КАС України, яка передбачала, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Аналогічна за змістом норма наразі міститься у частині першій статті 383 КАС України.
Указані правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення у справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
За наведених вище мотивів, колегія суддів не погоджується із доводами скаржника про те, що ініціювання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом особи, на користь якої ухвалено рішення, і є альтернатива порушити окреме судове провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, суди обох інстанцій, приймаючи рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги, допустили порушення норм процесуального права.
Надаючи правову оцінку законності рішення відповідача №1587 від 17.04.2015 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», колегія суддів зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
У частині третій статті 71 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до пунктів «а» та «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).
Пунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що до повноважень сільських, селищних, міських рад належить передача вільних земельних ділянок комунальної форми власності, які перебувають у розпорядженні органу місцевого самоврядування.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлені статтею 116 ЗК України.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Зміст наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок у власність, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів вказаної процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Водночас, колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам стосується вільних земельних ділянок комунальної чи державної форми власності, які перебувають у розпорядженні органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав, що спірна земельна ділянка не є вільною із числа земель міськземфонду, оскільки згідно із пунктом 3.12. рішення сесії від 29.10.2014 №1411 передана безоплатно у власність ОСОБА_2 .
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).
Частиною першою статті 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Отже, передача земельної ділянки у приватну власність унеможливлює завершення процедури безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, що встановлена статтею 118 КАС України. З моменту прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки у власність зацікавленої особи, така земельна ділянка не належить до комунальної форми власності, та, відповідно, цей орган не має право нею розпоряджатися.
Колегія суддів враховує, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 у справі №442/6757/16-ц, яке набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного суду від 16.04.2019, визнано протиправним і скасовано рішення сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 29.10.2014 №1411 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині винесення пунктів 2 та 2.12 рішення про затвердження матеріалів з виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі безоплатно у власність громадянам ОСОБА_2 , яка проживає на АДРЕСА_3 , земельної ділянки, площею 651 кв.м., по АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 , кадастровий номер 4610600000:01:043:0175 для ведення садівництва.
Проте, скасування зазначеного рішення в судовому порядку не впливає на результат розгляду цієї справи, оскільки на момент прийняття оскаржуваного у цій справі рішення від 17.04.2015 №1587, рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність третьої особи спірної земельної було чинним.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення відповідача від 17.04.2015 №1587 «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За правилами, встановленими частиною першою статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Отже, приймаючи до уваги те, що у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій помилковими є лише частина висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення про закриття провадження у справі. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими та не підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 345 350 354 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі №442/4261/15-а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Дрогобицької міської ради Львівської області щодо зволікання у розгляді в передбачений законом строк та спосіб заяв (клопотань) ОСОБА_1 від 28.12.2011, від 11.04.2013, від 22.08.2014 та від 20.10.2014, адресованих до Дрогобицької міської ради з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_2 для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, що мала місце у період з 09.03.2015 до 17.04.2015, після скасування у судовому порядку пункту 2.2. рішення чергової сесії шостого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області №1418 від 07.11.2014 «Про відмову в передачі в оренду земельної ділянки та у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та у цій частині ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.
В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.08.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі №442/4261/15-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа