ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
м. Київ
справа №442/5271/17
адміністративне провадження №К/9901/29344/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 442/5271/17
за позовом ОСОБА_1 до Болехівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Гончарик», про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2018, постановлену у складі судді Гарасимків Л.І. та
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Затолочного В.С., Матковської З.М. -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 21.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 34582407 від 03.04.2017 за ТОВ «Гончарик», на нежитлове приміщення (позначене на плані літерою «Л-1») загальною площею 24,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 421982146106;
скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 19770621 за ТОВ «Гончарик», на нежитлове приміщення (позначене на плані літерою «Л-1») загальною площею 24,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 421982146106.
Позов обґрунтовано тим, що державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно була проведена неправомірно, без достатніх на те підстав, оскільки для цього ТОВ «Гончарик» не були надані документи про прийняття об`єкта в експлуатацію в установленому законом порядку. При цьому, ОСОБА_1 вказав на те, що земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно щодо державної реєстрації на яке виник спір, належить йому на праві оренди.
2. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 10.12.2018 на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрив провадження за вказаним вище позовом.
3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.07.2019 скасував ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2018, а провадження у цій справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
4. 22.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 31.01.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, якому на праві користування належить земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Предметом спору в даній справі є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34582407 від 03.04.2017, за ТОВ «Гончарик», на нежитлове приміщення (позначене на плані літ. «Л-І») загальною площею 24,6 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 421982146106 та запис про державну реєстрацію права власності № 19770621, за ТОВ «Гончарик», на нежитлове приміщення (позначене на плані літ. «Л-1») загальною площею 24,6 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 421982146106.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі, виходив із того, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки у позивача є намір захистити свій майновий інтерес, обумовлений порушенням приватного права на користування земельною ділянкою.
8. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі погодився із висновками суду першої інстанції про те, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги незгодою з правомірністю набуття третьою особою у справі - ТОВ «Гончарик» права власності на нежитлове приміщення, що стало підставою для оскарження дій державного реєстратора при прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.
Разом з цим, Восьмий апеляційний адміністративний суд вказав на те, що суд першої інстанції розглянув дану справу з порушенням правил предметної юрисдикції та відповідно до статті 20 КАС України не звернув увагу, що дана справа підсудна окружному адміністративному суду, що стало підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
9. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що цю справу належить розглядати за правилами КАС України, оскільки предметом перевірки в цій справі є виключно дотримання державним реєстратором (як суб`єктом владних повноважень) під час виконання покладених на нього законом публічно-владних управлінських функцій та установленого законом порядку прийняття рішень та вчинення реєстраційних дій.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим та належить до юрисдикції господарських судів.
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX )] , колегія суддів виходить із такого.
12. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
14. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
14. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
15. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
18. Разом з цим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
19. Так, при визначенні юрисдикційності спору суд повинен враховувати зміст (суть) спірних правовідносин. При вирішенні питання щодо компетенції суду слід врахувати критерій суб`єктного складу спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, із яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.
20. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
21. Крім того, у постанові від 16.01.2019 у справі 815/1121/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.
22. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги незгодою з правомірністю набуття третьою особою у справі - ТОВ «Гончарик» права власності на нежитлові приміщення, що стало підставою для оскарження дій державного реєстратора при прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.
23. Таким чином, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третьою особою у справі права власності на об`єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно. Тобто, предметом розгляду в даній справі є законність набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
24. Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.
25. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
26. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
27. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29.01.2019 у справі №813/1321/17, від 29.05.2019 у справі №815/4063/15.
28. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків про те, що дану справу не належить розглядати за правилами КАС України.
29. При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції розглянув дану справу з порушенням правил предметної юрисдикції, встановленої статтею 20 КАС України.
30. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оспорюваної постанови і погоджується з його висновками у справі про скасування ухвали суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
32. Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №442/5271/17 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик,
Судді Верховного Суду