ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 442/6675/15-ц

провадження № 61-1850св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилалось на те, що відповідно до укладеної 27 грудня 2007 року кредитної угоди № E/V 3504 того ж дня сторони уклали договір про видачу траншу № E/V 3504/1, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10 000 доларів США, який зобов`язалась повернути до 27 грудня 2012 року, сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими договорами. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитною угодою позичальник на 17 липня 2015 року мала заборгованість у розмірі 20437,62 доларів США, яка складалася із:

- 6 371,53 доларів США заборгованості за кредитом;

- 6 124,89 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом;

- 218,09 доларів США заборгованості за пенею та комісією;

-6 739,06 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором;

- 11,37 доларів США штрафу ( фіксована частина)

- 972,68 доларів США штрафу ( процентна складова).

Згідно з п. 3.1 кредитної угоди на забезпечення виконання позичальником цього договору з ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначив про рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2011 року, яким стягнена заборгованість за цим кредитним договором, яка не сплачена.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Заборгованість по кредиту зростала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитною угодою відповідачі на 17 липня 2015 року мають заборгованість у сумі 19 453,57 доларів США, яка складається з; 6 371,53 доларів США - заборгованості за кредитом; 6 124,89 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитом; 218,09 доларів США - заборгованості з комісії за користуванням кредитом; 6 739,06 доларів США - пені за невиконання зобов`язань за договором. Розмір заборгованості, про стягнення якої поданий цей позов, позивач визначив як різницю між вказаною сумою та сумо, стягненою рішенням суду, і така різниця становить 12 702,15 доларів США. Крім того, позивач вважає, що стягненню з відповідачів підлягає штраф (фіксована частина) у розмірі 11,37 доларів США та 635,11 доларів США штрафу (процентна складова).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дрогобицького міжрайонного міського суду Львівської області від 11 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції застосував наслідки спливу позовної давності згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2017 року скасовано з ухваленням нового, яким стягнено з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за процентами сумі 6 124,89 доларів США, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання за угодою в сумі 6 739,06 доларів США та відшкодовано позивачеві судові витрати у справі - по 3 843,86 грн з кожного відповідача.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з визначеного пунктом 6.8 кредитної угоди строку позовної давності тривалістю 5 років і терміном виконання зобов`язань за даним договором, встановленим до 27 грудня 2012 року, що дало підстави для висновку про звернення до суду в межах позовної давності, врахувавши, крім іншого, невиконання боржниками рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2011 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила рішення апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року скасувати та залишити в силі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2917 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає про неврахуванням судом апеляційної інстанції, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2011 року стягнено тіло кредиту з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів. Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 є майновим поручителем і відповідав за виконання зобов`язань боржника в межах вартості належного йому на праві власності торгового приміщення № НОМЕР_1 у торговій будівлі № 3 загальною площею 15,2 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 і солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя законом не передбачена. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року касаційна скарга залишена без руху в зв`язку з несплатою заявником судового збору.

Заявником у встановлений судом строк зазначений недолік усунений.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2018 році справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 20 березня 2020 року справу призначено до судового збору.

Обставини справи встановлені судами першої і апеляційної інстанцій

27 грудня 2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № E/V 3504, за якою банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 доларів США на термін до 27 грудня 2012 року, а вона зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими договором.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитною угодою № E/V 3504 від 27 грудня 2007 року укладено договір поруки з ОСОБА_2 , який зобов`язувався солідарно відповідати перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржником.

Із матеріалів справи суди встановили, що позивач свої зобов`язання виконав, надавши 10 000 доларів США за договором про видачу траншу № E/V 3504/1, натомість, ОСОБА_1 зобов`язання не виконала, що призвело до утворення заборгованості у сумі 6 751,42 доларів США, яка рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2011 року солідарно стягнена з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Постановляючи рішення, суд першої інстанції застосував частину першу статті 257 ЦК України, зазначивши, що загальна позовна давність встановлюється в три роки, тому позивач пропустив цей строк, оскільки останній платіж здійснено 25 березня 2010 року.

З цим висновком не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки, як встановив суд, кредитна угода встановлює збільшену позовну давність, що відповідає статті 259 ЦК України про письмову форму договору про збільшену позовну давність. Так, суд першої інстанції не звернув уваги на пункт 6.8 кредитної угоди, відповідно до якого позовна давність визначена тривалістю 5 років.

Проте правильність встановлення судом апеляційної інстанції збільшеної позовної давності не свідчить про законність цього судового рішення.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором стягнена у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів чи інших платежів, передбачених договором.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 2.3.9 кредитної угоди передбачено право банку стягнути кредит до настання термінів, передбачених пунктом 1.3 даної угоди, тобто до 27 грудня 2012 року. Це право позивачем використане і, звернувшись у 2011 році до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, він вимагав, крім заборгованості, що виникла, дострокового повернення суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, з чим погодився й суд, ухваливши 17 травня 2011 року у справі № 2-5072/11 рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки позивач - АТ КБ «ПриватБанк» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту з відповідачів, то з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.

За таких обставин підстави для покладення на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарного обов`язку зі сплати на користь позивача заборгованості за процентами у сумі 6 124,89 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 6 739,06 доларів США і штрафів, нарахованих після закінчення строку дії договору, відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами в сумі 6 124,89 доларів США та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором в сумі 6 739,06 доларів США.

Таким чином, доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в частині неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Проте клопотання, викладене у касаційній скарзі, про залишення в силі рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає, оскільки касаційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позову. Тому таке рішення також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 412 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми статей 1048 1049 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, а таке відповідно до статті 412 ЦПК України у тій же редакції Кодексу єпідставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених у цій справі, та часткового задоволення касаційної скарги.

Касаційний суд скасовує рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові покладаються судові витрати на позивача.

Судовий збір, сплачений відповідачем ОСОБА_1 в сумі 8 085,94 грн при поданні касаційної скарги, підлягає відшкодуванню позивачем - Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Керуючись статтями 400 412 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 8 085 (вісім тисяч вісімдесят п`ять) грн 94 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов