№ 442/8000/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 442/8000/21

провадження № 61-5437св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду

від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

2. Позов обґрунтований тим, що 27 квітня 1985 року нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який 06 листопада 2012 року рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розірвано.

3. За час шлюбу з 1988 до 2012 року вони з відповідачем побудували двоповерховий житловий будинок з цокольним поверхом, господарськими будівлями, літньою кухнею-сараєм та спорудами, що знаходиться на приватизованій земельній ділянці для обслуговування житлового будинку площею 0,057 га за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Право власності на вказаний житловий будинок та земельну ділянку площею 0,057 га, кадастровий номер 4610600000:01:044:0189 зареєстровані за нею на підставі свідоцтва від 09 серпня 2013 року серія НОМЕР_1 та свідоцтва від 13 червня 2013 року серія НОМЕР_2 .

5. 11 лютого 2014 року рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого 217,3 кв. м, житлова 94,8 кв. м, а також виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки за цією ж адресою, загальна площа якої становить 0,057 га, кадастровий номер 4610600000:01:044:0189.

6. Однак сторони не можуть досягти згоди щодо поділу та користування спільним майном. Відповідач систематично чинить їй перешкоди та не виконує обов`язків по утриманню будинку. Це призводить до численних конфліктів та судових спорів.

7. Так, у березні 2021 року вона звернулась до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів на утримання спільного майна і рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня

2021 року в справі № 442/1750/21 було стягнуто з ОСОБА_2 17 400,37 грн.

8. Оскільки спільне володіння на користування спірним житловим будинком неможливе, вважає за доцільне здійснити його поділ в натурі.

9. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила суд здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 10 червня 2022 року у позові відмовлено.

11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, виходив з того, що запропонований експертом варіант поділу житлового будинку є недоцільним і таким, що може порушувати права та інтереси ОСОБА_2 . З урахуванням інтересів відповідача щодо фактичного користування спірним будинком, яке склалося історично, варіант поділу будинку, запропонований експертом, не є найбільш наближеним до фактичного користування, зокрема, в частині користування цокольним (підвальним) приміщенням. У зв`язку із цим суд також вважав передчасними вимоги про поділ земельної ділянки, на якій розміщений спірний будинок.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Виділено ОСОБА_1 (1/2 ідеальної частки) такі приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 :

1-й поверх: частину приміщення сходової клітки літ 1-1 - 5,2 кв. м; коридор - літ.- 1-2 - 8,2 кв. м; ванну - літ. 1-3 - 3,7 кв. м; вбиральню -літ. 1-4 - 1,9 кв. м; кухню - літ. 1-5 - 11,0 кв. м; жилу кімнату - літ. 1-6 - 19,7 кв. м; жилу

кімнату - літ. 1-7 - 13,4 кв. м.

Цокольний поверх: сходову клітку - літ. І - 5,5 кв. м; кладову - літ. ІІ -

18,2 кв. м; санвузол - літ ІІІ - 4,1 кв. м; паливну - літ. IV - 4,6 кв. м; гараж - літ. V - 30,8 кв. м; кладову - літ. VI -7,0 кв. м.

Зовнішні бетонні сходи - літ. А - 13,9 кв. м.

Частину літньої кухні-сараю літ Б., зокрема приміщення сараю у правій частині будівлі по зовнішній довжині 2,60 м. ( площа забудови 11,2 кв. м)

Сходи бетонні літ. б2 - 1,2 кв. м.

Колодязь літ. К. - 8,8 кв. м.

Огорожу літ 2 - 7,5 кв. м.

Огорожу літ. 3 - 20,7 кв. м.

Ворота літ. 4 - 9,0 кв. м.

Замощення літ. І - 7,0 кв. м (частина зі спільного користування).

Виділено ОСОБА_2 (1/2 ідеальної частки) такі приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 :

1-й поверх: частину приміщення сходової клітки літ. 1-1 - 6,8 кв. м;

2-й поверх: сходову клітку - літ. 1-8 - 10,0 кв. м; коридор - літ. 1-9 - 5.5. кв. м; жилу кімнату - літ. 1-10 - 9,2 кв. м; жилу кімнату - літ. - 1-11 - 12,3 кв. м; жилу кімнату - літ. 1-12 - 18,8 кв. м; жилу кімнату - літ. 1-13 - 21,4 кв. м.

Господарські будівлі і споруди: частину літньої кухні-сараю літ. Б, зокрема приміщення літньої кухні у лівій частині будівлі по зовнішній довжині 7,36 м (площа забудови 31,9 кв. м), прибудова літ. б - 5,3 кв. м (площа забудови -

6,3 кв. м), сходи бетонні літ. б1 - 4,5 кв. м, навіс літ. Г - 15,9 кв. м, огорожа

літ. 1 - 24,7 кв. м, огорожа літ. 2 - 8,5 кв. м, ворота літ. 5 - 4,2 кв. м, замощення літ. І - 13,7 кв. м - (в тому числі частина зі спільного користування 7,0 кв. м).

Горище в будинку.

Для ізолювання виділених частин будинку співвласників зобов`язано провести ремонтно-будівельні роботи на стадії проєктного завдання.

1-й поверх.

У приміщенні сходової клітки, що позначене літ 1-1 демонтувати віконний блок; демонтувати дверний блок, що веде до приміщення коридору літ 1-2, частину дверного прорізу замурувати, в іншій частині встановити дверний блок з шириною полотна не менше 0,8 м як позначено на поверховому плані (проєктна пропозиція);

В частині приміщення сходової клітки позначеного літ 1-1 (внутрішніми розмірами 2,27х5,28) по лінії розподілу влаштувати цегляну стіну товщиною

в одну цеглу, поштукатурити, побілити з обох боків;

На місці демонтованого віконного блоку в частині, що буде виділена

ОСОБА_1 встановити новий віконний блок менших розмірів;

На місці демонтованого віконного блоку в частині, що буде виділена

ОСОБА_2 віконний проріз розширити і поглибити до рівна підлоги, встановити новий дверний блок шириною не менше 0,8 м. (ДБН В.2.2-15:2016, пункт 7.2.7);

Демонтувати частину дерев`яних сходів (три сходинки) і влаштувати забіжні сходинки;

На рівні 1-го поверху до приміщення сходової клітки літ. 1-1 прибудувати відкриті сходи і тамбур з внутрішніми розмірами 1,30х1,50 м (стадія проєктного завдання).

2-й поверх.

В приміщенні коридору літ. 1-9 демонтувати частину перегородки, влаштувати перегородку таким чином, як вказано на плані 2-го поверху на додатку № 2;

Приміщення житлової кімнати літ. 1-10 переобладнати під санвузол - (на нижньому поверсі розташований санвузол), що буде відповідати вимогам чинних норм;

Приміщення житлової кімнати літ 1-11 переобладнати під кухню - (на нижньому поверсі розташоване приміщення кухні), що буде відповідати вимогам чинних норм;

Дверний блок, що з`єднує приміщення літ 1-1 і літ 1-12 - демонтувати, проріз замурувати, стіну поштукатурити та побілити з обох боків.

Влаштувати окремий вхід з коридору до переобладнаного приміщення кухні літ 1-11: пробити дверний проріз у стіні з коридору літ 1-9 і встановити дверний блок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 47 716 грн компенсації за відхилення від реально виділених часток домоволодіння.

Припинено за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами

АДРЕСА_1 .

Встановлено для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступний порядок користування земельною ділянкою площею 570 м. кв на

АДРЕСА_1 , запропонований у висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи

від 06 серпня 2021 року № 496/2021:

Виділено у спільне користування обох співвласників ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 земельну ділянку Sсп площею 200,4 кв. м, позначену на плані на додатку № 3 таблиця № 1, за ходом годинникової стрілки (поч. т. 9) літ. 9, 15, 16, 6, 7, 8, 9. Відстані між точками відповідно становлять: 8,42 м. п; 15,42 м. п,

7,77 м. п; 5,21 м. п; 15,42 м. п.; 4,54 м. п. Ділянка позначена фоном DOTS червоного кольору на плані на додатку № 3 таблиця № 1.

Виділено ОСОБА_1 в користування: земельну ділянку S1 площею 184,8 кв. м позначену на плані на дод. № 3 таб 1, за ходом годинникової стрілки (поч. т. 1) літ. 1, 13, 14, 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1. Відстані між точками відповідно становлять: 4,48 м. п; 30,14 м. п; 9,51 м. п; 1,39 м. п; 4,54 м. п; 15,42 м. п;

5,21 м. п; 5,39 м. п; 3,13 м. п., 3,59 м. п., 1,88 м. п; 3,70 м. п. Ділянку позначено фоном ANSI З1 (косими лініями) зеленого кольору на плані на додатку № 3 таблиця № 1.

Виділено ОСОБА_2 в користування: земельну ділянку S2 площею

184,8 кв. м, позначену на плані на дод. № 3 таб. 1, за ходом годинникової стрілки (поч. т. 1) літ. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 16, 15, 9, 10, 11, 12, 1. Відстані між точками відповідно становлять: 3, 70 м. п; 1,88 м. п; 3,59 м. п; 3,13 м. п; 5,39 м. п;

7,77 м. п; 15,42 м. п; 8,42 м. п; 1,39 м. п; 9,50 м. п; 29,54 м. п; 14,69 м. п. Ділянку позначено фоном ANSI З1 (косими лініями) синього кольору на плані на додатку № 3 таблиця № 1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, щооскільки між сторонами відсутня домовленість про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, поділ житлового будинку необхідно здійснити відповідно до варіанту запропонованого у висновку експерта від 06 серпня 2021 року

№ 496/2021 за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

14. З огляду на те що будинок поділений в натурі, суд апеляційної інстанції згідно зі статтею 367 ЦК України припинив спільну часткову власність сторін на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

15. Оскільки спірне домоволодіння поділене суд вважав за можливе задовольнити позовні вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до запропонованого експертом варіанту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувану постанову скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. 11 квітня 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 рокувідкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Зупинено дію постанови Львівського апеляційного суду від 28 березня

2023 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

19. У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник вказує те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 910/17999/16,

від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, від 19 травня 2020 року

у справі № 910/719/19, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16,

від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 12 грудня 2018 року

у справі № 2-3007/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Крім того посилається на порушення норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, а саме висновку експерта, за відсутності висновків про допустимість втручання в інженерні мережі загального користування при поділі будинку, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про поділ будинку в запропонованому експертом варіанті.

24. Висновок експерта є неповним і виконаний без відповідної підстави, тому апеляційний суд помилково взяв його до уваги.

25. Крім того апеляційний суд прийняв від позивача в день ухвалення судового рішення додаткові докази без відповідного обґрунтування причин поважності неподання їх до суду першої інстанції та не оголосив ці докази.

26. Суд першої інстанції помилково відніс справу до малозначної і розглянув її в порядку спрощеного провадження, оскільки справа має для нього виняткове значення, він є малозабезпеченим пенсіонером, іншого благоустроєного житла немає, позбавлений доступу до приміщень будинку та комунікацій, якими користувався раніше.

27. При цьому суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права не зазначив у постанові про розгляд справи у спрощеному чи загальному провадженні.

28. Стягнувши грошову компенсацію та встановивши порядок користування земельною ділянкою, апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

29. Крім того апеляційний суд неправильно витлумачив статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, статті 15 183 316 317 319 321 328 355 356 358 364 367 379 380 382 ЦК України і статті 88, 120 3К України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30. У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

31. Вважає, що твердження ОСОБА_2 щодо відсутності висновків про допустимість втручання в інженерні мережі загального користування при поділі будинку не відповідають дійсності, що підтверджено відповідями Дрогобицького відділення AT «Львівгаз» від 21 січня 2022 року № 790-ДВ-1495-0122 та AT «Львівобленерго» від 21 січня 2022 року № 244-07-79.

32. Крім того, стверджуючи, що є малозабезпеченим пенсіонером та не має іншого благоустроєного житла, ОСОБА_2 вводить суд в оману, оскільки має два транспортних засоби придбаних у березні 2020 року та у травні 2022 року.

33. Поведінка відповідача є суперечливою, оскільки він під час розгляду справи № 442/1750/21 за її позовом про стягнення коштів на утримання спільного майна вказував, що з 2014 року в спільному будинку не проживає та не є користувачем комунальних послуг. Натомість у розглядуваній справі ОСОБА_2 вже стверджує, що спільний будинок є його єдиним місцем проживання.

34. Посилання в касаційній скарзі на те, що висновок експерта

від 06 серпня 2021 року № 496/2021 є неналежним і недопустимим доказом,

необґрунтовані, оскільки висновок, який складено на замовлення позивача відповідає вимогам процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу», а експерт ОСОБА_3 був допитаний в судовому засіданні.

35. Апеляційним судом було запропоновано відповідачу надати інший висновок експерта щодо варіантів можливого поділу будинку, проте відповідач цим правом не скористався.

36. Відповідач, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження, та будучи присутнім на судових засіданнях у суді першої інстанції не заперечував проти розгляду справи у порядку спрощеного судового провадження та не заявляв клопотань про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Також, не згадував він про це під час і перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені судами

37. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є в рівних частках (по 1/2 частці кожен) співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 217,3 кв. м, житлова - 94,8 кв. м, та земельної ділянки за цією ж адресою, загальна площа якої становить 0,057 га, кадастровий номер 4610600000:01:044:0189.

38. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 11 лютого 2014 року виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на 1/2 ідеальну частину спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 09 серпня 2013 року серія

НОМЕР_1 , виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на 1/2 ідеальну частину спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 13 червня 2013 року серія

НОМЕР_2 .

39. Згідно із висновком експерта від 06 серпня 2021 року № 496/2021, складеним на замовлення позивача, пропонується виділити ОСОБА_1 такі приміщення у житловому будинку:

1-й поверх: частину приміщення сходової клітки літ 1-1 - 5,2 кв. м; коридор - літ.- 1-2 - 8,2 кв. м; ванну - літ. 1-3 - 3,7 кв. м; вбиральню -літ. 1-4 - 1,9 кв. м; кухню - літ. 1-5 - 11,0 кв. м.; жилу кімнату - літ. 1-6 - 19,7 кв. м; жилу

кімнату - літ. 1-7 - 13,4 кв. м.

Цокольний поверх: сходову клітку - літ. І - 5,5 кв. м; кладову - літ. ІІ -

18,2 кв. м; санвузол - літ ІІІ - 4,1 кв. м; паливну - літ. IV - 4,6 кв. м;

гараж - літ. V - 30,8 кв. м; кладову - літ. VI -7,0 кв. м.

Зовнішні бетонні сходи - літ. А - 13,9 кв. м.

Пропонується виділити ОСОБА_1 господарські будівлі і споруди: частину літньої кухні-сараю літ. Б, зокрема приміщення сараю у правій частині будівлі пол зовнішній довжині 2,6 м (площа забудови 11,2 кв. м; сходи бетонні

літ. б2-1,2 кв. м., колодязь літ. К - 8,8 м. п, огорожа літ. 2 - 7,5 кв. м, огорожа літ. 3 - 20,7 кв. м, ворота літ. 4 - 9,0 кв. м, замощення літ. І - 7,0 кв. м - (частина зі спільного користування).

ОСОБА_2 пропонується виділити приміщення в будинку позначені:

1-й поверх: частину приміщення сходової клітки літ. 1-1 - 6,8 кв. м;

Пропонується виділити ОСОБА_2 господарські будівлі і споруди: частину літньої кухні-сараю літ. Б, зокрема приміщення літньої кухні у лівій частині будівлі по зовнішній довжині 7,36 м (площа забудови 31,9 кв. м). Прибудова літ. б - 5,3 кв. м (площа забудови - 6,3 кв. м). Сходи бетонні літ. 61 - 4,5 кв. м. Навіс літ. Г - 15,9 кв. м. Огорожа літ. 1 - 24,7 кв. м. Огорожа літ. 2 - 8,5 кв. м. Ворота літ. 5 - 4,2 кв. м. Замощення літ. І - 13,7 кв. м - (в т. ч. частина

зі спільного користування 7,0 кв. м). Горище в будинку.

Для ізолювання виділених частин будинку співвласникам в окреме користування виникає необхідність провести ремонтно-будівельні роботи на стадії проєктного завдання.

Розмір грошової компенсації за відхилення реально виділених часток домоволодіння сторонам від ідеальних часток становить: ОСОБА_1 сплачує 47 716 грн ОСОБА_2 .

Також експертом запропонований варіант визначення порядку користування спільною земельною ділянкою.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

41. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

42. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

44. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

45. Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

46. Згідно з частиною першою статті 355 ЦК України майно, що

є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

47. Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

48. Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

49. Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

50. Згідно зі статтею 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі

і підлягає нотаріальному посвідченню.

51. Тлумачення положень статей 183 358 364 379 380 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

52. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

53. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц,

від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц

54. У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі

№ 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не

є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Щодо поділу будинку

55 . Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі.

56. У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

57 . Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 та від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.

58. Схожі за змістом висновки щодо виділу частки або поділу будинку

в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, викладені

у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі

№ 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц,

від 12 березня 2020 року у справі № 127/5835/16-ц, від 22 лютого 2020 року у справі № 279/4966/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 369/6871/16-ц.

59. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року в справі № 707/2516/18 дійшов висновку про те, що положення статті 152 ЖК України не стосуються вирішення питань технічної можливості поділу спірної нерухомості та визначення необхідності його здійснення. Тобто, стаття 152 ЖК України не застосовується при вирішенні спору співвласників про поділ спільного майна або про виділ з нього частки.

Тому відсутність у матеріалах справи технічних висновків про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки тощо не перешкоджає суду ухвалити рішення про суті спору, якщо наявний висновок судової будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, у суду відсутні підстави вимагати від позивача проходження дозвільної процедури за правилами статті 152 ЖК України до ухвалення судом рішення про поділ спірного нерухомого майна.

Отже, ухвалення рішення суду про поділ нерухомого майна в натурі між його співвласниками не потребує попереднього (до ухвалення такого рішення) подання до суду сторонами документів, що дають право на виконання відповідних будівельних робіт, навіть у тому випадку, коли такий поділ вимагатиме переобладнання та перепланування спірної нерухомості з проведенням робіт, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

60. ОСОБА_1 надала суду складений на її замовлення висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 серпня 2021 року № 496/2021, яким запропоновано варіант поділу будинку між співвласниками, результатом реалізації якого стануть належність кожній зі сторін відокремленої частини житлового будинку, до складу якої буде входити сукупність житлових і допоміжних приміщень, які матимуть окремі входи на земельну ділянку та відповідатимуть вимогам чинних будівельних норм.

61. Верховний Суд погоджується з апеляційним судом, який за наявності невирішеного спору між сторонами та відсутності іншого висновку експерта, обґрунтовано взяв до уваги висновок експерта складений на замовлення ОСОБА_1 та здійснив поділ спільного житлового будинку згідно із запропонованим експертом варіантом.

62. Враховуючи поділ об`єкта нерухомого майна, право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірний житловий будинок припинилося.

Щодо порядку користування земельною ділянкою

63. Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення

в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

64. Згідно зі статтею 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом

з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

65. Ці норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового врегулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

66. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (частина перша, четверта статті 88 ЗК України).

67. Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у справі

№ 1806/8889/12 дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

68. Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають

у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

69. Апеляційний суд, встановивши, що між сторонами виник спір щодо користування земельною ділянкою і в позасудовому порядку вирішити вказаний спір сторони не змогли, в межах заявлених позовних вимог дійшов загалом обґрунтованого висновку про можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою відповідно до запропонованого експертом варіанту.

70. Можливість облаштування окремого електро- та газопостачання після поділу будинку, відповідно до запропонованого експертом варіанту за умови виготовлення проєктно-виконавчої документації підтверджена листами Дрогобицького відділення AT «Львівгаз» від 21 січня 2022 року № 790-ДВ-1495-0122 та AT «Львівобленерго» від 21 січня 2022 року № 244-07-79.

71. Висновок експерта від 06 серпня 2021 року № 496/2021 є належним і допустимим доказом, оскільки виконаний на замовлення позивачки, відповідає вимогам процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу». У висновку зазначено, що він підготовлений для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, експерт ОСОБА_3 був допитаний у судовому засіданні.

72. Апеляційним судом відповідачу було роз`яснено право надати інший висновок експерта щодо можливого поділу будинку, проте відповідач цим правом не скористався.

73. Заперечуючи проти поділу будинку за варіантом, запропонованим експертом та посилаючись на значне фінансове навантаження у випадку проведення ремонтно-будівельних робіт з влаштування окремого входу у будинок та переобладнання приміщень другого поверху, відповідач на пропозицію апеляційного суду відповідного кошторису вартості проведення цих робіт не надав.

74. Щодо процедури розгляду справи в судах попередніх інстанцій, то Верховний Суд враховує, що суди попередніх інстанцій забезпечили сторонам можливість брати участь у відкритих судових засіданнях та надавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень. При цьому як позивач так і відповідач користувались професійною правничою допомогою адвокатів.

75. Документи в судове засідання 28 березня 2023 року були надані позивачем на вимогу суду, а питання про долучення цих документів до справи вирішено відповідною ухвалою.

76. Доводи касаційної скарги щодо виходу апеляційного суду за межі позовних вимог спростовані змістом позову ОСОБА_1 , який спрямований на поділ будинку між співвласниками та визначення порядку користування земельною ділянкою.

77. Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд неправильно витлумачив статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, статті 15 183 316 317 319 321 328 355 356 358 364 367 379 380 382 ЦК України і статті 88, 120 3К України, є необґрунтованими та зводяться до помилкового тлумачення заявником вказаних норм.

78. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі

№ 910/17999/16, від 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17,

від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 19 червня 2018 року

у справі № 922/2383/16, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц,

від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, на які посилався заявник як на підставу касаційного оскарження.

79. Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди із обставинами встановленими апеляційним судом та необхідності переоцінки доказів.

80. Натомість у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня

2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

81. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судових рішень.

82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

83. Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

84. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

86. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

87. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то дію постанови Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін.

3. Поновити дію постанови Львівського апеляційного суду

від 28 березня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович