№ 443/398/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

30 травня 2022 року

м. Київ

справа № 443/398/15-ц

провадження № 61-15275св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство закордонних справ України, Жидачівська районна державна адміністрація, Перша Львівська державна нотаріальна контора,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Неїлик Євгенії Іванівни , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , та Неїлик Євгенії Іванівни ,

в інтересах якої діє адвокат Крет Олег Іванович, на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року у складі судді Павліва А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня

2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство закордонних справ України, Жидачівська районна державна адміністрація, Перша Львівська державна нотаріальна контора, звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заява мотивована тим, що батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5

та ОСОБА_6 , а батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що підтверджуються відповідними свідоцтвами про народження.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, сформованого 04 березня 2016 року, ОСОБА_4

та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 26 жовтня 1957 року, актовий запис № 96.

Згідно із записами у погосподарській книзі у господарстві № 30 у селі Стрв`яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області проживали ОСОБА_5 , 1890 року народження (голова), ОСОБА_10 , 1895 року народження (дружина), ОСОБА_11 , 1926 року народження (дочка),

ОСОБА_12 , 1924 року народження (син), ОСОБА_13 , 1928 року народження (дочка), ОСОБА_12 , 1932 року народження (син), ОСОБА_10 , 1934 року народження (дочка).

Відповідно до архівних довідок від 02 лютого 1999 року № Н-566/п

та 08 липня 2014 року № 300/01-22/а/ родина у складі ОСОБА_5 ,

1890 року народження, ОСОБА_6 , 1895 року народження, ОСОБА_14 , 1927 року народження, ОСОБА_4 , 1932 року народження, ОСОБА_6 , 1936 року народження, у 1951 році була переселена у Миколаївську область у зв`язку з відселенням з території, що відійшла до Польщі з села Стрв`яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області. При переселенні ними було залишено господарське майно, яке складалось із житлового будинку - 162 куб. м, стайні - 81 куб. м, стодоли - 65 куб. м, прибудови - 41 куб. м. Сім`я мала 0,38 га землі (орної) та 100 коренів фруктового саду. Загальна сума залишеного майна 2 979 крб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого зареєстрована спадкова справа.

ОСОБА_5 у складі: голова родини ОСОБА_5 , 1890 року народження, члени родини: ОСОБА_6 , 1895 року народження, ОСОБА_14 , 1927 року народження, ОСОБА_4 , 1932 року народження, ОСОБА_6 , 1936 року народження, у 1951 році переселено у Миколаївську область у зв`язку з відселенням з території, що відійшла до Польщі з села Стрв`яжек

Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області. Однак, родина ОСОБА_5 не переселилася у Миколаївську область, а оселилися у місті Жидачеві Львівської області.

Посилаючись на те, що органами влади не проведений взаємозалік з переселеною родиною, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт, що ОСОБА_4 , 1932 року народження, та ОСОБА_12 , 1932 року народження, є однією й тією ж самою особою;

- встановити факт, що ОСОБА_5 , 1890 року народження, та ОСОБА_10 , 1895 року народження, є батьками ОСОБА_4 ;

- визнати ОСОБА_4 сином та спадкоємцем першої черги після смерті батьків: ОСОБА_5 , 1890 року народження, та ОСОБА_6 , 1895 року народження.

- встановити факт належності родині ОСОБА_5 майна, залишеного у селі Стрв`яжек Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області, а саме: згідно з даними погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої на підставі постанови Ради народних комісарів СРСР від 26 січня 1934 року, затвердженого Центральним статистичним управлінням Державного плану СРСР № 63 (Державний архів Львівської області фонд № 2263): земля господарства ОСОБА_5 4,6 га (0,10 садиба, в т. ч. 0,05 га - під будівлею

і двором, 0,05 га - під городом), 4,50 га поза садибою (в т. ч. 2,60 га - під ріллею, 1,30 га - пасовища, інші - 0,60 га), худоба - 1 порося, 1 кобила,

1 лоша, 1 корова), 7 яблунь, 8 груш, сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня

2021 року заяву ОСОБА_1 в частині:

- встановлення факту, що ОСОБА_4 , 1932 року народження,

та ОСОБА_12 , 1932 року народження, є однією й тією ж самою особою;

- встановлення факту, що ОСОБА_5 , 1890 року народження,

та ОСОБА_10 , 1895 року народження, є батьками ОСОБА_4 ;

- визнання ОСОБА_4 сином та спадкоємцем першої черги після смерті батьків ОСОБА_5 , 1890 року народження, та ОСОБА_6 , 1895 року народження;

- встановлення факту належності родині ОСОБА_5 майна, залишеного в селі Стрв`яжек Нижньоустрицького району Дрогобицької області, а саме: згідно з даними погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої на підставі постанови Ради народних комісарів СРСР від 26 січня 1934 року, затвердженого Центральним статистичним управлінням Державного плану СРСР № 63 (Державний архів Львівської області фонд № 2263): земля господарства ОСОБА_5 4,6 га (0,10 садиба, в т. ч. 0,05 га - під будівлею

і двором, 0,05 га - під городом), 4,5 га поза садибою (в т. ч. 2,60 га - під ріллею, 1,30 га - пасовища, інші - 0,60 га), худоба - 1 порося, 1 кобила,

1 лоша, 1 корова, 7 яблунь, 8 груш, сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями, залишено без розгляду.

Роз`яснено заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що із заяви ОСОБА_1 в частині встановлення фактів, що ОСОБА_4 , 1932 року народження,

та ОСОБА_12 , 1932 року народження, є однією й тією ж самою особою; встановлення факту, що ОСОБА_5 , 1890 року народження, та ОСОБА_10 , 1895 року народження, є батьками ОСОБА_4 ; визнання ОСОБА_4 сином та спадкоємцем першої черги після смерті батьків ОСОБА_5 , 1890 року народження, та ОСОБА_6 , 1895 року народження; встановлення факту належності родині ОСОБА_5 майна, залишеного в селі Стрв`яжек Нижньоустрицького району Дрогобицької області, а саме: згідно з даними погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої на підставі постанови Ради народних комісарів СРСР від 26 січня 1934 року, затвердженого Центральним статистичним управлінням Державного плану СРСР № 63 (Державний архів Львівської області фонд № 2263): земля господарства ОСОБА_5 4,6 га (0,10 садиба, в т. ч. 0,05 га - під будівлею і двором, 0,05 га - під городом), 4,5 га поза садибою (в т. ч. 2,60 га - під ріллею, 1,30 га - пасовища,

інші - 0,60 га), худоба - 1 порося, 1 кобила, 1 лоша, 1 корова, 7 яблунь,

8 груш, сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями, вбачається спір про право, який має бути вирішений судом у загальному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року, ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги фактичні обставини та розбіжності в зазначених заявником документах. Родина ОСОБА_5 була примусово виселена з місць постійного проживання - депортована в Миколаївську область і належним доказом в підтвердження цього є архівна довідка.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року, ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 401/1997/17 (провадження № 61-5765ск19).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли необґрунтованого висновку про наявність в даній справі спору про право за його відсутності та залишили заяву без розгляду, незважаючи на те, що справа розглядалася з 2015 року.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі та витребувано матеріали справи

з Жидачівського районного суду Львівської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у вищевказаній справі.

Ухвалами Верховного Суду від 22 лютого 2022 року касаційні скарги

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ,

в інтересах якої діє адвокат Крет О. І., на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року визнано неподаними та повернуто заявникам.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_5

та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 26 жовтня 1957 року, актовий запис № 96.

Відповідно до архівних довідок від 02 лютого 1999 року № Н-566/п

та 08 липня 2014 року № 300/01-22/а/ родина у складі ОСОБА_5 ,

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Жидачів Жидачівського району Львівської області, після смерті якого зареєстрована спадкова справа.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Львові.

Також суди встановили, що родина ОСОБА_5 у складі: голова родини

ОСОБА_5 , 1890 року народження, члени родини: ОСОБА_6 , 1895 року народження, ОСОБА_14 , 1927 року народження, ОСОБА_4 , 1932 року народження, ОСОБА_6 , 1936 року народження, у 1951 році переселено

у Миколаївську область у зв`язку з відселенням з території, що відійшла

до Польщі з села Стрв`яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області. Однак, родина ОСОБА_5 не переселилася у Миколаївську область,

а оселилися у місті Жидачеві Львівської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме

провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

З загальним правилом, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження

№ 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок,

що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями.

Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня

2018 року в справі № 640/10329/16 (провадження № 61-38св18).

Підставою для звернення ОСОБА_1 із цією заявою до суду була необхідність встановлення фактів, що мають юридичне значення про те, що ОСОБА_4 , 1932 року народження, та ОСОБА_12 , 1932 року народження, є однією й тією ж самою особою, а також ОСОБА_5 , 1890 року народження, та ОСОБА_10 , 1895 року народження, є батьками

ОСОБА_4 . Встановлення в судовому порядку даних обставин необхідні заявнику для усунення розбіжностей із записами у погосподарській книзі, де прізвища осіб, які проживали у селі Стрв`яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області вказані як « ОСОБА_5 », і яка, у свою чергу, містить перелік майна, що значиться за цією адресою.

Також суди встановили, що ці факти нерозривно пов`язані із іншим фактом, який ОСОБА_1 просить встановити, а саме: факт належності родині ОСОБА_5 майна, залишеного у селі Стрв`яжек Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області, а саме: згідно з даними погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої на підставі постанови Ради народних комісарів СРСР від 26 січня 1934 року, затвердженого Центральним статистичним управлінням Державного плану СРСР № 63 (Державний архів Львівської області фонд № 2263): земля господарства ОСОБА_5 4,6 га (0,10 садиба, в т. ч. 0,05 га - під будівлею і двором, 0,05 га - під городом), 4,50 га поза садибою (в т. ч. 2,60 га - під ріллею, 1,30 га - пасовища,

інші - 0,60 га), худоба - 1 порося, 1 кобила, 1 лоша, 1 корова), 7 яблунь,

8 груш, сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями.

Залишаючи заяву про встановлення фактів, що має юридичне значення, без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, оскільки встановлення факту спрямоване на отримання спадкового майна у власність, а тому спір підлягає розгляду в загальному порядку з дотриманням правил підсудності, про що роз`яснено заявнику.

Встановивши наявність спору про право, суди обґрунтовано залишили заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.

З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

В ухвалі від 29 березня 2019 року у справі № 401/1997/17 (провадження

№ 61-5765ск19) Верховний Суд, погоджуючись з висновком апеляційного суду, виходив з того, що районний суд в порушення вищенаведених норм процесуального права, не вжив заходів щодо всебічного та повного розгляду справи, не витребував відомостей із спадкового реєстру та реєстру заповітів, а відтак не з`ясував, чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_22 та не встановив коло спадкоємців, тобто не перевірив обставини, що можуть свідчити про виникнення спору щодо права на спадкування, та відповідно, виключати наявність підстав для розгляду заяви по суті у порядку окремого провадження. Розглянув справу без участі заінтересованих осіб.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_21 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, який підлягає доказуванню та в подальшому пов`язане з наступним вирішенням спору про право власності на нерухоме майно, тобто існує спір про право на спадкування, який повинен розглядатися за правилами позовного провадження.

Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Крет О. І., на ухвалу Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі

№ 401/1997/17 (провадження № 61-5765ск19) не приймаються судом до уваги, оскільки вказана ухвала була предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші наведені у касаційних скаргах доводи про порушення судами приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у матеріалах справи, а тому підстав для скасування ухвали Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня 2021 року немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Неїлик Євгенії Іванівни , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , та Неїлик Євгенії Іванівни , в інтересах якої діє адвокат Крет Олег Іванович, залишити без задоволення.

Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 січня

2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 липня

2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк