№ 444/4844/12 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 444/4844/12

провадження № 61-15740св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В.,

Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовну заяву мотивовано тим, що у період з 01 квітня 1988 року до

13 жовтня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого ними набуто у власність таке майно:

- вбудовано-прибудоване приміщення № 64, загальною площею

166 кв. м, на АДРЕСА_1 ;

- нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення

АДРЕСА_2 ;

- комплекс, в адмінбудівлі літ. Б-2 (приміщення І поверху № 1-6, 13-22, І.ІІ, ІІІ; ІІ поверху № 23-27, 46-49, ІV) площею 433,0 кв. м.; в складі літ. В складське приміщення № 1, площею 396,7 кв. м з рампою - 6,6 х 7,0 м; гараж літ. К, який розташований на АДРЕСА_1 ;

- чотирикімнатна квартира

АДРЕСА_3 ;

Оскільки згоди щодо поділу вказаного майна сторонами досягнуто не було, позивач просила виділити їй у власність вказане вище майно, а відповідачу все інше майно на суму 656 336,00 грн, яке він забрав з належної їм квартири (заощадження, дорогоцінні прикраси, посуд, побутова техніка).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року у складі судді

Бондарєвої О. І. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на:

- вбудовано-прибудоване приміщення № 64, загальною площею

166 кв. м, на АДРЕСА_1 ;

- нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення

АДРЕСА_2 ;

- чотирикімнатну квартиру

АДРЕСА_3 .

Виділено ОСОБА_2 все інше майно на суму 656 336,00 грн

Короткий зміст судових рішень апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 07 липня 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи пропуск такого строку на невчасне отримання рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року та залишено апеляційну скаргу без руху для сплати заявником судового збору.

Ухвала суду апеляційної інстанції в частині поновлення строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, просила суд поновити такий строк. Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини суд зазначив, що «клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції, у порушення вимог чинного законодавства вважав за можливе задовольнити позов і поділити спільне майно подружжя з відхиленням від ідеальних часток, за варіантом, запропонованим позивачем, незважаючи на вимогу закону щодо рівності часток у спільному майні подружжя та відсутність будь-яких передбачених законом умов необхідних для відступу від рівності часток. Крім того, виділяючи відповідачу все інше майно на суму 656 336 грн, суд першої інстанції не з`ясував, яке саме майно, його вартість та наявність цього майна.

Колегія суддів вважала, що дані вимоги не ґрунтуються на законі, і при відсутності домовленості сторін - є неправомірним визнання права власності на все нерухоме майно за одним із подружжя, за рахунок іншого рухомого майна. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо вартості іншого спірного спільного сумісного майна подружжя. Також суд зазначив, що будь-яких доказів наявності і дійсної вартості спірного майна, про компенсацію половини вартості якого ставиться питання у позовній заяві, до суду не надано.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд, поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зазначивши поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження, і за відсутності такої причини у заяві ОСОБА_2 , не навівши належного обґрунтування поновлення такого строку порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому суд не звернув уваги на те, що представник відповідача брав участь у розгляді справи та був присутній у судовому засіданні під час проголошення рішення суду першої інстанції. Крім того, суд не звернув уваги на те, що спірне майно є об`єктом спільної сумісної власності сторін, а тому підлягає поділу, однак суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 липня 2012 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до журналу судового засідання від 26 липня 2012 року участь у цьому судовому засіданні брав представник відповідача за довіреністю - Левченко В. А. та був присутній під час проголошення зазначеного судового рішення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 30 червня 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження? мотивуючи пропуск такого строку невчасним отриманням рішення суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 222 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення, копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.

Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

Згідно зі статтею 292 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша статті 294 ЦПК України у вказаній редакції Кодексу).

Частиною третьою статті 354 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на момент подання апеляційної скарги, передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Виходячи з наведеної норми, слід дійти висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім виключних випадків, що чітко визначені.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові

від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження

№ 61-37352сво18) загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на момент подання апеляційної скарги, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи - вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок про застосування норми права у подібних відносинах міститься в постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 643/3381/14-ц (провадження № 61-1949св19), від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та від 18 березня 2020 року у справі № 303/7719/16-ц (провадження № 61-107св17).

У справі, що переглядається, з апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року, до якої долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_2 звернувся 30 червня

2020 року.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку ОСОБА_2 вказував, що рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року він не отримував, його представник, який брав участь у розгляді справи, копію судового рішення йому не надав, таке судове рішення йому було надано іншим представником лише 17 червня 2020 року, а тому вважав, що він має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі від 17 вересня 2020 року зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, апеляційний суд вважав, що клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню.

Разом з цим, апеляційний суд не навів належних мотивів, за яких вважав причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тривалістю майже вісім років, поважними, не врахував положення частини другої статті 358 ЦПК України про неможливість поновлення встановленого цією нормою присічного річного строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що апеляційну скаргу було подано учасником справи ОСОБА_2 , який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції через представника за нотаріально посвідченою довіреністю Левченка В. А. і який був присутній при проголошенні рішення суду від 26 липня 2012 року, отже знав про наявність цього судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) викладено висновок про те, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Сама по собі вказівка про наявність підстав для поновлення строку та/або погодження з доводами ОСОБА_2 не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в ухвалі суду від 17 вересня 2020 року.

За таких обставин апеляційний суд передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду від 11 серпня 2021 року містяться доводи про необґрунтованість ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в частині поновлення

ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Також касаційна скарга містить заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, зокрема з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги в цій частині.

Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує на тому, що мотиви, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, зокрема невідповідність висновків суду апеляційної інстанцій правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), підтвердилися, оскільки за результатами перегляду справи у касаційному порядку встановлено, що під час постановлення оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, усупереч положенням частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, зокрема про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, то не підлягають оцінці доводи касаційної скарги по суті спору, таке порушення норм процесуального права, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Взявши до уваги те, що відповідно до вимог статей 389 406 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, про відкриття апеляційного провадження підлягають касаційному оскарженню разом із рішенням суду, скарги на такі ухвали розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на судові рішення.

Врахувавши, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року порушено вимоги статті 358 ЦПК України під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухвалою від 26 жовтня 2020 року необґрунтовано відкрито апеляційне провадження у справі, а постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року переглянуте судове рішення, яке набрало законної сили, за скаргою, поданою з пропуском строку на апеляційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до статті 411 ЦПК України це є підставою для скасування судових рішень, ухвалених на стадії відкриття апеляційного провадження, з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович