Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 445/1559/18

провадження № 61-12627св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування усиновлення.

Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення Тернопільського міського суду Тернопільської області від 12 серпня 1999 року, вона та її чоловік ОСОБА_3 усиновили дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій було присвоєно прізвище ІНФОРМАЦІЯ_6 , ім`я - ІНФОРМАЦІЯ_7 , по-батькові - ІНФОРМАЦІЯ_8 . Дату народження дитини з ІНФОРМАЦІЯ_3 року змінено на ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після усиновлення відносини між позивачем та усиновленою були добрими, вона виховувала її як рідну дитину, забезпечувала їй гідний рівень життя, хоча ще в малолітньому віці дитини стало зрозуміло, що дитина дуже складна, з нестерпним характером, і починаючи з тринадцятирічного віку дитини, коли їй стало відомо, що вона є усиновлена, її поведінка ще більше змінилася, вона стала більш агресивною.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області про скасування удочеріння дитини і передачу дитини на виховання органу опіки та піклування. Після цього поведінка відповідача стала нестерпною, вона почала конфліктувати з оточуючими, цинічно ставитись до позивача, несприймати її як матір, не поважати, принижувати її честь і гідність в присутності сторонніх людей, постійно обманювати, висловлюватися нецензурною лексикою до позивача, не ночувати вдома. Зазначає, що відповідач постійно погрожує їй фізичною розправою, нерідко вчиняла щодо неї насильство в сім`ї, з приводу чого вона зверталась до правоохоронних органів з відповідними заявами. Спільні відносини позивача із чоловіком не склались через постійні суперечки щодо обраних методів виховання відповідача, у зв`язку з чим їх шлюб було розірвано 31 травня 2018 року. Єдиною людиною, до якої відповідач прислухалася, був її колишній чоловік. Однак після розірвання шлюбу, він проживає окремо і впливу на відповідача у нього немає.

Вважає, що сімейні відносини між нею та відповідачем не склалися, поведінка останньої загрожує її життю та здоров`ю, і між ними досягнуто взаємну згоду щодо скасування усиновлення, а тому усиновлення нею відповідача просить скасувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в ході розгляду справи судом не здобуто доказів які б свідчили, що відповідачем вчиняється протиправна поведінка відносно позивача чи членів сім`ї, яка б загрожувала їх життю та здоров`ю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Золочівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; усиновлення ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасовано; постанову суду надіслано до Франківського відділу реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини від 31 серпня 1999 року № 29.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аналіз доказів у справі беззаперечно вказують на протиправну поведінку усиновленої ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_8 , що загрожує здоров`ю останнім, і це є підставою для скасування усиновлення тепер уже повнолітньої ОСОБА_2 .

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідача не було притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності з підстав протиправної поведінки, яка загрожує життю чи здоров`ю позивача чи членам її сім`ї. Вказує на те, що звернення матері до поліції не є належними доказами її неправомірної поведінки, оскільки за наслідками розгляду цих звернень факти такої поведінки відповідача не підтвердилися. Посилається на те, що апеляційний суд помилково вважав належним доказом у справі відкрите кримінальне провадження щодо відповідача за заявою її матері, оскільки відкриття кримінального провадження відбувається кожного разу за зверненням до поліції у вигляді заяви про злочин. Сам лише факт відкриття кримінального провадження не може свідчити про вину відповідача, оскільки вказане провадження було закрито через відсутність складу кримінального правопорушення.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить постанову апеляційного суду залишити в силі, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року справу № 445/1559/18 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була усиновлена ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (рішення Тернопільського міського суду від 12 серпня 1999 року). Дитині було присвоєно прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_2 , змінено дату народження з ІНФОРМАЦІЯ_3 року на ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 31 серпня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Франківського району м. Львова.

Відповідно до рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області про скасування удочеріння дитини і передачу дитини на виховання органу опіки та піклування відмовлено.

У подальшому відносини між ОСОБА_2 та її батьками тільки загострилися, остання почала пізно приходити до дому, а тому батьки зверталися в органи міліції для встановлення режиму повернення дитини до дому.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 31 травня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23 жовтня 1996 року у Золочівському районному відділі РАЦСу Львівської області за актовим записом № 162.

Із змісту висновків Золочівського відділу поліції Головного управління Національної поліціїу Львівській області (далі - Золочівський ВП ГУ НП у Львівській області) від 11 серпня 2015 року, 16 лютого 2016 року та 11 липня 2018 року вбачається, що 09 серпня 2015 року, 06 лютого 2016 року та 04 липня 2018 року ОСОБА_1 зверталась до Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області із скаргами на протиправні дії ОСОБА_2 . В результаті перевірки цих повідомлень працівниками поліції встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали місце словесні конфлікти, сімейні сварки, які виникають на побутовому грунті через речі першої необхідності.

Згідно листа Золочівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 19 липня 2018 року № 133 загострення ситуації в сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_6 відбулось з причин розбіжностей думок щодо подальшої зайнятості ОСОБА_2 . Мама ОСОБА_1 наполягає на працевлаштуванні ОСОБА_2 у військовий медичний заклад, а бажання ОСОБА_2 - обрати місце праці самостійно.

02 лютого 2017 року з письмовою заявою у Золочівський відділ поліції зверталася ОСОБА_1 про те, що 02 лютого 2017 року ОСОБА_2 побила її та її маму.

Згідно висновку експерта від 03 лютого 2017 року №14/2017 при судово-медичній експертизі в громадянки ОСОБА_8 виявлений синець на правому плечі, що утворився від дії тупого предмету, можливо при обставинах, які зазначала ОСОБА_8 і відноситься до легкого тілесного ушкодження.

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, яке за заявою ОСОБА_1 13 лютого 2017 року було закрито у зв`язку з відмовою від підтримання обвинувачення, з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_3 зазначив, що він є колишнім чоловіком позивача. Шлюб між ними розірвано 31 травня 2018 року, після чого він не проживає з позивачем. Зазначив, що відповідач з 2014 року навчалася і проживала в м. Дубно, де і була зареєстрована. Щотижня вона приїжджала на вихідні додому. В червні 2018 року вона закінчила навчання та переїхала до м. Золочева. Вважає, що останній конфлікт між сторонами, який йому відомий, виник у зв`язку з тим, що позивач відмовляється зареєструвати відповідача у квартирі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно із статтею 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.

Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров`ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім`ї.

Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Таким чином, виключною підставою для скасування усиновлення після досягнення дитиною повноліття може бути лише протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача, яка загрожує життю чи здоров`ю усиновленого, усиновлювача чи іншого члена сім`ї.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була усиновлена дитиною (у віці чотирьох місяців) та на даний час досягла повноліття.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування усиновлення суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами у справі не підтверджено протиправної поведінки відповідача, яка б загрожувала життю чи здоров`ю позивача.

Так, з матеріалів справи убачається, що позивач неодноразово зверталася до поліції із заявами стосовно неправомірної поведінки доньки, однак за наслідками розгляду таких заяв не було встановлено, що відповідач чинить дії які загрожують життю чи здоров`я позивача.

Не містять матеріали справи доказів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення насилля в сім`ї чи завдання шкоди здоров`ю членам сім`ї.

Крім того, кримінальне провадження, яке було відкрито за заявою ОСОБА_1 13 лютого 2017 року закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, оскільки позивач відмовилася від підтримання обвинувачення.

Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що конфлікти, які відбувалися між сторонами не могли загрожувати життю, здоров`ю позивача чи її матері.

Щодо скасування усиновлення з підстави, передбаченої частиною третьою статті 238 СК України, то таке скасування усиновлення може мати місце, лише у випадку, якщо було усиновлено вже повнолітню особу, як це передбачено частиною другою статті 208 СК України, і якщо сімейні відносини між усиновленим та усиновлювачем не склалися.

Апеляційний суд не врахував наведеного та дійшов передчасних висновків про задоволення позову та скасування усиновлення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційної інстанції скасовано та рішення суду першої інстанції залишено в силі, то сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 410,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 21 березня 2019 року скасувати.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 13 листопада 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 410,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов