Постанова
Іменем України
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 446/1995/18
провадження № 61-5180св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», відповідач - ОСОБА_1 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Романна Олегівна, на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Бакай І. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 30 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (далі - ЗАТ «ПроКредит Банк»), правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_2 укладена рамкова угода, відповідно до умов якої ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 200 000 доларів США з лімітом строку 240 місяців.
Також на підставі та в межах вказаної рамкової угоди 30 вересня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання траншу, відповідного до умов якого останній отримав кредит у розмірі 51 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % річних на строк 72 місяців.
30 вересня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, предметом якої є: земельна ділянка загальною площею 0,1200 гектарів, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва готовністю 61,8 %, реєстраційний номер 20008723, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
У межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ПАТ «ПроКредит Банк» пред`явив свої вимоги до спадкоємців.
Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 подала його дружина - ОСОБА_3 . Заяви про відмову від спадщини подали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Оригінали правовстановлюючих документів щодо майна померлого в спадковій справі відсутні. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
За життя ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав в обумовлені ними строки, кредит та проценти за їх користування не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами в розмірі 1 417 573,36 грн.
27 квітня 2014 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 1311/1439/12 за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2008 року в розмірі 1 417 573,36 грн та 3 654 грн судового збору.
06 квітня 2016 року на виконання рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області видані виконавчі листи у справі № 1311/1439/12 від 27 квітня 2014 року відповідно до кількості відповідачів.
Вищезазначені виконавчі листи були пред`явлені на виконання до Кам`янка?Бузького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області
(далі - Кам`янка-Бузький РВ ВДВС ГТУЮ у Львівській області).
На час розгляду цієї справи вказане рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 квітня 2014 року у справі № 1311/1439/12 не виконане та, відповідно, заборгованість за кредитним договором від 30 вересня 2008 року не погашена.
Посилаючись на вищевказане, АТ «ПроКредит Банк» просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості за рамковою угодою від 30 вересня 2008 року та договором про надання траншу від 30 вересня 2008 року в розмірі 1 417 573,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 338 428,78 грн; проценти за фактичне користування кредитними коштами - 122 445,56 грн; пеня за неналежне виконання кредитного договору - 956 699,56 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30 вересня 2008 року, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкованого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 280 000 грн; на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 61,8 %, реєстраційний номер 20008723, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкованого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 926 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області своїм рішенням від 14 грудня 2020 року позов АТ «ПроКредит Банк» задовольнив.
Звернув стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 30 вересня 2008 року, засвідченого приватним нотаріусом Кам`янка?Бузького районного нотаріального округу Робак Л. О., за реєстровим № 9027, у рахунок часткового погашення заборгованості за рамковою угодою від 30 вересня 2008 року та договором про надання траншу від 30 вересня 2008 року в розмірі 1 417 573,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 338 428,78 грн; проценти за фактичне користування кредитними коштами - 122 445,56 грн; пеня за неналежне виконання кредитного договору - 956 699,56 грн, а саме:
- на земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 4622155400:01:005:1233, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкованого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 280 000 грн;
- на об`єкт незавершеного будівництва готовністю 61,8 %, реєстраційний номер 20008723, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , успадкованого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 926 000 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Львівський апеляційний суд своєю постановою від 12 травня 2022 року рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що чинним законодавством та умовами договору іпотеки від 30 вересня 2008 року передбачено право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у червні 2022 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Р. О., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:
- пункт 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження № 61?3872св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 148/1923/16-ц (провадження № 61-21005св18), від 14 липня 2021 року у справі № 210/3260/16-ц (провадження № 61-46579св18).
- пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України - скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач вперше звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права 09 серпня 2012 року шляхом стягнення заборгованості, в тому числі, з позичальника ОСОБА_2 , отже з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк мав би звернутись до суду до 10 серпня 2015 року, проте такої процесуальної дії він не вчинив, що свідчить про те, що у зверненні стягнення на предмет іпотеки слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.
Також заявник у касаційній скарзі вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали обґрунтованим, обраний позивачем спосіб судового захисту порушених прав кредитора стосовно виконання позичальником забезпечених іпотекою грошових зобов`язань щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку». При цьому заявник зазначає, що оскільки сторони в іпотечному договорі передбачили спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі, то позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем від свого імені будь-якій-особі покупцеві, є неналежним способом захисту.
Також заявник не погоджується з вартістю предмета іпотеки, який наведений у звіті про оцінку майна від 25 вересня 2018 року № ПК-243-18-02, вказуючи на те, що дослідження проведено на житловий будинок загальною площею 316,97 кв. м, натомість загальна площа предмету іпотеки становить 175,9 кв.м. Разом з тим, позивач вимагає від відповідача у рахунок погашення заборгованості суму, що значно перевищує вартість майна, одержаного у спадщину.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2022 року АТ «ПроКредит Банк» подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 вересня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладена рамкова угода №FW301.321, відповідно до умов якої останній зобов`язався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 200 000 доларів США строком на 240 місяців.
На підставі та в межах зазначеної рамкової угоди, 30 вересня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання траншу №301.40708/FW301.321, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 51 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі16,00 % річних на строк 72 місяців.
30 вересня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки №FW301.321-ІД, відповідно до пункту 2.2.1 якого в забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою ОСОБА_2 передав в іпотеку ЗАТ «ПроКредит Банк» земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 4622155400:01:005:1233, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва готовністю 61,8 %, реєстраційний номер 20008723, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 6.4 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким є застереження, вказане у розділі 7 цього договору з врахуванням інших умов договору.
Пунктом 9.1 договору іпотеки передбачено, що договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного задоволення вимог іпотекодержателя протягом усього часу дії ліміту кредитування, виконання усіх чи частини основних зобов`язань не тягне за собою припинення договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 червня 2017 року, виданим Виконавчим комітетом Запитівської селищної ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, серія НОМЕР_1 .
Згідно з листом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори від 13 жовтня 2017 року № 2232/02-14, на підставі вимоги кредитора АТ «ПроКредит Банк» зареєстровано спадкову справу № 290/2017 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , кредиторські вимоги включені в спадкову масу, про що зроблено запис в книзі обліку спадкових справ.
Листом Кам`янка-Бузької державної нотаріальної контори від 03 липня 2018 року № 1283/01-16 ПАТ «ПроКредит Банк» повідомлено, що в нотаріальній конторі зареєстрована спадкова справа № 290/2017. Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 в Кам`янка-Бузьку державну нотаріальну контору подала його дружина - ОСОБА_3 . Заяви про відмову від спадщини подали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Суди також встановили, що позичальник ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свої зобов`язання за кредитним договором із повернення кредиту та сплати процентів за його користування не виконав у термін, обумовлений кредитним договором, кредитні кошти не повернув, процентів за фактичне користування кредитними коштами не сплачував, що призвело до виникнення простроченої заборгованості в розмірі 1 417 573,36 грн.
Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області своїм рішенням від 27 квітня 2014 року у справі № 1311/1439/12 позов ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2008 року в розмірі 1 417 573,36 грн задовольнив (рішення суду набрало законної сили 08 травня 2014 року).
06 квітня 2016 року на виконання рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 квітня 2014 року було видано виконавчі листи № 1311/1439/12 відповідно до кількості відповідачів та пред`явлені до виконання до Кам`янка-Бузького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області.
На час розгляду справи, яка переглядається, рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області у справі № 1311/1439/12 від 27 квітня 2014 року відповідачами не виконано.
Разом з тим, суди встановили, що відповідач ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину, в тому числі належну ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та об`єкт незавершеного будівництва готовністю 61,8 %, реєстраційний номер 20008723, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09 жовтня 2017 року АТ «ПроКредит Банк» на адресу ОСОБА_1 надіслало вимогу про погашення заборгованості спадкодавця.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 25 вересня 2018 року № ПК?243?18?01 ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 280 000 грн.
Згідно зі звітом про оцінку майна від 25 вересня 2018 року № ПК-243-18-02 ринкова вартість незавершеного будівництва готовністю 61,8 %, реєстраційний номер 20008723, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 926 000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання.
У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника в зобов`язанні.
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Норми статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема у зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих норм: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Отже, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.
У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).
Крім того, у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.
Суди першої та апеляційної інстанції врахували це, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що у цій справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка, ОСОБА_2 , тому з урахуванням статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» набула статус іпотекодавця.
Згідно з положеннями статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, визначився правильно з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки чинним законодавством та умовами договору іпотеки від 30 вересня 2008 року № FW301.321-ІД передбачено право банку на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі щодо того, що позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка значно перевищує вартість майна, посилаючись на помилки у звітах № ПКБ-243-18-01, № ПКБ?243-18-02 про оцінку майна від 25 вересня 2018 року є необґрунтованими, оскільки загальна вартість об`єктів нерухомості, які є предметом іпотеки становить 1 206 000 грн, в той час, як заборгованість за рамковою угодою від 30 вересня 2008 року № FW 301.321 та договором про надання траншу від 30 вересня 2009 року №301.41708/FW301 становить 1 417 573,36 грн, з яких: 338 428,78 грн - заборгованість за кредитом; 122 445,56 грн - проценти за фактичне користування кредитними коштами; 956 699,56 грн - пеня за неналежне виконання умов кредитного договору. Вказана сума заборгованості стягнена за рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 квітня 2014 року, яке перебуває на примусовому виконанні. Належних доказів на спростування доводів позивача щодо вартості майна відповідачем не надано, відповідного клопотання про проведення судової експертизи відповідачем протягом розгляду справи не заявлялось.
З огляду на те, що відповідач у добровільному порядку не виконала зобов`язання сплатити заборгованість в розмірі 1 417 573,36 грн одноразовим платежем відповідно до статей 1281 1282 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що іпотекодержателем була дотримана процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме направлена вимога виконання основного зобов`язання, дійшли правильного висновку про те, що спосіб обраний позивачем для захисту порушеного права є ефективним та підлягає такому захисту.
Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової вартості відповідає як вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 6.4 договору іпотеки.
Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами наслідків спливу позовної давності не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності в суді першої інстанції у встановленому порядку, це не було доводами апеляційної скарги, а також не обґрунтовано підстав застосування таких наслідків.
За таких обставин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У свою чергу, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду за приписами статті 400 ЦПК України.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження
№ 14-446цс18).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, тому оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Романна Олегівна, залишити без задоволення.
Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк