Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 446/414/19
провадження № 61-19248св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником Козієм Тарасом Васильовичем , на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року, ухвалене суддею Костюк У. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» (далі - ТОВ «Еталон-Ком) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 284 500 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10 травня 2017 року.
Позов мотивований тим, що 10 травня 2017 року між ТОВ «Еталон-Ком» (покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) (продавець) було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 01-10/05-17, відповідно до умов якого останній зобов`язався поставити їм будівельні матеріали (товар), а вони, у свою чергу, зобов`язалися його прийняти і оплатити. На виконання умов цього договору ТОВ «Еталон-Ком» перерахувало продавцю грошові кошти у розмірі 284 500 грн за товар, однак його поставка у визначений строк не відбулася, кошти, що були ними сплачені, не повернені.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 23 серпня 2018 року ОСОБА_1 припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець.
З огляду на це ТОВ «Еталон-Ком» пред`явило вимоги до ОСОБА_1 про стягнення 284 500 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10 травня 2017 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області
від 05 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року, позов ТОВ «Еталон-Ком» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Еталон-Ком» 284 500 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10 травня 2017 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що у порушення положень статей 526 629 655 ЦК України та укладеного 10 травня 2017 року між ТОВ «Еталон-Ком» та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будівельних матеріалів, останній отримавши від покупця кошти у сумі 284 500 грн, не виконав свої зобов`язання з поставки у визначений строк замовленого товару. Оскільки товар не поставлено, а кошти не повернуто, то вони підлягають стягненню на користь покупця, який належним чином виконав умови цього договору, за рішенням суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Козія Т. В., про скасування рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року і постанови Львівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що судові рішення ухвалені з порушенням правил суб`єктної юрисдикції та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18).
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Еталон-Ком»просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
30 березня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
08 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 травня 2017 року між ТОВ «Еталон-Ком» (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 01-10/05-17. Згідно з пунктом 1.1 цього договору продавець зобов`язався передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (а. с. 6- 8).
На виконання своїх зобов`язань ТОВ «Еталон-Ком» перерахувало ФОП ОСОБА_1 в рахунок подальшої поставки їм будівельних матеріалів грошові кошти на загальну суму 284 500 грн (а. с. 9-16). У визначений договором строк будівельні матеріали їм поставлені не були.
З 23 серпня 2018 року ОСОБА_1 припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець.
29 січня 2019 року ТОВ «Еталон-Ком» надіслало відповідачу вимогу, в якій просило протягом десяти календарних днів виконати умови договору та поставити їм товар, однак ця вимога виконана не була.
У справі, яка є предметом перегляду, ТОВ «Еталон-Ком» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 284 500 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10 травня 2017 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статтею 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час пред`явлення позову у цій справі) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - ГПК України у редакції, чинній на час пред`явлення позову у цій справі). Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Отже, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).
Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, отже, і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини у цій справі виникли між ТОВ «Еталон-Ком» та ФОП ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів від 10 травня 2017 року, який є господарським.
За змістом статей 51 52 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Встановивши у цій справі, що станом на час пред`явлення цього позову до суду (лютий 2019 року) ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що його цивільно-правова відповідальність як фізичної особи за цим (господарським) договором не припинилася, а тому цей спір з огляду на його суб`єктний та предметний склад мав розглядатися у порядку господарського судочинства, оскільки підприємницьку діяльність відповідач припинив з 23 серпня 2018 року.
Такий висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до компетенції господарських судів України, провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Козієм Тарасом Васильовичем , задовольнити.
Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу закрити.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» роз?яснюється право на звернення із позовом до ОСОБА_1 у порядку господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук