ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 447/2522/19

провадження № 61-5468св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Беніцької Валентини Іванівни на постанову Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

Заявниця ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року заяву задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львові відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язано Червоноградський відділ реєстрації актів цивільного стану міського управління юстиції у Львівській області, внести зміни в актовий запис № 798 від 19 жовтня 1995 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області, на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у графі відомості про батька, записати батьком « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України». У графі по батькові дитини змінити з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 22 лютого 2020 року Новороздільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_7 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінила ім`я на ОСОБА_8 , про що 22 лютого 2020 року складено відповідний актовий запис № 1.

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_9 - адвокат Калмиков С. В. звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року

у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 06 липня 2021 року відкрито провадження у справі за заявою представника ОСОБА_9 - адвоката Калмикова С. В. про перегляд рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня

2022 року провадження у справі за вказаною заявою закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що довіреність адвоката Калмикова С. Ю., якою ОСОБА_9 уповноважив його здійснювати представництво, посвідчена нотаріусом Російської Федерації. Районний суд врахував, що дипломатичні відносини між державою Україна та Російською Федерацією розірванні, тому вказана довіреність не надає адвокату повноваження на звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, що є підставою для закриття провадження у справі за такою заявою.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, адвокат Калмиков С. В. в інтересах ОСОБА_10 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Калмикова С. В., подану в інтересах ОСОБА_10 , на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня 2022 року повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що довіреність, яка міститься в матеріалах справи, на представництво адвокатом Калмиковим С. В. інтересів ОСОБА_9 видана державою, з якою 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини та дії якої визнано геноцидом українського народу. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, тобто без надання належних доказів на підтвердження повноважень на вчинення процесуальних дій від імені довірителя, тому повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу адвоката Калмикова С. В., який діє в інтересах ОСОБА_9 , задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року скасовано, справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ОСОБА_9 адвокат Калмиков С. В. надав ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1027886

від 31 березня 2022 року, виданий на підставі договору № 77/Б про надання правової допомоги від 06 квітня 2020 року, та копію цього договору. Таким чином, ОСОБА_9 скористався наданим йому законом правом участі в судовому процесі через представника, у зв`язку з чим відсутні підстави для повернення апеляційної скарги його представнику.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 - адвоката Калмикова С. В. задоволено частково. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня 2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний суд звернув увагу, що на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ОСОБА_9 адвокат Калмиков С. В. надав ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1027886 від 24 листопада 2020 року, виданий на підставі договору № 77/Б про надання правової допомоги від 06 квітня 2020 року.

Таким чином, ОСОБА_9 скористався наданим йому законом правом участі в судовому процесі через представника, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_11 не надано суду належних доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_9 , в тому числі з правом на звернення із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Беніцька В. І. через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року.

В касаційній скарзі заявниця просила суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 21 березня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова ухвалена судом апеляційної інстанціїз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 21 травня 2024 року представник ОСОБА_9 - адвокат Калмиков С. В. просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

25 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами першою, другою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Згідно з частиною четвертою першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 64 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення представника ОСОБА_9 - адвоката Калмикова С. В. із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2019 року) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За приписами статті 26 Закону № 5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Отже, ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером цивільний процесуальний закон не вимагає.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), зазначивши, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

На підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ОСОБА_9 адвокат Калмиков С. В. надав ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1027886 від 31 березня 2022 року, виданий на підставі договору № 77/Б про надання правової допомоги від 6 квітня 2020 року, та копію цього договору.

Договір № 77/Б про надання правової допомоги від 06 квітня 2020 року, на підставі якого адвокат Калмиков С. В. набув повноважень на представництво інтересів ОСОБА_9 в судах, є чинним та в судовому порядку не визнаний недійсним.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 559/599/22 (провадження № 61-9252св22) зауважив, що чинним процесуальним законом України не передбачено обов`язку адвоката зазначати обставини укладення договору про надання правової допомоги, а також надавати будь-які докази на підтвердження часу та місця його укладення.

Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_9 скористався наданим йому законом правом участі в судовому процесі через представника, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - адвоката Беніцької Валентини Іванівни залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов