№ 44/380-б (910/260/21) - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

Справа № 44/380-б (910/260/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Картере В.І., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - Багнюка І.І.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - Орловського С.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик" - Кучирки Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 12266/2021

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. (головуючий), Остапенка О.М., Михальської Ю.Б.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021

у складі судді Чеберяка П.П.

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда-плюс"

про визнання недійсним результату аукціону

в межах справи № 44/380-б

за заявою Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик"

про банкрутство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 12266/2021, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 44/380-б (910/260/21) - залишити без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута (об`єкта нерухомості з готовністю 3,99%) за позовом фізичної особи - інвестора квартири, який не є учасником справи про банкрутство.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за заявою Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик" (далі - ТОВ "Житловик") про банкрутство.

3. 22.10.2012 постановою Господарського суду міста Києва у справі № 44/380-б ТОВ "Житловик" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гороховського Андрія Вікторовича.

4. 11.01.2016 відбувся аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ТОВ "Житловик", який складається з: незавершеного будівництва житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутовими та офісного призначення готовністю 3,99 %, що знаходиться у місті Києві про проспекту Науки, 66-70 , а також майнових прав на незавершене будівництво, а саме - 77 квартир загальною площею 8 346,47 кв.м в житловому будинку, який будується за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70 , та який є предметом забезпеченням згідно з іпотечним договором від 30.07.2007, укладеним між боржником та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - ПАТ "АКБ "Київ").

5. У відповідності до протоколу про проведення аукціону від 11.06.2016 № 202184 переможцем аукціону стало ТОВ "Егіда-Плюс", яке запропонувало ціну 1 881 647,84 грн.

Подання позову до суду.

6. 31.12.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Житловик" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда-Плюс" (далі - ТОВ "Егіда-Плюс", відповідач-2) про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 11.01.2016.

7. Підставою для визнання недійсними результатів аукціону позивач визначив те, що на момент продажу був відсутній об`єкт права власності, сформований відповідно до чинного законодавства, оскільки право власності боржника на об`єкт незавершеного будівництва, який був предметом оскаржуваного аукціону, не було зареєстровано у встановленому законом порядку. При цьому, позивач посилався на приписи статті 331 ЦК України.

Крім того, вказував, що:

- на нерухоме майно під час проведення аукціону було накладено арешт;

- не отримано згоди комітету кредиторів на продаж майна;

- об`єкти житлового фонду не включаються в ліквідаційну масу, тому не підлягають продажу в ліквідаційній процедурі;

- на момент продажу майна був відсутній об`єкт права власності.

Розгляд справи судами.

8. 31.05.2021 рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 44/380-б (910/260/21), відмовлено у задоволенні позову.

9. Суди виходили з того, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

10. При цьому судами встановлено, що 30.12.2020 з позовом про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 11.01.2016, звернувся ОСОБА_1 , який не брав участь в спірному аукціоні та не є кредитором у справі. Судами було констатовано, що згідно договору купівлі-продажу майнових прав б/н від 06.06.2014 ОСОБА_1 належать майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . Тому суди дійшли висновку, що хоча ОСОБА_1 не приймав участь в аукціоні, не є кредитором по справі, у той же час довів наявний майновий інтерес на власність. Крім того, судами не застосовано позовну давність з огляду на відсутність порушеного права позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

11. 15.12.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") ОСОБА_1 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 44/380-б (910/260/21) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

12. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, касатор зазначає, що судами попередніх інстанцій у судових рішеннях не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, згідно з яким моментом виникнення права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, є дата державної реєстрації права власності, та у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1258/20), згідно з яким об`єкт незавершеного будівництва може бути реалізований на прилюдних торгах у провадженні про банкрутство лише після державної реєстрації права власності на нього.

13. Також, скаржник вважає, що виключною проблемою правозастосування у даній справі є питання застосування приписів статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ, до набрання чинності змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI) щодо дії арештів та заборон, накладених на майно боржника судом кримінальної юрисдикції в межах кримінального провадження.

14. Водночас, касатор зазначає, що суди не застосували статтю 228 ЦК України та не врахували висновки про належність майна особам, внаслідок інвестиційної діяльності яких воно було створено, викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 907/762/16, від 24.10.2018 у справі № 910/1305/15-г, від 28.09.2019 у справі № 908/6167/15 (908/1258/20), від 05.10.2021 у справі № 908/6167/15 (908/1348/20).

15. Додатково у судовому засіданні представник скаржника послався на необхідність врахування постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 09.02.2022 у справі № 752/19622/19 щодо обов`язку ліквідатора передати спірне незавершене будівництво органу місцевого самоврядування на підставі Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

16. До Верховного Суду надійшов відзив від ТОВ "Житловик" на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому з посиланням на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

17. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19. В оскаржених судових рішеннях суди дійшли висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

20. Судова колегія залишає рішення судів попередніх інстанцій без змін, однак вважає за необхідне навести наступні мотиви.

21. Фактично на розгляд колегії суддів поставлено питання правомірності проведення спірного аукціону, проведеного 11.01.2016 у порядку, встановленому положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

22. Частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

23. Предметом вказаного аукціону було майно ТОВ "Житловик" у вигляді цілісного майнового комплексу, який включав майнові права на незавершене будівництво, а саме 77 квартир загальною площею 8 346,47 кв.м в житловому будинку, який будується за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, які є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 30.07.2007, укладеного між банкрутом та забезпеченим кредитором Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ", та незавершене будівництво житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 %, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70.

24. Насамперед, судова колегія вважає за необхідне розкрити питання, хто саме вправі оскаржувати результати проведеного аукціону з продажу майна банкрута.

25. Так, за змістом постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 звертатися до суду із вимогами про визнання недійсним результатів аукціону можуть лише ті особи, які є зацікавленими у продажі майна за найвищою ціною.

Такою особою, перш за все, є боржник, бо саме його майно продається. Від того, чи вдасться продати майно за найвищою ціною, може залежати, зокрема, чи вдасться йому розрахуватись з боргами. Арбітражний керуючий, як законний представник боржника, теж вправі звертатись із вимогою про визнання недійсними результатів аукціону.

Особами, зацікавленими у продажі майна за найвищою ціною, є і кредитори. Від того, чи вдасться продати майно боржника за найвищою ціною, може залежати, зокрема, скільки коштів отримають ці кредитори.

Право на оскарження результатів аукціону мають також зареєстровані учасники аукціону, оскільки під час підготовки та проведення аукціону можуть бути допущені порушення, що можуть вплинути на результати аукціону.

Особа, яка вважає себе власником майна, яке виставлене на продаж, також може оскаржити результати аукціону.

Інші особи, які бажали взяти участь в аукціоні, та не були зареєстровані та не змогли взяти участь в аукціоні, не можуть оскаржувати результати аукціону шляхом пред`явлення вимоги про визнання недійсними результатів аукціону.

Водночас, особи, які бажали взяти участь в аукціоні, мали свій інтерес: вони сподівались, прийнявши участь в аукціоні, придбати відповідне майно. Оскільки такий інтерес є правомірним, то він має бути захищений від посягань на нього.

26. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 уточнила наведений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 висновок щодо кола осіб, які можуть оспорювати результати аукціону з продажу майна банкрута, шляхом включення до кола таких суб`єктів уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника.

27. При розгляді справи № 910/21182/15 (910/16832/19) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 30.11.2021 дійшла висновку, що, крім наведених у пунктах 25 і 26 цієї постанови осіб, які вправі оскаржувати результати проведеного аукціону з продажу майна банкрута, наділено таким правом також особу, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону", і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, однак за умови встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу "зареєстрованого учасника аукціону" та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

28. Аналізуючи викладене вище, слід дійти висновку, що судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в основу критерію можливості оскарження результатів аукціону з продажу майна банкрута ставить наявність при продажу цього майна порушеного права чи інтересу такої особи, що звертається до суду з позовом чи зі скаргою на судові рішення з цього питання.

29. Як вже зазначено вище, судами встановлено, що з позовом про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 11.01.2016, звернувся ОСОБА_1 , який не брав участь в спірному аукціону та не є кредитором у справі. Судами було констатовано, що згідно з договором купівлі-продажу майнових прав б/н від 06.06.2014 ОСОБА_1 належать майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . Тому суди дійшли висновку, що хоча ОСОБА_1 не приймав участь в аукціоні, не є кредитором по справі, у той же час довів наявний майновий інтерес на власність.

30. У зв`язку з цим судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, згідно з якою у випадку набуття права власності на новостворене нерухоме майно саме інвестор набуває первинне право власності, на яке раніше не було і не могло бути зареєстроване право власності інших осіб, віндикація не може бути застосована. Ефективним та належним способом захисту прав інвестора у такому випадку буде визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

31. Слід зауважити, що правовідносини сторін договору про фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулюються Законом України від 19.06.2003 № 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (далі - Закон № 978-IV) та Законом України від 18.09.1991 № 1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон № 1560-ХІІ).

32. Відповідно до частини п`ятої статті 7 та статті 4 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).

33. У статті 2 Закону № 978-IV вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

34. Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

35. Відповідно до частин першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

36. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлюватися наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

38. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

39. Крім того, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 144).

40. Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

41. У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

42. Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

43. Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

44. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

45. Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України, є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

46. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

47. Способи захисту права, обрані позивачем та застосовані судом, повинні найбільш ефективно поновлювати порушені права, а специфіка інвестування в об`єкти будівництва та визначення новоствореного майна як об`єкта захисту права, відмінного від майнових прав на етапі укладення договорів про інвестування в будівництво, які мають різні назви, повинні тлумачитися на користь тієї особи, права якої порушено.

48. Слід відзначити, що предметом спірного аукціону було майно банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, який включав майнові права на незавершене будівництво, а саме 77 квартир загальною площею 8 346,47 кв.м в житловому будинку, який будується за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70 , які є предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 30.07.2007, укладеного між банкрутом та забезпеченим кредитором Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ", та незавершене будівництво житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 %, що знаходиться за цією ж адресою. При цьому позивач володіє майновими правами лише на одну з 77 квартир, хоча майнові права на усі 77 квартир, а також незавершене будівництво житлового комплексу з підземними паркінгами і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3,99 % було предметом продажу на спірних торгах.

49. Відповідно до обставин цієї справи судова колегія вважає, що при спірному продажу майна банкрута не відбулося впливу на майнові інтереси позивача - ОСОБА_1 , оскільки ці його майнові права не зазнали жодних змін, і на момент продажу об`єкта на аукціоні набувачем не було порушено прав позивача.

50. У позові ОСОБА_1 не зазначив про невизнання його майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 у складі незавершеного будівництва житлового будинку чи будь-яке інше порушення саме цих прав.

51. Водночас, позивачем стверджувалося, що порушено його законний інтерес, що полягає у незмінності суб`єкта права власності на об`єкт в цілому, частка в якому належить позивачеві, без його згоди.

52. Подібне твердження суперечить положенням Закону про банкрутство, який визначає умови продажу майна банкрута та не містить такої вимоги як надання згоди інвестором на продаж цілісного майнового незавершеного будівництвом комплексу.

53. Відтак, на переконання колегії суддів, позов ОСОБА_1 у цій справі про визнання недійсним результатів аукціону є безпідставним і не спрямованим на захист його прав чи інтересів, оскільки проведення аукціону та його результати не вплинули на майнові права чи інтереси позивача.

54. Тому судами попередніх інстанцій правомірно було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 (як одного з інвесторів незавершеного будівництвом об`єкту нерухомості) у цій справі про визнання недійсним результатів аукціону із зазначених вище підстав. Подібний підхід зумовить стабільність правовідносин у процедурах банкрутства та не дозволить фактично необмеженому колу осіб, неучасників провадження у справі про банкрутство, намагатися визнати недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута за відсутності порушеного права чи інтересу особи, що звертається з відповідною вимогою до суду.

55. За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, інші доводи касаційної скарги, окрім статусу касатора та способу захисту, не впливають на вирішення питання щодо законності та обґрунтованості ухвалених у цій справі судових рішень.

56. Відносно необхідності врахування постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 09.02.2022 у справі № 752/19622/19 щодо обов`язку ліквідатора передати спірне незавершене будівництво органу місцевого самоврядування на підставі Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" слід зазначити, що цей довід є вторинним відносно питання статусу касатора і за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин не є істотним для вирішення цієї справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

57. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга ОСОБА_1 за вх. № 12266/2021 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

58. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 12266/2021 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 44/380-б (910/260/21) залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік