№ 450/2303/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 450/2303/18

провадження № 61-242св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області як орган опіки та піклування,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 червня 2019 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області як орган опіки та піклування про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області як орган опіки та піклування, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив усунути перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 .

У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 .

Після розлучення між ними почали виникати непорозуміння щодо його участі у вихованні сина, його відвідуванні. Незважаючи на те, що проживає окремо від дитини, він завжди цікавиться здоров`ям, життям та потребами сина. Постійно допомагає фінансово, перераховує кошти на утримання дитини, про що свідчать квитанції з банку про грошові перекази.

Водночас відповідачка систематично чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною: забороняє побачення, переносить заплановані зустрічі, не дає можливості бачитись дитині з батьками позивача.

Така поведінка зі сторони відповідача змусила звернутися в службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, у зв`язку з чим 01 червня 2017 року адміністрацією видане розпорядження № 373 «Про встановлення гр. ОСОБА_1 способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 ». Однак цього розпорядження відповідачка не виконує і надалі чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з сином.

Всі намагання позивача, з моменту розлучення, нормальним, мирним шляхом врегулювати цей спір призводять лише до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає позивачу, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини, через які він не може в нормальних умовах спокійно без сварок і скандалів зустрічатися з сином. Весь цей час намагається налагодити нормальний зв`язок із дитиною, брати участь у його вихованні, утриманні, розвитку його здібностей та забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Неодноразово намагався мирно врегулювати конфлікт, однак жодного результату це не дало. Здійснював виклики поліції з метою проведення профілактичної роботи з відповідачкою, однак вирішити це питання мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, не вдалось.

Вказує, що відповідачка перешкоджає здійсненню ним батьківських обов`язків, прав щодо дитини, не надає інформації про стан здоров`я дитини, змінює місце перебування та місце проживання дитини без його відома, що позбавляє його можливості бачитись з сином, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду з цим позовом.

Враховуючи вищевикладене просив:

1) зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_2 ;

2) визначити такі способи участі позивача у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисте спілкування: систематичні побачення з сином, поза межами місця проживання ОСОБА_2 та без її присутності на нетривалий час: у 1-шу, 3-тю та 5-ту суботу місяця 2 - 3 години (19:00 - 21:00) та у 1-шу, 3-тю та 5-ту неділю місяця - 5 - 6 годин (14:00 - 20:00), а також з ночівлею із суботи на неділю після досягнення дитиною п`ятирічного віку (кожні перші, треті та п`яті суботи та неділі із 19:00 год. у суботу та до 20:00 год. у неділю);

в день народження сина ОСОБА_3 , з 18:00 до 21:00, поза межами місця проживання ОСОБА_2 та без її присутності;

після досягнення дитиною п`ятирічного віку в іменини та у дні народження родичів ОСОБА_3 (його батька, дідуся та бабусі) з 19.00 год. до 21.00 год., поза межами місця проживання ОСОБА_2 та за попереднім попередженням матері дитини та без її присутності;

спільний відпочинок: після досягнення дитиною п`ятирічного віку у першу половину літніх канікул дитина проводить з батьком без присутності матері (строком на 45 днів), періоди можуть бути поміняні місцями за 30 днів до початку літніх канікул за письмовою домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

забирати із садка та зі школи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності ОСОБА_2 за попереднім попередженням матері дитини та без її присутності;

необмежене спілкування із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

кожного Різдва в перший або другий день свят та кожного Великодня (Пасха) в перший або другий день свят (за письмовою домовленістю між матір`ю та батьком дитини ОСОБА_3 ), в тому числі з ночівлею, після досягнення дитиною п`яти років.

3) призначити місцем передачі сина ОСОБА_3 від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 : біля входу (брами) на подвір`і за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) зобов`язати відповідача ставити до відома ОСОБА_1 про виїзд матері - ОСОБА_2 з сином - ОСОБА_3 за межі області та погоджувати ці поїздки із ним у письмовій формі та із його письмовою відповіддю;

5) зобов`язати відповідача ставити до відома ОСОБА_1 про початок хвороби чи простуди чи інших проблем зі здоров`ям у сина ОСОБА_3 (або введення йому щеплень чи вакцин) та погоджувати з позивачем методи і засоби лікування (або введення йому щеплень чи вакцин) у письмовій формі та із письмовою відповіддю позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_2 розпорядження Пустомитівської районної державної адміністрації від 01 червня 2017 року № 373, яким визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина, чинення відповідачем перешкод у побаченні та спілкуванні позивача з малолітнім сином.

Суд першої інстанції вважав доведеним відповідачем, що позивач ОСОБА_1 діє всупереч інтересам дитини, порушує встановлений спосіб участі у вихованні малолітнього сина, відвідування батьком сина носить епізодичний характер та є формальним, що підтверджується відповідними актами щодо ухиляння ОСОБА_1 від спілкування та виховання свого малолітнього сина, наявними в матеріалах справи.

Врахував суд першої інстанції також висновки лікарів щодо фізичного та психоемоційного стану дитини ОСОБА_3 , з яких вбачається, що дитина переживає сильні душевні хвилювання, після чого втрачає спокійний сон уночі, зривається та плаче, що трапляється виключно після відвідування її батьком в агресивному стані внаслідок того, що позивач нерідко приходить до дитини в неадекватному стані збуджений та агресивний, в присутності сина в грубій формі з`ясовує відносини з відповідачем.

Також суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 вимагає спілкування з дитиною у невстановлений час, без участі матері, чим може порушити нормальний режим життя дитини, яка з урахуванням свого віку вимагає конкретного часу для спілкування та зустрічей, денного сну та відпочинку, відповідного режиму харчування, враховуючи певні відмінності та особливості, які пов`язані з віковими потребами дитини.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження чинення відповідачем ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на момент розгляду органом опіки та піклування питання участі батька у вихованні та спілкуванні з сином не виповнилося одного року, а отже, в якнайкращих інтересах дитини орган опіки та піклування визначив, що участь батька у вихованні дитини має бути в присутності матері.

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а саме:

визначення таких способів участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисте спілкування: систематичні побачення з сином, поза межами місця проживання ОСОБА_2 та без її присутності на нетривалий час: у першу та третю та п`яту суботу місяця 2-3 години (19:00-21:00) та у першу та третю та п`яту неділю місяця - 5-6 годин (14:00-20:00 год.), а також з ночівлею із суботи на неділю після досягнення дитиною п`ятирічного віку (кожні перші та треті та п`яті суботи та неділі із 19:00 год. у суботу та до 20:00 год. у неділю); в день народження сина ОСОБА_3 , з 18:00 до 21:00 год., поза межами місця проживання ОСОБА_2 та без її присутності; після досягнення дитиною п`ятирічного віку в іменини та у дні народження родичів ОСОБА_3 (його батька, дідуся та бабусі) з 19.00 год. до 21.00 год., поза межами місця проживання ОСОБА_2 та за попереднім попередженням матері дитини та без її присутності; спільний відпочинок: після досягнення дитиною п`ятирічного віку у першу половину літніх канікул дитина проводить з батьком без присутності матері (строком на 45 днів), періоди можуть бути поміняні місцями за 30 днів до початку літніх канікул за письмовою домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; забирати зі садка та зі школи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності ОСОБА_2 за попереднім попередженням матері дитини та без її присутності; необмежене спілкування зі сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином; кожного Різдва в перший або другий день свят та кожного Великодня (Пасха) в перший або другий день свят (за письмовою домовленістю між матір`ю та батьком дитини ОСОБА_3 ), в тому числі з ночівлею, після досягнення дитиною п`яти років;

призначення місцем передачі сина ОСОБА_3 від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 : біля входу (брами) на подвір`я за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язання ОСОБА_2 ставити до відома ОСОБА_1 про виїзд матері - ОСОБА_2 з сином - ОСОБА_3 за межі області та погоджувати ці поїздки із ним у письмовій формі та із його письмовою відповіддю;

зобов`язання ОСОБА_2 ставити до відома ОСОБА_1 про початок хвороби чи простуди чи інших проблем із здоров`ям у сина ОСОБА_3 (або введення йому щеплень чи вакцин) та погоджувати з позивачем методи і засоби лікування (або введення йому щеплень чи вакцин) у письмовій формі та із письмовою відповіддю позивача - відмовлено у повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що позивач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не довів належними та допустимими доказами чинення відповідачем перешкод у вихованні та спілкуванні з сином сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод щодо участі ОСОБА_1 у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточнень від 13 квітня 2021 року, вказує, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до Львівського апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Пустомитівського районного суду Львівської області.

12 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд взагалі не дослідив матеріалів справи, жодним чином не проаналізував визнання обставин відповідачем в судовому засіданні суду першої інстанції, а саме те, що вона не дає дитини чим створює перешкоди позивачу в побаченні із сином.

Суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків і в супереч їхнім свідченням зробив недостовірні висновки в судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції схиляється до свідчень відповідачки, що дитина могла спати коли приходив позивач, але жодного доказу немає цим обставинам.

Також суди не взяли до уваги, що позивач звертався до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, як органу опіки та піклування із заявами, викликав поліцію фактично кожного разу під час приїзду до будинку, де проживає ОСОБА_2 , оскільки остання не надавала можливості позивачу бачитися із сином та вчиняла провокаційні дії спрямовані на створення скандалу.

Дії органу опіки та піклування і поліції носять формальний характер. Жодного разу Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області як орган опіки та піклування не намагалися викликати сторін на засідання комісії та, хоч якимось чином, посприяти у вирішенні конфлікту, який провокує ОСОБА_2 .

Суди не звернули належної уваги на докази, які подані відповідачкою у справі, хоча на них акцентував увагу адвокат Тимощук О. І., а саме відповідь від 02 листопада 2018 року вих. № 61-2446/0/2-18, де зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язалася не чинити психологічного тиску на малолітнього сина ОСОБА_3 під час побачень з батьком. Однак суди відверто перекладають вину за психоемоційний стан дитини на позивача. Колишня дружина чинить перешкоди, вчиняє скандали та відверто провокує.

Більше того, в судовому рішенні суддя Пустомитівського районного суду Львівської області зазначає, що відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною підтверджується рядом актів, складених з 26 серпня 2017 року до 05 березня 2018 року. Однак позов подано та розпочато автоматичний розподіл справи в суді 20 липня 2018 року. В цьому випадку суд намагається у будь-який спосіб обґрунтувати законність прийнятого рішення попри всі докази, які суперечать цьому і навпаки підтверджують законність та підставність поданого позову.

Крім того, апеляційним судом ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки розгляд справи було призначено на 19 жовтня 2020 року, однак відповідач подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, яке було судом задоволено. В подальшому жодного належного повідомлення про розгляд справи позивач не отримував.

Таким чином, суд апеляційної інстанції в порушення частини п'ятої статті 128 ЦПК України не повідомив позивача про судове засідання, яке призначено на 29 жовтня 2020 року. Тому відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України рішення підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шкарупська-Баранова Н. Б., вказувала, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки їх ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, рішення є законними та обґрунтованими, судами правильно застосовано норми процесуального права.

Відповідачка жодним чином не порушувала розпорядження Пустомитівської РДА щодо способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . Нею не чинилось та не чиниться жодних перешкод ОСОБА_1 в реалізації його права у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_2 розуміючи важливість спілкування сина з батьком, навпаки, завжди намагалася налагодити контакт між ними. Проте позивач сам зводить нанівець такі намагання своїми діями.

Зазначене підтверджено належними та допустимими доказами, дослідженими судом першої інстанції. Це, зокрема, акти, складені комісією в складі депутатів сільської ради, засвідчені сусідами ОСОБА_2 від 26 серпня 2017 року, від 30 вересня 2017 року, від 27 вересня 2017 року, від 08 жовтня 2017 року, від 11 листопада 2017 року, від 25 листопада 2017 року, від 05 березня 2018 року, від 02 червня 2018 року про те, що позивач неодноразово не з`являвся за графіком, призначеним органом опіки та піклування для побачення до свого малолітнього сина, а також про те, що ОСОБА_2 дозволяла бачитися позивачу з сином, не чинила перешкод в таких побаченнях, відповідно до розпорядження.

Судом першої інстанції проаналізовано та надано належну правову оцінку зібраним у справі належним та допустимим доказам, наведено мотиви, з яких певні докази відкинуті чи спростовані, а отже, висновок ОСОБА_1 про те, що такі судом не проаналізовані чи узагальнені, є необґрунтованим та безпідставним.

ОСОБА_1 не спростовано ні у апеляційній, ні у касаційній скарзі правильного висновку суду першої інстанції, що саме він діє всупереч інтересам дитини, порушує встановлений спосіб участі у вихованні малолітнього сина. Відвідування сина носить епізодичний характер та є формальним, що підтверджується актами щодо ухилення від спілкування та виховання свого малолітнього сина, наявними в матеріалах справи.

Крім цього, відповіддю Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 15 жовтня 2020 року за № 10179/42/04/14-20 на адвокатський запит Шкарупської-Баранової Н. Б. , підтверджується, що ОСОБА_1 звертався із письмовими заявами від 05 січня 2020 року, 02 лютого 2020 року, 16 лютого 2020 року, 07 березня 2020 року, 15 березня 2020 року, 05 квітня 2020 року, 03 травня 2020 року, 18 вересня 2020 року щодо перешкод у спілкуванні з дитиною. Проте, перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 чинила перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною. Цю відповідь долучено на стадії апеляційного розгляду, оскільки в ній відображено події, що відбулись після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Доводи ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд розглянув справу 29 жовтня 2020 року, не повідомивши його про дату та час судового засідання, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються матеріалами справи, оскільки апеляційний суд вказав дату судового засідання 29 жовтня 2020 року, як того вимагає частина п'ята статті 268 ЦПК України, тобто дату складання повного тексту судового рішення, ухваленого у відсутності учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 червня 2018 року розірвано.

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 01 липня 2016 року.

Копією довідки Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 06 вересня 2018 року № 3222 підтверджується, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована з матір`ю, ОСОБА_2 , 1993 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації від 01 червня 2017 року № 373 встановлено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності ОСОБА_2 поза межами господарського двору проживання дитини, а саме: щосуботи з 17.00 год. до 19.00 год.; в першу і третю неділю місяця з 12.00 год. до 18.00 год.; всі державні та релігійні свята, визначені як вихідні дні, іменини та дні народження дитини, батьків чи інших родичів - за домовленістю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язано ОСОБА_2 не створювати перешкод у спілкуванні та побаченні батька з сином.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник щодо усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до пункту 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок), у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 чинила йому перешкоди у вільному спілкуванні з сином, що стало підставою для звернення до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, як органу опіки і піклування, із заявою про встановлення способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 .

Оскільки відповідач не виконувала вищевказане розпорядження та продовжувала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

в день народження сина ОСОБА_3 , з 18:00 до 21:00, поза межами місця проживання ОСОБА_2 та без її присутності;

5) зобов`язати відповідача ставити до відома ОСОБА_1 про початок хвороби чи простуди чи інших проблем із здоров`ям у сина ОСОБА_3 (або введення йому щеплень чи вакцин) та погоджувати з позивачем методи і засоби лікування (або введення йому щеплень чи вакцин) у письмовій формі та із письмовою відповіддю позивача.

Встановлено, що звертаючись до суду з позовом про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні сина, ОСОБА_1 просить визначити таку участь не лише шляхом зустрічей, а й можливості спільного відпочинку, проведення канікул, свят, телефонного, поштового, електронного спілкування та іншого способу зв`язку, тощо, що не було предметом розгляду Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області як органу опіки і піклування.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи (пункт 73 Порядку).

Позов ОСОБА_1 містить значно більші вимоги щодо способів участі у вихованні дитини, ніж ті, що були предметом розгляду відповідно до розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації від 01 червня 2017 року № 373, оскільки орган опіки та піклування розглянув лише заяву ОСОБА_1 про участь у вихованні сина шляхом щотижневих зустрічей та зустрічей у святкові дні. Інші способи участі у вихованні, на яких наголошував позивач, Пустомитівською районною державною адміністрацією як органом опіки та піклування, не обговорювались і доцільність їх застосування не перевірялась.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій при визначенні способу участі у спілкуванні та вихованні дитини обмежились висновком Пустомитівської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, який зроблений без врахування усіх заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , який в цій категорії справ є обов`язковим.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 285/3071/18 (провадження № 61-12460св19), від 23 грудня 2020 року в справі № 712/11527/17 (провадження № 61-18882св19) та від 31 березня 2021 року в справі № 201/13423/19 (провадження № 61-504св21).

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з`ясувати дійсні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук