Постанова

Іменем України

30 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 450/2479/19

провадження № 61-10570св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачка- ОСОБА_1 ,

відповідачі: Зимноводівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Цимбала Ірина Зіновіївна, на постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, надалі уточненим, до Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - Зимноводівська сільська рада), яка є правонаступником Лапаївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - Лапаївська сільська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Лапаївської сільської ради від 29 вересня 2018 року № 291 та скасування рішення і запису про державну реєстрацію.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

29 листопада 2017 року вона звернулась до Лапаївської сільської ради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для індивідуального будівництва. До заяви додала графічні матеріали с. Лапаївка - схему вертикального планування та інженерної підготовки території, на якій позначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме: земельна ділянка № НОМЕР_1 .

Всупереч статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) сільська рада заяву у встановленому законом порядку не розглянула, а надіслала їй лист від 20 грудня 2017 року № 455, у якому повідомила, що заяви про надання дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків, в тому числі й заява позивачки, будуть розглядатись після затвердження детального плану території.

Рішенням Лапаївської сільської ради від 26 квітня 2018 року № 256 їй було відмовлено у наданні такого дозволу. Зазначене рішення вона оскаржила у судовому порядку та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 1340/4642/18 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Лапаївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії рішення Лапаївської сільської ради, зокрема в частині відмови ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано.

Рішенням Лапаївської сільської ради від 20 вересня 2018 року № 291 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0700 га з кадастровим номером: 4623683700:01:001:0881 у АДРЕСА_1 ) та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , який зареєстрував своє право власності на це нерухоме майно.

Зазначне рішення сільської ради є незаконним, оскільки вона раніше, ніж ОСОБА_2 подала заяву на розроблення проєкту землеустрою щодо цієї земельної ділянки, однак їй незаконно відмовили, що підтверджується рішенням адміністративного суду.

Її заяву про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою сільська рада не розглядала впродовж п`яти місяців, а заяву ОСОБА_2 від 19 квітня 2018 року сільська рада розгляну відразу та рішенням Лапаївської сільської ради від 26 квітня 2018 року № 255 надала ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Внаслідок незаконних дій та бездіяльності сільської ради вона позбавлена можливості належним чином реалізувати своє право на отримання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.

Порушення Лапаївською сільською радою норм ЗК України призвело до протиправного винесення рішення від 20 вересня 2018 року № 291, оскільки правових підстав для передачі земельної ділянки № НОМЕР_1 (кадастровий номер 4623683700:01:001:0881) у власність відповідача ОСОБА_2 не було.

З урахуванням наведеного просила визнати незаконним та скасування рішення Лапаївської сільської ради від 20 вересня 2018 року № 291 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передачу її у власність ОСОБА_2 »; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер: 4623683700:01:001:0881), прийнятого 09 жовтня 2018 року реєстратором Лапаївської сільської ради за індексним номером: 43407485; скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку (кадастровий номер: 4623683700:01:001:0881), (номер запису про право власності: 28290982), вчинену реєстратором Лапаївської сільської ради Шубеляк І. Я. згідно з рішенням про державну реєстрацію від 09 жовтня 2018 року за індексним номером: 43407485.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Лапаївської сільської ради (ідентифікаційний № 22372529) від 20 вересня 2018 року № 291 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та передачу її у власність ОСОБА_2 ».

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий № 4623683700:01:001:0881, прийняте 09 жовтня 2018 року реєстратором Лапаївської сільської ради за індексним № 43407485.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий № 4623683700:01:001:0881, номер запису про право власності 28290982, здійснений реєстратором Лапаївської сільської ради Шубеляком І. Я. згідно з рішенням про державну реєстрацію від 09 жовтня 2018 року за індексним № 43407485.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Лапаївської сільської ради від 20 вересня 2018 року № 291, яким ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою та передано у власність земельну ділянку, унеможливило реалізацію права позивачки на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, а також зробило неможливим виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 1340/4642/18, оскільки таким зобов`язано повторно розглянути заяву позивачки від 29 листопада 2017 року про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визнання незаконним та скасування у судовому порядку рішення Лапаївської сільської ради від 26 квітня 2018 року № 256 про відмову позивачці у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку не є підтвердженням переважного права позивачки перед іншими громадянами, у тому числі й відповідачем ОСОБА_2 , на передачу спірної земельної ділянки у власність, статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян.

Позивачка не надала належних доказів щодо порушення оспорюваним рішенням сільської ради та відповідачем ОСОБА_2 її прав внаслідок одержання ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачка звернулася до сільської радиіз заявою про отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою набагато раніше, ніж ОСОБА_2 . Її заява тривалий час не розглядалася, а надалі рішенням Лапіївської сільської ради від 26 квітня 2018 року № 256 їй відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою. Проте зазначене рішення було скасоване рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 1340/4642/18 та зобов`язано Лапіївську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо земельних ділянок для індивідуального будівництва.

Однак ОСОБА_2 за рішенням Лапіївської сільської ради отримав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою та надалі затвердив проєкт землеустрою та зареєстрував право власності на земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що зазначене рішення позбавляє ОСОБА_1 реалізувати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки, щодо якої вона подавала відповідну заяву раніше за ОСОБА_2 .

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 05 червня 2018 року у справі № 388/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц; Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

У серпні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що він виконав вимоги та процедуру, передбачені чинним законодавством України щодо отримання у власність земельної ділянки, а тому рішення Лапаївської сільської ради від 20 вересня 2019 року № 291 про передачу йому земельної ділянки є законним та не підлягає скасуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Цимбала І. З., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала до Лапаївської сільської ради заяву про надання їй дозволу на розроблення проєкту землеустрою для передачі у власність земельної ділянки для індивідуального будівництва житлового будинку на території населеного пункту с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, відповідно до доданих до заяви графічних матеріалів (а. с. 5-6).

Згідно з графічним матеріалом ОСОБА_1 просила надати їй дозвіл на розроблення проєкту землеустрою земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,07 га.

На вказаній схемі графічно бажана земельна ділянка позначена номером АДРЕСА_2 , однак у судовому засіданні представник позивачки пояснила це технічною опискою, зауважила, що правильним номером вказаної ділянки є № НОМЕР_1 .

У відповідь на її заяву Лапаївська сільська рада листом від 20 грудня 2017 року повідомила, що заяви про надання дозволів на виготовлення проєктів землеустрою щодо виділення земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків, в тому числі й позивачки, будуть розглядатись після затвердження детального плану території (а. с. 7).

Рішенням Лапаївської сільської ради від 26 квітня 2018 року № 256 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області та залишено на обліку для отримання ділянок.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 1340/4642/18 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Лапіївської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення рішення Лапаївської сільської ради від 26 квітня 2018 року № 256 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою визнано протиправним та скасовано (а. с. 9-12).

Рішенням Лапаївської сільської ради від 20 вересня 2018 року № 291 ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,07 га, кадастровий № 46236837700:01:001:08814 у с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області та передано її у власність ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 жовтня 2018 року № 140667504 ОСОБА_2 05 жовтня 2018 року зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що: «орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16 (провадження

№ 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою.

За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 472/1286/17-ц (провадження № 61-42797св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження № 61-41390св18).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнання незаконним та скасування у судовому порядку рішення Лапаївської сільської ради від 26 квітня 2018 року № 256 про відмову позивачці у надані дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку не є підтвердженням переважного права позивачки перед іншими громадянами на передачу спірної земельної ділянки їй у власність.

Лапаївська сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень і підстав для визнання незаконними та скасування цих рішень немає.

ОСОБА_1 не довела незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 450/3693/18 (провадження

№ 61-4944св21) зазначив, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробленню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проєкту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

У разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами у цій справі, після прийняття Лапаївською сільською радою рішення від 26 квітня 2018 року № 256 позивачка не скористалася правом замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та не подала проєкт на затвердження. Тобто, після відмови в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачка не здійснила, передбачених ЗК України дій для отримання земельної ділянки у власність.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 05 червня 2018 року у справі № 388/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц; Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Посилання на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки позивачка не довела, що оскаржуваним рішенням Лапаївської сільської ради порушені її права та інтереси.

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а зазначено, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проєкт землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання, оскільки рішення Лапаївської сільської ради про відмову ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є предметом спору у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Цимбала Ірина Зіновіївна, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик