№ 450/4083/13 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 450/4083/13-ц

провадження № 61-41755св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Львівська філія приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року у складі судді Данилів Є. О. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року та ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Сихівський ВДВС Львівського МУЮ), Львівської філії приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - Львівська філія ПП «СП «Юстиція»), ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 червня 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. З часу укладення шлюбу вони разом проживають та ведуть спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначала, що за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти збудували житловий цегляний будинок, загальна площа якого 114 кв. м та надвірні споруди, які розміщений на земельній ділянці 0,12 га за адресою: АДРЕСА_1 , але оскільки оформленням будинку займався ОСОБА_3 , документи про право власності на цей будинок оформлені на його ім`я.

Також позивач зазначала, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» (далі - ТОВ «Агрон») та ОСОБА_3 стягнуто з останнього на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 124 433,46 грн.

19 березня 2012 року Сихівським ВДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження та розпочато примусове виконання вищезазначеного рішення суду.

15 травня 2012 року державний виконавець провів опис майна належного на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: житлового цегляного одноповерхового будинку, загальною площею 114,7 кв. м.

У подальшому будинок АДРЕСА_1 проданий з публічних торгів ОСОБА_2 за 122 000,00 грн.

Посилаючись на те, що вона не є стороною чи іншим учасником виконавчого провадження, проте було продано її частку майна, позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 114,7 кв. м, укладений за результатами проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що провела Львівська філія ПП «СП «Юстиція» 25 жовтня 2012 року, оформлених протоколом від 25 жовтня 2012 року № 03/620/12/а-1 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; визнати недійсними публічні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 114,7 кв. м, застосувати реституцію шляхом скасування свідоцтва про право власності, виданого 05 листопада 2012 року, приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г. А., на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні обставини, які б свідчили про порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та інших норм при проведенні прилюдних торгів, та позивачем не доведено факту порушення її прав і законних інтересів.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 серпня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 серпня 2016 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно і в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання. Відчуження належної позивачу частки в житловому будинку на публічних торгах без її згоди порушує її право як співвласника цього майна на вільне користування і розпорядження ним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюАпеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року скасовано.

Провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до Львівської філії ПП «СП «Юстиція» про визнання торгів недійсними закрито.

У справі в частині позову ОСОБА_1 до Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, ОСОБА_2 , за участю третьої особи - ОСОБА_3 , про визнання торгів недійсними ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок АДРЕСА_1 ), що оформлені протоколом № 03/620/12/а-1 від 25 жовтня 2012 року та, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року, в частині реалізації Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 визнано недійсними.

Свідоцтво про придбання об`єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, видане приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області, зареєстроване в реєстрі за № 1368 в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 від 21 листопада 2012 року (реєстраційний номер 38267566) та від 07 березня 2013 року (реєстраційний номер 1118695) скасовано, повернуто у власність ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

У решті позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності (у рівних частках), без визначення частки третьої особи, майно якого також підлягало реалізації, порушує права та законні інтереси позивача як власника Ѕ частини спірного будинковолодіння на володіння, користування та розпорядження належним їй майном. Слід визнати недійсним і свідоцтво, як правовстановлюючий документ, що був виданий за наслідками вчинення вказаного правочину, у частині визнання права власності на Ѕ частину такого майна за відповідачем ОСОБА_2 . Відповідача ОСОБА_2 не слід вважати добросовісним набувачем вказаної Ѕ частки, оскільки вона беручи участь у торгах, знаючи про об`єкт який виставлений на торги, а окремо вже оформляючи свідоцтво про право власності на спірний об`єкт могла довідатися про правовий статус об`єкту, який вони придбаває та відповідно дізнатись про те, що часткою спірного майна у розмірі Ѕ володіє позивач. Протилежного, тобто неможливості довідатись їй про це відповідач не довела та будь-яких доводів стосовно цього не навела. Що стосується застосування реституції, про що просить у позові позивач, то підстав для її застосування немає, оскільки повернення майна його попередньому власнику, за яким воно було зареєстровано порушуватиме права відповідача, якою придбано Ѕ частка майна чоловіка позивача без порушень прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції змінити, закрити в частині вимог до ПП «СП «Юстиція», а в решті рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року ОСОБА_1 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, змінити постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити позов повністю.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У квітні 2020 року справа передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона не порушувала права позивача; позивач не заявляла вимог на підставі частини першої статті 388 ЦК України, а суд апеляційної інстанції помилково застосував цю норму; частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача; висновки суду про те, що ОСОБА_2 беручи участь у торгах могла дізнатися про те, що позивач є власником Ѕ частини майна, є безпідставними; ОСОБА_2 придбала майно у Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, яким було перевірено усі відомості щодо реалізованого майна, у тому числі і про власника майна і можливі права на це майно інших осіб; ОСОБА_3 був єдиним власником об`єкта нерухомості, який був реалізований на прилюдних торгах, право власності за позивачем не зареєстровано.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував статтю 217 ЦК України, оскільки позивач не надавала згоди на виділ частки будинку, а відчуження будинку в цілому без виділу частки із спільної сумісної власності є неможливим.

Відзив на касаційні скарги не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 з 11 червня 1983 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3

08 грудня 1997 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , видане Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі рішення Пустомитівської міської ради народних депутатів від 11 вересня 1997 року (т. 1, а. с. 125).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 січня 2012 року стягнуто з ТОВ «Агрон» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 124 433,46 грн (а. с. 67 т. 1).

На підставі вказаного рішення суду 24 лютого 2012 року видано виконавчий лист, на виконання якого 19 березня 2012 року державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського МУЮ Карпин В. З. відкрито виконавче провадження (а. с. 5 т. 1).

Постановою державного виконавця від 21 травня 2012 року призначено експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ОСОБА_5 (а. с. 119 т. 1). ТОВ «Периметр» проведена експертиза будинку на АДРЕСА_1 , встановлено його ринкова вартість - 87 320,00 грн.

Із повідомлення від 16 липня 2012 року вих. № 20036 за підписом державного виконавця Карпин В. З. (а. с. 134 т. 1) та списку № 238 рекомендованих поштових листів (а. с. 135) вбачається, що про результати експертизи, оцінку вартості квартири, порядок її оскарження були повідомлені сторони виконавчого провадження - боржник ОСОБА_3 та стягувач ОСОБА_4 .

У подальшому, реалізація майна боржника проводилася ПП «СП «Юстиція» (Львівська філія) на підставі та відповідно до договору від 10 жовтня 2012 року № 03/620/12/А про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного між цим спеціалізованим підприємством та Сихівським ВДВС Львівського МУЮ (а. с. 146-147).

У порядку підготовки до проведення прилюдних торгів на адресу Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, боржника та стягувача спеціалізованою організацією було направлено повідомлення № 620Б про призначення на 10.00 год. 25 жовтня 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 прилюдних торгів з реалізації лот. № 1, житлового будинку, загальною площею 114,7 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 148 т. 1), із вказанням початкової (стартової) ціни цього лота - 87 320,00 грн.

Відповідне інформаційне повідомлення про торги з інформацією про лот щодо житлового будинку, належного позивачу, 10 жовтня 2012 року було розміщене на веб-сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із загальним доступом http://trade.informjust.ua (Система реалізації конфіскованого та арештованого майна, а. с. 148-149 т. 1)

25 жовтня 2012 року Львівською філією ПП «СП «Юстиція» були проведені прилюдні торги з реалізації вказаного житлового будинку та оформлені протоколом від 25 жовтня 2012 року № 03/620/12/а-1, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року (а. с. 13-14 т. 1).

Переможцем торгів визнано ОСОБА_2 та їй видано свідоцтво про придбання об`єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 року, на підставі якого 21 листопада 2012 року (реєстраційний номер 38267566) та 07 березня 2013 року (реєстраційний номер 1118695) здійснено реєстрацію права власності за нею у відповідних державних реєстрах (свідоцтво про придбання об`єкту нерухомого майна з прилюдних торгів від 05 листопада 2012 рок, т. 3 а. с. 23-31, інвентаризаційна справа на будинок, витяг про реєстрацію права власності на будинок за відповідачем, т. 1 а. с. 60, 68).

Кошти отримані від продажу майна на підставі розпоряджень державного виконавця розподілені між стягувачами за виконавчими провадженнями, а також перераховані для повернення авансового платежу, виконавчого збору (т. 1 а. с. 5, 7-14, 100-157, т. 3 а. с. 11-12, 34-54).

Структурний підрозділ організації яким було проведено торги як і сама організація ПП «СП «Юстиція» ліквідована 04 липня 2014 року без визначення правонаступника, що визнано всіма учасниками справи та підтверджено довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 а. с. 65-70, т. 3 а. с. 102-105).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у редакції, чинній на дату проведення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Аналогічний висновок щодо застосування норми права у побідних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18).

Під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв`язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, задоволенню не підлягає.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним у судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Тобто, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Відповідно до частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року (частина п`ята статті 411 ЦПК України) висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Так, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходив з того, що сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі, а майно і в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання. Відчуження належної позивачці частки в житловому будинку на публічних торгах без її згоди порушує її право як співвласника цього майна на вільне користування і розпорядження ним.

Зазначений висновок суду касаційної інстанції узгоджується з висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Врахувавши висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача як власника спірного будинковолодіння на володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

Разом з тим, при розгляді спорів про відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя слід передусім визначитись з об`єктом, тобто з тим, що відчужується. Предмет правочину є іншою правовою категорією, а саме - об`єктом, а не його частиною. Відчуження спільного майна відбувається за згодою співвласників, а відчуження частки - лише за її наявності (після зміни правового режиму спільного майна подружжя зі спільної сумісної на спільну часткову). В такому разі співвласник вправі самостійно розпорядитися своєю часткою, але з додержанням вимог статті 362 ЦК України про переважно право купівлі частки (якщо відчуження частки відбувається на підставі договору купівлі-продажу). Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому. Тобто договір відчуження спільного сумісного майна подружжя, укладений без згоди іншого з подружжя, є недійсним в цілому.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц (провадження № 61-43510сво18).

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що подружжя були співвласниками всього майна, яке було придбане під час шлюбу, позивач має майнові права на будинок в цілому, правовий режим права власності - це право спільної власності, при відчуженні такого майна потрібна взаємна згода подружжя, та дійшов помилкового висновку про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та свідоцтво про придбання об`єкту нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними в частині реалізації Ѕ частини житлового будинку, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права .

Враховуючи те, що реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача як власника спірного будинковолодіння на володіння, користування та розпорядження належним їй майном, згоди позивача на відчуження житлового будинку не було, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна та свідоцтво про придбання об`єкту нерухомого майна з прилюдних торгів слід визнати недійсними в цілому.

Водночас ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися із позовом до продавця з підстав, визначених статтею 661 ЦК України.

Вимоги про скасування реєстрації права власності за ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про право власності є підставою для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Суд апеляційної інстанції врахував висновки суду касаційної інстанції та обґрунтовано закрив провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до Львівської філії ПП «СП «Юстиція»» про визнання торгів недійсними.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до статті 412 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення у частині позову до Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, Козміної Н. С. про визнання прилюдних торгів недійсними підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400 402 406 409 412 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року у частині позову до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (житловий будинок АДРЕСА_1 ), що оформлені протоколом № 03/620/12/а-1 від 25 жовтня 2012 року та, за наслідками яких складено акт державного виконавця про проведення публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 жовтня 2012 року (житловий будинок АДРЕСА_1 ) визнати недійсними.

У решті позову відмовити.

В іншій частині постанову Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик